03 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 917/2317/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Губенко Н.М.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль 21 століття"
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Кравчук Н.М., судді: Матущак О.І., Скрипчук О.С.)
від 21.08.2025
у справі №917/2317/24
за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль 21 століття"
про стягнення 756305,51 грн - основного боргу, 4071,46 грн - пені, 28510,15 грн - 3 % річних, 88105,57 грн - інфляційних втрат,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль 21 століття" (далі - ТОВ "Вертикаль 21 століття") про стягнення 876 992,69 грн заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2022 по 30.10.2024, у т.ч. 756 305,51 грн основного боргу, 4 071,46 грн пені, 28 510,15 грн 3 % річних та 88 105,57 грн інфляційних втрат.
1.2. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.04.2025 у справі №917/2317/24 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль 21 століття" на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" 756 305,51 грн основного боргу, 4 071,46 грн пені, 28 510,15 грн 3 % річних, 88 105,57 грн інфляційних втрат.
1.3. Не погодившись з рішенням до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "Вертикаль 21 століття", в якій просить рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2025 у справі № 917/2317/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
1.4. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Вертикаль 21 століття" на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2025 у справі № 917/2317/24 залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вертикаль 21 століття" строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом наведення Східному апеляційному господарському суду інших поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз'яснено товариству, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянтові.
2. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
2.1. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 у справі №917/2317/24 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Вертикаль 21 століття" на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2025 у справі № 917/2317/24.
2.2. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з визнанням наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне провадження не поважними, виходив з наступного:
- ухвала Господарського суду Полтавської області від 24.12.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2025 були надіслані ТОВ "Вертикаль 21 століття" на адресу вказану у апеляційній скарзі та у витягу з ЄДР, але була повернута відділенням зв'язку до суду із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", що в силу частини другої статті 120 Господарського процесуального кодексу України свідчить про належне повідомлення апелянта про розгляд даної справи;
- перебування у відпустці директора Губи М.О., не перебування на робочому місці за адресою здійснення товариством діяльності у зв'язку з наданням послуг з питань формування та вирощування на виконання укладеного договору про надання послуг, не можуть бути основною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки не доводять фактичну неможливість подання апеляційної скарги в строк, передбачений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України;
- відсутність в штаті жодної іншої посадової особи окрім директора, також не є тією поважною причиною, з якою закон пов'язує можливість відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги після спливу передбаченого законом строку;
- викладені у заяві причини пропуску строку на апеляційне оскарження судова колегія не розцінює як такі, що об'єктивно перешкоджали апелянту вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції зі скаргою, а тому не може визнати їх поважними.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 у справі №917/2317/24, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вертикаль 21 століття" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль 21 століття":
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Вертикаль 21 століття" посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.06.2025 у справі №911/2247/21, від 03.05.2022 у справі №904/1875/19, від 21.07.2022 у справі № 904/158/20, від 20.04.2023 у справі №9/41, від 07.11.2023 у справі № 40/223-05, від 20.05.2024 у справі № 908/2916/20, від 21.01.2025 у справі № 16/298-10/145 (щодо застосування статті 261 Господарського процесуального кодексу України). Також посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.06.2025 у справі №923/592/27, від 29.09.2022 у справі №500/1912/22, від 16.04.2025 у справі №916/3517/24.
