Справа № 450/1446/25 Провадження № 1-кп/450/408/25
05 листопада 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141430000208 від 26.02.2025 року
щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Містки Пустомитівського району Львівської області, громадянин України, розлучений, із середньою освітою, охоронець ПП «Ефорт Гарант», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
встановив:
обвинувачений ОСОБА_4 будучи особою, яка керує транспортним засобом, своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.
Злочин вчинений за таких обставин:
ОСОБА_4 , 25.02.2025, приблизно о 15 год. 40 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ» модель «2107» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись ним по вул. Лісневицька що у м. Пустомити Львівського району Львівської області у напрямку до вул. Лугова, неподалік будинку №1 по вул. Лісневицька на прямій ділянці дороги, в порушення чинних вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, які виразились в тому, що він керуючи технічно справним транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, а саме при виявленні небезпеки для руху або перешкоди яку водій об'єктивно спроможний виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в межах населеного пункту де максимальна швидкість не більше 50 км/год., рухався із перевищенням швидкості, в момент виникнення небезпеки для руху, у вигляді пішохода та автобуса марки «НЕФАЗ» модель «4208», реєстраційний номер НОМЕР_2 , якого водій об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого здійснив попутній наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який перебував у нерухомому стані на правому краю проїзної частини дороги, позаду лівого борту нерухомого автобуса марки «НЕФАЗ» модель «4208», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
В результаті порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля марки «ВАЗ» модель «2107» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , пішохід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав наступні тілесні ушкодження: травма лівої гомілки у вигляді відкритого перелому середньої третини великогомілкової та малогомілкової кісток зі зміщенням, що утворились від дії твердих тупих предметів під час дорожньо-транспортної пригоди, та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, та щиро розкаявся у скоєному. Пояснив, що 25 лютого 2025 року приблизно о 15 год. 40 хв. він рухаючись по вул. Лісневицька, що у м. Пустомити у напрямку до вул. Лугова виїхав на ділянку дорогу, де сталося ДТП. Зазначив, що його /обвинуваченого/ засліпило сонце, у зв'язку з чим не впорався з керуванням та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який перебував на правому краю частини дороги, позаду нерухомого автобуса марки «НЕФАЗ». Повідомив, що його автомобіль на момент ДТП був технічно справним, дорожні умови були нормальними, видимість доброю, була денна пора доби. З урахуванням викладеного, обвинувачений просить суд не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки це єдине джерело його заробітку та життєво необхідне у зв'язку з характером його роботи. Просить суд його суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_5 подав заяву про розгляд справи у його відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, просить обвинуваченого суворо не карати.
Судом у судовому засіданні з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст обставин кримінально провадження та у добровільному порядку без будь-якого тиску дає свої пояснення, стороні захисту зрозуміло, що при апеляційному розгляді справи він буде обмежений у праві на оскарження обставин кримінального провадження.
З'ясувавши думку учасників процесу, які не заперечують проти не дослідження доказів, які ніким не оспорюються, суд прийшов до висновку про необхідність визнати недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
За злочин вчинений ОСОБА_4 останній підлягає покаранню, при визначені виду та міри покарання суд бере до уваги суспільну небезпеку злочину, характер вчиненого злочинного діяння, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання обвинуваченого.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Згідно заяви поданої від потерпілого ОСОБА_5 від 17.06.2025 року вбачається, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, просить обвинуваченого суворо не карати.
Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину визнав повністю, сприяв органу досудового розслідування у розкритті злочину, щиро розкаявся у вчиненому, останній вперше притягається до кримінальної відповідальності, ці обставини враховуються судом, як такі, що пом'якшують покарання обвинуваченого.
На підставі вищенаведеного, повно та всебічно дослідивши докази у їх сукупності на які покликаються сторона обвинувачення та захисту, враховуючи:
особу обвинуваченого ОСОБА_4 який:
народився ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
розлучений,
раніше не судимий,
має постійне місце проживання де і зареєстрований,
за місцем проживання характеризується позитивно,
на нарко чи психоневрологічному обліку не перебуває,
обставини вчинення кримінального правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого,
те, що основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який вчинений обвинуваченим є порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, додатковим обов'язковим його об'єктом є життя, здоров'я особи;
те що прямого умислу на вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України в обвинуваченого не було;
те, що обвинувачений протягом часу від вчинення злочину до ухвалення судом вироку усвідомив протиправність свого злочинного діяння, наслідком якого стало отримання тілесних ушкоджень потерпілим,
обвинувачений вказав, що у вчиненому щиро кається, шкодує що такий випадок стався. При складанні висновку щодо щирого каяття обвинуваченого у вчиненому злочині, суд враховує висновки ВС ККС у постанові № 759/7784/15-к від 22.03.2018, його (обвинуваченого) посткримінальна поведінка свідчить, що останній дійсно шкодує про вчинене та кається у такому.
Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року № 14 при призначенні покарання за ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
Відповідно до пункту 21 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України в кожному випадку призначення покарання за ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Тобто, добровільним відшкодуванням шкоди є відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди потерпілому без примусу у спосіб, встановлений чинним законодавством. Сутність добровільного відшкодування шкоди полягає у відновленні порушеного майнового становища потерпілого особою, яка вчинила кримінальне правопорушення. Воно полягає в усуненні винною особою наслідків скоєного правопорушення шляхом компенсації шкоди в повному розмірі.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги вищенаведені обставини і особу винного, який вину визнає, щиро кається, думку потерпілого, викладену у його заяві, якій зазначив, що при призначенні покарання покладається на розсуд суду, претензій будь-якого характеру до обвинуваченого не має, оскільки шкода відшкодована, доцільно застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 ст.75 КК України і звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання. При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені п. 1, 2, ч.1, п. 2 ч. 2 ст.76 КК України.
На думку суду, такий вид покарання буде достатній, як кара для обвинуваченого та є необхідним для виправлення останнього. На думку суду, ізоляція обвинуваченого від суспільства не забезпечить мети покарання, визначеної ч. 2 ст. 50 КК України.
Судові витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів у розмірі 17 907,75 грн., у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.
Цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлялось.
Речові докази у кримінальному провадженні:
автобус марки «НЕФАЗ» модель «4208», реєстраційний номер НОМЕР_2 який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 16.10.2019 належить АТ «Укртранснафта», за адресою: м. Київ, Печерський район, ур. Московська, 32/2, - слід вважати повернутим ОСОБА_6 згідно розписки від 27.02.2025 року;
автомобіль марки «ВАЗ» модель «2107» реєстраційний номер НОМЕР_1 який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 19.11.1998 належить ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , - слід вважати повернутим ОСОБА_4 згідно розписки від 07.04.2025 року.
Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили немає.
Арешт, накладений ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.02.2025 року на автомобіль марки «ВАЗ» модель «2107» реєстраційний номер НОМЕР_1 який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 19.11.1998 належить ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 та автобус марки «НЕФАЗ» модель «4208», реєстраційний номер НОМЕР_2 який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 16.10.2019 належить АТ «Укртранснафта», за адресою: м. Київ, Печерський район, ур. Московська, 32/2, - підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 /три/ роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 /один/ рік.
Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому за цим вироком основного покарання у виді трьох років позбавлення волі, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу засудженомуОСОБА_4 не обирати.
Стягнути із ОСОБА_4 в дохід держави 17 907,75 грн. (сімнадцять тисяч дев'ятсот сім грн. 75 коп.) судових витрат.
Речові докази у кримінальному провадженні:
автобус марки «НЕФАЗ» модель «4208», реєстраційний номер НОМЕР_2 який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 16.10.2019 належить АТ «Укртранснафта», за адресою: м. Київ, Печерський район, ур. Московська, 32/2, - вважати повернутим ОСОБА_6 згідно розписки від 27.02.2025 року;
автомобіль марки «ВАЗ» модель «2107» реєстраційний номер НОМЕР_1 який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 19.11.1998 належить ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , - вважати повернутим ОСОБА_4 згідно розписки від 07.04.2025 року.
Арешт, накладений ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.02.2025 року на автомобіль марки «ВАЗ» модель «2107» реєстраційний номер НОМЕР_1 який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 19.11.1998 належить ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 та автобус марки «НЕФАЗ» модель «4208», реєстраційний номер НОМЕР_2 який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 16.10.2019 належить АТ «Укртранснафта», за адресою: м. Київ, Печерський район, ур. Московська, 32/2, - скасувати.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення апеляційним судом.
На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
СуддяОСОБА_1