вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
03.11.2025м. ДніпроСправа № 904/2655/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин Синельникове", м. Дніпро
про стягнення
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Бублич А.В.
Представники:
від позивача: Гусак Ю.В.;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин Синельникове" про стягнення заборгованості за договором поставки № СА94602 від 01.01.2024 у розмірі 266 436 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № СА94602 від 01.01.2024 в частині поставки товару неналежної якості, що стало підставою для повернення товару та нарахування штрафні санкції.
Ухвалою суду від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/2655/25. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.
19.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин Синельникове" надійшов відзив на позовну заяву.
24.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" надійшла відповідь на відзив.
30.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин Синельникове" надійшли заперечення на відповідь на відзив.
30.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою суду від 06.08.2025 суд вирішив, що цю справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження та призначив справу до розгляду в підготовчому засіданні на 08.09.2025.
В судове засідання 08.09.2025 з'явився представник позивача.
Ухвалою суду від 08.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 06.10.2025.
12.09.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" надійшло клопотання про долучення доказів, а також клопотання про визнання поважними причини неподання доказів в строк від 06.10.2025.
Розглянувши подані клопотання, господарський суд вважає їх обґрунтованими і задовольняє.
В судове засідання 06.10.2025 з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 06.10.2025 розпочато розгляд справи
Ухвалою суду від 06.10.2025 розгляд справи відкладено та призначено судове засідання на 03.11.2025.
Представник відповідача участь в судовому засіданні 03.11.2025 не забезпечив; про дату, час та місце проведення цього судового засідання був повідомлений судом належним чином у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Тож, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Суд наголошує на тому, що сторони мали можливість скористатись своїм правом на подання заяв по суті справи із посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх правових позицій.
В ході судових засіданнях 06.10.20 та 03.11.2025 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 03.11.2025 ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
Позиція позивача викладена у позовній заяві та відповіді на позовну заяву, додаткових поясненнях.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № СА94602 від 01.01.2024 в частині поставки товару належної якості, що стало підставою для повернення товару та нарахування штрафних санкцій.
Позивач зазначає, що відповідачем визнані позовні вимоги за договором поставки № СА94602 від 01.01.2024 на суму 123 120 грн з ПДВ. Позивач вказує, що здійснений ним розрахунок штрафних санкцій з урахуванням ПДВ є правильним. Позивач заперечує проти зменшення нарахованих штрафу, витрат на правничу допомогу на 90%, оскільки відповідач тривалий час порушував договірні умови та злісно не виконував свої зобов'язання.
Позивач стверджує, що посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 910/16910/20 є неправильним, адже, в даному випадку спірна неустойка нарахована була на підставі частини другої статті 785 ЦК України, що є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об'єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності. З огляду на таке, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном. Тому, посилання на постанову Верховного Суду від 17.08.2020 р. у справі № 910/16910/20 є безпідставним, адже у справі № 904/2655/25 позивач нарахував відповідачу пеню та штрафи за договором поставки, і в цих зобов'язаннях застосовується не спеціальна, а загальна санкція.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відзив
Відповідачем визнано свої зобов'язанням перед позивачем за договором поставки № СА94602 від 01.01.2024 на суму 123 120 грн з ПДВ. Відповідач зазначає, що не визнає вимоги позивача щодо поставки неякісного товару який не відповідає вимогам ДСТУ 7348:2013 (Ріжка вагова у кількості 15 000 кг) за товарно-транспортною накладною № 65 від 30.10.2024 на суму 345 600 грн. Відповідач не визнає протоколи випробування зразка продукції № 3723 від 01.11.2024, № 3723-С від 05.02.2025 складені хіміком-аналітиком ІІ категорії випробувальної лабораторії ТОВ «ДНІПРОПРОДПРОМТЕСТ» та акт відбору зразків продукції № 30-10 від 30.10.2024. Відповідач заперечує позовні вимоги щодо нарахування штрафу за поставлений товар неналежної якості у розмірі 50 000 грн, оскільки позивачем порушено порядок прийняття продукції встановлений Інструкцією П-7. Протоколи випробувань, які надані позивачем, не є належними доказами, що підтверджують поставку товару неналежної якості. Крім того, в порушення п.6.6 договору, покупець не залучив для відбору зразків товару акредитовану лабораторію (експертну організацію) та самостійно відібрав зразки з порушенням встановленого до зазначеного вище порядку. Відповідач зазначає, що акт відбору № 30-10 від 30.10.2024 складено з одноособово позивачем за відсутності повноважного представника позивача є ознакою, що покупцем порушена процедура складання акту відповідно до умов договору, тому він не може бути підтвердженням належного відібрання зразків поставленого відповідачем товару. Протоколи випробування зразків не містять вказівки на метод випробування, вказано тільки позначення нормативних документів у вигляді ДСТУ та ГОСТ. Також відсутня інформація щодо зберігання відібраних зразків продукції, з моменту відібрання та до моменту передання випробувальній лабораторії, невідповідність яких може суттєво вплинути на результати дослідження. 