вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
04.11.2025 Справа № 904/2194/25
За позовом Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н., с-ще Юріївка
до 1. ОСОБА_1 , Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н., с-ще Юріївка
2. Фермерського господарства "Крим-99", Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н., с-ще Юріївка
про розірвання договору оренди земельної ділянки
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Бублич А.В.
Представник:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився.
Юріївська селищна рада Павлоградського району Дніпропетровської області звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Крим-99" в якому просить суд:
- розірвати договір оренди земельної ділянки для ведення фермерського виробництва, площею 24 га, кадастровий номер 1225955100:04:001:0238, розташованої на території Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, укладений 30.01.2007 між Юр'ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, правонаступником якої в частині прав та обов'язків орендаря є Юріївська селищна рада Павлоградського району Дніпропетровської області та ОСОБА_1 , зареєстрований в Павлоградському відділі ДР філії ДП ЦДЗК, запис Державному реєстрі земель від 27.03.2007, номер запису 040703200049;
- зобов'язати ОСОБА_1 та Фермерське господарство "Крим-99" повернути Юріївській селищній раді Павлоградського району Дніпропетровської області земельну ділянку для ведення фермерського виробництва, площею 24 га, кадастровий номер 1225955100:04:001:0238, розташовану на території Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Ухвалою суду від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 02.06.2025.
28.05.2025 від Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.
02.06.2025 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з наданням можливості подати відзив на позовну заяву.
02.06.2025 судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Ярошенко В.І. на лікарняному у період з 02.06.2025 по 06.06.2025.
Ухвалою суду від 09.06.2025 призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 07.07.2025.
04.07.2025 від Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.
В судове засідання 07.07.2025 представники сторін не з'явились.
Ухвалою суду від 07.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 04.08.2025.
В судове засідання 04.08.2025 представники сторін не з'явились.
Ухвалою суду від 04.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в засіданні на 08.09.2025.
03.09.2025 від Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 03.09.2025 у задоволенні Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено.
08.09.2025 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
В судове засідання 08.09.2025 з'явився представник позивача.
Ухвалою суду від 08.09.2025 відкладено судове засідання до 07.10.2025.
30.09.2025 від Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 30.09.2025 задоволено клопотання Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.
Суд зазначає, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.
Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального суду України, передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи фіксується в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - ЄДР).
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального суду України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зазначає, що ухвали суду від 12.05.2025, 09.06.25, 07.07.2025, 08.09.2025 були надіслані відповідачам та отримані відповідачами 22.05.2025, 21.06.2025, 18.07.2025, що підтверджується поштовими повідомленням про вручення цінного листа з ухвалами суду.
Однак, відповідач - 2 не скористався своїм правом для подання відзиву на позов.
Представники відповідача - 1, 2 участь в судовому засіданні 07.10.2025 не забезпечили; про дату, час та місце проведення цього судового засідання був повідомлений судом належним чином у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 07.10.2025 розпочато розгляд справи по суті, надано вступне слово позивачеві.
Ухвалою суду від 07.10.2025 відкладено судове засідання до 04.11.2025.
29.10.2025 позивачем подано додаткові пояснення та заяву про поновлення строку на подання доказів, а також надано для долучення до матеріалів справи копію статуту ФГ "Крим-99". Судом задоволено клопотання позивача та поновлено строк на подання доказів долучено до матеріалів справи копію статуту ФГ "Крим-99".
Представники відповідача - 1, 2 участь в судовому засіданні 04.11.2025 не забезпечили; про дату, час та місце проведення цього судового засідання був повідомлений судом належним чином у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні не з'явився, в телефонному режимі повідомив суд, що не має можливості під'єднатись до відеоконференції.
Суд зазначає, що згідно з частиною 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Тож, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідачів - 1, 2 за наявними у справі матеріалами.
Суд наголошує на тому, що сторони мали можливість скористатись своїм правом на подання заяв по суті справи із посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх правових позицій.
