вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
04.11.2025м. ДніпроСправа № 904/3710/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ ТРЕЙД", м. Бровари, Криївська область
до Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК", м. Дніпро
про визнання договору недійсним
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Бублич А.В.
Представники:
від позивача: Баркар В.Л.;
від відповідача: Омельченко Є.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ ТРЕЙД" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" в якому просить суд:
- визнати односторонній правочин, вчинений акціонерним товариством “АКЦЕНТ-БАНК» щодо розірвання договору банківського рахунку № AB02-FTFPVQTKZL16 від 11.03.2024, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю “ПОЛІССЯ ТРЕЙД» було відкрито рахунок № НОМЕР_1 недійсним;
- визнати дії Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" щодо блокування вказаного поточного рахунку, розірвання ділових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ ТРЕЙД" протиправними з 19.03.2025 та зобов'язати розблокувати вказаний рахунок.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2025 позовну заяву залишено без руху, зобов'язано позивача протягом 10 днів з дня винесення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази сплати судового збору в розмірі 3 028 грн.
17.07.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ ТРЕЙД" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 23.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
24.07.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ ТРЕЙД" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 24.07.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ ТРЕЙД" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/3710/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
В судове засідання 05.08.2025 з'явився представник позивача.
Ухвалою суду від 05.08.2025 відкладено підготовче засідання до 09.09.2025.
06.08.2025 від Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" надійшов відзив на позовну заяву.
09.09.2025 від Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" надійшло письмове клопотання.
В судове засідання 09.09.2025 з'явився представник позивача, представник відповідача та надали усні пояснення по справі.
Ухвалою суду від 09.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 07.10.2025.
Протокольною ухвалою від 07.10.2025 оголошено перерву до 04.11.2025.
04.11.2025 в судове засідання з'явились повноважні представники сторін
В ході судового засідання 04.11.2025 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 04.11.2025 ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
Позиція позивача викладена у позовній заяві.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем вимог чинного законодавства і Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку в частині розірвання договору банківського рахунку № AB02-FTFPVQTKZL16 від 11.03.2024, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю “ПОЛІССЯ ТРЕЙД» відкрито рахунок № НОМЕР_1 і блокування вказаного рахунку (більше ніж на 90 календарних днів), з подальшим розірванням ділових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ ТРЕЙД" без зазначення юридичних та фактичних підстав для вчинення вказаних дій.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що банком отримано інформацію, що Бюро економічної безпеки України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024001600000020 від 24.10.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 cт. 212 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена група осіб, діючи за попередньою змовою зі службовими особами органів Державної податкової служби України, організували та впровадили протиправні фінансові схеми, направлені на бюджетне відшкодування ПДВ, надання незаконних послуг суб'єктам господарської діяльності реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків, виведення коштів підприємств в тіньовий сектор економіки, обготівкування, легалізації коштів та ін. Реалізуючи заздалегідь розроблений злочинний план, службові особи ФГ «СЛОБОЖАНСЬКИЙ АГРОСОЮЗ», діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, в порушення вимог ст.