вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.11.2025 Справа № 904/3151/25
За позовом Фізичної особи-підприємця Пономаренко Сергія Андрійовича, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бебірс", м. Київ
про стягнення заборгованості та вилучення майна
Суддя Ліпинський О.В.
Представники: клопотання розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи
Фізична особа-підприємець Пономаренко Сергій Андрійович (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бебірс" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди № 2207-1 від 22.07.2024 року у розмірі 441 746,20 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) та вилучення і передачу Позивачу майна, а саме:
1) 12 22 0004 Ц Стійка 47 штук;
2) 12 23 0004 Ц Стійка 515 штук;
3) Підставка регульована 116 штук;
4) 12 20 0002 Ц Поперечка 58 штук;
5) 11 00 1201 Ц Стяжка 319 штук;
6) 11 00 0701 Ц Стяжка 634 штук;
7) 12 06 0004 Ц Захват 427 штук;
8) Хомут нерухомий 617 штук;
9) 12 66 1000 Ц Рама 345 штук;
10) Настил дерев'яний 764 штук;
11) 11 50 0000 Драбина 78 штук;
12) Стяжка нижня потовщ 25 штук.
В судовому засіданні 23.10.2025 ухвалено рішення про задоволення заявлених вимог в повному обсязі.
27.10.2025 Позивач подав клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, до якого долучив докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які сторона має сплатити в зв'язку з розглядом даної справи.
Ухвалою суду від 28.10.2025 клопотання Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу прийнято до розгляду, який ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи. Встановлено Відповідачу строк для подачі заперечень щодо розміру витрат Позивача (у випадку їх наявності).
Відповідач заперечень щодо розміру витрат Позивача до суду не подав, про розгляд клопотання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про причини повернення поштового повідомлення з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
Враховуючи приписи ч. 3 ст. 244 ГПК України, у зв'язку з розглядом клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення ухвалено без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Як убачається з матеріалів справи, з першою заявою по суті спору Позивач подав попередній (орієнтовний) розрахунок розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також зазначив про те, що докази на підтвердження таких витрат будуть подані до суду у п'ятиденний строк після ухвалення рішення по даній справі.
27.10.2025 року, тобто в межах строків, встановлених ч. 8 ст. 129 ГПК України, позивачем подано суду клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу разом з доказами на підтвердження таких витрат, а саме у розмірі 100 000,00 грн.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
В підтвердження розміру витрат, які Позивач має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи, суду подано копії наступних доказів:
- ордер на надання правничої допомоги від 12.06.2025 року № 1309181 серії ВІ;
- договір про надання правничої допомоги № 0106/25 від 01.06.2025 року;
- акт приймання-передачі наданих робіт від 24.10.2025 року;
- рахунок №24/10 від 24.10.2025 року.
Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він має понести в зв'язку з розглядом даної справи.
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, недотримання на її думку, вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Відповідач жодних заперечень стосовно розміру заявленої до стягнення суми витрат на оплату правничої допомоги не надав, проте господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23.01.2014, "Горковлюк та Кагановський проти України" від 04.10.2018).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом.
Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але і враховуючи також те, чи були вони розумними(§55).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи вказане питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення заявлених витрат, у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто, розмір відповідної суми має бути обґрунтованим.
Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді.
Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 100 000,00 грн., господарський суд зазначає, що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, не потребують детального вивчення судової практики, адже категорія даного спору не відноситься до складної.
Господарський суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, зважаючи на незначну юридичну складність правовідносин, що є предметом даного спору, та відповідно невеликий обсяг необхідних послуг, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 100 000,00 грн., є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та не підлягають розподілу на користь позивача в заявленому розмірі.
При цьому, враховуючи критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що належною до розподілу на користь позивача сумою витрат на професійну правничу допомогу, є сума 5 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Клопотання Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бебірс" (03164, м. Київ, вул. Мудрака Олега, 23Б, код ЄДРПОУ 33339035) на користь Фізичної особи - підприємця Пономаренка Сергія Андрійовича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ліпинський