В ході судових засіданнях 07.10.2025 та 04.11.2025 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 04.11.2025 ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
Позиція позивача, викладена у позовній заяві
Вимога позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки обґрунтована посиланням на порушенням відповідачем умов договору оренди в частині своєчасної та повної сплати орендної плати. Згідно інформацією наданою Головним управлінням ДПСУ у Дніпропетровській області сума податкового боргу ОСОБА_1 з орендної плати станом на 08.05.2024 складає 107 157, 14 грн. Позивач зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі № 160/29739/23, задоволено позовні вимоги Головного управління ДПСУ у Дніпропетровській області та стягнуто з Кривохата Юрія Анатолійовича суму податкового боргу у розмірі 71 921, 82 грн. Крім того, згідно з інформаційною довідкою № 36/0/2-25 від 04.04.2025 наданою Юріївською селищною радою податковий борг Кривохата Юрія Анатолійовича з орендної плати станом на 01.03.2025 складає у розмірі 144 189, 46 грн. Договором оренди земельної ділянки передбачено право орендодавця звернутися до суду з вимогою про розірвання договору, у зв'язку із невиконанням стороною зобов'язань за договором. Розірвання договору оренди земельної ділянки є підставою для її повернення.
Позиція відповідача - 1
Відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та вказує на те, що відповідач - 1 спірна земельна ділянка для ведення фермерського виробництва не перебуває в його користуванні як фізичної особи, а перебуває в користуванні Фермерського господарства "Крим-99", тому він не наділений нести відповідальність за зобов'язаннями щодо майна відповідача - 2. В порушення п.6 ч.3 ст. 162 ГПК України позивач не зазначив та не подав суду доказів про вжиття заходів врегулювання спору, оскільки відповідач - 1 не отримував претензійних листів. Відповідач - 1 зазначає спір між сторонами відсутній, оскільки наявна можливість вирішити всі питання щодо земельної ділянки в позасудовому порядку з "ФК Крим 99».
Позиція відповідача - 2
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Юріївській селищній раді Павлоградського району Дніпропетровської області на праві комунальної власності належить земельна ділянка для ведення фермерського виробництва, площею 24 га, кадастровий номер 1225955100:04:001:0238, розташована на території Юріївської селищної ради Павлоградського (колишнього Юр'ївського) району Дніпропетровської області.
30.01.2007 між Юр'ївською районною державою адміністрацією, правонаступником якої є Юріївська селищна рада Павлоградського району Дніпропетровської області (далі - позивач, орендодавець) та ОСОБА_1 (далі - відповідач, орендар) укладено договір оренди землі, який 27.03.2007 зареєстрований про, що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040703200049.
Відповідно до пункту 1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Юр'ївської селищної ради Юр'ївського району Дніпропетровської області.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею: 24 га, у тому числі рілля 24 га (пункт 2 договору).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 87 120 гривень (пункт 4 договору).
Договір укладено на 20 років. Після закінчення строку договору орендар мас переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 7 договору).
Орендна плата вноситься орендарем y грошовій формі y розмірі 871,20 грн розрахунок згідно з додатком № 1 (пункт 8 договору).
Орендна плата вноситься орендарем щорічно до 1 грудня (пункт 9 договору).
Пунктами 11, 12 договору, визначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - ведення фермерського господарства.
Згідно з пунктом 32 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за:
- взаємною згодою сторін;
- рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Договір оренди набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 37 договору).
Сторонами погоджено розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності, грошова оцінка якої проведена, станом на 30.01.2007.
Як зазначає позивач, згідно з розпорядженням КМУ № 60-р від 31.01.2018 «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» доручено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 1 лютого 2018 р. забезпечити: формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об'єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України; передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставлені на земельні торги, в комунальну власність об'єднаних територіальних громад після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди таких земельних ділянок; здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об'єднаними територіальними громадами.
На виконання вказаного розпорядження ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області передало у комунальну власність позивача земельну ділянку для ведення фермерського виробництва, площею 24 га, кадастровий номер 1225955100:04:001:0238. Право комунальної власності зареєстровано 28.03.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер 1800453512259, номер запису про право власності 30976064.
Отже, позивач є правонаступником прав та обов'язків орендодавця за договором оренди землі від 30.01.2007.
Позивач вказує на те, що у 2007 році ОСОБА_1 створено Фермерське господарсько «Крим 99», що підтверджується витягом з Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яке є користувачем спірної земельної ділянки.
За інформацією Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (лист вх. №1938/0/1-24 від 15.05.2024) сума податкового боргу Кривохата Юрія Анатолійовича по орендній платі станом на 08.05.2024 складав у розмірі 107 157, 14 грн.
Згідно з Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі № 160/29739/23, задоволено позовні вимоги Головним управлінням ДПСУ у Дніпропетровській області та стягнуто з Кривохата Юрія Анатолійовича суму податкового боргу у розмірі 71 921, 82 грн. Вказане рішення на час звернення до суду не виконано.
