8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про забезпечення позову
05 листопада 2025 року м. ХарківСправа № 922/3654/24 (922/3906/25)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву позивача вх. №25384 від 03.11.2025 по справі
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ"
до Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК-ФУРНІТУРА»
про стягнення коштів
в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ"
Постановою Господарського суду Харківської області від 17.03.2025 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ" (код ЄДРПОУ 34563455) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.
Ухвалою суду від 01.09.2025 призначено ліквідатором у справі №922/3654/24 про банкрутство ТОВ «ЗІТА-ТКФ» арбітражного керуючого Венську Оксану Олександрівну (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого № 174 від 24 квітня 2013 року, (РНОКПП НОМЕР_1 , вул. Аеропортівська, буд. 5, к. 1, сел. Південне, Дніпровський район Дніпропетровська область, 49041; адреса для листування: а/с 162, м. Дніпро, 49000).
31.10.2025 від ТОВ «ЗІТА-ТКФ» в особі ліквідатора було подано до суду позовну заяву (вх. №3906/25) про стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТК ФУРНІТУРА» (код ЄДРПОУ 30606259, 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд., 7д) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗІТА-ТКФ» (код ЄДРПОУ 34563455, 61072, м. Харків, пр. Науки, 27-Б) грошові кошти у розмірі 1 350 000,00 грн. (один мільйон триста п'ятдесят тисяч грн. 00 коп.) за Договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 29 06 2023-Ф від 29.06.2023.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 31.10.2025 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи №922/3654/24 (922/3906/25) та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.
Ухвалою суду від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3654/24 (922/3906/25). Постановлено здійснювати розгляд справи в межах справи № 922/3654/24 про банкрутство ТОВ "ЗІТА-ТКФ" за правилами спрощеного позовного провадження без в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами наданими сторонами.
03.11.2025 від позивача надійшла заява вх. №25384 про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
Накласти арешт на грошові кошти, що належать або підлягають передачі та/або сплаті ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТК ФУРНІТУРА» (код ЄДРПОУ 30606259, 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд., 7д) та знаходяться на банківських рахунках ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТК-ФУРНІТУРА» (код ЄДРПОУ 30606259, 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд., 7д) у межах ціни позову у сумі 1 350 000,00 грн.
Заборонити ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТК ФУРНІТУРА» (код ЄДРПОУ 30606259, 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд., 7д) розпоряджатися грошовими коштами та майном, що йому належать, до розгляду і винесення остаточного рішення у цій справі за позовом ліквідатора ТОВ «ЗІТА-ТКФ» Венської О.О. до ТОВ «ТК-ФУРНІТУРА» про стягнення 1 350 000,00 грн. та судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи.
Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4, ч. 5 та ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено наступне:
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Слід вказати, що з огляду на положення ст.ст. 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Забезпечення позову по суті - це тимчасові обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача чи інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача та недопущення в разі задоволення позову немайнового характеру істотного утруднення чи неможливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог.
До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, а також у здійсненні ефективного захисту або поновленні порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Водночас, адекватність заходів забезпечення позову, що застосовуються господарським судом, визначається їх відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві чи іншим особам вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Положення статті 136 ГПК України пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73, 74 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, забезпеченні ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом залежно від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Так, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову або унеможливлення ефективного захисту чи поновлення прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.
Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Так судом було встановлено наступне.
Позивач - ТОВ «ЗІТА-ТКФ» в особі ліквідаторі Венської О.О. звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення заборгованості з відповідача - "ТК-ФУРНІТУРА" за Договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги № 29 06 2023-Ф від 29.06.2023 становить 1 350 000,00 грн.
З матеріалів справи встановлено, що ході здійснення заходів ліквідаційної процедури ліквідатором Камінською А.А. було встановлено, що один із засновників ТОВ «ЗІТА-ТКФ» (позивача), а саме Рибас Валерій Вячеславович, є директором та засновником ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТК-ФУРНІТУРА» (відповідача).
Відповідно до п. 14.1.159. Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/ або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням, в тому числі, таких критеріїв:
- одна юридична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків (крім міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб'єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації);
- одна і та сама юридична або фізична особа приймає рішення щодо призначення (обрання) одноособових виконавчих органів кожної такої юридичної особи;
- одноособові виконавчі органи таких юридичних осіб призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);
- кінцевим бенефіціарним власником (контролером) таких юридичних осіб є одна і та сама фізична особа.
З наведеного вбачається, що ТОВ «ЗІТА-ТКФ» (код ЄДРПОУ 34563455) та ТОВ «ТК-ФУРНІТУРА» (код ЄДРПОУ 30606259) є пов'язаними особами.
Як зазначається у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 в справі № 755/17944/18, договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/ відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Аналогічна позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20. Крім того, за сталою судовою практикою будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що за наявності позову ліквідатора про стягнення грошових коштів з ТОВ «ТК-ФУРНІТУРА», органами управління може бути прийнято рішення про виведення активів і грошових коштів з підприємства Відповідача що може суттєво ускладнити виконання рішення суду у цій справі, в разі прийняття його на користь позивача, з урахуванням того, що стягнення дебіторської заборгованості банкрута за відсутності інших реальних активів, є пріоритетним для виконання ліквідатором завдань процедури банкрутства для задоволення вимог кредиторів.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні наявності обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (застосування певного виду забезпечення).
Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна документально обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Обраний заявником спосіб забезпечення позову передбачено положеннями ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, не зупинять господарської діяльності осіб щодо якої вживаються заходи, саме до цієї особи подано позов.
Спосіб забезпечення позову є співмірними і відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності, забезпечить збалансованість інтересів учасників спірних правовідносин, запобіжить порушенням у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу, відповідає інституту забезпечення позову в господарському процесі.
Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, однак визначає, що такі обґрунтування не обов'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.07.2024 зі справи № 916/143/24.
Отже, з огляду на вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, розглянувши заяву про забезпечення позову, виходячи з характеру обставин справи, суд дійшов висновку про її задоволення.
Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ" вх. №25384 від 03.11.2025 про забезпечення позову у справі №922/3654/24 (922/3906/25).
З метою забезпечення позову у справі №9223654/24 (922/3906/25) вжити заходи забезпечення позову до розгляду і винесення остаточного рішення у цій справі шляхом :
накладення арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі та/або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «ТК-ФУРНІТУРА» (код ЄДРПОУ 30606259, 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд., 7-д) та знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-ФУРНІТУРА» (код ЄДРПОУ 30606259, 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд., 7-д) у межах ціни позову у сумі 1 350 000,00 грн.
заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ТК-ФУРНІТУРА» (код ЄДРПОУ 30606259, 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд., 7-д) розпоряджатися грошовими коштами та майном, що йому належать у межах ціни позову у сумі 1 350 000,00 грн.
Стягувачем за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ" (м. Харків, пр. Науки, 27-Б, код ЄДРПОУ 34563455) в особі лідквідатора - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Боржником за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК-ФУРНІТУРА» (код ЄДРПОУ 30606259, 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-д).
Ухвала набирає законної сили 05.11.2025 та підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років до 06.11.2028.
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256-257 ГПК України протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя С.А. Прохоров
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.