Справа № 309/4199/22
Провадження № 1-кп/309/247/22
05 листопада 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (внесеного до ЄРДР за зареєстрованим №12021078050000256 від 01.10.2022) стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Бороняво, Хустського району, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, одруженого, раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 , -
01.10.2021, близько 13:00 год., ОСОБА_3 разом з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, перебували на території автовокзалу, який розташований в м.Хуст по вул. Івана Франка, 118.
У цей час у особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник конфлікт із ОСОБА_6 , який також перебував на зупинці.
У ході конфлікту особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, нанесла ОСОБА_6 серію ударів кулаками рук по голові та тулубу.
У момент коли конфлікт було майже вичерпано, і ОСОБА_6 відійшов від особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, на місце події підбіг ОСОБА_3 та усвідомлюючи протиправність, карність, суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, умисно наніс один удар кулаком в область голови ОСОБА_6 від чого останній упав на бетонну поверхню.
Внаслідок таких дій ОСОБА_3 та особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, потерпілому ОСОБА_6 було спричинено тілесні ушкодження у виді: наскрізної рани верхньої губи зліва, ЗЧМТ, струс головного мозку, забій садна лівої частини обличчя, забійно шкіряну гематому лівої навколо орбітальної ділянки, рвана рана верхньої губи, забій грудної клітки та ліктя, травматичний вивих 25, 26, 27 зубів, після чого конфлікт було припинено сторонніми особами.
Тілесні ушкодження у виді ЗЧМТ, струс головного мозку, ушитої рани потиличної ділянки голови кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, з короткочасним розладом здоров'я.
Тілесні ушкодження у виді саден, забійної гематоми, вивиху 25, 26, 27 зубів, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я, чи незначної стійкої втрати працездатності.
Таким чином, ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тим самим вчинивши дії, передбачені частиною 2 статті 125 КК України..
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину по пред'явленому йому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України, визнав частково повністю, суду пояснив, що того дня він зі своїм кумом був на автовокзалі, де кум має ларьок та торгує кавою. Коли вийшов на зупинку, то побачив, що його кум стояв з розбитими губами, а поряд ОСОБА_6 . Кума бігала і кричала. Він підбіг до ОСОБА_6 і один раз «штовхнув» його рукою в область обличчя. На той момент був у шоці, думав, що у кума конфлікт з іншою особою і тому так зробив. Не розбирався хто почав, хотів лише захистити кума. Початок конфлікту він не бачив, причину конфлікту на той момент він не знав. ОСОБА_6 до того не зав, як і його друзів. Після того, як «штовхнув» ОСОБА_6 підійшов до куми і не бачив чи продовжував його кум наносити удари. Не хотів щоб сталася така ситуація, але свою поведінку не вважає поганою. Після конфлікту не мав контактів з ОСОБА_6 та не просив вибачення. На запитання прокурора визнав, що має хуліганський характер.
Також судом було безпосередньо досліджено наступні докази.
Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що 01.10.2021 він добирався додому і стояв на автовокзалі у м.Хуст. З ним ще були 2 друга і дівчина. Вони стояли і сміялися. Тут почув грубив оклик. Там стояв чоловік, не ОСОБА_3 , а інший, який підбіг до нього, вхопив за плече і каже «Ти смієшся з моєї жінки», та почав йому погрожувати. Він хотів уникнути конфлікту, однак та особа почала замахуватися на нього, він ухилився. Потім той чоловік попав йому в щелепу кулаком, він відійшов, а той підбіг і почав наносити удари. В цей час ззаду підбіг ОСОБА_3 і відразу ударив його у лице. Потім вони двоє почали наносити йому удари, він упав, вони ще побили його, сіли у машину і поїхали. Під час конфлікту його друг ОСОБА_7 намагався зупинити конфлікт, а всі інші, у тому числі й ті що вибігли з приміщення вокзалу, просто дивилися. Ніяких неприязних відносин до того чоловіка і ОСОБА_3 у нього раніше не було. Конфлікт тривав десь 2-3 хвилини. ОСОБА_3 приєднався до конфлікту. Після конфлікту жінка того чоловіка пропонувала йому гроші щоб він забрав заяву. Він не бачив хто йому наносив удари після того як він упав. Того іншого чоловіка він не бив, але в процесі конфлікту той падав. Вважає, що ОСОБА_3 слід суворо покарати.
Допитаний судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 01.10.2021 він зі своїми двома одногрупниками та знайомою чекали автобусу у м.Хуст на вокзалі. Говорили між собою та сміялися. У цей час пройшла жінка чи знайома обвинуваченого, точно він не знає. Вони в її сторону нічого не говорили. Жінка вийшла з кіоска і пішла до залізниці. Через пару хвилин з кіоска вийшов чоловік, і оскільки ОСОБА_6 стояв ближче від усіх до нього, то той чоловік підійшов до ОСОБА_6 . Чоловік почав виясняти стосунки, бо вважав, що образили його жінку. ОСОБА_6 хотів на словах припинити конфлікт, однак почалася штовханина. ОСОБА_6 став у захисну стойку, прикриваючи голову. ОСОБА_7 пробував їх розійняти. Коли побачив, що назріває бійка, він взяв свої речі, та відвід знайому усередину вокзалу. Потім підійшов інший чоловік у сірій кепці. Він пробував їх розчепити і копнув чиюсь сумку. Він не пам'ятає хто кому наносив удари, бо це було досить давно. Після конфлікту у ОСОБА_6 були припухлі губи, його обличчя було не таке як до конфлікту.
Від допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прокурор відмовилася у судовому засіданні від 03.09.2025.
Згідно висновку експерта №139-Х від 27.10.2021 при судово-медичній експертизі гр. ОСОБА_6 виявлено наступні тілесні ушкодження: наскрізна рана верхньої губи зліва. Згідно консультації невропатолога встановлено діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку. Згідно консультації травматолога встановлено діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, забійні садна лівої частини обличчя, забійно-підшкірна гематома лівої навколо орбітальної ділянки, рвана рана верхньої губи, забій грудної клітки та ліктя. Згідно консультації стоматолога встановлено діагноз: травматичний вивих 25, 26, 27 зубів, структура і цілісність кісток нижньої щелепи і верхньої щелепи не порушена. Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могли бути руки затиснуті в кулак та буті ноги сторонньої особи, що діяли по механізму удару та тертя-ковзання і вкладаються в час пригоди, що мала місце 01.10.2021 р. Тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, струсу головного мозку, ушитої рани потиличної ділянки голови, слід кваліфікувати як легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Тілесні ушкодження у вигляді саден, забійної гематоми, вивиху 25, 26, 27 зубів, слід кваліфікувати як легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності. Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_6 можна припустити, що мала місце не менш як 3-ох кратна дія травмуючих предметів.
Відповідно до протоколу огляду предмету від 26.01.2022 об'єктом огляду являється компакт диск CD-R марки «Verbatim», на якому знаходиться відеозапис, в ході огляду якого встановлено, що відеокамера розміщена на пероні автомобільного вокзалу в м.Хуст. 01.10.2021 о 12:39 на відео з'являється, особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, який заходить до приміщення кафе. О 12:41 ОСОБА_11 рухається в сторону автомобіля синього кольору по той бік перону. О 12:42 в нижній частині екрана починається сутичка і ОСОБА_11 біжить в сторону конфлікту де починає кричати на хлопця в балоновій куртці ОСОБА_6 , який від неї відходить та відступається. О 12:42:44 особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, лівою рукою наносить удар в голову ОСОБА_6 та продовжує наносити удар правою рукою та лівою ногою останнього в голову та тулуб. Далі по ходу конфлікту ОСОБА_6 відступається та відходить і тоді в якусь мить до нього ззаді підходить ОСОБА_3 , на голові якого знаходиться капюшон, та наносить йому удар правою рукою в бороду, після чого особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, підбігає до ОСОБА_6 та продовжує наносити йому удари по голові та тулубу від яких той падає на землю. Конфлікт закінчується коли їх розриває особа чоловічої статі.
