ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.11.2025Справа № 910/8972/25
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Шишкарня»
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2
простягнення 100 000,00 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Шишкарня» (далі також - позивач, ТОВ «Шишкарня») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі також - ФОП ОСОБА_2) про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 100 000,00 грн.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 25.07.2025 відкрито провадження у справі № 910/8972/25, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
11.08.2025 відповідачем подано відзив, до якого, зокрема, додано заяви про виклик свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позивач, у свою чергу, 15.08.2025 подав відповідь на відзив, у якій просив здійснювати подальший розгляд справи № 910/8972/25 без врахування копії договору оренди земельної ділянки та розташованої на ній будівлі від 03.04.2025р., копії акту прийому-передачі об'єкта оренди від 03.04.2025р., копії листа ТОВ «Шишкарня» від 27.05.2025р., копії листа ТОВ «Шишкарня» від 01.06.2025р., що приєднані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 до відзиву від 11.08.2025р. на позов у зв'язку з їх недостовірністю.
12.09.2025 позивачем подано клопотання про врахування витрат на професійну правничу допомогу.
Зважаючи на заяви відповідача про виклик свідків, суд наголошує, що відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов'язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з'явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання.
Заява свідка подається з урахуванням положень ст. 88 Господарського процесуального кодексу України.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поданих в порядку ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, то підстав для виклику свідків немає. Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків.
Керуючись ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
З доводів позивача вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Шишкарня» є суб'єктом підприємницької діяльності, що здійснює виробництво та продаж продуктів харчування. З метою розміщення виробничого обладнання, офісних та складських приміщень позивач у березні 2025р. здійснював пошук у Броварському районі Київської області відповідних об'єктів нерухомого майна для укладення договору найму. Нежитлові приміщення мали відповідати певним технічним характеристикам, зокрема загальною площею не менше 500 кв.м., наявністю відповідного оздоблення, що відповідає санітарним вимогам для виробництва продуктів харчування, наявністю водопостачання, певної потужності електромереж тощо.
В мережі інтернет на веб-сайті www.olx.ua (сервіс приватних оголошень «OLX») було розміщене оголошення, в якому пропонувалося надання в оренду приміщення для розміщення лінії виготовлення продуктів харчування загальною площею 500 кв.м., яке розташоване в селі Русанів Броварського району Київської області.
Зазначені в оголошенні характеристики приміщення відповідали загальним вимогам ТОВ «Шишкарня», що ставилися до об'єкту нерухомого майна, яке мало намір орендувати Товариство для здійснення підприємницької діяльності. Тому представник ТОВ «Шишкарня» зателефонував за номером телефону, який було зазначено в оголошенні, та провів огляд зазначеної нежитлової будівлі, яка розташована на вулиці Жовтневій в селі Русанів.
Під час огляду представника ТОВ «Шишкарня» було повідомлено, що зазначене приміщення належить на праві власності ОСОБА_2 . Огляд приміщення проводився за участі представника ОСОБА_2 , оскільки сам він прибути не зміг, про що повідомив у телефонній розмові. У зв'язку з тим, що оглянута нежитлова будівля відповідала необхідним технічним характеристикам, зокрема загальна площа, внутрішнє розташування приміщень, їх оздоблення, наявність місяця для паркування, ТОВ «Шикарня» вирішено було укласти договір оренди зазначеної нежитлової будівлі.
Представником ОСОБА_2 02.04.2025р. було надано ТОВ «Шишкарня» рахунок №1 від 03.04.2025р. з найменуванням послуги «Оренда приміщень з 1 травня по 1 червня 2025р. за адресою АДРЕСА_1 та страховий депозит» на загальну суму 100 000,00 грн.
За твердженнями позивача, ОСОБА_2 було запропоновано сплати вказані грошові кошти до підписання договору оренди, так би мовити для підтвердження намірів укласти договір, проект якого буде надіслано після надходження орендної плати та страхового депозиту.
Вказаний рахунок був сплачений ТОВ «Шишкарня» відповідно до платіжної інструкції №17 від 02.04.2025р. з призначенням платежу «Оплата за оренду приміщень з 01.05.2025р. по 01.06.2025р. за адресою: АДРЕСА_1 та страховий депозит зг. РФ№1 від 03.04.2025р.».