31.10.2024 відповідачем зроблено контрольний відбір проби, з однієї партії, яка була відправлена позивачу. Даний зразок відправлений в незалежну лабораторію Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Дніпропетровську державну регіональну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. За результатами досліджень незалежної лабораторії отримано експертний висновок № 003678 п/24 від 18.11.2024, за змістом якого макаронні вироби «Ріжка вагова» відповідають вимогам ДСТУ 7043:2020. Так, відповідачем направлено лист № 0312-2 від 03.12.2024, що при поверненні товару «ріжка вагова» згідно ТТН № 69 від 29.11.2024 в кількості 15000 кг було пошкоджено багато пакувальних одиниць, що вказує на порушення умов зберігання товару. Зазначений лист залишено без розгляду. Враховуючи вищевикладене, відповідач не визнає вимоги щодо стягнення з відповідач на користь позивача 1 956 грн компенсації послуг з лабораторних випробувань. Враховуючи норми ст. 254 ЦК України та умови п. 8.22.4 договору постачальник (щоквартально, до 25 числа першого місяця кварталу, наступного за звітним кварталом), 25.01.2025 це субота, вихідний день, тому останнім днем для подання заяви є понеділок, а саме 27.01.2025. Відповідачем, в особі Комського Л.М., нотаріально посвідчено заяву та направило заяву на адресу позивача, що підтверджується накладною № 59001309241572 від 27.01.2027. Таким чином, відповідачем не порушено строку надання відповідної заяви. Відповідач не погоджується з наданим позивачем розрахунком штрафних санкцій за непоставлений або несвоєчасно поставлений товар у розмірі 81 360 грн і надає контррозрахунок штрафних санкцій без урахування ПДВ, які складають у розмірі 65 088 грн. Крім того, відповідач просить суд зменшити неустойку нараховану позивачем за договором на 90 % та зменшити витрати на професійну правничу допомогу на 90 % на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
01.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Млин Синельникове" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки № СА94602.
Також, сторонами підписано додатки до договору поставки № СА94602 від 01.01.2024: № 2 - Специфікація на товар в редакції додаткової угоди від 05.10.2024; № 6 - Розмір штрафних санкцій за порушення умов договору.
Відповідно до п.1.1 договору, за цим договором Постачальник зобов'язується в порядку і строки, встановлені договором, передати товар у власність покупцю, у певній кількості, відповідної якості та за погодженою ціною, а останній прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.
Найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, зазначаються в додатку № 2 до цього договору («Специфікація»), який є його невід'ємною частиною. Сторони в обов'язковому порядку заповнюють усі графи специфікації. Орієнтовні річні обсяги закупівлі узгоджуються постачальником і покупцем і вказуються в додатку №5 цього договору (п.1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 договору, товар поставляється партіями. Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару на умовах DDP (згідно з правилами ІНКОТЕРМС у редакції 2010 р.) за адресами РЦ, що зазначені у додатку №9 до цього договору, якщо інша адреса не зазначена у заявках. У окремих випадках, покупець має право змінити адресу доставки, зазначену у заявці, після письмового погодження із постачальником. Кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, що поставляється, зазначаються у товарно-транспортній накладній, складеній на підставі електронної заявки покупця. При цьому сторони погодилися під час виконання заявки на поставку товару дотримуватися такої процедури: товар, зазначений у специфікаціях, поставляється постачальником окремими партіями відповідно до електронних заявок покупця. Заявка на поставку партії товару в розрізі кожного РЦ передається покупцем постачальнику у вигляді електронного документа ORDERS (EDI-документа) «Замовлення на поставку» через платформу електронної комерції «EDI NETWORK» або «ECOD». Заявка (ORDERS) повинна містити таку інформацію: номер і дату заявки; найменування постачальника; найменування покупця; асортимент товару в розрізі РЦ; кількість товару в розрізі РЦ; дату доставки товару постачальником на склад, зазначений покупцем; час подачі документів постачальником представнику (експерт з якості) покупця; адресу РЦ, зазначеного покупцем. Постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю в повному обсязі й строки, зазначені у заявці (п.2.1.1. договору).
Пунктом 2.13 погоджено, що постачальник зобов'язаний поставити товар належної якості, з урахуванням достатнього й необхідного обсягу інформації про нього відповідно до вимог, передбачених чинним законодавством України.
На виконання умов договору, відповідач поставив позивачу товар - ріжка вагова у кількості 15 000 кг, ціна за кг без ПДВ 19,20 грн, а разом з ПДВ 23,04 грн; всього на 345 600 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 65 від 30.10.2024.
30.10.2024 позивачем відібрані зразки продукції для аналізу, що підтверджується актом відбору зразків продукції № 30-10 від 30.10.2024.
01.11.2024 випробувальна лабораторія ТОВ «ДНІПРОПРОДПРОМТЕСТ» надала протокол випробування зразка № 3723 від 01.11.2024, в якому зазначалося, що товар не відповідає вимогам та нормам ДСТУ 7348:2013, а саме таким показникам: зовнішній вигляд, колір та вологість.
Позивачем повернуто вищевказаний товар відповідачу на суму 345 600 грн, що підтверджується зворотною накладною від покупця № 1 від 29.11.2024.
Враховуючи те, що макаронні вироби, поставлені за товарно-транспортною накладною № 65 від 30.10.2024, не відповідали вимогам ДСТУ 7348:2013 по масовій частці вологи, кольору та зовнішньому вигляду, що призвело до повернення товару постачальнику, позивачем нараховано штраф у розмірі 50 000 грн.
05.12.2024 позивачем направлено відповідачу повідомлення № 118374 від 30.11.2024 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 50 000 грн, що підтверджується протоколом руху документа/звіта та пов'язаних з ним повідомлень/квитанцій.
