ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
м. Київ
05.11.2025Справа № 910/5445/25
За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Драгоманова 40-Є»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Естет-Практик»
про стягнення 5 416,32 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін: без виклику.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Драгоманова 40-Є» (далі також - позивач, ОСББ «Драгоманова 40-Є») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Естет-Практик» (далі також - відповідач, ТОВ «Естет-Практик») про стягнення боргу в розмірі 4 000,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 1 105,27 грн, 3% річних в розмірі 311,05 грн.
Ухвалою від 06.05.2025 суд відкрив провадження у справі № 910/5445/25, вирішив проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленні/виклику учасників справи.
19.05.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача судового збору в розмірі 3 028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Крім того, 19.05.2025 до суду від позивача надійшла заява про відмову від позову, закриття провадження у справі та стягнення на користь ОСББ «Драгоманова 40-Є» судових витрат.
Відповідач, у свою чергу, 20.05.2025 подав відзив на позов та заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 1 000,00 грн. Також, відповідач повідомив, що вже відшкодував позивачу витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Надавши оцінку наведеним вище клопотанням, суд дійшов наступних висновків.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).
Згідно зі ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Заява ОСББ «Драгоманова 40-Є» про відмову від позову підписано представником Туніком Андрієм Володимировичем, який діє на підставі довіреності від 22.04.2025 в порядку передоручення.
Від сторін або інших осіб не надходили заяви та (або) повідомлення про порушення їх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим, відсутні правові підстави для відмови у задоволенні заяви позивача про відмову від позову.
За таких обставин, суд приймає відмову позивача від позову, а провадження у справі підлягає закриттю згідно п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Положеннями ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Зважаючи на те, що відповідач надав докази сплати на користь позивача 3 028,00 грн судового збору (відповідно до платіжної інструкції № 119 від 19.05.2025, то наразі відсутні підстави для розподілу судового збору. Фактично витрати зі сплати судового збору в даній справі відповідач відшкодував позивачу в повному обсязі.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, то суд вважає за необхідне наголосити на такому.
Відповідно до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Із доводів ОСББ «Драгоманова 40-Є» та наявних у справі доказів вбачається, що позивач не підтримує позовних вимог внаслідок їх задоволення відповідачем після пред'явлення позову.
Отже, позивач заявив про стягнення відповідача витрат на професійну правничу допомогу за наявності на те правових підстав.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат у матеріалах справи наявні наступні докази (завірені копії):
- Довіреність у порядку передоручення від 22.04.2025;
- договір про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) від 01.04.2025;
- Додаткова угода № 1 від 01.04.2025 до договору про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) від 01.04.2025;
- Акт наданих адвокатських послуг (правової допомоги) від 15.05.2025 на суму 10 000,00 грн;
- рахунок № 42849425/15-05/25 від 01.04.2025 на суму 10 000,00 грн.
Заперечуючи проти заявлених позивачем витрат, відповідач наводив наступні обставини:
- дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, отже не передбачає участі представника у судових засіданнях;
- відповідачем сплачено позивачеві суму заборгованості у розмірі 5416,32 грн., та відшкодовано витрати на сплату судового збору у сумі 3028,00 грн;
- відповідач не вбачає підстав для відшкодування витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн та просить зменшити розмір таких витрат до 1 000,00 грн.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі також - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 від 01.04.2025 до договору про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) від 01.04.2025, загальна вартість послуг (гонорар адвоката), що надається виконавцем замовнику є фіксованим і складає 10 000,00 грн. Вартість участі адвоката в судових засіданнях оплачується додатково виходячи із фіксованої вартості - 2 000,00 грн за одне судове засідання.
Як вбачається з долученого позивачем Акта наданих послуг від 15.05.2025, наведено наступний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом:
- зустрічі з замовником, аналіз документів замовника, надання усних консультацій замовнику, вивчення судової практики пов'язаної зі стягненням заборгованості за послуги розміщення об'єктів зовнішньої реклами, складання досудової претензії;
- підготовка і подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості, виготовлення і засвідчення копій документів для відповідача;
- підготовка та подання до Господарського суду м. Києва процесуальної заяви.
У той же час, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, об'єднана палата Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, саме суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.
ЄСПЛ вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі “Гімайдуліна і інші проти України» та у справі “Баришевський проти України» від 26.02.2015).
У рішенні від 18.02.2022 у справі “Чоліч проти Хорватії» ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними, а також були розумними у своєму розмірі.
Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.
Отже, суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Аналогічний правовий висновок викладено в додатковій постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка стверджує про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування щодо невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Судом при розгляді заяви представника позивача про стягнення витрат а професійну правничу допомогу взято до уваги складність справи та наданих адвокатом послуг; час, витрачений адвокатом на надання послуг, обсяг наданих адвокатом послуг. За висновком суду розмір витрат на правничу допомогу, які представником позивача заявлені до стягнення є завищеними та не співмірними зі складністю справи та наданими адвокатом послугами; часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг.
Проаналізувавши подані позивачем докази на обґрунтування понесених витрат з оплати послуг адвоката та деталізацією послуг, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення вимог заяви щодо відшкодування таких витрат з оплати послуг адвоката за цим актом в повному обсязі, оскільки спір у справі не носить виняткового характеру та не має суспільного інтересу.
Крім того, судом прийнято до уваги доводи відповідача про наявність підстав для зменшення витрат на оплату правової допомоги та відмову позивача від позову з огляду на погашення суми заборгованості після відкриття провадження в справі.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача 2 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 46, п. 3 ст. 130, ст.ст. 191, 231, 234, Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Прийняти відмову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Драгоманова 40-Є» від позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Естет-Практик» про стягнення боргу в розмірі 4 000,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 1 105,27 грн, 3% річних в розмірі 311,05 грн.
2. Провадження у справі № 910/5445/25 закрити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Естет-Практик» (02160, м. Київ, вул. Регенераторна, 4, кв. 7-358; код ЄДРПОУ 35838304) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Драгоманова 40-Є» (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 40-Є; код ЄДРПОУ 42849425) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн. Видати наказ.
Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали складено та підписано - 05.11.2025.
Суддя Ю.О. Підченко