ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.11.2025Справа № 917/354/25
За позовом Фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни
до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях
2) Фонду Державного майна України
про визнання недійсними наказів
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Фонду Державного майна України про:
- визнання недійсним наказу Фонду державного майна України від 15.01.2024 № 47 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації" (із змінами)" в частині: "Частина нежитлового приміщення загальною площею 64,6 кв. м, що складає 144/1000 частки приміщення, Полтавська, Полтавський р-н, м. Решетилівка, вул. Базарна, 3, приміщення 1, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, код за ЄДРПОУ 13967927, Регіональне відділення Фонду по Полтавській та Сумській областях" в редакції наказу Фонду державного майна України від 19.03.2024 № 548 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації" (із змінами) в частині: "Частина нежитлового приміщення загальною площею 64,6 кв. м, що складає 144/1000 частки приміщення, Полтавська, Полтавський р-н, м. Решетилівка, вул. Базарна, 3, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, код за ЄДРПОУ 13967927, Регіональне відділення Фонду по Полтавській та Сумській областях";
- визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 18.01.2024 № 21 "Про прийняття рішення про приватизацію окремого майна - частина нежитлового приміщення загальною площею 64,6 кв.м, що складає 144/1000 частки приміщення" в редакції наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 21.03.2024 № 194 "Про внесення змін до наказу Регіонального відділення від 18.01.2024 № 21 "Про прийняття рішення про приватизацію окремого майна - частина нежитлового приміщення загальною площею 64,6 кв.м, що складає 144/1000 частки приміщення".
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.02.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі, з огляду на те, що цей спір підлягає розгляду загальним судом у порядку цивільного судочинства.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 26.02.2025 у справі № 917/354/25 скасовано, матеріали справи № 917/354/25 направлено на розгляд Господарського суду Полтавської області.
Під час розгляду апеляційної скарги та матеріалів позовної заяви, апеляційним судом зроблено висновок, що з огляду на предмет даного спору, характер спірних матеріальних правовідносин, а також наявність у законі норми, що прямо передбачає вирішення спору господарським судом, відповідний спір відносить до юрисдикції господарського суду.
Після повернення матеріалів позовної заяви, судом повторно досліджено подані документи з урахуванням висновків апеляційного суду та встановлено наступне.
Від Фонду державного майна України надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю (вх. № 5397 від 25.04.2025); відзив на позов (вх. № 5741 від 30.04.2025); заперечення на клопотання проти застосування заходу процесуального примусу у виді штрафу (вх. № 6304 від 12.05.2025).
Фізичною особо-підприємцем Онанко С.М. подано заперечення проти клопотання про передачу справи за підсудністю вх. № 5544 від 27.04.2025, оскільки останнє суперечить висновкам апеляційного суду викладеним у постанові від 02.04.2025; клопотання про застосування заходу процесуального примусу у виді штрафу до Фонду державного майна України вх. № 5782 від 01.05.2025, у зв'язку з направленням відзиву в паперовому вигляді без формування його в Електронному кабінеті ЄСІТС.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.06.2025 справу № 917/354/25 за позовом фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, 2. Фонду Державного майна України про визнання недійсними наказів про приватизацію передано до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2025, позовну заяву розподілено до розгляду судді Усатенко І.В.
Ухвалою суду від 28.08.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Також ухвалою суду від 28.08.2025 звільнено позивача від сплати судового збору за її клопотанням.
05.08.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 28.08.2025. Заява сформована в системі "Електронний суд" 04.09.2025, в межах наданих судом строків на усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.10.2025, встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.
23.09.2025 від позивача надійшла заява про відвід судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 917/354/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 заяву Фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни про відвід судді визнано необґрунтованою та передано вказану заяву для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст.32, ч.3 ст.39 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 25.09.2025 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни про відвід судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 917/354/25 відмовлено.
30.09.2025 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.
07.10.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.
08.10.2025 від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
08.10.2025 від позивача надійшла заява про врахування допущених описок у відповіді на відзив.
30.10.2025 від позивача надійшло клопотання про застосування заходу процесуального примусу у виді штрафу. Клопотання з посиланням на ст. 43 ГПК України мотивовано тим, що поданий відповідачем-2 відзив до відкриття провадження у справі має очевидно штучний характер, а тому є зловживанням процесуальними правами. З огляду на зазначене позивач просить стягнути з відповідача-2 штраф в дохід Державного бюджету України.