Однак, відповідачем в порушення умов п.6.11 договору поставки та додаткових угод до нього, обґрунтованої відповіді щодо нарахованого позивачем штрафу не надано та штраф у визначений умовами договору строк не сплачено. Розмір штрафу на час розгляду справи складає 50 000 грн.
13.12.2024 позивач направив відповідачу акт № 137447 здачі - прийняття робіт (наданих послуг) від 30.11.2024, щодо відшкодування лабораторних досліджень якості товару постачальника. Вказаний акт прийнятий та підписаний відповідачем.
Позивачем направлено постачальнику рахунок на оплату вищевказаних послуг з лабораторних досліджень № 137447 від 30.11.2024 на суму 1 956,00 грн.
Також, сторонами підписано 10.01.2025 угоду взаємних розрахунків з наданих послуг за період 01.10.2024- 31.12.2024, якою підтверджується наявність заборгованості відповідача на користь позивача у сумі 1 956 грн за компенсацію послуг з лабораторних випробувань.
Однак, відповідачем в порушення умов договору вартість досліджень поставленого ним товару не компенсовано. Заборгованість за проведенні дослідження поставленого товару складає 1 956 грн.
Відповідно до п. 3.1 договору, покупець після прийняття товару і необхідних документів на товар зобов'язаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів від дня поставки. Належним виконанням покупцем зобов'язання з оплати за товар є момент (день) списання коштів з банківського рахунку покупця уповноваженим банком покупця на підставі платіжного доручення покупця про перерахування платежу на користь постачальника. У момент списання коштів з банківського рахунку покупця зобов'язання покупця з оплати, передбачене цим договором, визнається сторонами виконаним у частині суми, списаної з поточного банківського рахунку покупця. У випадку, коли останній день строку оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов'язань є перший за ним робочий день.
Позивачем сплачено за поставлений відповідачем товар за накладною № 65 від 30.10.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 228184 від 07.11.2024 на суму 324 028, 80 грн.
30.11.2024 сторонами укладено угоду про взаємні розрахунки за період з 01.11.2024 по 30.11.2024, якою узгодили, що у зв'язку з поверненням товару, заборгованість відповідача на користь позивача становить 123 120 грн. Також, сума заборгованості підтверджується керівником відповідача Комським Л.М. у нотаріально завіреній заяві від 27.01.2025, яка посвідчена приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Лірниченко Н.М. за реєстровим № 80.
Однак, відповідачем в порушення умов договору належним чином не виконані зобов'язання щодо повернення покупцю сплачених коштів за товар. Заборгованість відповідача на час розгляду справи складає у розмірі 123 120 грн.
Звертаючись з позовними вимогами позивач зазначає, що в порушення умов п.8.22.4 відповідачем не подано заяву за 4 квартал 2024 у строк до 25.01.2025, а тільки 29.01.2025 отримано позивачем нотаріально посвідчену заяву Комськолим Л.М. від 27.01.2025, що підтверджується накладною Нової пошти № 59001309241572.
05.02.2025 позивач направив відповідачу повідомлення № 120292 від 31.01.2025 про нарахування штрафу у розмірі 10 000 грн зі строком сплати протягом 3 робочі дні. Дане повідомлення доставлене відповідачу 06.02.2025, що підтверджується протоколом руху документа.
Однак, відповідачем в порушення умов договору поставки та додаткових угод до нього штраф у визначений умовами договору строк не сплачено. Розмір штрафу на час розгляду справи складає 10 000 грн.
Позивач зазначає, що п. 2.1.1 договору визначено, що постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю в повному обсязі й строки, зазначені у заявці.
Так, 24.10.2024 позивачем направлено відповідачу замовлення № 93513757 (дата поставки 25.10.2024) погоджено поставку товару - макаронні вироби 1 кг Ріжка дрібна гладка вагова РВ АП110721; 10 000 кг за ціною 23,04 грн. з ПДВ за кг.
Однак, в порушення умов п. 7.3 договору товар поставлено відповідачем без дотримання погоджених сторонами строків, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 65 від 30.10.2024. У зв'язку з чим позивачем нараховано штраф у розмірі 11 520 грн.
03.12.2024 позивач направив відповідачу повідомлення про нарахування штрафних санкцій № 137100 від 30.11.2024 з вимогою сплати штрафу. Відповідач отримав дане повідомлення 04.12.2024, однак вмотивованої відмови не надав та штраф не сплатив.
Також, 01.11.2024 позивач направив відповідачу замовлення № 93544082 (дата поставки 05.11.2024), погоджено поставку товару - Макаронні вироби Розумний вибір Спіраль вагові АП158663; 15 000 кг за ціною 23,04 грн. з ПДВ за кг.
Однак, в порушення умов п. 7.3 договору товар поставлено відповідачем частково без отримання погоджених сторонами строків, що підтверджується товарно-транспортною № 68 від 08.11.2024. У зв'язку з чим позивачем нараховано штраф у розмірі 17 280 грн.
30.10.2024 позивач направив відповідачу замовлення № 93537655 (дата поставки 05.11.2024), погоджено поставку товару - Макаронні вироби 1 кг РВ Перо Любительське вагове АП109264; 15 000 кг за ціною 23,04 грн. з ПДВ за кг.
