"30" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3516/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Васильєв Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" про стягнення 121775,36 грн заборгованості,
зазначає наступне:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" (надалі - ТОВ ДОЛФІ-УКРАЇНА", Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" (надалі - ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД", Відповідач) 121775,36 грн заборгованості, з яких 113033,94 грн основного боргу та 8741,42 грн 30% річних, у зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 20.12.2022 договором поставки № ЛХ+МВ/06/О зобов'язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості отриманого товару.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 29.08.2025 позовній заяві ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/3516/25 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 прийнято позовну заяву ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3516/25, відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України справа є малозначною, у зв'язку із чим постановлено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02 жовтня 2025 року.
Відповідно до залишеної на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (виплаті поштового переказу), надіслана ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена під розписку 06 вересня 2025 року.
01 жовтня 2025 року ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" представлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2025 відкладено розгляд справи на 30 жовтня 2025 року.
29 жовтня 2025 року використовуючи систему "Електронний суд" ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" представлено заяву, в якій, серед іншого посилається на здійснену оплату вартості отриманого товару у розмірі 6099,00 грн.
У призначене на 30.10.2025 судове засідання представник ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" не з'явився, як зазналось, від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.
Окрім того, в автоматизованій системі діловодства Господарського суду Одеської області наявна інформація про зареєстрований як у ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА", так і у ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Приписи частин 4 та 5 статті 6 ГПК України визначають, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 із змінами, передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
В свою чергу, пункт 37 Положення визначає, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Приписами частини 4 статті 120 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи наявність сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок про завчасну доставку до електронного кабінету ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" підсистемою "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі постановлених у справі ухвал, останнє належним чином повідомлено про судове провадження та призначенні засідання, відтак неявка представника Позивача не перешкоджає розгляду справи.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Письмового відзиву від ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" до Господарського суду Одеської області не надходило у зв'язку з чим, у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
30 жовтня 2025 року у судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
20 грудня 2022 року між ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" (Постачальник) та ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" (Покупець) укладено договір поставки № ЛХ+МВ/06/О (Договір), умовами пункту 1.1 якого погоджено, що в порядку та на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передавати (постачати) Покупцеві лікарські засоби, медичні вироби, косметичну продукцію та біологічно активні добавки (Товар), а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати такий Товар.
Кількість, ціна і асортимент Товару узгоджуються Сторонами, яка складається Постачальником на підставі замовлення Покупця (пункт 1.2).
Загальна ціна цього Договору складає суму всіх поставок здійснених Сторонами в межах даного Договору (пункт 1.3).
Загальна кількість Товару, що постачається за даним Договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, проведених згідно підписаних Сторонами накладних (пункт 1.4).
Особи, які підписують даний Договір підтверджують, що вони мають необхідний обсяг повноважень для підписання цього Договору, без будь-яких обмежень, діють виключно в інтересах такої юридичної особи, добросовісно і розумно (пункт 1.7).
Сторони засвідчують, що на дату підписання цього Договору, їх діяльність, система якості, персонал, матеріально-технічна база, умови зберігання та транспортування відповідають вимогам, передбаченим чинним законодавством України для здійснення господарської діяльності з оптової та/або роздрібної торгівлі лікар засобами. Кожна Сторона підтверджує, що є власником чинних ліцензій на здійснення господарської діяльності з оптової або роздрібної торгівлі лікарськими засобами (пункт 1.8).
Поставка Товару за цим Договором здійснюється окремими партіями, на підставі накладної, протягом 5 робочих днів з дати отримання заявки (пункт 2.3).
Поставка Товару за цим Договором здійснюється окремими партіями, на підставі накладної. Оформлення специфікації є необов'язковим… (пункт 2.3 Договору).
Постачальник здійснює поставку кожної партії товару на умовах DDP (Інкотермс 2010), за адресою вказаною в заявці Покупця, якщо інші умови поставки не визначені Сторонами. Розвантаження Товару в місці призначення здійснюється Покупцем власними силами та за власний рахунок (пункт 2.4).
