Справа № 438/1277/25
Провадження 2/438/532/2025
іменем України
05 листопада 2025 року м. Борислав
Бориславський міський суд Львівської області у складі головуючого - судді Ткачової С.М., за участю секретаря Терлецької Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 438/1277/25, провадження №2/438/532/2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи:
представники позивача: Столітній Михайло Миколайович, (ордер серії АІ №1969470 від 10.12.2024) - не з'явився;
відповідач: ОСОБА_1 - не з'явився.
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранс Україна» звернулось до суду із позовною заявою в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтранс Україна» суму заборгованості в розмірі 35640,00 грн., а також понесені судові витрати із сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.04.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Слон Кредит» було укладено електронний договір № 1556572 про надання споживчого кредиту. Відповідно до даного договору, ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 3600.00 грн, строком на 360 днів, зі сплатою 1,5 % процентів в день. 24 грудня 2024 року ТОВ «Слон Кредит» на підставі договору факторингу № 24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача. Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 1556572 від 15.04.2024 року загальною сумою 35 640,00 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 3600 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 22410 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 107 календарних днів 9 630,00 грн. На підставі наведеного позивач просить позов задовольнити, стягнути судові витрати, в порядку ч. 10, ч. 11, ст. 265 ЦПК України та ст. 625 ЦК України, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних та зобов'язати суд роз'яснити органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду порядок нарахування та стягнення інфляційних витрат.
Відповідач у своєму відзиві ознайомившись з вимогами позивача, вважає що останні не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає що денна процентна ставка в 2.5% відповідно до пункту 1.4.1 договору №1556572 є нікчемною відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1, ст. Закону України «Про споживче кредитування», на підставі цього, відповідач не погоджується з наданими розрахунками позивача. Відповідач вважає що вартість виконаних робіт представником позивача є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру. Відповідач просить суд стягнути на користь позивача суму в розмірі 3600,00 грн. за тілом кредиту, 1000,00 грн. витрати на правничу допомогу та не більше 8028,00 грн. по процентам за користування кредитом.
Позивач у своїй відповіді на відзив з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву не погоджується вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства. Щодо укладення кредитного договору та погодження його умов - За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.3. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 3600 грн. Згідно із п. 1.4. договору строк кредиту 360 днів: з 15.04.2024 року по 10.04.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа. Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Щодо досудового врегулювання спорів - Право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору. Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. З урахуванням викладеного положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Щодо перерахування коштів та розрахунків - Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією листа платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК». Як на підставу своїх вимог щодо стягнення заборгованості Товариством в свою чергу було надано розрахунок заборгованості за кредитом по кредитному Договору, який оформлений належним чином як документ Товариства, що підписаний директором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та скріплений печаткою Товариства. Так, укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів. Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед первісним кредитором, 24 грудня 2024 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі договору факторингу № 24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача. Відповідача належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором. Станом на сьогоднішній день, ані кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, не справедливими чи не добросовісним. Отже, відповідачу у даному випадку нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору. Таким чином, факт укладення кредитного договору та наявності права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором беззаперечно доведено належними та допустимими доказами.
2. Заяви (клопотання ) учасників справи.
Представник позивача у позовній заяві просить розгляд справи проводити без участі позивача, проти винесення заочного рішення не заперечують.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву від 01.10.2025 не заперечував проти розгляду справи без його участі.
3. Процесуальні дії у справі.
17 вересня 2025 року ухвалою Бориславського міського суду Львівської області відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Протокольною ухвалою від 05.11.2025 суд задовольнив клопотання представника позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд протокольною ухвалою від 05.11.2025 ухвалив провести заочний розгляд справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 15.04.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1556572 про надання споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «Слон Кредит» зобов'язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Відповідно до п. 1.3. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 3600 грн. Згідно із п. 1.4. договору строк кредиту 360 днів: з 15.04.2024 року по 10.04.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Відповідно до п. 1.5.1. договору, стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 договору. Відповідно до п. 1.5.2. договору, знижена процентна ставка 1,500% в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач до 15.05.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Слон Кредит» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 3600 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» від 15.01.2025.
24 грудня 2024 року ТОВ «Слон Кредит» на підставі Договору факторингу № 24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача. Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором. З доданого до позовної заяви витягу з реєстру боржників, додаток №1 від 24.12.2024, вбачається що станом на 24.12.2024 року у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 27810,00 грн, з яких 3600,00 грн - сума за тілом кредиту, 22410,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1800,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Слон Кредит» від 15.07.2025 за 223 календарних днів сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами становить 22410,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» за договором № 1556572 про надання споживчого кредиту від 15.04.2024 року за 107 календарних днів (25.12.2024 - 10.04.2025) сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами становить 9630,00 грн.
Отже, загальна сума заборгованості відповідача за договором №1556572 становить 35640,00 грн., з яких сума кредиту 3600,00 грн., сума процентів за користування кредитом 22410,00 грн., нараховані позивачем проценти за 107 календарних днів - 9 630,00 грн.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом Украiни «Про електронну комерцію». Зокрема, в ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутних послуг кредитодавцем i третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням етектронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примiрнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особi, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дiй чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, i це роз'яснення логічно пов'язані з нею. Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч.1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п.12, ч.1 ст.3 Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реестрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення вiд особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом, якай зазначений у тексті договору у розділі «Підписи сторiн».
Також, приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п.7 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно з положеннями ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання, згідно із ст. ст. 610, 611 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), правовими наслідками, зокрема, є відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Зі змісту ст.1054 ЦК України убачається, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст.1048 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст.512 ЦК України). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Судом не приймаються заперечення відповідача, як не доведені. В своєму відзиві відповідач підтвердив що підписав договір №1556572 про надання споживчого кредиту з ТОВ «Слон Кредит», погодився на умови договору, отримав гроші за цим договором.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав вимог закону, не дотримався умов договору позики, тому з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість в розмірі 35640,00 грн., з яких сума за тілом кредиту 3600,00 грн., сума процентів за користування кредитом 22410,00 грн., нараховані позивачем проценти за 107 календарних днів - 9 630,00 грн.
Відповідно до ч. ч. 10, 11, ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Проаналізувавши вимоги позивача у частині нарахування в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, ст. 625 ЦК України інфляційних витрат і 3% річних та зобов'язання суду роз'яснити органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду порядок нарахування та стягнення інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що дані вимоги не підлягають задоволенню, як не доведені. Також суд зауважує, що пеня та інфляційні витрати не є тотожними поняттями в розумінні Цивільного кодексу України.
5. Позиція суду.
Аналізуючи норми права чинного законодавства, які регулюють зазначені право- відносини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню частково.
6. Судові витрати.
При зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У матеріалах справи міститься копії договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем та витягу з акту прийому-передачі виконаних робіт № 9712, відповідно до якого загальна сума витрат позивача на правничу допомогу становить 10000,00 грн.
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись ст.ст.13, 19, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд, -
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження юридичної особи: 03150, місто Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2) заборгованість за договором № 1556572 від 15.04.2024 в розмірі 35640 (тридцять п'ять тисяч шістсот сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження юридичної особи: 03150, місто Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2) сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження юридичної особи: 03150, місто Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2) витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5000 грн.
В частині позовних вимог: по стягненню витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень; по нарахуванню в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, ст. 625 ЦК України інфляційних втрат і 3% річних та зобов'язання суду роз'яснити органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду порядок нарахування та стягнення інфляційних витрат - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було врученим у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження юридичної особи: 03150, місто Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2;
Представники позивача: Столітній Михайло Миколайович, (ордер серії АІ № 1423361 від 17.01.2024, свідоцтво серії КС № 9422/10);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя С.М. Ткачова