65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
"29" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2845/25
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Єрашов І.Є. на підставі ордеру;
Від відповідача: Літвінова Т.В. на підставі ордеру;
Розглядаючи у підготовчому засіданні справу за позовом акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до Нормана Максима Анатолійовича про стягнення 68429,00 грн, -
Акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» (далі по тексту - АТ «Херсонська теплоелектроцентраль») звернулося до господарського суду із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) про стягнення 68 429,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуги з постачання теплової енергії №71 в частині оплати вартості спожитої теплової енергії протягом періоду з 01.12.2021 по 31.03.2025.
АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» наголошує, що договір про надання послуги з постачання теплової енергії №71 є укладеним між сторонами на підставі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у зв'язку з направленням на адресу відповідача відповідного договору та відсутністю заперечень відповідача про укладення договору. Водночас припинення відповідачем у січні 2025 року підприємницької діяльності не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором спір щодо виконання якого має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Ухвалою від 28.07.2025 судом було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
06.10.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач повністю заперечує проти задоволення заявленого позивачем позову. Відповідач звертає увагу, що згідно з даними Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань він здійснював підприємницьку діяльність за кодами 47.19- інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах та 47.52- роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та сантехнічними виробами в спеціалізованих магазинах, з 31.01.2025 він припинив здійснювати діяльність. Таким чином, заборгованість, стягнення якої є предметом спору у даній справі, немає жодного відношення до підприємницької діяльності відповідача, оскільки докази використання приміщення у господарській діяльності в матеріалах справи відсутні. Таким чином, за переконанням відповідача, даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Відповідач відповідач також звертає увагу на відсутність доказів отримання договору про надання послуги з постачання теплової енергії №71, що виключає існування підстав для вирішення даного спору господарським судом. Крім того, відповідачем наведені інші доводи на підтвердження власної позиції про необхідність відмови у задоволенні заявленого позову.
АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» у відповіді на відзив посилається на надання суду належних та допустимих доказів надсилання договору № 71 на адресу ФОП Нормана М.А., що свідчить про укладення господарського договору між сторонами та необхідність вирішення даного спору за правилами господарського судочинства.
При цьому у підготовчих засіданнях та письмових поясненнях від 28.10.2025 позивач зазначає про неможливість надання доказів вручення відповідачу договору № 71, оскільки інформація щодо поштових відправлень зберігається на вебсайті АТ «Укрпошта» лише протягом півроку; враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень, можна встановити дату отримання відповідачем листа з проєктом договору.
Враховуючи доводи відповідача про необхідність вирішення даного спору за правилами цивільного судочинства, господарський суд за результатом надання оцінки доводам Нормана М.А. в цій частині, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Предметом заявленого АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» позову є вимоги до Нормана М.А. про стягнення заборгованості у розмірі 68 429,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуги з постачання теплової енергії №71, який, як стверджує позивач, є укладеним між сторонами на підставі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
ОСОБА_1 згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань протягом періоду з 24.02.2000 до 31.01.2025 здійснював підприємницьку діяльність за наступними видами діяльності: 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (основний); 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Відповідач здійснював господарську діяльність за наступною адресою: АДРЕСА_1 .
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.02.2020 у справі № 916/385/19 виснувала, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх. Набуття статусу ФОП не означає, що всі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими. При цьому у постанові також зазначено, що фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Судом встановлено, що Норману М.А. на праві власності з 2014 року належить нежитлове приміщення площею 30,3 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Залізнична, буд. 15, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №253023699 від 16.04.2021.
Господарський суд зазначає, що докази здійснення Норманом М.А. підприємницької діяльності за адресою об'єкта нерухомого майна ( АДРЕСА_2 ) в матеріалах справи відсутні; про наявність вказаної обставини АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» також не повідомляє. Таким чином, єдиною підставою для вирішення даного спору за правилами господарського судочинства є наявність укладеного між сторонами господарського договору, тобто договору надання послуги з постачання теплової енергії №71.