Однак, в порушення умов п. 7.3 договору товар поставлено відповідачем в погоджені сторонами строків товар не поставлено. У зв'язку з чим позивачем нараховано штраф у розмірі 17 280 грн.
03.01.2025 позивач направив відповідачу повідомлення про нарахування штрафних санкцій № 138096 від 31.12.2024 з вимогою сплати штрафу. Відповідач отримав дане повідомлення 07.01.2025, однак вмотивованої відмови не надав та штраф не сплатив.
Також, 02.12.2024 позивач направив відповідачу замовлення № 93659709 (дата поставки 04.12.2024), погоджено поставку товару - макаронні вироби 1 кг РВ Перо Любительське вагове АП109264; 15 000 кг за ціною 23,04 грн. з ПДВ за кг.
Однак, в порушення умов п. 7.3 договору товар поставлено відповідачем в погоджені сторонами строків товар не поставлено. У зв'язку з чим позивачем нараховано штраф у розмірі 17 280 грн.
12.12.2024 позивач направив відповідачу замовлення № 93701663 (дата поставки 18.12.2024), погоджено поставку товару - Макаронні вироби 1 кг РВ Перо Любительське вагове АП109264; 15 000 кг за ціною 24,00 грн. з ПДВ за кг.
Однак, в порушення умов п. 7.3 договору товар поставлено відповідачем в погоджені сторонами строків товар не поставлено. У зв'язку з чим позивачем нараховано штраф у розмірі 18 000 грн.
04.02.2025 позивач направив відповідачу повідомлення про нарахування штрафних санкцій № 139196 від 31.01.2025 з вимогою сплати штрафу. Відповідач отримав дане повідомлення 05.02.2025, однак вмотивованої відмови не надав та штраф не сплатив.
Враховуючи вищевикладене, загальна сума штрафу за непоставлений та несвоєчасно поставлений товар складає 81 360 грн.
Вищезазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Щодо стягнення заборгованості за повернутий товар
30.11.2024 сторонами укладено угоду про взаємні розрахунки за період з 01.11.2024 по 30.11.2024, якою узгодили, що у зв'язку з поверненням товару, заборгованість відповідача на користь позивача становить 123 120 грн.
Крім того, вказана заборгованость підтверджується керівником відповідача Комським Л.М. у нотаріально завіреній заяві від 27.01.2025, яка посвідчена приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Лірниченко Н.М. за реєстровим № 80.
Відповідачем визнано заборгованість у розмірі 123 120 грн за договором поставки № СА94602 від 01.01.2024.
Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України установлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Суд відзначає, що визнання відповідачем в частині позову за встановлених судом обставин, не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, у зв'язку з чим приймається судом.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Таким чином, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 123 120 грн.
Щодо штрафних санкцій за непоставку та несвоєчасну поставку товару
Згідно з ч. 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається зі змісту п.2.1.1 договору, постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю в повному обсязі й строки, зазначені у заявці.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що 24.10.2024 позивачем направлено відповідачу замовлення № 93513757 (дата поставки 25.10.2024) погоджено поставку товару - макаронні вироби 1 кг ріжка дрібна гладка вагова РВ АП110721; 10 000 кг за ціною 23,04 грн. з ПДВ за кг.
Однак, в порушення умов п. 7.3 договору товар поставлено відповідачем без дотримання погоджених сторонами строків, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 65 від 30.10.2024. У зв'язку з чим позивачем нараховано штраф у розмірі 11 520 грн.
03.12.2024 позивач направив відповідачу повідомлення про нарахування штрафних санкцій № 137100 від 30.11.2024 з вимогою сплати штрафу. Відповідач отримав дане повідомлення 04.12.2024, однак вмотивованої відмови не надав та штраф не сплатив.
Також, 01.11.2024 позивач направив відповідачу замовлення № 93544082 (дата поставки 05.11.2024), погоджено поставку товару - макаронні вироби Розумний вибір Спіраль вагові АП158663; 15 000 кг за ціною 23,04 грн. з ПДВ за кг.
Однак, в порушення умов п. 7.3 договору товар поставлено відповідачем частково без отримання погоджених сторонами строків, що підтверджується товарно-транспортною № 68 від 08.11.2024. У зв'язку з чим позивачем нараховано штраф у розмірі 17 280 грн.
30.10.2024 позивач направив відповідачу замовлення № 93537655 (дата поставки 05.11.2024), погоджено поставку товару - макаронні вироби 1 кг РВ Перо Любительське вагове АП109264; 15 000 кг за ціною 23,04 грн. з ПДВ за кг.
Однак, в порушення умов п. 7.3 договору товар поставлено відповідачем в погоджені сторонами строків товар не поставлено. У зв'язку з чим позивачем нараховано штраф у розмірі 17 280 грн.
03.01.2025 позивач направив відповідачу повідомлення про нарахування штрафних санкцій № 138096 від 31.12.2024 з вимогою сплати штрафу. Відповідач отримав дане повідомлення 07.01.2025, однак вмотивованої відмови не надав та штраф не сплатив.
Також, 02.12.2024 позивач направив відповідачу замовлення № 93659709 (дата поставки 04.12.2024), погоджено поставку товару - макаронні вироби 1 кг РВ Перо Любительське вагове АП109264; 15 000 кг за ціною 23,04 грн. з ПДВ за кг.
