Справа №461/8802/25
Провадження №3/461/3088/25
04 листопада 2025 року суддя Галицького районного суду м. Львова Мироненко Л. Д., при секретарі Курилюк А.І., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , законного представника ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 1 ст. 51 КУпАП,-
21 жовтня 2025 року близько 13 год. 44 хв. перебуваючи у магазині «Zara» за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 7Б, гр. ОСОБА_1 таємно викрав товар, а саме лонглслів на загальну суму 707,50 грн. без ПДВ.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення заперечив. Зазначив, що дійсно перебував у магазині «Zara» та здійснював примірку одягу. В подальшому, йому зателефонували на мобільний телефон і він з неуважності поклав одяг, який приміряв, до рюкзака та вийшов за межі магазину.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 51 КУпАП, а його вина підтверджується зібраними у справі даними, які містяться в
-протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 481771 від 21.10.2025 року, у якому викладена фабула вчиненого правопорушення,
-заяві менеджера операційного відділу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 21.10.2025 року;
-довідці про вартість товару;
-письмових поясненнях ОСОБА_3 , у який останній зазначив, що працює охоронцем в магазині «Zara». 21.10.2025 року близько 13 год. 44 хв. у магазин зайшов клієнт, взяв товар із залу та пішов з ним в приміркову кабіну. У вказаній кабіні клієнт заховав неоплачений товар в рюкзак та вийшов за межі магазину. При цьому, на виході спрацювала антикрадіжна рамка, а тому клієнт повернувся до магазину та віддав працівникам магазину футболку;
-письмовими поясненнями ОСОБА_1 , у який останній зазначив. що 21.10.2025 року близько 13 год. 40 хв. він зайшов у магазин «Zara», який знаходиться у ТЦ «Форум». У магазині він примірював декілька футболок, одну з яких поклав до рюкзака та вийшов з магазину. Коли він проходив крізь антикрадіжну рамку спрацювала сигналізація та до нього підійшов охоронець. На його вимогу він витягнув з рюкзака футболку, віддав її охоронцю та почав втікати, однак його зупинили охоронці та він повернувся до магазину, де дочекався приїзду поліції. ОСОБА_1 зазначив, що така ситуація з ним відбулась вперше та більше не повториться.
Відтак, винність ОСОБА_1 підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Надані в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 суперечать його письмовим поясненням, наданим працівникам поліції на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, жодних доказів того, що йому дійсно зателефонували на мобільний телефон (журнал викликів) під час того як він приміряв одяг, а тому він з неуважності вийшов з цим одягом за межі магазину, суду надано не було.
Таким чином, позицію особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає спробою ухилення від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є неповнолітнім та на момент розгляду справи останньому виповнилось 16 років.
Відповідно до приписів ч.2 ст. 13 КУпАП у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Суд не приймає доводи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про можливість звільнення останнього від відповідальності за малозначністю з огляду на наступне.
Так, звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення на підставі ст.22КУпАП є правом, а не обов'язком суду і застосовується лише в сукупності усіх з'ясованих фактів, що дозволяють вирішити питання про доцільність визнання вчиненого правопорушником адміністративного правопорушення малозначним та звільнення його від адміністративної відповідальності.
Враховуючи наведені докази в їх сукупності, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, процесуальну позицію ОСОБА_1 , який в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, у скоєному не розкаявся, матеріальна шкода внаслідок його протиправних дій не була спричинена тільки тому, що останнього затримав охоронець з викраденим товаром на виході з магазину, поведінку правопорушника після вчинення адміністративного правопорушення (намагався втекти), а тому суд вважає за необхідне застосувати до останнього адміністративне стягнення у виді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст. 51 КУпАП.
При цьому, суд зазначає, що ОСОБА_1 є молодою людиною, яка перебуває у процесі розвитку та становлення.
А тому, на переконання суду, саме таке стягнення за антисоціальну поведінку останнього буде сприяти його вихованню, щоб останній міг стати на шлях виправлення та сприятиме запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими неповнолітніми особами.
У відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення, з правопорушника стягується судовий збір у розмірі 605,60 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 221, 280, 283-284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 850 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ДСА України судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти діб з дня винесення постанови через суд першої інстанції.
Суддя Л.Д. Мироненко