Листом №06-1/1199 від 09.06.2021 АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» направило на адресу ФОП Нормана М.А. ( АДРЕСА_3 ) проєкт договору № 71 з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір) за адресою: м. Херсон, вул. Залізнична, 15. При цьому у листі було зазначено, що у разі не підписання договору в строк до 09.07.2021, АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» буде змушена звернутися до господарського суду з позовною заявою про спонукання до його укладення.
На підтвердження обставини направлення позивачем на адресу відповідача листа №06-1/1199 від 09.06.2021, договору №71, також інших додатків до листа було надано суду опис вкладення з відбитком календарного штемпеля, накладну від 21.06.2021 та квитанцію про прийняття плати за пересилання поштового відправлення.
10.07.2021 АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» (Виконавець) було підписано договір про надання послуги з постачання теплової енергії №71, стороною за яким є ФОП Норман М.А. (Споживач), відповідно до п. 1 якого Виконавець зобов'язується надавати Споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а Споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
У пункті 3 договору про надання послуги з постачання теплової енергії №71 від 10.07.2021 наведена наступна інформація про Споживача: адреса: м. Херсон, вул. Залізнична, 15; опалювальна площа (об'єм) будівлі 17 57,32 кв. м.; теплове навантаження будівлі - 0,07223 Гкал/год; опалювальна площа (об'єм) приміщення Споживача - 30,3 кв.м; теплове навантаження приміщення Споживача - 0,00124 Гкал/год при температурі зовнішнього повітря +2,43 0 С.
Відповідно до п. п. 55, 56 договору про надання послуги з постачання теплової енергії №71 від 10.07.2021 цей договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.12.2021. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Суд зазначає, що відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг. Зазначена практика правозастосування правових норм у сфері оплати житлово-комунальних послуг є сталою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі 712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 07 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21).
Водночас у межах даного спору наявність укладеного між сторонами договору з огляду на предмет та підстави позову є необхідною умовою для віднесення справи до юрисдикції господарського суду.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на дату направлення листа №06-1/1199 від 09.06.2021) з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Таким чином, ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» пов'язує укладення договору про надання комунальних послуг з обставиною отримання споживачем проект договору. Проте, як було встановлено судом, докази отримання відповідачем проекту договору №71 у матеріалах справи відсутні, Норман М.А. заперечує проти отримання вказаного договору.
Крім того, суд додатково вважає за необхідне звернути увагу на відсутність у описі вкладення номеру поштового відправлення, що ставить під сумнів обставину направлення проекту договору взагалі.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про поштовий зв'язок» від 04.10.2001 №2759-III (чинного на дату оформлення опису вкладення від 17.06.2021) послуги поштового зв'язку - продукт діяльності оператора поштового зв'язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про поштовий зв'язок» послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.
У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися (п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Правові висновки щодо необхідності наявності номера поштового відправлення на описі вкладення у цінний лист викладені у постановах Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 916/2110/20, від 06.07.2020 у справі № 916/2828/19, від 26.03.2020 у справі № 910/9962/16 та від 13.01.2020 у справі №910/28408/15.
З урахуванням вищенаведеного господарський суд доходить висновку, що відсутність доказів отримання споживачем, в даному випадку, відповідачем проекту договору про надання послуги з постачання теплової енергії №71, свідчить про не укладення такого договору, що, в свою чергу, виключає наявність передбачених законом підстав для вирішення даного спору за правилами господарського судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість справи господарському суду.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Частиною 2 ст.231 ГПК України передбачено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.231 ГПК, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З огляду на положення ч. 2 ст. 231 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що вирішення даного спору має здійснюватися за правилами цивільного судочинства згідно з ЦПК України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі за позовом акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення 68429,00 грн на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.
При цьому суд звертає увагу позивача, що сплачений до державного бюджету судовий збір за подання позовної заяви може бути повернутий з державного бюджету у випадку надходження до суду відповідного клопотання згідно зі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 2, 20, 86, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Провадження у справі №916/2845/25 за позовом акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення 68429,00 грн - закрити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Повна ухвала складена 03.11.2025.
Суддя С.П. Желєзна