ст. 16, 185, 194, 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в період з вересня по жовтень 2024 року умисно ухилились від сплати податку на додану вартість у особливо великому розмірі, завищивши суму податкового кредиту з податку на додану вартість, що підлягає декларуванню та сплаті до бюджету, шляхом внесення неправдивих відомостей до офіційних документів щодо здійснення фінансово-господарських операцій, які мають ознаки безтоварності, з придбання товарів сільськогосподарського призначення невідомого походження, в тому числі у ТОВ «ПОЛІССЯ ТРЕЙД», шляхом маніпуляції кількісними та вартісними показниками у податковій звітності з номенклатурою товару «зернові культури». За результатами проведеного дослідження реального походження зернових культур та виробників с/г продукції не встановлено, зокрема зазначена група підприємств, які пов'язані посадовими особами, контрагентами-постачальниками, здійснюють маніпулювання вартісними та кількісними показниками у податковій звітності шляхом поступового збільшення кількості та обсягів постачання зернових культур, використовуючи податковий кредит сформованого за рахунок придбання інших ТМЦ, які не притаманні у сільськогосподарській сфері, зокрема газовий конденсат, будівельні матеріали, автозапчастини, радіатори тощо. Загальна сума задекларованого придбання нетипового товару та ймовірно «документального» характеру товариств, в тому числі ТОВ «ПОЛІССЯ ТРЕЙД», складає 136,14 млн грн (21,86 млн грн ПДВ) від спільних постачальників, які мають ознаки «технічних танзитерів/перевізники/ імпортери». Таким чином, реалізовані ФГ «СЛОБОЖАНСЬКИЙ АГРОСОЮЗ» на загальну 148 051 396,79 грн, у тому числі ПДВ 18 181 750,50 грн, зернові культури, а саме: 6 884,42 т соняшника, 1 284,42 т кукурудзи, 734,48 т пшениці невідомого походження в адресу ТОВ «ЧЕРКАСИХЛІБ ТД», ТОВ «Хмельницькхліб», ТОВ «ТБ «НОВААГРО», ТОВ «Гран Терра», ТОВ «Українське зерно» мають виключно «документальний» характер та здійснені з метою виведення грошових коштів для підприємств реального сектору економіки без фактичного постачання товару. Згідно з матеріалами досудового розслідування вказані підприємства, в тому числі ТОВ «ПОЛІССЯ ТРЕЙД» використовуючи АТ «А-БАНК», АТ «КОМІНБАНК», АТ «ПРАВЕКС БАНК», АТ «ОЩАДБАНК», АТ АКБ «ЛЬВIВ», АТ «УКРАЇНСЬКИЙ БАНК РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА РОЗВИТКУ», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «СЕНС БАНК», АТ «IДЕЯ БАНК», ПУАТ «КБ «АКОРДБАНК», АТ «А-БАНК», АБ «УКРГАЗБАНК», АТ «УКРЕКСІМБАНК», АТ «ОТП БАНК», АТ «ОЩАДБАНК», АТ «А-БАНК», АТ «УКРСИББАНК», АТ «ПУМБ» відкриті банківські рахунки, надають незаконні послуги з формування податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки, сприяють в ухиленні від сплати податків та легалізації (відмиванні) коштів, отриманих злочинним шляхом. З урахуванням наявної у банку інформації та керуючись ст. 9, 11, 15 Закону та Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, яке затверджене Постановою Правління НБУ 65 від 19.05.2020, банком у зв'язку із встановленням клієнту статусу неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта банком прийнято рішення про розірвання ділових відносин. 18.03.2025 банком повідомлено клієнта про прийняття рішення про розірвання відноси та закриття рахунків, а також запропоновано позивачу у зв'язку з розірванням відносин надати данні іншого рахунку відкритого в іншому банку для перерахування коштів. Однак, позивачем так і не було надано банку вказаної інформації.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Як зазначає позивач, 11.03.2024 акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» (АТ "А-Банк") відкрито Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОЛІССЯ ТРЕЙД» поточний рахунок № НОМЕР_1 про що укладено договір банківського рахунку №AB02-FTFPVQTKZL16 від 11.03.24.
17.03.2025 вказаний рахунок заблоковано відповідачем, шляхом зупинення проведення будь-яких видаткових фінансових операцій. На рахунку знаходяться кошти у розмірі 101 918, 87 грн.
18.03.2025 позивачем отримано від банку повідомлення про розірвання договорів і закриття рахунків, електронним листом на поштову скриньку позивача.
За змістом вказаного повідомлення, банк сповістив позивача про прийняття рішення про розірвання договорів та закриття рахунків клієнта на підставі абзацу 3 частини 1 статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а саме у зв'язку з встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки ризику клієнта.