30.10.2025 від позивача надійшло клопотання про розгляд не розглянутого клопотання, яке було подано до Господарського суду Полтавської області 01.05.2025. Клопотання стосується не направлення позивачу в його електронний кабінет відзиву, що перешкоджало реалізації процесуального права позивача на подання відповіді на відзив, а отже є зловживанням з боку відповідача, що є підставою для стягнення з нього штрафу. Оскільки, Господарський суд Полтавської області не розглянув клопотання про зловживання процесуальними правами відповідачем, позивач подав Господарському суду міста Києва заяву про розгляд клопотання про зловживання.
30.10.2025 від позивача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження до 90 днів з дня відкриття провадження у справі (до 17.12.2025).
30.10.2025 від відповідача надійшло клопотання про надання дозволу подати додаткові пояснення щодо окремих питань, які виникли при розгляді справи з посиланням на ч. 5 ст 161 ГПК України.
30.10.2025 від позивача надійшло клопотання про залучення у справі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Пенсійного фонду України.
В підготовче засіданні 30.10.2025 представник відповідача-2 не з'явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
В підготовчому засіданні 30.10.2025 розглядались клопотання, подані позивачем.
Позивач підтримав своє клопотання щодо визнання зловживанням процесуальними правами з боку відповідача, в зв'язку з подачею відзиву на позовну заяву до відкриття провадження у справі. На думку позивача, подання відзиву до відкриття провадження у справі позбавило її можливості реалізувати своє процесуальне право на подання відповіді на відзив. І оскільки, провадження у справі ще не було відкрито, відзив має очевидно штучний характер, а отже є підстави для стягнення з відповідача штрафу.
Відповідач-1 проти задоволення клопотання заперечував, оскільки, відсутнє зловживання процесуальними правами, а права позивача на подання відповіді на відзив не порушені та не обмежені.
З приводу заявленого клопотання суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Отже, п. 3 ч. 2 ст 43 ГПК України, яким позивач обґрунтовує своє клопотання передбачає подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер, та не стосується відзиву у справі, оскільки, відзив є відповіддю (запереченням) на уже поданий позивачем позов.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу. Під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідачем, боржником є юридична особа) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на зазначене, суд не вбачає в діях відповідача-2 зловживання процесуальними правами, які могли б бути підставою для застосування заходів примусу у вигляді штрафу.
Суд протокольною ухвалою від 30.10.2025 відмовив позивачу у задоволенні клопотання про визнання дій відповідача-2 зловживанням процесуальними правами та у стягненні штрафу.
Позивачем озвучено заяву про розгляд клопотання від 01.05.2025 про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, що є підставою для стягнення штрафу. Клопотання мотивовано тим, що відповідач не направив позивачу до її Електронного кабінету відзив на позовну заяву, поданий до Господарського суду Полтавської області.
Відповідач-1 зазначив, що відзив було направлено засобами поштового зв'язку на адресу позивача.
На питання суду чи отримувала позивач відзив у паперовому вигляді (поштове відправлення) позивач наполягала на обов'язку відповідача направити відзив саме до її електронного кабінету, оскільки, вона має право на його отримання саме в електронному кабінеті.
Суд відзначає, що відзив до Господарського суду Полтавської області був поданий відповідачем-2 у паперовій формі з долученими до нього доказами направлення відзиву засобами поштового зв'язку.
Суд наголошує, що з аналізу ст. 6, 42 ГПК України відповідач не обмежений у праві подавати відзив у паперовій формі і в такому випадку, він направляється не до електронних кабінетів учасників справи, а засобами поштового зв'язку.
В підготовчому засіданні позивач наполягала, що поданий відповідачем-2 документ за своєю суттю не є відзивом (оскільки, поданий до відкриття провадження у справі), а є зловживанням процесуальними правами, оскільки, такими діями відповідач перешкодив позивачу у реалізації її процесуальних прав. Означені дії відповідача є згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та є дискримінацією позивача.
Позивач просила занести до протоколу судового засідання зауваження на дії головуючого (судді Усатенко І.В.), оскільки, суддя прийняла сторону відповідача, відмовивши у задоволенні клопотання про зловживання правами.
На питання суду, якими саме нормами позивач керується вказуючи на зловживання головуючого, позивач наголосила на її дискримінації з боку судді, оскільки, вона не є фахівцем з права, а є лікарем, а тому не зобов'язана чітко вказувати норми, якими керується. При цьому позивач зазначила, що від представника відповідача-1 суд не вимагав нормативного обґрунтування заперечень, якими він спростовував наявність зловживань з боку відповідача. Позивач наполягала, щоб суд не дискримінував її та зобов'язав відповідача при висловлені заперечень посилатись на конкретні норми права, якими він свої заперечення обґрунтовує.
Позивач вказала, що бачить пряму її дискримінацію через вимоги суду назвати статті закону, якими вона керується.
Також позивачем було озвучено клопотання про продовження строку підготовчого засідання. Винятковість обставин, що є підставою для продовження строку підготовчого провадження позивач мотивує наступним: 1) Реалізація мого права, яке передбачене ч. 3 ст. 184 ГПК України, на подання заяви про визнання недійсним повністю пов'язаного з предметом спору правочину (договору купівлі-продажу від 27.03.2025 року № 2 неіснуючого об'єкту нерухомості), який суперечить закону. 2) Реалізація права інших учасників справи, яке передбачене ч. 3 ст. 184 ГПК України, на підготовку своїх пояснень та заперечень з приводу поданої мною заяви про визнання недійсним повністю пов'язаного з предметом спору правочину (договору купівлі-продажу від 27.03.2025 року № 2 неіснуючого об'єкту нерухомості), який суперечить закону. 3) Реалізація мого права, яке передбачене ч. 5 ст. 161 ГПК України, на подання додаткових пояснень щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи (подання відповіді на відзив та заперечення до першого підготовчого засідання, а не після нього). 4) Застосування графіків погодинного відключення електроенергії та травма моєї правої кисті, що перешкодило поданню мною заяви про визнання недійсним повністю пов'язаного з предметом спору правочину (договору купівлі-продажу від 27.03.2025 року № 2 неіснуючого об'єкту нерухомості) до судового засідання 30.10.2025. 5) За 18 днів неможливо виконати всі завдання підготовчого провадження у даній справі та неможливо забезпечити реалізацію процесуальних прав всіх учасників справи. 6) Необхідність лікування вивиху п'ястково-фалангового суглоба великого пальця правої кисті.
Позивач наполягала на тому, що метою судового розгляду є досягнення цілей господарського судочинства, що є неможливим за надзвичайно короткий час, що залишився до закінчення двомісячного строку підготовчого провадження. Судом у підготовчому провадженні мають бути вирішені питання щодо залучення третіх осіб, склад яких можна буде визначити лише після отримання документів від відповідачів, заяви по суті спору мають бути подані також у підготовчому провадженні до початку розгляду справи по суті, що на думку відповідача не можливо до 18.11.2025. Тобто без досягнення цілей підготовчого провадження неможливо досягти цілей господарського судочинства, а це порушує право позивача, гарантоване ст. 6 Конвенції.
На питання суду чи вбачає позивач її дискримінацію з боку суду, позивач відповідача, що при вирішенні першого клопотання та відмові у його задоволенні.
В підготовчому засіданні 30.10.2025 судом було оголошено перерву до 10.11.2025, перенесено розгляд клопотань позивача, зобов'язано відповідачів надати заперечення та письмові пояснення з нормативним обґрунтуванням щодо клопотань позивача та направити позивачу до її електронного кабінету докази в підтвердження повноважень представника відповідача-1, який брав участь у засіданні 30.10.2025
Відповідно до ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно ч. 1 ст. 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 р. № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В пункті 66 рішення Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 у справі "Мироненко і Мартиненко проти України" (заява №4785/02) зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, №255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).
З численної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи навіть тоді, коли у стороннього спостерігача лише могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Отже, при наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.
Суд вбачає, що у Фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни виник сумнів у неупередженості судді при розгляді даної справи. Про сумніви у об'єктивності судді свідчить поданий позивачем 23.09.2025 відвід та обставини, на які позивач посилається в тексті відводів та заявах по суті спору. Крім того, в підготовчому засіданні 30.10.2025 позивач зазначила про її дискримінацію з боку суду та порушення ст. 6 Конвенції. Тобто позивач має сумніви щодо об'єктивності судді Усатенко І.В., а тому, суддя вбачає за необхідне взяти самовідвід.
Керуючись ст.ст. 35, 38 ГПК України, з урахуванням викладеного, з метою виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість та об'єктивність судді при розгляді даної справи, недопущення у сторін чи інших осіб будь-яких сумнівів у безсторонності суду та забезпечення довіри до судової влади України, суддя Усатенко І.В. вважає за необхідне взяти самовідвід від розгляду справи № 917/354/25.
Матеріали судової справи № 917/354/25 передати уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи.
Керуючись статтями 35, 39, 234 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Самовідвід судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 917/354/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, 2) Фонду Державного майна України про визнання недійсними наказів задовольнити.
2. Матеріали судової справи № 917/354/25 передати уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І.В.Усатенко