Однак, в порушення умов п. 7.3 договору товар поставлено відповідачем в погоджені сторонами строків товар не поставлено. У зв'язку з чим позивачем нараховано штраф у розмірі 17 280 грн.
12.12.2024 позивач направив відповідачу замовлення № 93701663 (дата поставки 18.12.2024), погоджено поставку товару - Макаронні вироби 1 кг РВ Перо Любительське вагове АП109264; 15 000 кг за ціною 24,00 грн. з ПДВ за кг.
Однак, в порушення умов п. 7.3 договору товар поставлено відповідачем в погоджені сторонами строків товар не поставлено. У зв'язку з чим позивачем нараховано штраф у розмірі 18 000 грн.
04.02.2025 позивач направив відповідачу повідомлення про нарахування штрафних санкцій № 139196 від 31.01.2025 з вимогою сплати штрафу. Відповідач отримав дане повідомлення 05.02.2025, однак вмотивованої відмови не надав та штраф не сплатив.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Доказів вжиття всіх залежних від відповідача заходів щодо належного виконання зобов'язання відповідачем не надано суду.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п. 7.3 договору, сторонами погоджено, що у разі непоставки, недопоставки або прострочення поставки товару на 1 або 2 календарних дня постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві штрафну санкцію в розмірі 5 % від вартості невчасно поставленого або недопоставленого товару, вказаного в заявці, а у разі непоставки, недопоставки або прострочення поставки товару понад 2 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві штрафну санкцію в розмірі 20 % від загальної суми непоставленого, недопоставленого або невчасно поставленого товару. Покупець повідомляє постачальника про суми розрахованих штрафних санкцій кожного 15-го числа місяця наступного за місяцем розрахунку, які будуть застосовані до постачальника в рамках цього договору, за допомогою Системи EDI або в електронному вигляді. Постачальник має право протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення про нарахування штрафних санкцій, надати обґрунтовані заперечення по цих сумах за допомогою електронної пошти або ПЗ M.E.DOC. У разі ненадання Постачальником заперечень у зазначений строк, сума нарахованих штрафних санкцій вважається погодженою сторонами і підлягає сплаті постачальником покупцю згідно умов п.7.12 цього договору.
Загальна сума штрафу нарахована позивачем за непоставлений та несвоєчасно поставлений товар складає 81 360 грн.
Також, п. 7.12 договору встановлено, що покупець повідомляє постачальника про суми всіх штрафних санкцій (у тому числі згідно п.7.3), які застосовані до постачальника в рамках цього договору шляхом відправлення повідомлення про сплату штрафних санкцій за допомогою ПЗ M.E.DOC підписане за допомогою КЕП уповноваженою особою покупця у 5-ти денний строк з моменту нарахування ШС. Постачальник має право протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення про нарахування штрафних санкцій, надати обґрунтовану відповідь по цих сумах за допомогою ПЗ M.E.DOC з документальним підтвердженням виконання умов цього договору своєчасно та в повному обсязі. У разі ненадання постачальником заперечень у зазначений строк, сума нарахованих штрафних санкцій вважається погодженою сторонами і підлягає сплаті постачальником покупцю у строк 3 банківських днів з моменту закінчення 5-ти денного строку, але не пізніше останнього дня місяця, наступного за місяцем нарахування штрафних санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надіслані відповідачу повідомлення про нарахування штрафних санкцій, однак відповідачем не надано суду обґрунтованих відповідь по нарахованих позивачем сумах штрафу з документальним підтвердженням виконання умов цього договору своєчасно та в повному обсязі.
Заперечуючи заявлені позивачем позовні вимоги в частині стягнення штрафу, відповідач вказує на те, що сума штрафних санкцій за непоставку та несвоєчасну поставку товару за договором складає 81 360 грн з урахування 20% ПДВ, що суперечить чинному законодавству України.
Крім того, відповідачем надано суду контррозрахунок штрафу без урахування ПДВ, які складають у розмірі 65 088 грн.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу та встановлено, що розрахунок штрафу здійснено арифметично правильно.
Як вище зазначено, за умовами п.7.3 договору, у разі непоставки, недопоставки або прострочення поставки товару на 1 або 2 календарних дня постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві штрафну санкцію в розмірі 5 % від вартості невчасно поставленого або недопоставленого товару.
Відповідно до п.1.2 договору, найменування, асортимент і ціна товару, що поставляється, зазначаються в додатку № 2 до цього договору («Специфікація»), який є його невід'ємною частиною.
В Специфікації на товар зазначається: ставка ПДВ, закупівельна ціна товару без ПДВ та закупівельна ціна з ПДВ.
Відповідно до п. 3.1 договору, покупець після прийняття товару і необхідних документів на товар зобов'язаний здійснити оплату за товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів від дня поставки. Належним виконанням покупцем зобов'язання з оплати за товар є момент (день) списання коштів з банківського рахунку покупця уповноваженим банком покупця на підставі платіжного доручення покупця про перерахування платежу на користь постачальника. У момент списання коштів з банківського рахунку покупця зобов'язання покупця з оплати, передбачене цим договором, визнається сторонами виконаним у частині суми, списаної з поточного банківського рахунку покупця.
В матеріалах справи наявні платіжні інструкції № 228184 від 07.11.2024 на суму 324 028, 80 грн з ПДВ, № 21927 від 29.11.2024 на суму 342 414, 77 грн з ПДВ, № 162086 від 01.11.2024 на суму 353 894, 40 грн з ПДВ.
