03 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 905/368/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду Донецької області від 22.07.2025 та
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2025
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля"
про стягнення 1 126 692,78 грн,
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач, скаржник, ПрАТ "НЕК "Укренерго") звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 119 012,44 грн, інфляційних втрат у розмірі 4445,19 грн та 3% річних у розмірі 3235,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0525-03041-ПД (далі - договір) в частині оплати наданих послуг.
Господарський суд Донецької області рішенням від 22.07.2025 позов задовольнив частково; стягнув з відповідача основну заборгованість у розмірі 1 119 012,44 грн, 3% річних у розмірі 2893,85 грн, інфляційні втрати у розмірі 3235,15 грн та судовий збір у розмірі 13 502,74 грн; в іншій частині позову відмовив.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що акти надання послуг за спірний період вважаються погодженими, а послуги - прийнятими відповідачем, а за кожним з актів приймання-передачі у відповідача виникло самостійне, незалежне одне від одного зобов'язання, що породжує за кожним із них правові наслідки та не може бути зміненим за рахунок обсягів зобов'язань інших періодів.
За умовами договору, розрахунок за фактичний обсяг послуги, наданої у розрахунковому періоді грудень 2024 року, повинен бути здійснений до 15.01.2025, у січні 2025 - до 15.02.2025, у лютому 2025 - до 15.03.2025, однак, як вказав суд, порушуючи умови договору та приписи статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, відповідач не здійснив оплати за фактично надані послуги у спірному періоді, а тому вимоги позивача про стягнення основної заборгованості у розмірі 1 119 012,44 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
ПрАТ "НЕК "Укренерго" також просило стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3235,15 грн та 3% річних у розмірі 4445,19 грн, однак суд першої інстанції не погодився із таким розрахунком з огляду на те, що спірним зобов'язанням є розрахунок за фактичний обсяг, а не поетапну оплату планової вартості послуги, а матеріали справи не містять підтвердження вихідних даних, з яких можливо встановити відповідність визначеного у рахунках обсягу та вартості плановому обсягу послуги, яким він мав бути, що унеможливлює встановлення судом правильності розрахунків позивача.
Господарський суд Донецької області, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, встановив що їх розмір становить 2893,85 грн та 3235,15 грн відповідно.
Східний апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу позивача на рішення суду першої інстанції у частині незадоволення стягнення компенсаційних втрат в сумі 1551,34 грн, таке рішення залишив без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
ПрАТ "НЕК "Укренерго" через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 22.07.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2025, в якій просить скасувати оскаржувані рішення у частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.
Дослідивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною п'ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, в яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" (рік подання позовної заяви у справі № 905/368/25) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 1 126 692,78 грн. Зазначена сума не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року (1 514 000,00 грн).
Верховний Суд зазначає, що судочинство у господарських судах відповідно до статті 13 ГПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можуть бути оскаржені в касаційному порядку лише у визначених цим пунктом випадках.
Колегія суддів звертає увагу на те, що аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадків (постанова від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що апеляційний суд під час перегляду рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не взяв до уваги посилання ПрАТ "НЕК "Укренерго" на практику Верховного Суду та не дослідив таку практику, що сформована в постановах Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21.
Водночас у касаційній скарзі скаржник не зазначає жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, можуть бути переглянуті в касаційному порядку.
Крім того, Верховний Суд бере до уваги, що предметом касаційного оскарження є відмова судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні вимоги у частині стягнення 1551,34 грн.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 22.07.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2025, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 905/368/25 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 22.07.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський