03 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/5292/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Лиськова М. О.
від 18.07.2025 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Шапран В. В., Андрієнко В. В., Буравльов С. І.
від 23.09.2025
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг"
до Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення 573 382,54 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" повністю виконано умови договору поставки товару № УГВС 229/0206-23 від 18.07.2023 та сплачено штрафні санкції за порушення строків, у зв'язку з чим сума забезпечення виконання договору, отримана Акціонерним товариством "Укргазвидобування" на підставі договору про надання гарантії № 33603/ЮГ-23 від 05.07.2023 та банківської гарантії № 33603 від 05.07.2025, яка забезпечувала виконання зобов'язань за договором поставки товару № УГВС 229/0206-23 від 18.07.2023, а також передбачених ним сум неустойок (пені, штрафів), підлягає поверненню постачальнику протягом 5 банківських днів, зокрема, після виконання постачальником зобов'язань за договором в повному обсязі, згідно із пунктом 10.3 договору поставки товару № УГВС 229/0206-23 від 18.07.2023.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/5292/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тек Інжиніринг" задоволено повністю.
Постановою від 23.09.2025 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 у справі № 910/5292/25.
16 жовтня 2025 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 910/5292/25.
Перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Предметом спору у цій справі є стягнення 573 382,54 грн, що менше, ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (1 514 000,00 грн).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Отже Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
В своїй касаційній скарзі Акціонерне товариство "Укргазвидобування" зазначає, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункти "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України). Так, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" зауважує, що виняткове значення даної справи полягає в тому, що застосоване судами попередніх інстанцій тлумачення норм права, що "позивач здійснив повне виконання зобов'язання з поставки товару за договором, проте з порушенням обумовлених строків, що свідчить саме про неналежне виконання та про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.3 договору у вигляді повернення покупцем (відповідачем) суми забезпечення виконання договору після виконання учасником-переможцем договору" призведе до втрати гарантією її основної функції, а саме покриття ризиків часткового або неналежного виконання його контрагентом взятих на себе зобов'язань по договору; наслідком такого тлумачення стане "дозволеність" недотримання вимог тендерної документації замовника, а також відсутність у сторони "страху" відповідальності за часткове, неналежне виконання договору, оскільки останній чітко усвідомлюватиме можливість повернення грошових коштів в судовому порядку. На думку Акціонерного товариства "Укргазвидобування", винесення остаточного рішення у справі № 910/5292/25 необхідне для можливого внесення в подальшому необхідних правок до тендерної документації/договору шляхом уточнення підстав для неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю у вигляді гарантії у випадку неналежного виконання стороною взятих на себе зобов'язань по договору. Акціонерне товариство "Укргазвидобування" також посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, щодо того як має оцінюватися виключна правова проблема, тощо.
Розглянувши викладені скаржником доводи щодо наявності випадків, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку, що твердження скаржника про те, що справа № 910/5292/25 стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 10.01.2024 у справі № 905/1840/21 зазначала, що у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Також в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, на яку послалося Акціонерне товариство "Укргазвидобвування", Велика Палата Верховного Суду вказувала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів:
- кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності;
- якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.
Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.
Крім того, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосуються питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
Поряд із цим, касаційна скарга Акціонерного товариства "Укргазвидобвування" взагалі не містить належних доводів в обґрунтування того, що справа № 910/5292/25 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики чи містить виключну правову проблему та/або стосується питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; у касаційній скарзі відсутні докази кількісного та якісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також належні обґрунтування, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Щодо доводів скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій застосували та розтлумачили норми права за власним баченням, Судом до уваги не беруться, оскільки вони зводяться до незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Суд вважає за потрібне звернути увагу, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання наслідків іноді не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Розгляд скарг Верховним Судом насамперед покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення ?розгляду заради розгляду?.
У пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Pelevin v. Ukraine", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ashingdane v. the United Kingdom").
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що Акціонерним товариством "Укргазвидобвування" не дотримано умови допуску справи з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до касаційного оскарження, передбачені підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі, ціна позову якої не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відсутність випадків, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/5292/25 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобвування" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/5292/25 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобвування" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді Г. О. Вронська
І. Д. Кондратова