В судовому засіданні було проглянуто відповідний відеозапис. Так на записів зафіксовано, що камера веде зйомку на території автовокзалу. В лівій нижній частині камери стоїть компанія з трьох осіб, серед яких потерпілий ОСОБА_6 , та спілкується між собою. Через декілька секунд, позаду них, на відстані декілька метрів, проходить жінка та йде до автомобіля, який припаркований неподалік (права середня частина камери). Через декілька секунд з нижньої правої частини камери вибігає особа чоловічої статі, починається сутичка, а жінка підбігає до вказаної групи осіб та починає кричати. В ході сутичка на камеру видно як особа чоловічої статі наносить удари руками по голові та тулубу ОСОБА_6 , а той лише захищається. Через декілька секунд, конфлікт згасає, ОСОБА_6 відступає і відходить вбік, а жінка та особа чоловічої статі щось продовжуються з'ясовувати з іншими двома особами (свідками). У цей момент з лівого боку камери підбігає ОСОБА_3 у капюшоні та наносить один удар ОСОБА_6 кулаком в нижню щелепу. В подальшому, на відеозаписі не зафіксовано щоб ОСОБА_3 наносив ще якісь удар чи вчиняв якісь інші агресивних дій ОСОБА_3 по відношенню до інших осіб. Після перегляду даного відеозапису, ОСОБА_3 зробив зауваження, що на відео чітко видно, що він наніс лише один удар, а не серію.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
Процесуальні докази, наведені у вироку прямо підтверджують той факт, що досліджені в судовому засіданні докази, які суд визнає належними та допустимими, зібрані в порядку встановлену законом та жодного сумніву у своїй законності та правдивості не викликають.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 за обставин викладених вище кваліфіковано за ч.2 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
В п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» роз'яснено, що мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність. Додержуючись вимог КПК України, суд повинен навести у вироку мотиви зміни в суді пред'явленого підсудному обвинувачення. При наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин ніж той, за яким було пред'явлено обвинувачення, суду належить обґрунтувати у вироку висновок про перекваліфікацію дій підсудного на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи підсудного за тим обвинуваченням, яке йому було пред'явлено.
Диспозиція ч. 2 ст. 296 КК України передбачає відповідальність за вчинення хуліганства групою осіб.
Щодо кримінально-правової оцінки діяння, кваліфікованого судом за частиною 2 статті 296 КК, суд зазначає наступне.
Безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров'я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Відповідно до фактичних обставин цієї справи, встановлених на підставі безпосередньо сприйнятих судом доказів, зокрема показань потерпілого ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_3 та відеозапису з камери спостереження автовокзалу, встановлено, що в ході конфлікту, який виник між ОСОБА_6 та особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, де були також присутні два свідка та особа жіночої статі, в момент згасання конфлікту, коли ОСОБА_6 відступив, ОСОБА_3 підбіг до нього та наніс йому один удар кулаком в щелепу. Не вбачається, що ОСОБА_3 провокував цей конфлікт, він лише у нього втрутився. Як стверджує сам ОСОБА_3 він наніс удар потерпілому, так як вважав, що група осіб напала на його кума (особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження) і той потребує допомоги. Таке твердження ОСОБА_3 щодо мотивів його дій, загалом не суперечить дослідженим судом доказам та не спростовується матеріалами кримінального провадження.
На думку суду обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку й об'єктивні ознаки поведінки ОСОБА_3 не свідчать про те, що вона була зумовлена бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.
Зазначене дає підстави для висновку про відсутність у діях ОСОБА_3 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов'язковою юридичною ознакою злочину, передбаченого статтею 296 КК.
Також на думку суду нанесення ОСОБА_3 лише одного удару потерпілому ОСОБА_6 , після чого він не вчиняв жодних агресивних дій по відношення до інших осіб, не свідчить про наявність у його діях такої ознаки хуліганства як особлива зухвалість. Проявами особливої зухвалості є нахабне поводження таке як буйство, бешкетування, нанесення побоїв, яке характеризується певною множинністю дій, і припиняється особою добровільно у разі досягнення нею певної мети - протиставлення себе оточуючим узагалі, демонстрація своєї зверхності, вираження явної зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Нанесення ж лише одного удару та добровільне припинення відразу після цього якихось агресивних дій, не дає достатніх підстав стверджувати, що мала місце особлива зухвалість в діях ОСОБА_3 .
