Справа №452/2968/25
Провадження №2-н/452/214/2025
04 листопада 2025 року м. Самбір
Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., розглянувши заяву розглянувши заяву ОСОБА_1 в особі її представника - адвоката Зелінської Тетяни Сергіївни про видачу судового наказу, -
13 серпня 2025 року через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Зелінської Т.С. звернулася до суду із заявою, в якій просить видати судовий наказ за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання їх спільної неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, щомісяця, починаючи стягнення з дня подачі заяви про видачу судового наказу до досягнення дитиною повноліття, оскільки дитина знаходиться на її утриманні.
Вирішуючи питання про можливість видачі судового наказу, суддя приходить до наступного.
Під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
Разом з тим, в порядку наказного провадження задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер.
Згідно ст.162 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до п.п.4,5 ч.2 ст.163 ЦПК України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено, зокрема, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Частиною третьою статті 181 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У ч.5 ст.183 СК України зазначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей -
половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Тобто, за змістом вищевказаних правових норм, право на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу чи з позовом про стягнення аліментів має той із батьків, з ким проживає дитина.
Однак, до заяви про видачу судового наказу не долучено належних доказів, які б підтверджували факт проживання неповнолітньої дитини із заявником на час звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про видачу судового наказу, що позбавляє суд можливості зробити висновки з цього питання та перевірити наявність у заявника права вимоги на стягнення аліментів, як у особи, з якою проживає дитина, виходячи з наступного.
Так, у поданій заяві про видачу судового наказу представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Зелінська Т.С. як на підставу стягнення аліментів на користь заявника посилається на те, що неповнолітній син заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір'ю - заявником ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, представником заявника ОСОБА_1 - адвокатом Зелінською Т.С. до заяви про видачу судового наказу не долучено жодної інформації про дійсне місце проживання (перебування) як самої заявниці ОСОБА_1 , так і про те, що її неповнолітній син ОСОБА_4 проживає разом з нею станом на час звернення із такою заявою до суду.
Натомість, 14 жовтня 2025 року через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» представником заявника - адвокатом Зелінською Т.С. подано до суду фотокопію витягу з реєстру територіальної громади, сформованого 19 вересня 2023 року на підставі заяви законного представника ОСОБА_1 , згідно якого місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
При цьому, за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 08 вересня 2025 року, що надійшли на адресу суду 25 вересня 2025 року, вбачається, що місце проживання боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Відтак, як встановлено із наявної в матеріалах справи інформації, місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано за однієї і тією ж адресою: АДРЕСА_2 .
При цьому, на підтвердження місця проживання заявника ОСОБА_1 разом з неповнолітньою дитиною, представником заявника - адвокатом Зелінською Т.С. 30 жовтня 2025 року через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» подано фотокопію довідки про місце проживання, виданої ФОП ОСОБА_5 30 листопада 2025 року, із якої відомо, що ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 на поточний час проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Разом з тим, суд зазначає, що фотокопія вищевказаної довідки є нечіткою, оскільки на ній відсутній вихідний порядковий номер, а датою видачі такої довідки зазначено одночасно 30 листопада 2025 року та 30 жовтня 2025 року, що ставить під сумнів достовірність наданої стороною заявника довідки.
При цьому, є незрозумілим на підставі чого ФОП ОСОБА_5 взагалі може підтверджувати місце проживання заявника разом із дитиною за адресою: АДРЕСА_3 ,
в той час як представник заявника - адвокат Зелінська Т.С. у заяві про видачу судового наказу посилалася на те, що заявник разом з дитиною проживає за іншою адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, на переконання суду, належних доказів на підтвердження того, що неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір'ю - заявником ОСОБА_1 до заяви про видачу судового наказу не долучено.
Крім цього, п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Суд вважає, що вимоги заявника не відповідають вимогам п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України, оскільки заявником не зазначено про обмеження максимального розміру аліментів стягуваних у зв'язку зі зверненням до суду з заявою про видачу судового наказу десятьма прожитковими мінімумами на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Вищевикладені обставини свідчать про те, що заяву про видачу судового наказу подано з порушенням вимог ст.163 ЦПК України, а відтак, вказане унеможливлює розгляд вимог ОСОБА_1 в порядку наказного провадження та видачу судового наказу.
Відповідно до п.1, п.3, п.8 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 ЦПК України та (або) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, а також якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
За таких обставин, у видачі судового наказу необхідно відмовити, оскільки безспірних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження, зокрема, проживання неповнолітньої дитини разом із заявником ОСОБА_1 суду не надано.
На підставі викладеного, керуючись стст.27,162,163,165 ЦПК України, суддя, -
У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 в особі її представника - адвоката Зелінської Тетяни Сергіївни, - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1,2,2-1,8,9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Т.М. Кущ