Справа №461/5440/25
04 листопада 2025 року м.Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді Мироненко Л.Д.
за участю секретаря судового засідання Курилюк А.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонаті" до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Акціонерного товариства «Ідея Банк» про стягнення боргу за кредитним договором,-
Позовні вимоги.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонаті» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами № С21.169.79749 від 09.11.2017 року в розмірі 22180,88 грн. та №Р25.00602.004338078 від 14.09.2018 року в розмірі 216497,53 грн. та витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 09.11.2017 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір (угоду про відкриття кредитної лінії) № С21.169.79749, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 7000 грн., зі сплатою 24 % річних за користування коштами кредитної лінії, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів. Також, 14.09.2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Р25.00602.004338078, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 100000 грн., зі сплатою 10 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
АТ «Ідея Банк» повністю виконав свої зобов'язання згідно кредитних договорів, що підтверджується виписками по поточним рахункам. Проте, відповідач не повернув отримані кредитні кошти у встановлений вищезазначеними договорами термін та не сплатив нараховані інші платежі за кредитними договорами. Сума боргу відповідача за кредитним договором № С21.169.79749 від 09.11.2017 року станом на 25.07.2023 становить 22180,88 грн., за кредитним договором №Р25.00602.004338078 від 14.09.2018 року станом на 27.07.2023 становить 216497,53 грн.
Позивач зазначає, що 25.07.2023 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» відступило право вимоги за договорами № С21.169.79749 від 09.11.2017 року,№Р25.00602.004338078 від 14.09.2018 року (з усіма додатковими договорами та угодами до них) Товариству з обмеженою відповідальністю «Сонаті» на підставі договору факторингу № 25/07.
Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить позов задоволити.
Рух справи в суді.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11.07.2025 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
Повідомлення відповідача здійснювалось шляхом надсилання копії позову та ухвали про відкриття провадження на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача. Однак останній правом на подання відзиву не скористався.
Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Встановлені судом фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 09.11.2017 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Угоду № С21.169.79749 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, відповідно до умов якої, відповідач отримала кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по поточному рахунку № НОМЕР_1 . Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 24,00 % річних. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення Угоди становить 7000 грн., з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором.
Також, 14.09.2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Р25.00602.004338078, відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти на поточні потреби в сумі 100000 грн., включаючи витрати на страховий платіж. /п.1.1 кредитного договору.
Відповідно до п.1.2. кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у день підписання даного договору строком на 36 місяців.
Згідно з пунктом 1.3 договору за користування кредитом позичальник сплачує прцоенти у розмірі 10% річних від залишкової суми кредиту.
Згідно п.1.4 договору позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів, що включає в себе: надання інформації по рахунками позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку, тощо.
АТ «Ідея Банк» повністю виконало свої зобов'язання згідно умов кредитних договорів, що підтверджується виписками по особових рахунках відповідача за період з 09.11.2017 року по 25.07.2023 року (договір № С21.169.79749) за період з 14.09.2018 року по 25.07.2023 року (договір № Р25.00602.004338078).
Відповідно до розрахунку суми заборгованості, здійсненого АТ «Ідея Банк», станом на 25.07.2023 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № С21.169.79749 від 09.11.2017 року становить 22180,88 грн., з яких: 7000 грн. - заборгованість за основним боргом, 15180,88 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками. За кредитним договором №Р25.00602.004338078 від 14.09.2018 року станом на 27.07.2023 становить 216497,53 грн., з яких: 98433,22 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 35174,63 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 82889,68 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.
25.07.2023 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» відступило право вимоги за кредитними договорами № С21.169.79749 від 09.11.2017 року, №Р25.00602.004338078 від 14.09.2018 року (з усіма додатковими договорами та угодами до них) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» на підставі договору факторингу № 25/07 від 25.07.2023 року.
Згідно з витягом з реєстру боржників №1 до договору факторингу № 25/07 від 25.07.2023 року, ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № С21.169.79749 від 09.11.2017 року у розмірі 22180,88 грн., за кредитним договором №Р25.00602.004338078 від 14.09.2018 року у розмірі 216497,53 грн.
16.01.2025 року ТОВ «Сонаті» скерувало на адресу ОСОБА_1 письмові вимоги про виконання боргових зобов'язань за кредитними договорами.
Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «Сонаті» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги - 25.07.2023 року ТОВ «Сонаті» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.
Мотиви прийняття рішення судом.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно вимог ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Згідно із положеннями ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судовим розглядом було встановлено, що вказані кредитні договори відповідачем не оспорювалися, недійсними в судовому порядку не визнавалися, а відтак є чинними і підлягають до виконання його сторонами. ОСОБА_1 , під час укладення кредитних договорів, ознайомився з їхнім текстом та змістом в цілому, що підтверджується особистим підписом позичальника.
Таким чином, відповідачу банком була надана уся інформація, що надається кредитодавцем споживачу відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитними договорами.
Таким чином, виписки за рахунками позичальника, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, у повному обсязі підтверджують обставини видачі кредитних коштів та їх розмір, а також заборгованість по кредитних договорах, розмір якої відображено в довідках-розрахунку та не спростовано будь-якими контррозрахунками відповідача.
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, суд вважає, що позов в частині стягнення основного боргу та нарахованих відсотків за кредитними договорами № С21.169.79749 від 09.11.2017 року, №Р25.00602.004338078 від 14.09.2018 року є підставним, оскільки встановлено, що дійсно відповідач прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, належним чином не повертає отримані кредитні кошти, не виконує взятих на себе за договорами зобов'язання, останній не надав суду жодних доказів на спростування вимог позивача.
Щодо вимог позивача про стягнення плати за обслуговування кредиту (простроченої заборгованості за комісіями), суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із частинами першою - третьої, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Пунктом 1.4 кредитного договору №Р25.00602.004338078 від 14.09.2018 року позичальнику встановлено плату за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правового висновку, який міститься у постанові Великої Палата Верховного Суду у справі №496/3134/19 положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Таким чином, відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено. Пункти кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, а відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме прострочена плата за обслуговування кредиту за договором №Р25.00602.004338078 від 14.09.2018 року (заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями) в розмірі 82889,68 грн. не підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Сонаті» та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № С21.169.79749 від 09.11.2017 року в розмірі 22180,88грн., заборгованості за кредитним договором №Р25.00602.004338078 від 14.09.2018 року в розмірі 133607.85 грн. (216497.53грн. (загальна заборгованість) - 82889,68 грн. (заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями) = 133607.85 грн.).
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1869.46 грн. (з розрахунку 133607.85 грн. + 22180,88/ 238678,41 грн. (ціна позову) х 2864,14 = 1869.46 грн.).
Керуючись ст.ст. 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонаті» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи Акціонерного товариства «Ідея Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонаті» заборгованість за кредитним договором № С21.169.79749 від 09.11.2017 року в розмірі 22180 (двадцять дві тисячі сто вісімдесят) грн. 88 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонаті» заборгованість за кредитним договором №Р25.00602.004338078 від 14.09.2018 року в розмірі 133607 (сто тридцять три тисячі шістсот сім) грн. 85 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонаті» сплачений судовий збір в розмірі 1869 грн. 46 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонаті» - код ЄДРПОУ 43518172, адреса місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, будинок 8, квартира 127.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819.
Суддя Мироненко Л.Д.