Вказане повідомлення не містить посилання банку на причини відмови у підтримці ділових відносин шляхом розірвання договорів та закриття рахунків банком.
Крім того, в повідомленні банк зазначив про те, що клієнт повинен протягом 5 днів від дня надсилання (але не отримання) вказаного повідомлення надати банку Print Screen екрану листа банку, з електронної пошти клієнта, в якому банк повідомив про розірвання ділових відносин з клієнтом.
13.06.2026 за допомогою месенджера WhatsApp директору ТОВ «ПОЛІССЯ ТРЕЙД» Чемерченко А.Д. від банку надійшло повідомлення про розірвання договорів. За змістом якого вказано, що за результатами здійснення заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, відповідно до вимог частин першої статті 15 Закону про ПВК/ФТ банком прийнято рішення про: відмови від підтримання з Вами ділових відносин та відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин, а також розірвання договору. Для закриття рахунків Вам необхідно протягом 10 днів надати нам реквізити своєї картки в іншому банку для виведення залишку коштів.
Позивач вважає, що протиправна поведінка відповідача є порушенням вимог чинного законодавства і Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку в частині розірвання договору банківського рахунку № AB02-FTFPVQTKZL16 від 11.03.2024, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю “ПОЛІССЯ ТРЕЙД» відкрито рахунок № НОМЕР_1 і блокування вказаного рахунку (більше ніж на 90 календарних днів), з подальшим розірванням ділових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ ТРЕЙД" без зазначення юридичних та фактичних підстав для вчинення вказаних дій. Вищезазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Згідно з ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ст. 1067 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.
З огляду на наявний в матеріалах справи докази та обставини справи, між сторонами виникли договірні відносини з відкриття банківського рахунку шляхом приєднання позивача на підставі поданої ним анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Щодо визнання недійсним одностороннього правочину
Згідно з частинами першою, другою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
11.03.2024 сторонами укладено договір банківського рахунку №AB02-FTFPVQTKZL16 шляхом приєднання позивача до Умов та Правил відповідача.
За положеннями частин першої, третьої статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до частини першої статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Частиною першою статті 1074 Цивільного кодексу України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Спір у справі виник у зв'язку з неправомірним, на думку позивача, розірванням договірних відносин банком в односторонньому порядку.
Частинами третьою, п'ятою статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
За частинами першою, третьою, п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України).
Так, при вирішенні даного спору суду слід встановити правомірність або неправомірність одностороннього правочину, вчиненого відповідачем у формі повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин і закриття рахунку, наявність чи відсутність підстав для визнання такого правочину недійсним.
За загальним правилом, визначеним в статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до частини другої статті 1075 Цивільного кодексу України банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:
1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попередження банком про це;
2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором;
3) у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
4) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Водночас, за частиною четвертою статті 1075 Цивільного кодексу України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі:
відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку;
наявності підстав, передбачених Законом України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту;
наявності підстав, передбачених Податковим кодексом України. Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.
Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Статтею 6 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що суб'єктами первинного фінансового моніторингу є, зокрема, банки.
Частиною першою статті 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" встановлено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов'язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" критерії ризиків визначаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно: Національним банком України - для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду; центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - для інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу.
За приписами частини шостої статті 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, зокрема, забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб'єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків; здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб'єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов'язаних з фінансовою(ими) операцією(ями).
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії (частина сьома статті 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення").
Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин з метою визначення, чи є такі фінансові операції або дії клієнта підозрілими.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі, зокрема встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
У випадках, передбачених цією частиною, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.
Згідно з пунктом 39 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.
Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України №65 від 19.05.2020.
Де-рискінг - явище, за якого суб'єкт первинного фінансового моніторингу відмовляє у встановленні (підтриманні) ділових відносин з клієнтами з метою уникнення ризиків, а не управління ними (підпункт 13 пункту 5 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу).
Пунктами 34-37 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу передбачено, що банк зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.
Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації.
Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.
Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.
Критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до Положення, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (пункти 45, 46 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу).
Відповідно до пункту 55 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов'язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.
Пунктом 61 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу передбачено, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону, у інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також щодо:
- клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів;
- клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками.
Згідно з пунктом 1 додатку № 12 до Положення банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у т.ч. шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону.
Відповідно до пункту 3 додатку №12 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про ПВК/ФТ, банк зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити СУО про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок / установити ділові відносини та/або провести фінансові операції, або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі статті 15 Закону про ПВК/ФТ, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, у проведенні яких було відмовлено.
Згідно з пунктом 8 додатку №12 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу банк має визначити у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ порядок відмови в передбачених Законом випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити:
1) перелік уповноважених працівників банку/колегіальних органів банку, які мають право приймати рішення щодо відмови в установлених Законом про ПВК/ФТ випадках;
2) процедуру розгляду та прийняття уповноваженими працівниками банку відповідних рішень, а також їх документування;
3) складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ) у кожному випадку;
4) порядок інформування відповідального працівника банку або працівника, уповноваженого відповідальним працівником банку, щодо прийняття рішення щодо відмови;
5) порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов'язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених статтею 15 Закону про ПВК/ФТ (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті);
6) порядок інформування клієнта про відмову в проведенні фінансової операції з обов'язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених у статті 15 Закону про ПВК/ФТ (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті), та засвідченням підписом уповноваженого працівника банку, який прийняв рішення про відмову у проведенні відповідної фінансової операції, документа на переказ коштів, поданого до банку в паперовому вигляді.
Отже, нормами чинного законодавства України та Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу визначений як обов'язок відповідача на встановлення неприйнятного високого ризику ділових відносин щодо клієнтів у разі неможливості виконувати визначені Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією та клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підозра про здійснення ними операцій ВК/ФТ, учинення інших злочинів, так і обов'язок відповідача на відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмовитися від проведення фінансової операції.
Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 у справі №910/18504/20 зазначив, що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Разом із тим, право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Право банку, як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
Згідно зі статтею 21 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб'єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов'язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб'єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб'єктів державного фінансового моніторингу.
Отже, Законом передбачено, що наявність у суб'єкта первинного фінансового моніторингу обґрунтованих підозр здійснення фіктивної діяльності є достатнім для прийняття певних рішень відносно клієнтів.
Порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин/відкриття рахунку (обслуговування), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмови від проведення фінансової операції у випадках, передбачених Законом встановлюється банком самостійно у внутрішніх документах із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (підпункт 8 пункту 26 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу).
Таким чином, банк уповноважений самостійно встановлювати перелік внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, в тому числі, і тих документів, що регламентують порядок визначення і встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин.
Із наданого відповідачем висновку, зазначеного у довідці по вбачається, що за результатами аналізу діяльності та операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ ТРЕЙД", банком виявлено наявність в діяльності по рахункам в банку індикаторів підозрілості фінансових операцій, зазначених в додатку № 20 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу № 65 від 19.05.2020, а саме:
I. Індикатори, що стосуються діяльності чи поведінки клієнта:
16. За рахунком клієнта - суб'єкта господарювання не сплачено жодних або сплачено в незначному розмірі (у розмірі, що очевидно не відповідає обсягам проведених фінансових операцій) обов'язкових платежів, які притаманні звичайній господарській діяльності (наприклад, платежі за оренду приміщень, сплата комунальних послуг, податків до бюджету);
21. Є очевидні ознаки того, що інші особи контролюють проведення фінансової операції.
