ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.11.2025Справа № 911/2833/25
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши
позовну заяву Акціонерного товариства “Сенс Банк», м. Київ
до Київської міської ради, м. Київ
про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
05.09.2025 року через підсистему “Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Сенс Банк» (позивач) про звернення стягнення суми боргу в розмірі 7 963 701,85 грн, що еквівалентно 192 490,60 доларів США (станом на день звернення до суду), на предмет іпотеки, а саме на спадкове нерухоме майно, визнане відумерлим.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.09.2025 року позовну заяву Акціонерного товариства “Сенс Банк» передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 року позовну заяву Акціонерного товариства “Сенс Банк» було залишено заяву без руху для надання позивачу строку для усунення недоліків, а саме в частині здійснення доплати вартості судового збору.
29.10.2025 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначено, що проведені в позові розрахунку суми судового збору є вірними, оскільки сума позову має розраховуватись саме від вартості майна, на яке позивач просить звернути стягнення боргу по основному зобов'язанню.
Щодо викладеного, Суд зазначає наступне.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, Ї у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір», якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Статті 162 та 163 ГПК України містять положення, за якими у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються. Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів Ї сумою, яка стягується, або сумою, яка оспорюється за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безакцептному (безспірному) порядку.
Таким чином, наявність вартісного, грошового виразу матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Так, в ухвалі від 21.10.2025 року позивачу було наголошено, що розмір судового збору, який позивач мав сплатити при зверненні до суду становить 95 564,42 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8 за звернення до суду з електронною позовною заявою), оскільки саме від вартості суми боргу, визначеної в гривневому еквіваленті, станом на день звернення до суду за офіційним курсом Національного банку України (станом на 04.09.2025 року курс долара США становив 41,3719 грн), має здійснюватися розрахунок суми судового збору.
Подаючи заяву про усунення недоліків позивач вказав, що зазначена позиція суду є помилковою, оскільки відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Втім, вказані висновки позивача є помилковими, оскільки предметом позову в межах даної справи є звернення стягнення суми боргу в розмірі 7 963 701,85 грн на предмет іпотеки шляхом реалізації його на прилюдних торгах, що є відмінним від позову про визнання права власності на майно.
Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору. Наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача.
Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно мають вартісну оцінку та майновий характер. Розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір» відповідно до розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.
Таким чином, позивач подаючи до суду заяву про усунення недоліків фактично не усунув зазначених судом недоліків, а тому, не виконав вимоги суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому, слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
З огляду на викладене, позивач своїм правом на усунення виявлених судом недоліків у визначений строк не скористався.
Відповідно до ч. 4 статті 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
У зв'язку з викладеним, позовну заяву і додані до неї документи слід вважати неподаною та повернути заявникові.
Суд звертає увагу позивача на те, що з урахуванням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, правова конструкція статті 174 Господарського процесуального кодексу України дає можливість стороні розраховувати на захист своїх прав та доступ до правосуддя, незважаючи на порушення при поданні позовної заяви, що стали підставою для її повернення, через передбачену законом процесуальну можливість повторного подання позовної заяви після усунення допущених порушень.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовну заяву Акціонерного товариства “Сенс Банк» до Київської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та заяву про усунення недоліків вважати неподаними та повернути заявникові.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя C. МОРОЗОВ