Таким чином, вказані платіжні інструкції підтверджують оплату за товар з урахуванням ПДВ, тобто вартість товару визначалася сторонами з ПДВ.
Враховуючи вищевикладене, судом відхиляються надані відповідачем заперечення та не приймається наданий ним контррозрахунок.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 65 088 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відтак, вирішення питання про зменшення штрафу та розмір, до якого він підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Відтак, суд, ухвалюючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене та надані позивачем заперечення, а також визнання відповідачем неналежне виконання зобов'язань в частині заборгованості за повернутий товар у розмірі 123 120 грн, суд дійшов висновку про можливість зменшити розмір штрафу на 20 % для забезпечення балансу інтересів сторін та стягнути з відповідача штраф у розмірі 65 088 грн, скориставшись правом, наданим нормою частини 3 статті 551 ЦК України.
Щодо стягнення штрафу у розмірі 10 000 грн за несвоєчасне подання заяви.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з пунктом 8.22.4 договору постачальник (окрім неплатників ПДВ, та поставки товарів, що не оподатковується ПДВ) зобов'язується щоквартально, до 25 числа першого місяця кварталу, наступного за звітним кварталом, надати покупцю заяву, підписану керівником (президентом, головою правління, директором, генеральним директором або іншим виконавчим органом постачальника, що здійснює керівництво підприємством у відповідності до статуту підприємства - надалі керівник) та головним бухгалтером постачальника. Підпис на заяві повинен бути засвідчений нотаріусом. Постачальник направляє покупцю оригінал заяви за допомогою послуг пошти цінним листом з описом вкладення та з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену у додатку № 4 до цього договору.
У разі порушення постачальником викладених у цьому пункті вимог щодо строків надання покупцю заяви або надання заяви, що не відповідає вищевказаним вимогам та/або містить недостовірну інформацію, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю штраф за кожний випадок такого порушення.
Пунктом 2.4. розділу 2 додатка № 6 погоджено, що порушення постачальником строків надання покупцю заяви або надання заяви, що не відповідає вимогам зазначеним у п.8.22.4. цього договору тягне за собою накладення штрафу у розмірі 10 000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем не подано заяву за 4 квартал 2024 у строк до 25.01.2025, а тільки 29.01.2025 отримано позивачем нотаріально посвідчену заяву Комськолим Л.М. від 27.01.2025, що підтверджується накладною Нової пошти № 59001309241572.
05.02.2025 позивач направив відповідачу повідомлення № 120292 від 31.01.2025 про нарахування штрафу у розмірі 10 000 грн зі строком сплати протягом 3 робочі дні. Дане повідомлення доставлене відповідачу 06.02.2025, що підтверджується протоколом руху документа.
Однак, відповідачем в порушення умов договору поставки та додаткових угод до нього штраф у визначений умовами договору строк не сплачено. Розмір штрафу на час розгляду справи складає 10 000 грн.
Заперечуючи заявлені позовні вимоги відповідач вказує на те, що відповідачем належним чином виконані умови п. 8.22.4 договору поставки та своєчасно подано заяву з врахуванням норм ст. 254 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавцем передбачено можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні строку.
Так, приписами частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. 25.01.2025 є вихідний день - субота.
На виконання умов п.8.22.4 договору, 27.01.2025, відповідачем, в особі Комського Л.М., нотаріально посвідчено заяву у приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Лірниченко Н.М. за реєстровим №80.
27.01.2025 відповідачем направлено вказану заяву на адресу позивача, що підтверджується накладною № 59001309241572 від 27.01.2027, а також позивачем не заперечується факту отримання ним вказаної заяві 29.01.2025.
Господарський суд зазначає, що моменти відправлення та отримання документів можуть не збігатись в часі, і для обрахування цього строку визначальним є саме момент відправлення, надсилання документів поштою є належним способом їх подання.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем належним чином та в погоджені сторонами строки виконані зобов'язання визначені п. 8.22.4 договору, тому у суду відсутні підстави для застосування штрафних санкцій визначених умовами договору поставки № СА94602 від 01.01.2024 та додатками до нього.
Щодо стягнення штрафу за поставку товару неналежної якості
Статтею 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно із частинами 1, 4, 5 ст. 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
За визначенням п. 1, ч. 1 п. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Пунктом 2.13 погоджено, що постачальник зобов'язаний поставити товар належної якості, з урахуванням достатнього й необхідного обсягу інформації про нього відповідно до вимог, передбачених чинним законодавством України.
На виконання умов договору, відповідач поставив позивачу товар - ріжка вагова у кількості 15 000 кг, ціна за кг без ПДВ 19,20 грн, а разом з ПДВ 23,04 грн; всього на 345 600 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 65 від 30.10.2024.
Позивачем сплачено за поставлений відповідачем товар за накладною № 65 від 30.10.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 228184 від 07.11.2024 на суму 324 028, 80 грн.
Умовами п.6.1 договору визначено, що покупець має право відмовитися від приймання товару, поставленого постачальником, в тому числі, у разі поставки товару неналежної якості (п. 6.1.6. договору).