Кожна партія Товару повинна супроводжуватись видатковою накладною (2 екз.), сертифікатом якості та податковою накладною, зареєстрованою Постачальником в електронному вигляді, в строки і порядку встановленні чинним законодавством України (пункт 2.5).
Ціна на кожне найменування Товару за ним Договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених Постачальником на дату отримання заявки від Покупця та вважається остаточно узгодженою у видатковій накладній. В ціну (вартість) Товару включено вартість пакування, маркування та доставки Товару (пункт 4.1).
Розрахунок за Товар здійснюється в національній валюті України (гривні), в безготівковому порядку, шляхом перерахування Покупцем коштів на банківський рахунок Постачальника (пункт 4.2).
Покупець сплачує 100 (сто) % вартості кожної партії товару протягом 32 (тридцяти двох) календарних днів з дати його отримання відповідно до видаткової накладної, якщо інший строк не вказаний у видатковій накладній. Отримання Товару підтверджується видатковою накладною підписаною Сторонами. Дата оплати вважається зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (пункт 4.3).
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за даним Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. Сторони несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань за цим Договором незалежно від їх вини, якщо не доведуть, шо порушення сталося внаслідок непередбаченого випадку або непереборної сили. Не вважається непередбаченим випадком відсутність у боржника необхідних коштів (пункт 5.1).
За несвоєчасну оплату Товару, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (пункт 5.2).
За прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати Товарів, Покупець сплачує Постачальнику 30% (тридцять) річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст.625 ЦК України (пункт 5.5).
Сплата штрафу і пені не звільняє Сторони від виконання своїх зобов'язань за даним Договором (пункт 5.7).
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31 грудня 2023 року. Сторони дійшли згоди, без укладання будь-яких додаткових угод, вважати даний Договір пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із Сторін за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії Договору, письмово не повідомить іншу Сторону про його припинення (пункт 7.1).
Представлена копія Договору містить проставлені представниками підписи та скріплена печатками контрагентів.
Також ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" представлено складені ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" довіреності №№ 1-4 на отримання Товару.
ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" представлено до матеріалів справи видаткові накладні, за якими як Постачальником передано, а ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" як Покупцем прийнято певний обсяг Товару, а саме: від 21.07.2025 № ДУ966639 про отримання Товару загальною вартістю 1129,92 грн, строк оплати до 22.08.2025; від 07.07.2025 № ДУ895245 - 1096,75 грн, строк оплати до 08.08.2025; від 07.07.2025 № ДУ895244 - 1780.44 грн, строк оплати до 08.08.2025; від 02.07.2025 № ДУ879931 - 834.60 грн, строк оплати до 03.08.2025; від 25.06.2025 № ДУ843738 - 2314.20 грн, строк оплати до 27.07.2025; від 23.06.2025 № ДУ830487 - 1633.89 грн, строк оплати до 25.07.2025; від 18.06.2025 № ДУ808844 - 2054.40 грн, строк оплати до 20.07.2025; від 18.06.2025 № ДУ808704 - 2097.20 грн, строк оплати до 20.07.2025; від 16.06.2025 № ДУ797406 - 781.10 грн, строк оплати до 18.07.2025; від 16.06.2025 № ДУ797396 - 1109.38 грн, строк оплати до 18.07.2025; від 16.06.2025 № ДУ795261 - 551.05 грн, строк оплати до 18.07.2025; від 16.06.2025 № ДУ790311 - 823.90 грн, строк оплати до 18.07.2025; від 04.06.2025 № ДУ746346 - 1477.62 грн, строк оплати до 