18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"03" листопада 2025 р. Черкаси справа №925/1309/25
Суддя Господарського суду Черкаської області Кучеренко О.І., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» (вулиця Благовісна, 166, місто Черкаси, Черкаська область, 18002, ідентифікаційний код 42474208) про видачу судового наказу за грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий Кошик» (вулиця Коцюбинського, будинок 6, село Руська Поляна, Черкаський район, Черкаська область, 19602, ідентифікаційний код 44470121) про стягнення інфляційних витрат та 3% річних за неналежне виконання зобов'язань за договором,
24.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» звернулося у Господарський суд Черкаської області із заявою про видачу судового наказу за вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий Кошик» про стягнення 9133,69 грн інфляційних витрат та 2808,22 грн 3% річних за несвоєчасні розрахунки боржника за отриману електричну енергію. У своїй заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» також просить суд покласти на боржника судові витрати зі сплати судового збору у сумі 302,80 грн.
Заява про видачу судового наказу мотивована тим, що між заявником та боржником було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №71191001290 від 10.01.2023. Боржник належним чином не виконував свої зобов'язання за договором у частині своєчасного розрахунку за отриману електричну енергію, внаслідок чого у боржника виникла заборгованість перед заявником за період з 01.05.2023 до 30.06.2023 у сумі 52066,76 грн, яка у добровільному порядку боржником сплачена не була. Наведене стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника заборгованості у сумі 52066,76 грн та 3% річних у сумі 218,54 грн. Господарський суд Черкаської області у порядку наказного провадження 28.08.2023 видав судовий наказ про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий Кошик» 52066,76 грн заборгованості за період з 01.05.2023 до 30.06.2023 за договором про постачання електричної енергії споживачу №71191001290 від 10.01.2023; 218,54 грн 3% річних та судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 268,40 грн. Судовий наказ Господарського суду Черкаської області від 28.08.2023 у повному обсязі було виконано та сплачено розмір заборгованості боржником 20.10.2025. У зв'язку з простроченням оплати заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника інфляційних витрат та 3% річних за неналежне виконання зобов'язань за договором за період прострочення з 23.08.2023 до 19.08.2025.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд зазначає, що порядок та форма звернення до суду з заявою про видачу судового наказу до господарського суду визначені Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, розділом II «Наказне провадження».
Відповідно до частин 1-3 статті 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
У відповідності до статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За своїм правовим змістом інфляційні втрати та відсотки річних, право на стягнення яких передбачено вказаною нормою, є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати процентів річних є додатковими способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, що ґрунтується на вимогах закону, а не договору.
Згідно з вказаною статтею законодавець окремо зазначає, що інфляційні нарахування та 3% річних не є заборгованістю за договором та сплачуються виключно на вимогу кредитора.
Отже, інфляційні втрати та 3% річних за своєю правовою природою не є заборгованістю у розумінні приписів статті 625 Цивільного кодексу України та статті 148 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу заявника на положення частини 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Отже, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, повинен в тому числі подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
При цьому пунктом 7 частини першої статті 155 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
За результатами розгляду справи за відповідною заявою, судом лише видається судовий наказ, який є особливою формою судового рішення, а заявлені стягувачем вимоги не розглядаються по суті.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Однією з основних умов задоволення заяви про видачу судового наказу у розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України є безспірність предмету заявлених вимог. У той самий час заявлення інших, ніж виконання зобов'язання, що є предметом спірного договору, вимог, конкретно неузгоджених сторонами (у тому числі їх розміру) призводить до виникнення між ними відповідного спору.
З урахуванням зазначеного, вимоги про сплату відсотків річних та інфляційних втрат за порушення договірних зобов'язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не можуть вважатись основним зобов'язанням за письмовим договором (заборгованістю, щодо якої відсутній спір, про яку йде мова у статях 12, 148 Господарського процесуального кодексу України), оскільки безпосередньо не входять до складу предмету такого договору, та не можуть бути розглянуті судом саме в порядку наказного провадження.
З огляду на зазначене, вимоги заявника про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий Кошик» інфляційних витрат та 3% річних за несвоєчасні розрахунки боржника за отриману електричну енергію не підлягають розгляду в наказному провадженні.
За пунктом 3 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина друга статті 152 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до частини другої статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 147, 148, 150, 152, 153, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий Кошик» інфляційних витрат та 3% річних за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і протягом десяти днів може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя О.І.Кучеренко