II. Індикатори, що стосуються фінансових операцій клієнта:
25. Тривалий час спостерігається аналогічна тенденція щодо обсягу дебетових та кредитових фінансових операцій за рахунком клієнта протягом одного дня (незвично швидке проходження коштів через рахунок, тобто незначне сальдо на початок та кінець дня та великі щоденні обороти коштів за рахунком);
29. Контрагентами клієнта є особи, стосовно яких у банку є негативна інформація [зокрема особи, яким банк відмовив у встановленні (підтриманні) ділових відносин у зв'язку з присвоєнням неприйнятно високого ризику ВК/ФТ]. визначені в таких договорах строки;
41. Оборот за рахунком клієнта (юридичної особи) в основному складається з дебетових безготівкових платежів та кредитових готівкових виплат;
42. Проведення клієнтом фінансових операцій у великому обсязі з готівкою, що не пов'язані з основним видом діяльності клієнта, та/або проведення значної кількості операцій з використанням карткових рахунків.
III. Індикатори за різними видами продуктів (послуг):
68. Готівкові операції:
2) за рахунком клієнта здійснюються регулярні фінансові операції готівкою на великі округлені суми.
Крім того, виявлено інформацію, що детективи відділу детективів із розслідування кримінальних правопорушень, вчинених організованою групою осіб, Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024001600000020 від 24.10.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 cт. 212 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена група осіб, діючи за попередньою змовою зі службовими особами органів Державної податкової служби України, організували та впровадили протиправні фінансові схеми, направлені на бюджетне відшкодування ПДВ, надання незаконних послуг суб'єктам господарської діяльності реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків, виведення коштів підприємств в тіньовий сектор економіки, обготівкування, легалізації коштів та ін. Реалізуючи заздалегідь розроблений злочинний план, службові особи ФГ «СЛОБОЖАНСЬКИЙ АГРОСОЮЗ», діючи за попередньою змовою із невстановленими особами, в порушення вимог ст.ст. 16, 185, 194, 198 Податкового кодексу України, ст.ст. 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в період з вересня по жовтень 2024 року умисно ухилились від сплати податку на додану вартість у особливо великому розмірі, завищивши суму податкового кредиту з податку на додану вартість, що підлягає декларуванню та сплаті до бюджету, шляхом внесення неправдивих відомостей до офіційних документів щодо здійснення фінансово-господарських операцій, які мають ознаки безтоварності, з придбання товарів сільськогосподарського призначення невідомого походження, в тому числі, у ТОВ «ПОЛІССЯ ТРЕЙД», шляхом маніпуляції кількісними та вартісними показниками у податковій звітності з номенклатурою товару «зернові культури». За результатами проведеного дослідження реального походження зернових культур та виробників с/г продукції не встановлено, зокрема зазначена група підприємств, які пов'язані посадовими особами, контрагентами-постачальниками, здійснюють маніпулювання вартісними та кількісними показниками у податковій звітності шляхом поступового збільшення кількості та обсягів постачання зернових культур, використовуючи податковий кредит сформованого за рахунок придбання інших ТМЦ, які не притаманні у сільськогосподарській сфері, зокрема газовий конденсат, будівельні матеріали, автозапчастини, радіатори тощо.
Загальна сума задекларованого придбання нетипового товару та ймовірно «документального» характеру товариств, в тому числі ТОВ «ПОЛІССЯ ТРЕЙД», складає 136,14 млн грн (21,86 млн грн ПДВ) від спільних постачальників, які мають ознаки «технічних танзитерів/перевізники/ імпортери».