Проте, в подальшому ТОВ «Шишкарня» було встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи щодо належності ОСОБА_2 на праві власності нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, інші належні ОСОБА_2 об'єкти нерухомого майна, що розташовані на АДРЕСА_1 були обтяжені правами третіх осіб (перебували в користуванні (наймі) третіх осіб). В Державному реєстрі прав відсутні відомості щодо належності ОСОБА_2 на праві власності або іншому речовому праві об'єкта нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як стверджує позивач, що з огляду на відсутність в Державному реєстрі прав інформації щодо належності відповідачу пропонованого до оренди нежитлового приміщення, наявності судових спорів з приводу правомочностей відповідача відносно об'єкта оренди ТОВ «Шишкарня» вирішило не укладати договір найму нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , про що було усно повідомлено ОСОБА_2 та запропоновано повернути грошові кошти, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 17 від 02.04.2025р. Однак станом на дату складання позовної заяви сплачені грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн повернуті позивачу не були.
Відповідач проти заявленого позову заперечував у повному обсязі посилаючись, зокрема, на наступне:
- 03.04.2025 між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Шишкарня» було укладено договір оренди земельної ділянки та розташованої на ній будівлі. За умовами цього договору оренда приміщення починалася з 1 травня 2025 року;
- між сторонами було складено акт прийому-передачі будівлі, виставлено рахунок-фактуру відповідно до якого ТОВ «Шишкарня» оплатило на користь ФОП ОСОБА_2 100 тис. грн, з них - 50 000,00 грн в якості депозитного платежу, а інші 50 000,00 грн - в якості орендного платежу за травень місяць 2025 року;
- ТОВ «Шишкарня» помилково стверджує, що грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн є набутими без достатньої правової підстави ФОП ОСОБА_2, оскільки між сторонами існують договірні правовідносини з чітко визначеними умовами і факт оплати наданих послуг відповідно до умов договору оренди від 03.04.2025 року є яскравим підтвердженням виконання умов договору сторонами.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:
- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
- по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Для вирішення спору в даній справі та для встановлення обставин й підстав перерахування спірних грошових коштів, суду в першу чергу необхідно встановити характер господарських правовідносин між позивачем та відповідачем, чи виникли такі відносини та коли були припинені.
Крім того, необхідно з'ясувати, що стало підставою для перерахування грошових коштів позивачем відповідачу (якщо підстави були) та чи відпала згодом така підстава.
Як вже було вказано вище, відповідач наголошує, що 03.04.2025 сторони уклали договір оренди та підписали акт приймання-передачі об'єкта оренди. Натомість, позивач наголосив, що договір із відповідачем не укладав, грошові кошти перерахував до укладення договору за попередньою домовленістю, однак, оскільки в майбутньому підстави для укладення договору оренди відпали, то позивач бажає повернути сплачені на користь відповідача грошові кошти в сумі 100 000,00 грн.
До відзиву відповідач долучив копії договору оренди та акта прийому-передачі від 03.04.2025 (підписані сторонами) і наголосив, що підписані ФОП ОСОБА_2 документи зберігаються у ОСОБА_2 , а підписані ТОВ «Шишкарня» документи, зокрема, договір оренди та акт прийому-передачі зберігається у ТОВ «Шишкарня», які не повернули оригінали цих документів, незважаючи на те, що ОСОБА_2 просив їх надати ці документи, що підтверджується листуванням у месенджері.
З наведеного вбачається, що у відповідача відсутні оригінал договору оренди та акта від 03.04.2025 з підписами обох сторін, а позивач категорично заперечує проти наявності у нього таких документів та взагалі, проти самого факту підписання представником ТОВ «Шишкарня» договору від 03.04.2025 та прийняття майна в оренду за актом.
Оскільки під час розгляду справи не було надано для огляду оригіналу договору оренди та акта від 03.04.2025, то суд керуючись положеннями ч. 5 ст. 91 ГПК України не приймає такі докази до уваги.
У той же час, зважаючи на подані відповідачем скріншоти листування в месенджері, суд вважає за необхідне наголосити на наступному.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зазначила, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.
Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.
Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.
При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із урахуванням усіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах.