В подальшому, позивачем повернуто вищевказаний товар відповідачу на суму 345 600 грн, що підтверджується зворотною накладною від покупця № 1 від 29.11.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що умовами пункту 4.8 договору, постачальник повинен зберігати певну кількість зразків товару від кожної виробленої партії, яка визначена як необхідна для проведення експертизи на такий товар згідно нормативних документів. Постачальник повинен зберігати ці товари як мінімум до закінчення терміну придатності (зберігання) товару (для харчових продуктів) або до закінчення гарантійного терміну (для нехарчових товарів). Представники покупця мають право перевіряти зразки на відповідність характеристикам і стандартам якості товарів в будь-який час, коли, на їхню думку, це необхідно протягом звичайних робочих годин.
Пунктом 6.10 договору, визначено, що покупець має право залучати третіх осіб (відповідні лабораторії, експертні організації) для випробування якості товару, який поставлений постачальником. Вибіркова перевірка якості товару може здійснюватися з ініціативи Покупця в будь-який час без попередження постачальника з дотриманням такої процедури: відбір зразків здійснюється представником покупця на РЦ або в магазині покупця в присутності представника постачальника (водія-експедитора, який безпосередньо здійснює доставку товару або іншого представника постачальника) або представників акредитованої лабораторії (експертної організації), у разі якщо відбір здійснюється без участі представника постачальника. Під час приймання товару в присутності представника постачальника (водій-експедитор або інший представник постачальника), представник покупця відбирає зразки товару для проведення лабораторних випробувань і в такій же кількості контрольні зразки, які використовуються для проведення (якщо у покупця буде потреба), повторного випробування якості товару. Про відбір зразків складається двосторонній акт, який підписується представниками обох сторін або представником покупця і представником акредитованої лабораторії (експертної організації), якщо відбір здійснювався без участі представника постачальника.
Як зазначає позивач, 30.10.2024 були відібрані зразки продукції для аналізу, що підтверджується підписаним сторонами актом відбору зразків продукції № 30-10 від 30.10.2024.
01.11.2024 випробувальною лабораторією ТОВ «ДНІПРОПРОДПРОМТЕСТ» надано протокол випробування зразка № 3723 від 01.11.2024. За змістом якого товар не відповідає вимогам та нормам ДСТУ 7348:2013, а саме таким показникам, як зовнішній вигляд, колір та вологість.
Відповідно до п.6.11 договору, постачальник зобов'язаний компенсувати покупцю вартість досліджень поставленого ним товару у строк не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним, з моменту отримання вимоги покупця, відправленої постачальнику за допомогою ПЗ M.E.DOC. У разі, якщо в результаті лабораторних досліджень буде виявлена невідповідність якості товару нормативним документам, покупець має право повернути постачальнику поставлений товар та зменшити розмір суми, що підлягає оплаті постачальнику за поставлений товар. Постачальник зобов'язаний прийняти та вивезти такий товар у строк зазначений у підтвердженні про повернення товару (RETINS), а у разі якщо товар вже оплачений, повернути покупцю сплачені за нього кошти протягом 2 банківських днів з моменту повернення такого неякісного товару, а також сплатити штрафні санкції в розмірі згідно з додатком № 6 до цього договору та у строки згідно п.7.12 цього договору.
Умови пункту 4 розділу 2 Рівні порушення якості товару і штрафні санкції додатку, а саме вид порушення IV додатку № 6 до договору поставки № СА94602 від 01.01.2024, сторонами погоджено штрафні санкції, в тому числі, за невідповідності по фізико-хімічним, фізико-механічним показникам, складу продукції, незалежним від умов зберігання та транспортування, зокрема, за порушення масової частки вологи та інші фізико-хімічні показники, у розмірі 10% від вартості партії, поставленої з виявленими порушеннями, але не менше 50 000,00 грн.
Враховуючи те, що макаронні вироби, поставлені за товарно-транспортною накладною № 65 від 30.10.2024, не відповідали вимогам ДСТУ 7348:2013 по масовій частці вологи, кольору та зовнішньому вигляду, що призвело до повернення товару постачальнику, позивачем нараховано штраф у розмірі 50 000 грн.
05.12.2024 позивачем направлено відповідачу повідомлення № 118374 від 30.11.2024 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 50 000 грн, що підтверджується протоколом руху документа/звіта та пов'язаних з ним повідомлень/квитанцій.
Відповідності до п. 5 додатка № 6 покупець повідомляє постачальника про суми штрафних санкцій, які застосовані до постачальника в рамках цього договору шляхом відправлення повідомлення про сплату штрафних санкцій за допомогою ПЗ M.E.DOC у 5-ти денний строк з моменту нарахування ШС. Постачальник має право протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення про нарахування штрафних санкцій, надати обґрунтовану відповідь по цих сумах за допомогою ПЗ M.E.DOC з документальним підтвердженням виконання умов цього договору своєчасно та в повному обсязі. У разі ненадання постачальником заперечень у зазначений строк, сума нарахованих штрафних санкцій вважається погодженою сторонами і підлягає сплаті постачальником покупцю у строк 3 банківських днів з моменту закінчення 5-ти денного строку, але не пізніше останнього дня місяця, наступного за місяцем нарахування штрафних санкцій.
Однак, відповідачем в порушення п. 6.11 умов договору поставки та додаткових угод до нього, обґрунтованої відповіді щодо нарахованого позивачем штрафу не надано та штраф у визначений умовами договору строк не сплачено. Розмір штрафу на час розгляду справи складає 50 000 грн.
