ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.11.2025Справа № 910/10484/25
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідна хата»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Про-Нова Логістик»
про стягнення 239 740,66 грн.,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідна хата» (далі - ТОВ «Рідна хата») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Про-Нова Логістик» (далі - ТОВ «Про-Нова Логістик») про стягнення 239 740,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання із оплати отриманого на підставі договору поставки №336-М від 31.01.2025 товару, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 174 607,45 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 232,19 грн., штрафу у розмірі 45 121,49 грн., 3% річних у розмірі 1 570,85 грн. та інфляційних у розмірі 2 208,68 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а також строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідно до повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи вказана ухвала вручена відповідачу 04.09.2025, а відтак подання відзиву на позов обмежено строком до 19.09.2025, включно.
02.10.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Про-Нова Логістик» надійшов відзив на позов, тобто з пропуском строку для його подачі.
Разом з тим, у відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про продовження пропущеного строку з огляду на те, що відповідач здійснює свою діяльність на потужностях розташованих в м. Дружківка, поблизу якого йдуть воєнні дії, через що обмежений доступ до мережі Інтернет та документів щодо господарської діяльності.
За змістом ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частинами першою - четвертою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Враховуючи зміст приписів статей 86, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті, з метою виконання завдань господарського судочинства та дотримання його основних засад, суд дійшов висновку про поновлення процесуального строку та прийняття відзиву на позов до розгляду.
У відзиві на позов відповідач звертає увагу на те, що позивачем не вірно враховано оплату отриманого відповідачем товару і заборгованість складає суму у розмірі 169 607,46 грн., а не 174 607,45 грн., як зазначає позивач, крім того відповідач просить суд зменшити розмір штрафу та пені до нуля.
13.10.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Рідна хата» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти зменшення неустойки та заявив про зменшення розмір позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 167 607,45 грн., пеню у розмірі 16 232,19 грн., штраф у розмірі 45 121,49 грн., 3% річних у розмірі 1 570,85 грн. та інфляційних у розмірі 2 208,68 грн.
Розглянувши клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, в даному випадку, зменшити розмір позовних вимог позивач мав право не пізніше 06.10.2025, а оскільки відповідь на відзив направлена до суду засобами поштового зв'язку 07.10.2025, що вбачається із штемпеля відповідного відділу поштового зв'язку, проставленого на конверті, то клопотання про зменшення позовних вимог подано з пропуском встановленого законом строком та підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
31.01.2025 між ТОВ «Рідна хата» (постачальник) та ТОВ «Про-Нова Логістик» (покупець) укладено договір поставки №336-М (далі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого за цим договором постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві борошно пшеничне, в певній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену продукцію згідно з умовами цього договору.
Пунктом 5.2 Договору сторони дійшли згоди про те, що оплата за цим договором здійснюється покупцем на умовах:
- 100% передоплати на підставі виставлених рахунків;
- підписання сторонами специфікацій та/або видаткових накладних свідчить про досягнення згоди щодо ціни на партію товару та є обов'язком покупця сплатити за продукцію, що поставляється (планується поставлятися);
- оплата продукції здійснюється в національній валюті України безготівковим платежем за реквізитами постачальника зазначеним у цьому договорі або рахунку.
Згідно із п. 5.3 Договору датою оплати за цим договором вважається дата зарахування (надходження) грошових коштів а поточний рахунок постачальника. Оплата продукції в іншій, відмінній від грошової, формі можлива лише за письмовою згодою сторін.
На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 335 905,19 грн., що підтверджується видатковою накладною №312 від 16.05.2025, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками підприємств.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання із оплати отриманого на підставі Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 167 607,45 грн.
Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі, Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи (видаткова накладна №312 від 16.05.2025) підтверджується передача позивачем і прийняття відповідачем товару на підставі Договору на загальну суму 335 905,19 грн.