Також скаржник послався на наступне:
- предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості в сумі 756 305,51 грн основного боргу, 4 071,46 грн пені, 28 510,15 грн 3 % річних, 88 105,57 грн інфляційних втрат та 10 523,91 грн судового збору, тобто правовідносини між сторонами не є безспірними, а правомірність вимог позивача підлягає встановленню у судовому процесі з огляду на принципи господарського судочинства, зокрема принципи рівності та змагальності сторін, де кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень;
- відповідач не брав участі у розгляді справи у суді першої інстанції, тобто рішення у справі прийнято за відсутності відзиву на позов та заперечень щодо доказів іншої сторони, що суттєво вплинуло на результати розгляду справи;
- у спірний період часу, з моменту ухвалення оскаржуваного рішення та на час надсилання такого рішення відповідачеві, уповноважена особа відповідача перебував у відрядженні з огляду на що він не міг дізнатись по ухвалення такого рішення, отримати його засобами поштового зв'язку, що унеможливило своєчасне подання апеляційної скарги;
- апеляційна скарга була подана відповідачем після ознайомлення зі змістом оскаржуваного рішення суду у межах 20-ти денного строку, що вочевидь не може свідчити про зловживання своїми процесуальними правами, про недобросовісність дій відповідача та про надмірний строк для подання відповідної скарги, з урахуванням конкретних обставин справи.
За переконанням заявника, існують об'єктивні та достатні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження та для направлення справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження
3.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти вимог касаційної скарги заперечує та просить останню залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін через не доведення відповідачем належних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2025 у справі № 917/2317/24.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження та повернення апеляційної скарги у зв'язку з визнанням судом наведених скаржником причин для поновлення строку неповажними.
4.2. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).
4.3. Право на апеляційне та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, яке гарантується в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції, а врахуванню підлягають особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
4.4. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).
4.5. Відповідно до частини першої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
4.6. Згідно зі частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4.7. Відповідно до частини першої статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
4.8. Частинами першою та четвертою статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
4.9. Згідно з частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
4.10. Частинами першою та другою статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
4.11. Відповідно до частин другої - третьої статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
4.12. Наведене кореспондується з положеннями частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
4.13. Положення Господарського процесуального кодексу України не визначають вичерпного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
При цьому з огляду на вимоги статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України заявник повинен довести обставини, на які він посилається як на поважні причини пропуску встановленого законом строку, шляхом подання відповідних доказів. Без доведення заявником таких обставин підстави для поновлення пропущеного строку та розгляду відповідної заяви у суду відсутні.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 30.09.2022 у cправі № 910/21285/21.
Верховний Суд у постановах від 18.08.2023 у справі № 32/257-10 та від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20 також дійшов висновку про те, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Виходячи зі змісту наведених норм законодавства, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначена в Господарському процесуальному кодексі України вимога саме до заявника при зверненні до суду дотримуватися строку подання апеляційної скарги, незважаючи на те, чи є заявник стороною у справі. При цьому законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк.
У разі пропуску строку на апеляційне оскарження заявник повинен: 1) порушити питання про поновлення цього строку шляхом заявлення відповідного клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги; 2) клопотання повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.
При цьому, поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
4.14. Як вбачається з матеріалів справи, що розглядається, Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 29.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль 21 століття" на рішення залишив без руху. Зобов'язав апелянта усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом наведення Східному апеляційному господарському суду інших поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 06.03.2024 по справі №917/2317/24.
Підставою для постановлення такої ухвали стали обставини того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено місцевим господарським судом 08.04.2025, дата складання повного тексту відсутня, дата ЕЦП повного тексту рішення 08.04.2025, а отже, строк подання апеляційної скарги згідно вимог частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України сплив 28.04.2025. Водночас, апеляційну скаргу було подано 30.06.2025, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження понад 2 місяці.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник посилався на те, що ним повний текст оскаржуваного судового рішення було отримано лише 10.06.2025. Як зазначав скаржник, під час судового розгляду справи № 917/2317/24 в суді першої інстанції ним жодних процесуальних документів (ані ухвали про відкриття провадження у справі, ані копії оскаржуваного рішення) від Господарського суду Полтавської області не отримано. 10.06.2025 останній зареєстрував електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, після реєстрації електронного кабінету скаржник отримав доступ до матеріалів електронної справи № 917/2317/24 та ознайомився із текстом рішення Господарського суду Полтавської області від 08.04.2025.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Господарським судом Полтавської області направлялися на адресу ТОВ "Вертикаль 21 століття", зокрема, ухвала від 24.12.2024, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (направлялася засобами поштового зв'язку, однак повернулась без вручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою); рішення від 08.04.2025 (направлялося засобами поштового зв'язку, однак повернулось без вручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою).