Крім того, 13.12.2024 позивачем направлено відповідачу акт № 137447 здачі - прийняття робіт (наданих послуг) від 30.11.2024, щодо відшкодування лабораторних досліджень якості товару постачальника. Вказаний акт прийнятий та підписаний відповідачем.
Позивачем направлено постачальнику рахунок на оплату вищевказаних послуг з лабораторних досліджень № 137447 від 30.11.2024 на суму 1 956,00 грн.
Також, сторонами підписано 10.01.2025 угоду взаємних розрахунків з наданих послуг за період 01.10.2024- 31.12.2024, якою підтверджується наявність заборгованості відповідача на користь позивача у сумі 1 956 грн за компенсацію послуг з лабораторних випробувань.
Відповідачем в порушення умов п. 6.11 договору вартість досліджень поставленого ним товару не компенсовано. Заборгованість за проведенні дослідження поставленого товару складає 1 956 грн.
Відповідно до статті 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Відповідно до частини 6 статті 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
Отже, за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару.
Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості, існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
Відповідач заперечує позовні вимоги щодо нарахування штрафу за поставлений товар неналежної якості у розмірі 50 000 грн, оскільки позивачем порушено порядок прийняття продукції встановлений Інструкцією П-7.
Статтею 674 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Чинним законодавством врегульовано порядок приймання товару за якістю. Таким нормативним актом є Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 (надалі Інструкція П-7). Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 N 1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України.
Положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, визначено, що саме на покупця покладений обов'язок з організації проведення експертизи продукції, відбору зразків спірної продукції та складання відповідних актів у разі виявлення окритих дефектів продукції та наявності розбіжностей між покупцем та постачальником стосовно якості продукції не застосовуються, як підстава для звільнення постачальника (виробника) від обов'язку доводити, що дефекти товару виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
Суд звертає увагу, що саме позивачем враховуючи умови п.6.10 договору залучено випробувальну лабораторію ТОВ «ДНІПРОПРОДПРОМТЕСТ» та відібрано зразки спірної продукції, що підтверджується актом відбору зразків продукції № 30 - 10 від 30.10.2024 підписаний представником відповідача.
Тому суд критично відноситься до тверджень відповідача, що акт відбору № 30-10 від 30.10.2024 складено з одноособово позивачем за відсутності повноважного представника позивача.
Щодо посилань відповідача про відсутність інформація щодо зберігання відібраних зразків продукції, суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів в підтвердження порушення покупцем (споживачем) правил зберігання товару поставленого за товарно-транспортною накладною № 65 від 30.10.2024 чи/або відібраних позивачем зразків продукції.
Наданий відповідачем лист № 0312-2 від 03.12.2024 направлений адресу позивача, свідчить про повернення відповідачу пошкодженого товару «ріжка вагова» саме згідно товарно-транспортної накладної № 69 від 29.11.2024 в кількості 15000 кг, що зазначає сам відповідач.
Відповідач вказує на те, що 31.10.2024 ним зроблено контрольний відбір проби, з однієї партії, яка була відправлена позивачу. Даний зразок відправлений в незалежну лабораторію Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Дніпропетровську державну регіональну лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
За результатами досліджень незалежної лабораторії отримано експертний висновок № 003678 п/24 від 18.11.2024, за змістом якого макаронні вироби «Ріжка вагова» відповідають вимогам ДСТУ 7043:2020.
Суд не може прийняти у якості належного доказу висновок Дніпропетровської державної регіональної лабораторію Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 003678 п/24 від 18.11.2024, оскільки відповідачем на доведено, що саме ця продукції постачалась позивачу за товарно-транспортною накладною № 65 від 30.10.2024.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Аналогічний підхід до стандарту доказування «вірогідність доказів» висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".
Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).
Суд зазначає, що відповідач не спростував у встановленому законом порядку та належними засобами доказування викладені позивачем аргументи та надані ним докази.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень
За вищевказаних обставин, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення штрафу за поставку неякісного товару у розмірі 50 000 грн та заборгованості за лабораторні дослідження у розмірі 1 956 грн є обґрунтованими та підтверджені належними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.
Згідно положень ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3. ст.7 Закону України "Про судовий збір" у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи факт визнання відповідачем позову у розмірі 123 120 грн до початку розгляду справи по суті, керуючись положеннями ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3. ст. 7 Закону України "Про судовий збір", на користь позивача з державного бюджету підлягає повернення 50 відсотків судового збору , сплаченого при поданні позову.
Решти витрат зі сплати судового збору, покладається на відповідача у розмірі 2 143, 26 грн за правилами ст. 129 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариству з обмеженою відповідальністю "Млин Синельникове" (49082, м. Дніпро, вул. Березанівська, буд. 42, код ЄДРПОУ 44847786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (49031, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 40, код ЄДРПОУ 30487219) заборгованість у розмірі 123 120 грн, штраф за поставку неякісного товару у розмірі 50 000 грн, заборгованість за лабораторні дослідження у розмірі 1 956 грн, штраф за непоставку та несвоєчасну поставку товару у розмірі 65 088 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 143, 26 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (49031, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 40, код ЄДРПОУ 30487219) з Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 738, 72 грн, який перераховано платіжною інструкцією № 249939 від 20.05.2025, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 05.11.2025
Суддя В.І. Ярошенко