Крім того, згідно з інформаційною довідкою № 36/0/2-25 від 04.04.2025, наданою Юріївською селищною радою, станом на 01.03.2025 податковий борг з орендної плати з фізичних осіб по земельній ділянці площею 24 га (кадастровий номер 1225955100:04:001:0238) за фізичною особою Кривохатом Юрієм Анатолійовичем складає у розмірі 144 189, 46 грн.
Позивач посилаючись на несплату відповідачем орендної плати, просить розірвати договір оренди землі та зобов'язати відповідача повернути орендовану земельну ділянку, що і є причиною спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо складу учасників справи
Закон створення України "Про фермерське господарство" визначає правові, економічні та соціальні та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми спрямований підприємницької на створення діяльності громадян у галузі сільського господарства України. Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерського господарств, правового та соціального захисту фермерів України.
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець.
За змістом ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (ст. 8 Закону).
Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою господарства є обов'язковою (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Згідно зі статтею 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені Законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство" майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у статуті термін.
3 наведених норм права вбачається, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в оренду для ведення фермерського господарства. При цьому фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою. Землі фермерського господарства складаються, у тому числі із земельних ділянок, що використовується ним на умовах оренди. Право користування такими земельними ділянками зазначається в його статуті, який має містити відомості про земельну ділянку, а також термін, на який передається це майнове право.
Суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що саме Фермерському господарству належить право користування земельною ділянкою площею 24 га, кадастровий номер 1225955100:04:001:0238.
Отже, в силу наведених вище норм права після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов'язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов'язковим.
Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 911/613/22.
Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства. У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб'єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб'єкта господарювання. Ураховуючи викладене, спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство (постанова ВС від 11 вересня 2024 року у справі № 128/789/17).
Крім того, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 01 липня 2025 року у справі № 128/789/17 зазначено, що оскільки, фермерське господарство є юридичною особою, спори, пов'язані із використанням земельної ділянки, наданої для ведення фермерського господарства, розглядаються господарськими судами (пункт 109 постанови).
Тобто, якщо на час звернення до суду з таким позовом фермерське господарство, з метою створення якого надавалась земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, навіть якщо відповідачем у справі зазначено фізичну особу, якій ця земельна ділянка надавалась з метою створення фермерського господарства.
Враховуючи вищевикладене Фермерське господарство «Крим 99» та ОСОБА_1 є належним відповідачами у вказаній справі.
Щодо розірвання договору та повернення земельної ділянки
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності.
Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, викладені у договорі зобов'язання є обов'язковими до виконання сторонами вказаного договору. Сторони на власний розсуд визначають у межах, передбачених законодавством, права та обов'язки сторін укладеного договору та умови, за яких відповідні права та обов'язки настають.
За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди є, серед іншого, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст.21 Закону України "Про оренду землі" ).
Частиною 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено право орендодавця вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до абз.7 ч.2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Як зазначає позивач, згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі № 160/29739/23, задоволено позовні вимоги Головним управлінням ДПСУ у Дніпропетровській області та стягнуто з Кривохата Юрія Анатолійовича суму податкового боргу у розмірі 71 921, 82 грн. Вказане рішення на час звернення до суду не виконано.
Позивач наголошує, що відповідачем - 1 систематично не сплачується орендна плата, що підтверджується інформаційною довідкою № 36/0/2-25 від 04.04.2025, наданою Юріївською селищною радою. Згідно з якою, заборгованість відповідача - 1 станом на 01.03.2025 з орендної плати з фізичних осіб по земельній ділянці площею 24 га (кадастровий номер 1225955100:04:001:0238) за фізичною особою Кривохатом Юрієм Анатолійовичем складає у розмірі 144 189, 46 грн.
Господарський суд зазначає, що неможливо встановити з рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду за оренду яких саме земельних ділянок відповідач 1 мав податкове зобов'язання.
Доказів своєчасної оплати відповідачами орендної плати на час розгляду справи сторонами не надано, а судом таких обставин не встановлено.
За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 6 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із пунктом 7 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення правовідношення.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.02.2025 у справі №922/985/24.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки визначені Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".
