Справа №461/7906/25
Провадження №2/461/3717/25
/заочне/
04 листопада 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кротової О.Б.,
секретар судового засідання Басараб Д.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-
25.09.2025 позивач АТ «Ідея Банк» через систему Електронний Суд звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 109734,64 грн, а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16.03.2021 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральний кредитний договір №ГКД-874124.1, згідно якого банк зобов'язується відкрити позичальнику відновлювану кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити (транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та на умовах, визначених цим договором та діючими тарифами банку. Максимальна сума заборгованості позичальника за наданими банком траншами становить 300000 грн, включаючи витрати на страхові платежі (у разі наявності). Рішення щодо надання кредитних коштів банком приймається за кожним траншем окремо та зобов'язання банку щодо надання траншів в рамках цього договору є відкличними.
Строк дії кредитної лінії становить 120 місяців з дати її відкриття, строк дії окремого траншу, який надається клієнту в рамках кредитної лінії, становить 60 місяців (п.1.2. кредитного договору).
У відповідності до п.1.4. кредитного договору за користування траншем позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на маржу банку (15%), що на момент підписання кредитного договору становить 19,5% річних, а також плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни визначені згідно з актуальним графіком щомісячних платежів в розмірі 2,5% річних від початкової суми кожного траншу, що буде відображена в графіку платежів у конкретному цифровому виразі.
30.06.2021 в рамках кредитного договору було видано транш за номером №G01.10701.008270922 у розмірі 43700 грн, підтвердженням чого є належним чином засвідчені копії меморіальних ордерів. Одночасно з видачею траншу відповідачу було надіслано графік щомісячних платежів за траншем.
Власне волевиявлення на отримання траншу за кредитним договором відповідач висловив шляхом надсилання із власного абонентського номера телефону СМС-повідомлення на номер 3553.
Отже, банк у повному обсязі виконав власні зобов'язання за кредитним договором, видавши відповідачу 30.06.2021 в рамках кредитного договору транш за номером №G01.10701.008270922 у розмірі 43700 грн.
Відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений кредитним договором термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію, інші платежі за кредитним договором.
Останній платіж (зарахування) відповідачем здійснено 02.02.2022, у зв'язку із чим сума боргу відповідача за траншем №G01.10701.008270922 від 30.06.2021 станом на 28.08.2025 становить: прострочений борг - 39779,59 грн, прострочені проценти - 25162,55 грн, прострочена плата за обслуговування кредиту - 44792,5 грн, а всього - 109734,64 грн.
Заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ) та довідкою - розрахунком заборгованості станом на 28.08.2025.
Відтак, у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань від 02.07.2025. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідача було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги до відповідача будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.
Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 01.10.2025 прийнято до розгляду даний позов та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
У зазначений відповідачу строк в ухвалі від 01.10.2025 про відкриття провадження у справі, останній не надав суду відзив на позовну заяву, у судове засідання не з'явився повторно.
Зі згоди представника позивача, яка у позовній заяві вказала, що не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та ухвалення заочного рішення по справі, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що 16.03.2021 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Генеральний кредитний договір №ГКД-874124.1, згідно якого банк зобов'язується відкрити позичальнику відновлювану кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити (транші) на споживчі потреби у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути фактично отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та інші платежі в порядку, розмірі та на умовах, визначених цим договором та діючими тарифами банку. Максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією (максимальна сума заборгованості позичальника за наданими банком кредитами (траншами) становить 300000 грн, включаючи витрати на страхові платежі (у разі наявності). Рішення щодо надання кредитних коштів банком приймається за кожним траншем окремо та зобов'язання банку щодо надання траншів в рамках цього договору є відкличними.
Строк дії кредитної лінії становить 120 місяців з дати її відкриття, строк дії окремого траншу, який надається клієнту в рамках кредитної лінії, становить 60 місяців (п.1.2. кредитного договору).
У відповідності до п.1.4. кредитного договору за користування траншем позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 10,0% (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління, становить 9,5%, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 19,5%.
30.06.2021 в рамках кредитного договору було видано транш за номером №G01.10701.008270922 у розмірі 43700 грн, підтвердженням чого є належним чином засвідчені копії меморіальних ордерів. Одночасно з видачею траншу відповідачу було надіслано графік щомісячних платежів за траншем.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується меморіальними ордерами №10493225 від 30.06.2021, №10493220 від 30.06.2021, №10493222 від 30.06.2021, та випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ).
Відповідно до ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк. За умовами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, на адресу відповідача направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань від 02.07.2025. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, позивач вказує, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, заборгованість за траншем №G01.10701.008270922 від 30.06.2021 станом на 28.08.2025 становить: прострочений борг - 39779,59 грн, прострочені проценти - 25162,55 грн, прострочена плата за обслуговування кредиту - 44792,5 грн, а всього - 109734,64 грн.
Заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ) та довідкою - розрахунком заборгованості станом на 28.08.2025.
Згідно з ч.3 ст.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем фактично було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит. Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов'язання за договором виконав не у повному обсязі.
Однак позивачем, в розмір заборгованості, заявленої у позові, крім простроченого боргу та прострочених процентів, включена прострочена плата за обслуговування кредиту в сумі 44792,5 грн.
Згідно п.1.4.2. Генерального кредитного договору №ГКД-874124.1 від 16.03.2021, за обслуговування кредитної заборгованості банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни визначені згідно з актуальним графіком щомісячних платежів в розмірі 2,5% річних від початкової суми кожного траншу, що буде відображена в графіку платежів у конкретному цифровому виразі. Плата за обслуговування кредитної заборгованості сплачується позичальником за отримання наступних послуг, які вчиняються банком на користь позичальника з метою сприяння останньому у виконанні ним своїх зобов'язань за договором: надання інформації за рахунками позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в Контакт-центрі Банку, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за цим договором; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, положення укладеного між сторонами кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.
Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Враховуючи наведені правові висновки, позовна вимога АТ «Ідея Банк» про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати прострочених платежів за обслуговування кредиту є необґрунтованою і в цій частині позов задоволенню не підлягає.
З урахуванням викладеного, суд вважає позов АТ «Ідея Банк» частково підставним та підлягає до задоволення в частині стягнення простроченого боргу, прострочених процентів, та водночас не підлягає до задоволення частини вимог, що стосується стягнення простроченої плати за обслуговування кредиту.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційну задоволеним вимогам суму сплаченого АТ «Ідея Банк» судового збору в розмірі 1433,60 грн.
Керуючись ст.2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 354 ЦПК України,
позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за траншем №G01.10701.008270922 від 30.06.2021 у розмірі 64942,14 грн (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот сорок дві гривні чотирнадцять копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 1433,60 грн (одну тисячу чотириста тридцять три гривні шістдесят копійок) судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складений 04.11.2025.
Учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11;
представник позивача: Заставна Ольга Василівна, 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер засобу зв'язку НОМЕР_3 ;
відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , номер телефону: НОМЕР_5 .
Суддя Ольга КРОТОВА