Таким чином, реалізовані ФГ «СЛОБОЖАНСЬКИЙ АГРОСОЮЗ» на загальну 148 051 396,79 грн, у тому числі ПДВ 18 181 750,50 грн, зернові культури, а саме: 6 884,42 т соняшника, 1 284,42 т кукурудзи, 734,48 т пшениці невідомого походження в адресу ТОВ «ЧЕРКАСИХЛІБ ТД», ТОВ «Хмельницькхліб», ТОВ «ТБ «НОВААГРО», ТОВ «Гран Терра», ТОВ «Українське зерно» мають виключно «документальний» характер та здійснені з метою виведення грошових коштів для підприємств реального сектору економіки без фактичного постачання товару. Згідно з матеріалами досудового розслідування вказані підприємства, в тому числі ТОВ «ПОЛІССЯ ТРЕЙД» використовуючи АТ «А-БАНК», АТ «КОМІНБАНК», АТ «ПРАВЕКС БАНК», АТ «ОЩАДБАНК», АТ АКБ «ЛЬВIВ», АТ «УКРАЇНСЬКИЙ БАНК РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА РОЗВИТКУ», АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «СЕНС БАНК», АТ «IДЕЯ БАНК», ПУАТ «КБ «АКОРДБАНК», АТ «А-БАНК», АБ «УКРГАЗБАНК», АТ «УКРЕКСІМБАНК», АТ «ОТП БАНК», АТ «ОЩАДБАНК», АТ «А-БАНК», АТ «УКРСИББАНК», АТ «ПУМБ» відкриті банківські рахунки, надають незаконні послуги з формування податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки, сприяють в ухиленні від сплати податків та легалізації (відмиванні) коштів, отриманих злочинним шляхом.
Відтак, у зв'язку з наявністю у банку підстав вважати, що обслуговування позивача та характер або наслідки його фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, було прийнято рішення про встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ ТРЕЙД" неприйнятно високого ризику та відмову від підтримання з ним ділових відносин шляхом розірвання договору банківського обслуговування та закриття рахунків.
Отже, відповідач, здійснивши належну перевірку позивача та, виявивши підозрілу діяльність останнього, керуючись спеціальним Законом про фінансовий моніторинг, виконав власний обов'язок суб'єкта фінансового моніторингу та встановив позивачу неприйнятно високий ризик ділових відносин та, як наслідок, відмовився від підтримання ділових відносин з ним для уникнення ризиків використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем не було представлено суду жодних належних доказів, які б спростовували висновки банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
Таким чином, суд визнає надані відповідачем до матеріалів справи документи належними та такими, що підтверджують існування правових підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику.
Враховуючи всі вказані вище обставини, суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності вимог позивача є менш вірогідними, ніж наявні в матеріалах докази на їх спростування, у зв'язку з чим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним односторонній правочину щодо розірвання договору банківського рахунку № AB02-FTFPVQTKZL16 від 11.03.2024.
Оскільки, що судом не встановлено в діях банку щодо розірвання банком договору банківського рахунку № AB02-FTFPVQTKZL16 від 11.03.2024 порушень норм чинного законодавства і Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, суд не вбачає підстав для визнання дії банку щодо блокування вказаного поточного рахунку та розірвання ділових відносин з відповідачем протиправними з 19.03.2025, і як наслідок зобов'язання банку розблокувати вказаний рахунок.
Стосовно інших доводів позивача і відповідача суд зазначає наступне.
Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.
Відповідач заявив вимогу про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яку викладено в прохальній частині відзиву на позов, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне відкласти вирішення питання про розподіл таких витрат.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ ТРЕЙД" до Акціонерного товариства "АКЦЕНТ БАНК" про визнання односторонній правочин, вчинений акціонерним товариством “АКЦЕНТ-БАНК» щодо розірвання договору банківського рахунку № AB02-FTFPVQTKZL16 від 11.03.2024, за яким Товариству з обмеженою відповідальністю “ПОЛІССЯ ТРЕЙД» було відкрито рахунок № НОМЕР_1 недійсним та визнання дій Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" щодо блокування вказаного поточного рахунку, розірвання ділових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ ТРЕЙД" протиправними з 19.03.2025 та зобов'язати розблокувати вказаний рахунок відмовити в повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору позову покласти на позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ ТРЕЙД" у розмірі 6 056 грн.
Відкласти вирішення питання про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу до моменту подання ним доказів понесення цих витрат у порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення 05.11.2025
Суддя В.І. Ярошенко