06.07.2025; від 04.06.2025 № ДУ 746342 - 290.40 грн, строк оплати до 06.07.2025; від 04.06.2025 № ДУ 746341 - 756.29 грн, строк оплати до 06.07.2025; від 04.06.2025 № ДУ 746232 - 350.06 грн, строк оплати до 06.07.2025; від 04.06.2025 № ДУ 746231 - 2418.20 грн, строк оплати до 06.07.2025; від 27.05.2025 № ДУ 698461 - 1236.92 грн, строк оплати до 28.06.2025; від 27.05.2025 № ДУ 698221 - 892.38 грн, строк оплати до 28.06.2025; від 27.05.2025 № ДУ 698210 - 1063.12 грн, строк оплати до 28.06.2025; від 26.05.2025 № ДУ 696446 - 2054.40 грн, строк оплати до 27.06.2025; від 23.05.2025 № ДУ 686592 - 360.00 грн, строк оплати до 24.06.2025; від 23.05.2025 № ДУ 686575 - 2097.20 грн, строк оплати до 24.06.2025; від 22.05.2025 № ДУ 683482 - 2471.70 грн, строк оплати до 23.06.2025; від 14.05.2025 № ДУ 638264 - 838.22 грн, строк оплати до 15.06.2025; від 13.05.2025 № ДУ 634635 - 2514.29 грн, строк оплати до 14.06.2025; від 06.05.2025 № ДУ 602678 - 1694.88 грн, строк оплати до 07.06.2025; від 30.04.2025 № ДУ 572651 - 2666.44 грн, строк оплати до 01.06.2025; від 28.04.2025 № ДУ 559633 - 2175.20 грн, строк оплати до 30.05.2025; від 24.04.2025 № ДУ 539702 - 2282.20 грн, строк оплати до 26.05.2025; від 17.04.2025 № ДУ 500070 - 1467.07 грн, строк оплати до 19.05.2025; від 17.04.2025 № ДУ 500069 - 526.55 грн, строк оплати до 19.05.2025; від 16.04.2025 № ДУ 499891 - 3785.03 грн, строк оплати до 18.05.2025; від 16.04.2025 № ДУ 499888 - 2137.57 грн, строк оплати до 18.05.2025; від 16.04.2025 № ДУ 499651 - 347.64 грн, строк оплати до 18.05.2025; від 16.04.2025 № ДУ 498203 - 2 273.00 грн, строк оплати до 18.05.2025; від 15.04.2025 № ДУ 494842 - 371.08 грн, строк оплати до 17.05.2025; від 15.04.2025 № ДУ 494821 - 1756.51 грн, строк оплати до 17.05.2025; від 15.04.2025 № ДУ 494260 - 7675.99 грн, строк оплати до 17.05.2025; від 10.04.2025 № ДУ 474288 - 1284.00 грн, строк оплати до 12.05.2025; від 09.04.2025 № ДУ 465135 - 1463.35 грн, строк оплати до 11.05.2025; від 02.04.2025 № ДУ 433276 - 256.80 грн, строк оплати до 04.05.2025; від 02.04.2025 № ДУ 433275 - 256.80 грн, строк оплати до 04.05.2025; від 02.04.2025 № ДУ 432436 - 312.44 грн, строк оплати до 04.05.2025; від 02.04.2025 № ДУ 432435 - 312.44 грн, строк оплати до 04.05.2025; від 02.04.2025 № ДУ 432430 - 1506.56 грн, строк оплати до 04.05.2025; від 02.04.2025 № ДУ 432340 - 950.16 грн, строк оплати до 04.05.2025; від 28.03.2025 № ДУ 405892 - 1096.75 грн, строк оплати до 29.04.2025; від 28.03.2025 № ДУ 405625 - 1096.75 грн, строк оплати до 29.04.2025; від 20.03.2025 № ДУ 359500 - 435.60 грн, строк оплати до 21.04.2025; від 20.03.2025 № ДУ 359499 - 3040.94 грн, строк оплати до 21.04.2025; від 18.03.2025 № ДУ 347216 - 1507.99 грн, строк оплати до 19.04.2025; від 18.03.2025 № ДУ 347215 - 3572.97 грн, строк оплати до 19.04.2025; від 18.03.2025 № ДУ 346364 - 740.44 грн, строк оплати до 19.04.2025; від 18.03.2025 № ДУ 346242 - 5549.84 грн, строк оплати до 19.04.2025; від 18.03.2025 № ДУ 346005 - 396.02 грн, строк оплати до 19.04.2025; від 18.03.2025 № ДУ 346004 - 769.33 грн, строк оплати до 19.04.2025; від 11.03.2025 № ДУ 310739 - 717.89 грн, строк оплати до 12.04.2025; від 11.03.2025 № ДУ 310482 - 1009.82 грн, строк оплати до 12.04.2025; від 11.03.2025 № ДУ 310481 - 5115.87 грн, строк оплати до 12.04.2025; від 11.03.2025 № ДУ 310378 - 3198.28 грн, строк оплати до 12.04.2025; від 11.03.2025 № ДУ 310377 - 3785.48 грн, строк оплати до 12.04.2025; від 10.03.2025 № ДУ 298484 - 1096.75 грн, строк оплати до 11.04.2025; від 05.03.2025 № ДУ 281128 - 4514.22 грн, строк оплати до 06.04.2025; від 05.03.2025 № ДУ 281020 - 1771.92 грн, строк оплати до 06.04.2025; від 05.03.2025 № ДУ 280975 - 1181.28 грн, строк оплати до 06.04.2025; від 05.03.2025 № ДУ 280968 - 480.47 грн, строк оплати до 06.04.2025; від 04.03.2025 № ДУ 274785 - 4771.36 грн, строк оплати до 05.04.2025 (як зазначає ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА", частина вартості товару сплачено, неоплачена частина 1425,99 грн).