На думку суду дії ОСОБА_3 містять об'єктивні та суб'єктивні ознаки злочину проти особи і підлягають кваліфікації за наслідками, що настали, як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, - за частиною другою статті 125 КК.
Щодо повноважень суду здійснити перекваліфікацію злочину публічного обвинувачення на злочин приватного обвинувачення, то з цього приводу слід врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 справа № 288/1158/16-к.
Зокрема Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.
«88. Звернення потерпілого до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього злочину без визначення кримінально-правової кваліфікації або з неправильною кваліфікацією є проявом волі на притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, що надає суду право за результатами судового розгляду кримінального провадження, розпочатого за процедурою публічного обвинувачення, ухвалити відповідно до встановлених частиною третьою статті 337 КПК меж судового розгляду обвинувальний вирок з перекваліфікацією діяння на злочин приватного обвинувачення незалежно від позиції потерпілого щодо зміни його правової оцінки.
89. Якщо потерпілий не подавав заяву про злочин, але до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження за злочином публічного обвинувачення беззастережно висловився про необхідність застосування щодо винного кримінально-правових заходів примусу, відповідне волевиявлення, зафіксоване у процесуальних документах, є достатньою підставою для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення після зміни кваліфікації злочину.
90. У разі перекваліфікації судом діяння на злочин приватного обвинувачення позиція потерпілого про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за злочин публічного обвинувачення не може прирівнюватися до відмови від приватного обвинувачення і не є підставою для закриття кримінального провадження, регламентованою пунктом сьомим частини першої статті 284 КПК.
91. Якщо потерпілий не подавав заяви про злочин і до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження не порушував питання про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності або ж прямо і беззастережно відмовився від обвинувачення (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов'язаних з домашнім насильством), то така позиція зумовлює припинення кримінального провадження шляхом його закриття на підставі пункту сьомого частини першої та частини сьомої статті 284 КПК після перекваліфікації діяння на злочин приватного обвинувачення.»
Під час допиту потерпілий ОСОБА_6 підтримав необхідність притягнення ОСОБА_3 , до відповідальності, заначивши, що його слід суворо покарати.
З огляду на викладене, суд, у відповідності до ч.3 ст. 337 КК України, вважає за необхідне перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом суд вважає доведеним факти:
умисного заподіяння ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тобто вчинення ним кримінального проступку, передбаченого частиною 2 ст. 125 КК України;
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено..
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз'яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є проступком.
Обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Також, суд враховує думку потерпілого, який просить суворо покарати обвинуваченого ОСОБА_3 .
Згідно досудової доповіді складеної Хустським РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області беручи до уваги зібрану інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення та середню ймовірність небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_3 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високу небезпеку для суспільства.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, у тому числі встановлені судом обставини, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у межах санкції ч.2 ст. 125 КК України, у вигляді штрафу у максимальному розмірі.
Водночас, згідно п.2 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
Частиною 5 ст.74 КК України передбачено, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки ОСОБА_3 вчинив кримінальник проступок за який передбачено покарання у виді обмеження волі, і з дня вчинення ним кримінального правопорушення і до дня ухвалення вироку спливли строки передбачені п.2 ч.1 ст. 49 КК України, то слід звільнити ОСОБА_3 від призначеного за даним вироком покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Долю речових доказі суд вирішує відповідно до приписів ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись статтями 368, 371, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 49 та частини 5 статті 74 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв'язку зі спливом строків давності.
Речові докази: ДВД диск із відеозаписом камер відеоспостереження в м.Хуст по вул. І.Франка, 116 - залишити у матеріалах кримінального провадження.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Хустський районний суд Закарпатської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Хустського
районного суду ОСОБА_1