Справа № 304/2214/25 Провадження № 1-кп/304/280/2025
30 жовтня 2025 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
його законного представника - ОСОБА_5 ,
представника - адвоката ОСОБА_6 ,
особи, відносно якої вирішується питання
про застосування примусових заходів
виховного характеру - ОСОБА_7 ,
його законного представника - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
представника служби у справах дітей - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025078130000045 від 01 квітня 2025 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Ставне Ужгородського району Закарпатської області, мешканця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , учня 9 класу Дубриницького ліцею Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, громадянина України, раніше не судимого,
за ознаками вчинення суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
як видно з клопотання, 31 березня 2025 року близько 14.30 год малолітній ОСОБА_7 , знаходячись неподалік Дубриницького ліцею Дубриницької сільської ради, що розташований по вулиці Центральній, 73 у селі Дубриничі Ужгородського району Закарпатської області, умисно наніс малолітньому ОСОБА_4 близько двох ударів кулаком по обличчю у ділянку правого ока, після чого близько 15.00 год, не припиняючи свої протиправні дії, перебуваючи на території шкільного подвір'я Дубриницького ліцею, наніс потерпілому ще один удар кулаком у ділянку правого ока, спричинивши малолітньому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді гематом у ділянці нижньої повіки та зовнішнього кута правого ока, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 125 КК України.
У підготовчому судовому засіданні законний представник малолітнього потерпілого - мати ОСОБА_5 відмовилася від обвинувачення малолітнього ОСОБА_7 та просила закрити провадження у справі, а також від цивільного позову до ОСОБА_8 , оскільки не має до вказаних осіб жодних претензій, про що подала суду письмову заяву.
Малолітній потерпілий ОСОБА_4 та його представник - адвокат ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні клопотання ОСОБА_5 підтримали.
У підготовчому судовому засіданні малолітній ОСОБА_7 , його захисник - адвокат ОСОБА_9 та законний представник ОСОБА_8 проти задоволення клопотання матері як законного представника потерпілого не заперечили, також просили закрити провадження у справі.
Прокурор та присутня у підготовчому судовому засіданні представник служби у справах дітей вказане клопотання також підтримали, вказуючи на те, що дане кримінальне провадження у відповідності до положень ст. 477 КПК є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, що у свою чергу є безумовною підставою для задоволення клопотання потерпілої сторони.
Заслухавши думку учасників судового провадження, встановивши добровільність звернення законного представника потерпілого з клопотанням про відмову від обвинувачення та закриття справи, суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_5 про відмову від обвинувачення підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Пункт 7 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачає, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством.
Відповідно до ст. 477 цього Кодексу кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, в тому числі передбачених ч.1 ст. 125 КК України.
Згідно з абзацом 2 ч. 7 ст. 284 КПК України якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1, 10 частини першої цієї статті, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
Суд встановив, що відносно малолітнього ОСОБА_7 прокурором подано клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру за ознаками вчинення суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, яке у свою чергу згідно із ст. 477 КПК України є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення.
За вимогами ч. 4 ст. 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого. Відмова потерпілого від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У п. 113 рішення ЄСПЛ в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006, суд наголосив, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження - забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість «будь-якого кримінального обвинувачення».
Стаття 6 Конвенції гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (див. рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»). У рішеннях в справах «Леонід Лазаренко проти України» від 28.10.2010 (п.52) та «Боротюк проти України» від 16.12.2010 (п. 80) зазначено, що «ані буква, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі добровільно відмовитися - у відкритий чи мовчазний спосіб - від свого права на гарантії справедливого судового розгляду. Однак для того, щоб така відмова була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути виражена у недвозначній формі і має супроводжуватися мінімальними гарантіями, співмірними з важливістю такої відмови (див. рішення у справі «Сейдович проти Італії»)».
Враховуючи імперативний характер ст. 26 КПК України, беручи до уваги встановлені у підготовчому судовому засіданні обставини, а саме те, що кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України є формою приватного обвинувачення, в якому право підтримувати обвинувачення належить потерпілому (законному представнику); мати малолітнього потерпілого ОСОБА_4 як його законний представник відмовилася від обвинувачення ОСОБА_7 , наслідки відмови від підтримання обвинувачення такій зрозумілі, і жодних претензій до малолітнього ОСОБА_7 та його законного представника ОСОБА_8 не має; позицію малолітнього потерпілого та його представника - адвоката ОСОБА_6 , а також і те, що особа, відносно якої вирішується питання про застосування відносно нього примусових заходів виховного характеру - малолітній ОСОБА_7 , його мати як законний представник та захисник не заперечують проти закриття провадження у зв'язку з відмовою законного представника потерпілого від підтримання обвинувачення, суд вважає, що кримінальне провадження на підставі клопотання прокурора слід закрити.
Що стосується цивільного позову адвоката ОСОБА_6 як представника потерпілого до ОСОБА_8 як законного представника малолітнього ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд прийшов до такого висновку.
Підстави, порядок звернення та розгляду цивільного позову в кримінальному процесі передбачено статтею 128 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, відповідно до частини четвертої та п'ятої цієї статті форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як роз'яснено в п. 5 та п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду УРСР № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 року, при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.
У судовому засіданні та поданій письмовій заяві законний представник малолітнього потерпілого - мати ОСОБА_5 відмовилася від цивільного позову, поданого адвокатом у їх із сином інтересах, вказуючи, що будь яких претензій до малолітнього ОСОБА_7 та його матері як законного представника не має; наслідки залишення позову без розгляду, передбачені ст. 257 ЦПК України, їм роз'яснені та зрозумілі.
Відповідно до частини 1 статті 129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до частини 3 вказаної статті, у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
У той же час прийняття рішення про закриття провадження в частині цивільного позову КПК не передбачено. Разом із тим частина 3 статті 129 КПК України у певних випадках надає суду право залишити позов без розгляду.
Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 18 жовтня 2022 року у справі № 753/6486/21, провадження № 51-5845км21, а також це узгоджується з висновками Верховного Суду, що наведені у постанові від 10 липня 2021 у справі № 161/694/20 (провадження № 51-811км21).
Відтак на підставі наведених обставин, з врахуванням вимог ст. 26 КПК України, зокрема того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом, суд, приймаючи до уваги те, що відмова законного представника малолітнього потерпілого від цивільного позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вважає, що цивільний позов слід залишити без розгляду.
Запобіжний захід відносно малолітнього ОСОБА_7 під час досудового розслідування та судового розгляду не обирався, на даний час клопотання про його обрання суду не подано, отже питання щодо такого судом не розглядається.
Питання речових доказів вирішуватиметься у порядку ст. 100 КПК України.
Процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні немає.
Заходи забезпечення кримінального провадження не вживалися.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Керуючись ст. 284, 314, 369, 372, 477 КПК України, суд
заяву законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному 01 квітня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025078130000045, за ознаками вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі ст. 284 КПК України у зв'язку з її відмовою від обвинувачення - задовольнити.
Кримінальне провадження № 12025078130000045 від 01 квітня 2025 року щодо застосування відносно ОСОБА_7 примусових заходів виховного характеру, за ознаками вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відмовою законного представника потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Цивільний позов адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до ОСОБА_8 як законного представника ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.
Речовий доказ, а саме компакт-диск формату DVD-R MEDIA 4.7 Gb, білого кольору, що зберігається при матеріалах кримінального провадження № 12025078130000045 у органу досудового розслідування - при них зберігати.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Копію ухвали суду сторони кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 7, 8 ст.376 КПК України.
Головуючий:ОСОБА_1