Відповідно до представленого ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" розрахунку, за ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" обліковується 121775,36 грн заборгованості, з яких 113033,94 грн основного боргу та 8741,42 грн 30% річних (окремо наведено розрахунок по кожному із прострочених періодів оплати).
ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" представлено платіжні інструкції ПАТ «МТБ БАНК» про перерахування коштів ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА", а саме 10.10.2025 - 520,00 грн, 13.10.2025 - 485,00 грн, 14.10.2025 - 485,00 грн, 15.10.2025 - 334,00 грн, 16.10.2025 - 525,00 грн, 20.10.2025 - 450,00 грн, 21.10.2025 - 550,00 грн, 22.10.2025 - 480,00 грн, 23.10.2025 - 580,00 грн, 24.10.2025 - 400,00 грн, 27.10.2025 - 440,00 грн та 29.10.2025 - 850,00 грн.
Всі банківські операції здійснено із призначенням платежу «сплата за товар медичного призначення згідно договору».
Предметом позову у справі у матеріально-правова вимога ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" до ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" про стягнення 121775,36 грн заборгованості за поставлений Товару на виконання умов Договору, відтак суду необхідно встановити наявність договірних відносин між вказаними особами, перелік прав та обов'язків кожної із них, належне виконання кожної із сторін взятих на себе зобов'язань, а також чи було порушено права внаслідок дій (бездіяльності) іншої особи.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права.
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України (тут і далі в редакції, чинній на час укладення Договору та виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Відповідно ж до статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юридичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В свою чергу, вимоги встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами статті 174 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина 2 статті 628 ЦК України).
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частинами 1 та 2 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
В свою чергу частини 1-3 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності до частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір поставки № ЛХ+МВ/06/О, укладений 20 грудня 2022 року.
Судом не встановлено підстав нікчемності укладеного правочину, так само жодною із сторін не заявлено вимогу про визнання договору недійсним, відтак в силу приписів статті 204 ЦК України укладений між ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" та ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" Договір є правомірними.
Як зазначалось, частиною 1 статті 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Із представлених до матеріалів справи та досліджених судом доказів встановлено, що ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" як Постачальником доведено факт виконання взятих на себе за укладеним Договором зобов'язань та передачу (поставку) ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" як Покупцю обумовленого Договором Товару, що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення видатковими накладними.
При цьому досліджені видаткові накладні не місять будь-яких позначок про незгоду ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" як із вартістю отриманої продукції, так і її кількістю. Так само, ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" не висловлено заперечень в процесі розгляду справи стосовно факту отримання Товару, його вартості та кількості.