Пунктом "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України визначено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Щодо правових підстав розірвання договору оренди землі у зв'язку з несплатою орендної плати Велика Палата ВС виснувала, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки), повна несплата орендної плати. Якщо ж має місце сплата орендної плати в меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосовується правило ч. 2 ст. 651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України (постанова ВП ВС від 20.11.2024 у справі № 918/391/23.
Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України унормовано, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 289/718/18).
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 приписи про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені частиною 1 статті 141 Земельного кодексу України, та правила частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, співвідносяться як такі, що не суперечать одні одним, а навпаки - доповнюють одні одних.
Отже, до відносин, пов'язаних із орендою землі, застосовуються положення Цивільного кодексу України, і при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Водночас застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 за позовом про розірвання договору оренди землі).
У статті 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
За приписами частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно із частиною 3 статті 31 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
За змістом пункту 32 договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін та рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 зазначеного Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Права та обов'язки орендодавця визначені у статті 24 Закону України "Про оренду землі". Так, відповідно до цієї статті орендодавець має право вимагати від орендаря: своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт.
Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт.
Як зазначає позивач звертаючись з позовними вимогами, що відповідач - 1, не виконує покладені на нього обов'язки по договору оренди, порушує умови договору оренди щодо сплати орендної плати, через що в нього перед позивачем (орендодавцем за договором оренди) виникла заборгованість по сплаті орендної плати за земельну ділянку в сумі 144 189, 46 грн.
Порушення орендарем умов договору оренди землі шляхом систематичної, тобто неодноразової, повної несплати орендної плати є підставою для розірвання цього договору відповідно до пункту 32 договору оренди.
Відповідач як орендар, не виконує покладені на нього обов'язки по договору оренди, порушує умови договору оренди щодо сплати орендної плати, через що в нього перед позивачем (орендодавцем за договором оренди) виникла заборгованість по сплаті орендної плати за земельну ділянку в сумі 144 189, 46 грн.
Суд звертає увагу, що відповідачами - 1, 2 не спростовано тверджень позивача та не доведено належними доказами наявність слати орендних платежів за договором оренди від 30.01.2007.
Порушення орендарем умов договору оренди землі шляхом систематичної, тобто неодноразової, повної несплати орендної плати є підставою для розірвання цього договору відповідно до пункту 32 договору оренди.
При цьому, положення ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" імперативно передбачають, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Сторони домовились, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він отримав її в оренду (п. 17 договору).
Обов'язок орендаря повернути земельну ділянку та привести її в придатний для подальшого використання стан невід'ємно пов'язаний з настанням певного юридичного факту - припинення чи розірвання договору оренди землі. А тому після припинення чи розірвання договору оренди у орендаря виникає обов'язок повернути земельну ділянку орендодавцю. Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/3166/20.
За таких обставин позовні вимоги про розірвання договору та повернення земельної ділянки орендодавцю підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням викладено, надані позивачем докази є вірогідними, тому заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити у повному обсязі.
Розірвати договір оренди земельної ділянки для ведення фермерського виробництва, площею 24 га, кадастровий номер 1225955100:04:001:0238, розташованої на території Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, укладений 30.01.2007 між Юр'ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та Кривохатом Юрієм Анатолійовичем ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ), зареєстрований в Павлоградському відділі ДР філії ДП ЦДЗК, запис Державному реєстрі земель від 27.03.2007, номер запису 040703200049.
Зобов'язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Фермерське господарство "Крим-99" (51300, Дніпропетровська область, Павлоградський район, селище Юріївка, вул. Ф. Муравченка (Кірова), буд. 42, код ЄДРПОУ 34196153) повернути Юріївській селищній раді Павлоградського району Дніпропетровської області (51300, Дніпропетровська обл., Павлоградський район, селище Юріївка, вул. Центральна, буд. 67/1, код ЄДРПОУ 04338472) земельну ділянку для ведення фермерського виробництва, площею 24 га, кадастровий номер 1225955100:04:001:0238, розташовану на території Юріївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Фермерського господарства "Крим-99" (51300, Дніпропетровська область, Павлоградський район, селище Юріївка, вул. Ф. Муравченка (Кірова), буд. 42, код ЄДРПОУ 34196153) на користь виконавчого комітету Юріївської селищної ради (51300, Дніпропетровська область, Павлоградський район, селище Юріївка, вул. Центральна, буд. 67/1, код ЄДРПОУ 41815107) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний рішення 05.11.2025
Суддя В.І. Ярошенко