4.15. Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (опублікований 11.08.2023) цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через 90 днів з дня його опублікування, крім підпункту 1 пункту 2 та підпункту 1 пункту 3 розділу I цього Закону в частині обов'язкової реєстрації юридичними особами (приватної форми власності) електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, які вводяться в дію через сім місяців з дня опублікування цього Закону.
Відповідно до частини п'ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 18.10.2023) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Згідно з абзацом 1 частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 18.10.2023) адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30.08.2024 у справі №908/3731/23 дійшов висновку, що з 04.11.2023 у всіх юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, виник обов'язок зареєструвати електронний кабінет.
Лише фізичні особи (громадяни України, іноземці чи особи без громадянства), які є учасниками справи, не відносяться до вичерпного переліку суб'єктів, які зобов'язані реєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (постанова Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 910/5189/24).
4.16. Однією із підстав для поновлення строку скаржник зазначав, що ним був зареєстрований електронний кабінет лише 10.06.2025.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що реєстрація електронного кабінету є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений у апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення, а тому не можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили значний пропуск строку, встановленого на апеляційне оскарження. Саме відповідач несе певні негативні наслідки невиконання обов'язку з реєстрації електронного кабінету.
При цьому колегія суддів враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 908/3731/23, відповідно до якого покладення на позивача, який виконав належним чином вимоги закону про реєстрацію електронного кабінету та подав позов з використанням ЄСІКС, додаткового тягаря з направлення паперових копій процесуальних документів цінним листом з описом вкладення на адресу особи, яка такий обов'язок не виконала, є невиправданим. У такому разі обов'язок інформування особи про справу, передбачений частиною першою статті 9 Господарського процесуального кодексу України, покладається на суд.
4.17. Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Чинним процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення: шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС (подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 906/184/21, від 02.11.2022 у справі № 910/14088/21, від 29.11.2022 у справі № 916/1716/20, від 25.05.2023 у справі № 916/3164/16).
Відповідно до частини п'ятої статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно із частиною четвертою статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Частиною сьомою статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою ЄСІКС чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Зі змісту статей 120 та 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що особи, які беруть участь у справі вважаються належним чином повідомлені, якщо ухвали, рішення були надіслані за належною адресою. Суд не зобов'язаний розшукувати учасника справи, а керується тільки адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (такий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, а також Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, зокрема, містяться висновки, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Скаржник у касаційній скарзі не заперечує факту реєстрації за адресою, на яку судом першої інстанції направлялися судові рішення, отже суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що місцевий господарський суд виконав всі необхідні дії для повідомлення відповідача про розгляд спору за його участю.