На першій сторінці скріншотів ФОП ОСОБА_2 вказує на листування в месенджері «Вайбер» між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з питань укладення та виконання договору оренди. В наведених скріншотах вказано телефонний номер НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що контактним номером телефону ТОВ «Шишкарня» є НОМЕР_1 , про що позивач сам вказує на першій сторінці позовної заяви, а інформація про такий засіб зв'язку міститься і в доданій до позову Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тож, листування у месенджері «Вайбер» на сторінках 1-5 скріншотів велось із представником ТОВ «Шишкарня».
Саме в цій частині переписці сторони вели переговори про укладення договору та виставляли рахунок, а в червні 2025 абонент із номером НОМЕР_1 надіслав листи № 27/05 від 27.05.2025 та № 01/06 від 01.06.2025, адресовані ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та розташованою на ній будівлею від 03.04.2025. Роздруківки цих листів додані до відзиву, а з їх змісту вбачається наступне:
- відповідно до п.п. 12.6, 12.7. договору оренди земельної ділянки від 03.04.2025 ТОВ «Шишкарня» прийнято рішення про розірвання договору у зв'язку з неможливістю подальшого використання об'єкта оренди, яке не відповідає заявленій потужності та сталості електроенергії та водопостачання, що призвело до збою виробничих процесів.
Крім того, у листі № 01/06 від 01.06.2025 ТОВ «Шишкарня» зазначає: «..нашою командою було пророблено роботу щодо приведення виробного приміщення до належного технічного стану…Принагідно повідомляємо, що ми готові оплатити спожиту електроенергію за травень місяць 2025 року, вивезти будівельне сміття та не вимагати компенсацію за невід'ємні поліпшення об'єкта оренди, які лише збільшують майбутню вартість оренди.
Хоча під час розгляду справи жодною зі сторін не було надано оригінал договору оренди та акта від 03.04.2025 (а позивач взагалі заперечує їх існування), але відомості зі скріншотів та наведені у листах № 27/05 від 27.05.2025 та № 01/06 від 01.06.2025, свідчать про користування ТОВ «Шишкарня» об'єктом оренди.
Судом також встановлено, що Вимогу № 27/06-3 від 27.06.2025 про повернення безпідставно набутих коштів ТОВ «Шишкарня» надіслало на адресу ФОП ОСОБА_2 поштою 11.07.2025, тобто після листів про розірвання договору оренди.
Тож, між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з орендою приміщення, а доводи позивача про утримання відповідачем безпідставно отриманих коштів не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
У той же час, друга частина скріншотів із листуванням з абонентом «Олег Орендар» не дає змоги ідентифікувати особу, з якою велась переписка та встановити автора такого листування.
З огляду на наведені вище обставини, суд, керуючись положеннями ст.ст. 96 ГПК України не бере до уваги подані відповідачем скріншоти переписки у месенджері «Вайбер» з абонентом «Олег Орендар».
Матеріли справи містять копію рахунку (проти якого не заперечували ні позивач, ані відповідач) № 1 від 03.04.2025 на суму 100 000,00 грн, Замовлення: угода про оренду від 03.04.2025. Наведений рахунок позивач отримав у листуванні в месенджері та оплатив відповідно до платіжної інструкції № 17 від 02.04.2025 з призначенням платежу: Оплата за оренду приміщень з 01.05.2025р. по 01.06.2025р. за адресою: с.Русанів, вул.Жовтнева, 39А, Броварський район, Київська обл. та страховий депозит зг. РФ№1 від 03.04.2025р.
Крім того, до предмету спору в даній справі не входить з'ясування обставин належності/неналежності виконання сторонами своїх зобов'язань за договором оренди від 03.04.2025, оскільки в межах даної справи суд лише з'ясовує наявність/відсутність підстав для перерахування спірних грошових коштів. Позивачем не доведено наявності підстав, передбачених ст. 1212 ЦК України для повернення йому сплачених грошових коштів у розмірі 100 000,00 грн, оскільки такі кошти були сплачені за наявності правових підстав (виставлення рахунку № 1 від 03.04.2025), а позивач не довів, що така підстава згодом відпала.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вирогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 № 910/8861/20.
Тож, суд зазначає, що надані відповідачем докази в їх сукупності є більш вірогідними на спростування заявленого позову, ніж надані позивачем доводи на доведення заявлених вимог.
Таким чином, наведені у позовній заяві обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шишкарня» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 96, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Шишкарня» відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.11.2025 року.
Суддя Ю.О.Підченко