Умовами Договору передбачено, що Покупець сплачує 100 (сто) % вартості кожної партії товару протягом 32 (тридцяти двох) календарних днів з дати його отримання відповідно до видаткової накладної, якщо інший строк не вказаний у видатковій накладній. Отримання Товару підтверджується видатковою накладною підписаною Сторонами. Дата оплати вважається зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (пункт 4.3).
У кожній із досліджених судом видаткових накладних визначено кінцевий термін оплати вартості отриманого Товару.
Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" як Покупцем в порушення приписів статей 525,526,610,629,692,712 ЦК України, статей 193,265 ГК України та умов Договору своєчасно та остаточно вартість отриманого товару не сплатило, не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, частини 1 статті 692, частини 1 статті 712 ЦК України, пункту 4.3 Договору строк виконання зобов'язання у розмірі 113033,94 грн настав (сукупна вартість отриманого Товару за дослідженими судом видатковими накладними).
Іншого ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" суду не доведено як і не представлено доказів своєчасної та остаточної оплати вартості отриманого товару.
Поряд із наведеним, ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" представлено до матеріалів справи платіжні інструкції про перерахування ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" 6099,00 грн за отриманий Товару після відкриття провадження у справі.
Представлені платіжні інструкції свідчать про перерахування 6099,00 грн на розрахунковий рахунок ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА", котрий є аналогічним рахунку, зазначеному у досліджених видаткових накладних.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази оплати ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" 6099,00 грн основного боргу після відкриття провадження у справі, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в цій частині.
Відтак, враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" на користь ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" 106934,94 грн вартості отриманого, проте не оплаченого Товару (113033,94 грн - 6099,00 грн = 106934,94 грн).
Окрім заявлених до стягнення 113033,94 грн основного боргу, ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" просить стягнути з ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" 8741,42 грн 30% річних.
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Разом з цим частини 2 статті 625 ЦК визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У той же час, ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" та ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" в укладеному Договорі погоджено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати Товарів, Покупець сплачує Постачальнику 30% (тридцять) річних від простроченої суми заборгованості відповідно до ст.625 ЦК України (пункт 5.5).
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі № 920/792/18.
Нарахування, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.
У постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 913/869/14 вказано: "Разом із тим ст.617 ЦК встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст.625 ЦК, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч.1 ст.625 ЦК). Ураховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов Договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст.625 ЦК платежів, а наявність обставин непереборної сили за Договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами".
Перевіривши представлений ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА" розрахунок заявлених до стягнення 8741,42 грн 30% річних, виконаний за кожним із прострочених періодів оплати, судом встановлено його відповідність приписами законодавства та методології нарахування.
Відтак, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ТОВ "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" на користь ТОВ "ДОЛФІ-УКРАЇНА", окрім 106934,94 грн основного боргу (вартості отриманого товару), 8741,42 грн 30% річних.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 "Віктор Назаренко проти України" (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі "Беер проти Австрії" (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Стосовно розподілу судового збору господарський суд зазначає наступне.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2025 рік" …прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн…
Підпунктами 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір" визначено ставки судового збору за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, однак, оскільки приписами Закону України "Про судовий збір" встановлено мінімальний розмір судового збору, який підлягає справленню при зверненні із позовом, на переконання господарського суду, розмір судового збору, який покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, не може бути меншим аніж мінімальний розмір судового збору, встановлений Законом України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,231,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Провадження у справі № 916/3516/25 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" 6099,00 грн основного боргу закрити.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" про стягнення 115676,36 грн заборгованості задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТАЛКА ФАРМ-ТРЕЙД" (65082, м. Одеса, вул. Софіївська, буд. 13, Код ЄДРПОУ 37007939) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЛФІ-УКРАЇНА" (49130, м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 24-А, Код ЄДРПОУ 37068787) 106934/сто шість тисяч дев'ятсот тридцять чотири/грн 94коп. основного боргу, 8741/вісім тисяч сімсот сорок одну/грн 42коп. 30% річних та 3028/три тисячі двадцять вісім/грн 00коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 04 листопада 2025 р.
Суддя С.Ф. Гут