4.18. До Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль 21 століття" надійшла заява про усунення недоліків апеляційній скарзі, в якій скаржник навів підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема, ухвала Господарського суду Полтавської області від 24.12.2024 про відкриття провадження та оскаржуване рішення суду від 08.04.2025 не були вручені відповідачеві ТОВ "Вертикаль 21 століття". Зазначені доводи, на його думку, підтверджуються тим, що відповідно до наказу № 7 від 23.12.2024, директор ТОВ "Вертикаль 21 століття" перебував у відпустці з 23.12.2024 по 24.01.2025, з огляду на що не перебував на робочому місці за адресою здійснення товариством діяльності, та відповідно не міг отримати від суду ухвалу про відкриття провадження. Також, відповідно до договору № 04/04-25 Про надання послуг від 04.04.2025, ТОВ "Вертикаль 21 століття" в особі директора Губи М.О. зобов'язалось у строк з 07.04.2025 по 30.04.2025 надати ТОВ "Розсадник рослин "НАТАЛІС" послуги з питань формування та вирощування декоративних дерев, а також зобов'язалось забезпечити участь представника ТОВ "Вертикаль 21 століття" в особі директора Губи М.О. у роботах на виробничих потужностях замовника за адресою: 08110, Київська область, Бучанський район, с. Забуччя, вул. Технічна, 6 у відповідний строк. З метою виконання вищезазначеного договору № 04/04-25, наказом № 8 від 04.04.2025 ТОВ "Вертикаль 21 століття" відрядило директора Губу М.О. до ТОВ "Розсадник рослин "НАТАЛІС" на строк з 07.04.2025 по 30.04.2025, що також узгоджується і підтверджується посвідченням про відрядження № КУ-0000002 від 07.04.2025. За результатами виконання договору № 04/04-25 від 04.04.2025, сторонами складено акт приймання-передачі виконаних робіт, відповідно до змісту якого вбачається, що у період з 07.04.2025 по 30.04.2025 уповноважена особа ТОВ "Вертикаль 21 століття" директор Губа М.О. провів консультації у вигляді лекції з елементами практичних завдань з питань формування та вирощування декоративних рослин; провів консультації щодо різних методів формування декоративних дерев в залежності від роду/виду/сорту дерев та потреб кінцевого споживача; надав подальші рекомендації щодо догляду за деревами та коригуючі обрізки крони у другій половині сезону; надав рекомендації щодо ефективного використання механізмів та робочого часу під час операцій по формувальній обрізці дерев. Зазначені докази, на думку скаржника, переконливо свідчать про те, що директор ТОВ "Вертикаль 21 століття" Губа М.О., як єдина уповноважена особа товариства у день ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення та його надсилання на адресу відповідача - перебував у відрядженні, з огляду на що не міг знати про наявність такого рішення суду та був позбавлений можливості його отримати та своєчасно оскаржити.
4.19. Дослідивши обставини, наведені відповідачем в обґрунтування поважних причин пропуску ним строку на подання апеляційної скарги у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що викладені у заяві про поновлення строку доводи, за своїм характером є суб'єктивними та такими, що залежать лише від його волі, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такими обставинами, є ризиками неналежного виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність в штаті жодної іншої посадової особи окрім директора, також не є тією поважною причиною, з якою закон пов'язує можливість відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги після спливу передбаченого законом строку.
При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано звернув увагу, що стороною у справі є саме ТОВ "Вертикаль 21 століття", як юридична особа, а не його директор.
4.20. Верховний Суд у постановах від 03.11.2022 у справі № 560/15534/21, від 28.11.2022 у справі № 560/10645/21 зазначив про те, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у підприємстві для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
4.21. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно суб'єктивної, тобто такої, що залежало виключно від поведінки скаржника, а не об'єктивної причини пропуску встановленого законом процесуального строку, та не можуть вважатися поважними причинами пропуску відповідачем на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки скаржник не проявив особистої старанності при захисті власних інтересів та при прийнятті рішення про ініціювання процедури апеляційного оскарження судового рішення.
Таким чином, зважаючи на встановлені у справі обставини та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, діяв відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Доводи скаржника по суті зводяться до ініціювання повторної оцінки обставин та доводів, які вже були належним чином досліджені судом апеляційної інстанції та визнані необґрунтованими. Такі дії виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції, завданням якого є перевірка правильності застосування норм матеріального та процесуального права, а не переоцінка фактичних обставин справи чи доказів, які вже отримали належну правову оцінку судами нижчих інстанцій. Зазначене узгоджується з положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
Також Суд відхиляє посилання скаржника на постанови Верховного Суду, оскільки у справах, визначених скаржником, вирішувалося питання про порушення прав осіб, не залучених до участі у справі та за інших фактичних обставин справи. При цьому у зазначених справах суд касаційної інстанції також зазначав, що особа не звільняється від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до положень частин першої та третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
5.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
5.3. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.4. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, виходячи із доводів та вимог касаційної скарги та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
6. Судові витрати
6.1. Враховуючи, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль 21 століття" залишити без задоволення, а ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 у справі №917/2317/24 - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
Н. Губенко