За твердженням позивача, відповідачем частково оплачено отриманий на підставі Договору товар, а саме: передоплата у розмірі 105 297,73 грн., 13.06.2025 - 10 000,00 грн., 20.06.2025 - 5 000,00 грн., 27.06.2025 - 5 000,00 грн., 03.07.2025 - 10 000,00 грн., 11.07.2025 - 10 000,00 грн., 18.07.2025 - 10 000,00 грн., 25.07.2025 - 6 000,00 грн. та 15.08.2025 - 7 000,00 грн., що не заперечується відповідачем.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.2 Договору, у відповідача наявна заборгованість із оплати отриманого на підставі Договору товару у розмірі 167 607,45 грн., а строк виконання такого грошового зобов'язання настав.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті позивачу 167 607,45 грн. за поставлений на підставі Договору товар. Відповідачем факту наявності заборгованості не спростовано, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості є правомірними та обґрунтованими у розмірі 167 607,45 грн.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 232,19 грн., штрафу у розмірі 45 121,49 грн., 3% річних у розмірі 1 570,85 грн. та інфляційних у розмірі 2 208,68 грн., за прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 17.05.2025 до 18.08.2025.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідно до п. 6.2 Договору у разі порушення термінів оплати, встановлених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який нараховується (спрацюється) пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, при цьому нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язань з оплати продукції, незалежно від його тривалості). Також постачальник має право призупинити відвантаження продукції до погашення покупцем заборгованості, що утворилась і слати пені. У цьому випадку постачальник небуде вважатись таким, що порушив терміни поставки. Термін поставки в цьому випадку обчислюється з даи погашення заборгованості.
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що за затримку оплати продукції понад 2 (два) робочих дня покупець додатково сплачує штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченої продукції по кожному факту прострочення оплати.
Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.
Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що останнім не враховано оплату у розмірі 7 000,00 грн., яка відбулась 15.08.2025 грн., що призвело до необґрунтованого збільшення розміру пені та 3% річних. Крім того, позивачем не вірно визначено індекс інфляції у липні 2025 року, який склав 99,8%, а не 100,3% як зазначено позивачем.
Здійснивши власний розрахунок, суд вважає правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 16 214,35, грн., штрафу у розмірі 45 121,49 грн., 3% річних у розмірі 1 569,13 грн. та інфляційні у розмірі 1 335,65 грн.
Що ж стосується клопотання відповідача про зменшення суми штрафу та пені, суд зазначає наступне.
Необхідність зменшення розміру штрафу відповідач мотивує тим, що майновий тягар штрафних виплат вплине на виконання товариством певних зобов'язань та відсутністю збитків у позивача.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають значення.
Аналіз вказаних приписів чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен, зокрема, об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 21.11.2019 у справі №916/553/19.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Суд зауважує, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Втім, суд зауважує, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. (Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20).
Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20).
Цієї позиції притримується і Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази та зважаючи на відсутність доказів завдання позивачу збитків, внаслідок порушення відповідачем строку оплати товару, компенсаційний характер неустойки, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, до 25 000,00 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Про-Нова Логістик» на користь ТОВ «Рідна хата» заборгованості у розмірі 167 607,45 грн., пені у розмірі 16 214,35, грн., штрафу у розмірі 25 000,00 грн., 3% річних у розмірі 1 569,13 грн. та інфляційних у розмірі 1 335,65 грн. В іншій частині позовних вимог (заборгованість у розмірі 7 000,00 грн., пеня у розмірі 17,84 грн., штраф у розмірі 20 121,49 грн., 3% річних у розмірі 1,72 грн. та інфляційні у розмірі 873,03 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням реалізації судом права на зменшення розміру штрафу.
Керуючись статтями 129, 130, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідна хата» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Про-Нова Логістик» (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5; ідентифікаційний код 44665728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідна хата» (70002, Запорізька обл., м. Вільнянськ(з), вул. Шевченка, буд. 75; ідентифікаційний код 40980161) заборгованість у розмірі 167 607 (сто шістдесят сім тисяч шістсот сім) грн. 45 коп., пеню у розмірі 16 214 (шістнадцять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 35 коп., штраф у розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 569 (одна тисяча п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 13 коп., інфляційні у розмірі 1 335 (одна тисяча триста тридцять п'ять) грн. 65 коп. та судовий збір у розмірі 3 175 (три тисячі сто сімдесят п'ять) грн. 90 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий