21.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3252/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання Карпенко А.С.
Представники сторін:
від позивача: Даниляк Олена Сергіївна (поза межами приміщення суду) - від ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» - адвокат, довіреність №994 від 19.12.2024
відповідача: представник не з'явився
від третьої особи-1: представник не з'явився
від третьої особи-2: Коваль Наталія Тарасівна (поза межами приміщення суду) - від «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - адвокат, довіреність №19/12-2024/27 від 19.12.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", Дніпропетровська область, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2025 (суддя Мілєва І.В. Повне рішення складено 12.03.2025р.) у справі № 904/3252/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", Дніпропетровська область, м. Дніпро
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
про стягнення 409 852 517,52 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про стягнення 409 852 517,52 грн, з яких: 339 384 179,60 грн - основний борг, 57 405 644,21 грн - пеня, 3 465 662,82 грн - 3% річних, 9 597 030,89 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортування природного газу № 2002000097 від 04.02.2020.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2025 року у справі № 904/3252/23 позов задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (49101, м. Дніпро, вул. О. Кониського, 5, ідентифікаційний код 20262860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44, ідентифікаційний код 42795490) 410 791917,52 грн, а саме: 409852 517,52 грн, з яких: 339 384 179,60 грн - основний борг, 57 405 644,21 грн - пеня, 3 465 662,82 грн - 3% річних, 9 597 030,89 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 939 400,00 грн, про що видати наказ.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 04.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (оператор) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (замовник) було укладено договір транспортування природного газу № 2002000097 (зі змінами, внесеними додатковими угодами до нього).
Позивачем зазначено, що за результатами співставлення остаточної інформації про подачі/відбори відповідачем газу до/з газотранспортної системи у січні, травні, червні, жовтні, листопаді, грудні 2022 року та січні 2023 року оператор встановив у відповідача наявність негативних щодобових небалансів, які підлягають врегулюванню.
Так, оператором було оформлено акти врегулювання щодобових небалансів на загальну суму 339 453 041,66 грн з ПДВ, а саме:
- № 01-2022-2002000097 від 31.01.2022 за газовий місяць січень 2022 року на суму 765 667,27 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 131);
- № 05-2022-2002000097 від 31.05.2022 за газовий місяць травень 2022 року на суму 68 862,06 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 132);
- № 06-2022-2002000097 від 30.06.2022 за газовий місяць червень 2022 року на суму 37 967,15 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 133);
- № 10-2022-2002000097 від 31.10.2022 за газовий місяць жовтень 2022 року на суму 1 276 219,48 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 134);
- № 11-2022-2002000097 від 30.11.2022 за газовий місяць листопад 2022 року на суму 144 334 454,92 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 135);
- № 12-2022-2002000097 від 31.12.2022 за газовий місяць грудень 2022 року на суму 192 955 651,25 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 136);
- № 01-2023-2002000097 від 31.01.2023 за газовий місяць січень 2023 року на суму 14 219,53 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 137).
Також позивач вказав, що на виконання постанови НКРЕКП від 07.07.2016 № 1234 «Про затвердження форм звітності НКРЕКП щодо здійснення моніторингу на ринку природного газу та інструкцій щодо їх заповнення» Операторами газорозподільних систем щомісячно надається Регулятору форма звітності № 8в-НКРЕКП-газ-моніторинг (місячна) «Звіт про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків».
На запит ТОВ «Оператор ГТС України» НКРЕКП листом від 26.05.2023 № 5616/16.2.1/7-23 (т. 1 а.с. 225) було надано ТОВ «Оператору ГТС України» звіти АТ «Дніпрогаз» про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків» (далі - звіти Форма 8в), в тому числі за січень, травень, червень, жовтень, листопад, грудень 2022 року та січень 2023 року (т. 1 а.с. 226-246).
Позивач зазначив, що зі звітів Форми 8в, які було самостійно підписано уповноваженими посадовими особами відповідача та подано до НКРЕКП, чітко вбачається, що АТ «Дніпрогаз» у повному обсязі визнає наявність у нього негативних щодобових небалансів за січень, травень, червень, жовтень, листопад, грудень 2022 року та січень 2023 року.
На виконання умов договору оператор через інформаційну платформу направив відповідачу рахунки на оплату щодобових небалансів:
- № 01-2022-2002000097 від 31.01.2022 на суму 765 667,27 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 138);
- № 05-2022-2002000097 від 31.05.2022 на суму 68 862,06 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 139);
- № 06-2022-2002000097 від 30.06.2022 на суму 37 967,15 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 140);
- № 10-2022-2002000097 від 31.10.2022 на суму 1 276 219,48 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 141);
- № 11-2022-2002000097 від 30.11.2022 на суму 144 334 454,92 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 142);
- № 12-2022-2002000097 від 31.12.2022 на суму 192 955 651,25 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 143);
- № 01-2023-2002000097 від 31.01.2023 на суму 14 219,53 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 144).
Однак, відповідач в порушення умов договору оплату за щодобові негативні небаланси своєчасно та в повному обсязі не здійснив, 21.04.2023 лише частково сплатив заборгованість за травень 2022 року у розмірі 68 862,06 грн. У зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 339 384 179,60 грн, що і стало причиною звернення до суду.
Доказів сплати 339 384 179,60 грн відповідач не надав.
З урахуванням наведених умов договору, враховуючи висновки, зроблені Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 918/686/21, господарський суд виснував, що складені оператором ГТС односторонні акти є належними доказами на підтвердження визначення обсягу та відповідно вартості послуг балансування газу.
На підставі відомостей, що містяться в інформаційній платформі та які вносилися до неї оператором ГРМ, а також складених оператором ГТС односторонніх актів і здійснених сторонами актів звірки розрахунків, встановлюється обсяг небалансів.
Господарський суд відхилив заперечення відповідача як такі, що спростовуються матеріалами справи або не впливають та не спростовують правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 339 384 179,60 грн є правомірними та підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 57 405 644,21 грн за загальний період з 22.02.2022 по 10.05.2023.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що він виконаний правильно.
Відповідач у своєму відзиві просив суд зменшити розмір нарахованої та заявленої до стягнення пені на 99 % від нарахованої суми, а саме до 574 056,44 грн.
З огляду на наведені в рішенні приписи чинного законодавства, з урахуванням встановлених обставин справи, майнового стану сторін та стану розрахунків суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача щодо зменшення пені на 99%.
Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за загальний період з 22.02.2022 по 10.05.2023 у розмірі 3 465 662,82 грн та інфляційні втрати за загальний період з березня 2022 по квітень 2023 року у розмірі 9 597 030,89 грн.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний правильно.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання, позовні вимоги про стягнення з відповідача 409 852 517,52 грн, з яких: 339 384 179,60 грн - основний борг, 57 405 644,21 грн - пеня, 3 465 662,82 грн - 3% річних, 9 597 030,89 грн - інфляційні втрати судом першої інстанції задоволено в повному обсязі.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", звернулось Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", Дніпропетровська область, м. Дніпро, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2025 року у справі № 904/3252/23 в частині стягнення 201000,00 грн та в цій частині прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 201 000,00 грн.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Скаржник зазначає, що при винесені рішення суду та відмові в задоволенні клопотання АТ «Дніпрогаз» про зменшення заявлених до стягнення пені, не враховано та не надано належної оцінки всім факторам на які посилався відповідач у відзиві на позовну заяву, а саме:
- В заявлений період були наявні факти непереборної сили (форс-мажорні) обставини, а саме військова агресія російської федерації проти України;
- Критичний фінансово-господарський стан підприємства;
- АТ «Дніпрогаз» відсутні механізми впливу на платіжну дисципліну споживачів, у зв'язку з чим, дебіторська заборгованість підприємства постійно зростає, а прибуток підприємства зменшується;
- АТ «Дніпрогаз» не є відповідальною особою перед позивачем за сплату обсягів добових небалансів, відповідно і не є відповідальною особою за утворення та накопичення грошових зобов'язань, АТ «Дніпрогаз» зі своєї сторони вчинило всіх залежних від неї дій щодо врегулювання ситуації, яка є підставою даного позову;
- З 16.01.2023 АТ «Дніпрогаз» (через управителя - АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз») повністю контролюється та управляється державою.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
05.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», за змістом якого останній вважає доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі такими, що не спростовують доказів, обставин та мотивів, виходячи з яких суд першої інстанції прийшов до висновків про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Оскільки ТОВ ГК «Нафтогаз України» має статус третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на ТОВ ГК «Нафтогаз України» не можна покладати будь-які матеріально-правові обов'язки, а також виносити рішення про права чи обов'язки ТОВ ГК «Нафтогаз України», в тому числі встановлювати у ТОВ «ГК «Нафтогаз України» наявність/відсутність обов'язку сплати вартості небалансів, що виникнули внаслідок дій АТ «Дніпрогаз», у спірний період.
ТОВ ГК «Нафтогаз України» звертає увагу, що обов'язок зі сплати вартості небалансів виникнув саме внаслідок дій АТ «Дніпрогаз» у спірний період. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що такі заперечення спростовуються матеріалами справи, не впливають та не спростовують правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону, а тому правомірно були відхилені судом.
07.05.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яким ТОВ «Оператор ГТС України» наголошує, що АТ «Дніпрогаз» в апеляційній скарзі не наведено жодних доводів, які спростовували б висновки суду першої інстанції. Відтак, доводи апеляційної скарги АТ «Дніпрогаз» про те, що Відповідач нібито не є відповідальною особою перед Позивачем за сплату обсягів добових небалансів, є безпідставними та необґрунтованими.
Позивач стверджує, що спір у справі № 904/3252/23 виник саме внаслідок господарських відносин між Оператором ГТС та Дніпрогаз, і рішення у даній справі жодним чином не може вплинути на конкретні права або обов'язки кінцевого бенефіціара Відповідача. Будь-які особливості правовідносин бенефіціара Відповідача з іншими суб'єктами господарювання та/або вчинення бенефіціаром правопорушень, а також передача корпоративних прав в управління іншим особам, не спростовує встановлені Господарським судом Дніпропетровської області під час розгляду справи № 904/3252/23 обставини виникнення спірних правовідносин між Оператором ГТС та АТ «Дніпрогаз».
Щодо доводів АТ «Дніпрогаз», викладених в апеляційній скарзі, стосовно наявності підстав для зменшення розміру пені (в оскаржуваному Відповідачем розмірі), ТОВ «Оператор ГТС України» зазначає, що АТ «Дніпрогаз» взагалі не було виконано зобов'язання з оплати негативних щодобових небалансів та не вживається заходів щодо його виконання більше, ніж протягом 24 місяців (залежно від дати настання строку оплати зобов'язання), що свідчить про значне прострочення виконання. Разом з тим, відповідач не наводить доводів та не надає будь-яких доказів як стосовно причин неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, так і стосовно вжиття чи невжиття ним заходів до виконання зобов'язання.
Позивач звертає увагу, що АТ «Дніпрогаз» не наведено доводів та не надано доказів, які підтверджували б настання форс-мажорних обставин саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання за Договором від 04.02.2020 № 2002000097.
На переконання позивача, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами того, що причиною прострочення виконання грошового зобов'язання є обставини, які перебувають поза його волею, а його виконання перетворюється у несправедливо непомірний тягар для Відповідача та може спричинити повне зупинення господарської діяльності товариства.
Окрім того позивач зазначив, що скрутне фінансове становище Відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності Відповідача, як самостійного суб'єкта господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для беззаперечного зменшення пені.
ТОВ «Оператор ГТС України» наполягає, що Відповідачем не наведено доводів та не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували б наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України, а також, що стягнення пені у розмірі, який оскаржується АТ «Дніпрогаз» до суду апеляційної інстанції, є неспівмірними з наслідками порушення, не відповідають засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для Відповідача та можуть спричинити повне зупинення господарської діяльності.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.03.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3252/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", Дніпропетровська область, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2025 у справі №904/3252/23 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
28.03.2025р. матеріали справи №904/3252/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", Дніпропетровська область, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2025 у справі № 904/3252/23 (суддя Мілєва І.В.) залишено без руху, надавши апелянту строк 10 днів, з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3633грн. 60 коп.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", Дніпропетровська область, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2025 у справі № 904/3252/23 (суддя Мілєва І.В.). Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 21.10.2025 об 11:30 годин.
17.10.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, що обґрунтоване неможливістю забезпечити явку представника у зв'язку з перебуванням останнього в щорічній відпустці.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення з урахуванням наступного:
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Колегія суддів визнає наведені в клопотанні обґрунтування необхідності участі його представника в судовому засіданні неповажними в розумінні ч. 11 ст. 270 ГПК України.
Матеріали справи містять обсяг відомостей достатній для розгляду апеляційної скарги й за відсутності представників сторін.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-от неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинно створюватися умов, за яких будуть порушені процесуальні строки розгляду справи.
Представник третьої особи-1 в судове засідання 21.10.2025 не з'явився, відомостей про причини неявки до суду не надав.
Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою явку учасників справи, зважаючи на необхідність дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, встановлених ГПК України, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників третьої особи-1 та відповідача, одночасно відмовляючи у задоволенні клопотання останнього про відкладення розгляду справи.
17.10.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від ТОВ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/3971/22.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/3971/22, за позовом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» до ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна», за участі третіх осіб про стягнення коштів з огляду на наступне:
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадках, передбачених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Разом з тим, вирішуючи питання про зупинення провадження, господарський суд повинен встановити наявність прямого зв'язку між справою, що розглядається, та справою, у якій ще не набрало законної сили судове рішення, а також довести неможливість розгляду поточної справи без встановлення певних обставин у межах іншої.
Колегія суддів не вбачає наявності підстав для зупинення провадження у даній справі, оскільки питання, що є предметом розгляду у справі № 910/3971/22, не мають визначального значення для вирішення спору у межах даного провадження. Сам по собі факт наявності зазначеного судового провадження і участі в ньому сторін не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у цій справі.
21.10.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
04.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (оператор) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (замовник) було укладено договір транспортування природного газу № 2002000097 (далі - договір).
За цим договором оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені у цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (п. 2.1. договору).
Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуги є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання (п. 2.2. договору).
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п. 2.4. договору).
Взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи (копія повідомлення додається) за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом (п. 2.8. договору).
Замовник зобов'язаний, серед іншого: своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; надати оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому у Кодексі та цьому Договорі; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; вчасно збалансовувати своє портфоліо балансування; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим Договором та Кодексом; реєструвати в Реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора споживачів, стосовно яких він є діючим постачальником; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природного газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом та цим договором; здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів замовника протягом звітного газового місяця (п. 4.1. договору).
Порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору (п. 5.1. договору).
Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті (п. 7.2. договору).
Тарифи, передбачені пунктом 7.1 договору, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору (п. 7.3. договору).
Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (п. 11.1. договору).
Врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби) (п. 11.4. договору).
Оператор і замовник зобов'язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п'ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки (п. 11.5. договору).
У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 13.5. договору).
Цей договір набирає чинності з дня його укладення, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.01.2020 та діє до 31.12.2020. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 17.1. договору).
Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін (п. 17.2. договору).
02.09.2020 сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору (т. 1 а.с. 84-90), в якій, серед іншого, вирішили викласти п. 11.1. договору в новій редакції: « 11.1. Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг з врегулювання добового небалансу, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг.».
02.09.2020 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору (т. 1 а.с. 91), в якій, серед іншого, вирішили викласти п. 2.8. договору в новій редакції: « 2.8. Взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу Оператора та аукціонні платформи (у частині розподілу потужності на міждержавних з'єднаннях) відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього Договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим Замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи та/або до аукціонної платформи Замовник зобов'язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою та/або аукціонною платформою, визначеного Кодексом.».
Позивач зазначає, що за результатами співставлення остаточної інформації про подачі/відбори відповідачем газу до/з газотранспортної системи у січні, травні, червні, жовтні, листопаді, грудні 2022 року та січні 2023 року оператор встановив у відповідача наявність негативних щодобових небалансів, які підлягають врегулюванню.
Відповідно до п. 11.4. договору врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).
Так, оператором було оформлено акти врегулювання щодобових небалансів на загальну суму 339 453 041,66 грн з ПДВ, а саме:
- № 01-2022-2002000097 від 31.01.2022 за газовий місяць січень 2022 року на суму 765 667,27 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 131);
- № 05-2022-2002000097 від 31.05.2022 за газовий місяць травень 2022 року на суму 68 862,06 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 132);
- № 06-2022-2002000097 від 30.06.2022 за газовий місяць червень 2022 року на суму 37 967,15 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 133);
- № 10-2022-2002000097 від 31.10.2022 за газовий місяць жовтень 2022 року на суму 1 276 219,48 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 134);
- № 11-2022-2002000097 від 30.11.2022 за газовий місяць листопад 2022 року на суму 144 334 454,92 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 135);
- № 12-2022-2002000097 від 31.12.2022 за газовий місяць грудень 2022 року на суму 192 955 651,25 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 136);
- № 01-2023-2002000097 від 31.01.2023 за газовий місяць січень 2023 року на суму 14 219,53 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 137).
Відповідно до п. 9.1. договору сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу.
У разі виникнення у замовника негативного добового небалансу оператор здійснює продаж замовнику, а замовник купівлю в оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу (п. 9.2. договору).
У випадку якщо сума подач природного газу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу не дорівнює сумі відборів природного газу замовника послуг транспортування природного газу за цю газову добу, вважається, що у замовника послуг транспортування природного газу є добовий небаланс і до нього застосовується плата за добовий небаланс (пункт 2 глави 6 Розділу XIV Кодексу ГТС).
Плата за добовий небаланс має відображати витрати та враховувати вартість вчинення балансуючих дій оператором газотранспортної системи, а також коригування, визначене відповідно до вимог цієї глави (пункт 4 глави 6 Розділу XIV Кодексу ГТС).
Якщо добовий небаланс замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, придбав природний газ в оператора газотранспортної системи в обсязі добового небалансу та повинен сплатити оператору газотранспортної системи плату за добовий небаланс (пункт 6 глави 6 Розділу XIV Кодексу ГТС).
Для розрахунку плати за добовий небаланс для кожного замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи множить остаточний обсяг добового небалансу на ціну, що застосовується відповідно до пунктів 8-11 цієї глави (пункт 7 глави 6 Розділу XIV Кодексу ГТС).
Для цілей розрахунку плати за добовий небаланс ціна, що застосовується визначається як маржинальна ціна придбання природного газу, якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є негативним (тобто коли відбори замовника послуг транспортування протягом газової доби перевищують його подачі) (пункт 8 глави 6 Розділу XIV Кодексу ГТС).
Маржинальна ціна продажу та маржинальна ціна придбання природного газу розраховуються для кожної газової доби таким чином: маржинальна ціна придбання є найбільшим з таких значень: найвища ціна придбання будь-якого короткострокового стандартизованого продукту, стороною якого є оператор газотранспортної системи, що відноситься до газової доби (D); середньозважена ціна короткострокових стандартизованих продуктів за газову добу (D), збільшена на величину коригування (пункт 9 глави 6 Розділу XIV Кодексу ГТС).
У випадку непогодження Регулятором відповідно до пункту 10 цієї глави торгової платформи маржинальна ціна придбання визначається шляхом збільшення вартості природного газу, придбаного оператором газотранспортної системи внаслідок отримання послуг балансування за цю газову добу, на величину коригування (пункт 11 глави 6 Розділу XIV Кодексу ГТС).
Позивач зазначає, що небаланс замовників послуг транспортування визначається Оператором відповідно до алокації, тобто шляхом співставлення обсягів природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по кожному конкретному замовнику. Тобто, при підрахунку небалансу за газовий місяць беруться до уваги усі обсяги природного газу, подані замовником до газотранспортної системи, та усі обсяги природного газу, які він відібрав з газотранспортної системи. У разі якщо обсяги відборів перевищують обсяги подач, вважається, що у замовника існує негативний небаланс. АТ «Дніпрогаз» є оператором газорозподільної системи та відповідно до діючої ліцензії здійснює функції по розподілу природного газу, тобто здійснює «переміщення» природного газу від постачальника до кінцевого споживача. При цьому, оператори газорозподільних систем використовують природний газ для своїх виробничо-технологічних витрат та власних потреб. У такому разі оператор газорозподільної системи зобов'язаний придбати необхідний йому обсяг природного газу у постачальника, після чого подати його у газотранспортну систему для того, щоб здійснити ного подальший правомірний відбір. Оператор газорозподільної системи може правомірно відбирати з газотранспортної системи лише той газ, який був ним придбаний та поданий у газотранспортну систему. В іншому випадку відбір природного газу з газотранспортної системи вважається безпідставним відбором та створює негативний небаланс. Обсяг небалансу визначається оператором на підставі інформації, яка подається самими замовниками послуг транспортування (операторами газорозподільних систем) до інформаційної платформи. За результатами аналізу даних, завантажених до інформаційної платформи самим АТ «Дніпрогаз» у вищенаведених формах та даних вузлів обліку природного газу, Оператор визначив обсяги небалансу відповідача.
Також позивач вказав, що на виконання постанови НКРЕКП від 07.07.2016 № 1234 «Про затвердження форм звітності НКРЕКП щодо здійснення моніторингу на ринку природного газу та інструкцій щодо їх заповнення» Операторами газорозподільних систем щомісячно надається Регулятору форма звітності № 8в-НКРЕКП-газ-моніторинг (місячна) «Звіт про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків».
На запит ТОВ «Оператор ГТС України» НКРЕКП листом від 26.05.2023 № 5616/16.2.1/7-23 (т. 1 а.с. 225) було надано ТОВ «Оператору ГТС України» звіти АТ «Дніпрогаз» про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків» (далі - звіти Форма 8в), в тому числі за січень, травень, червень, жовтень, листопад, грудень 2022 року та січень 2023 року (т. 1 а.с. 226-246).
Позивач наголошує, що зі звітів Форми 8в, які було самостійно підписано уповноваженими посадовими особами відповідача та подано до НКРЕКП, чітко вбачається, що АТ «Дніпрогаз» у повному обсязі визнає наявність у нього негативних щодобових небалансів за січень, травень, червень, жовтень, листопад, грудень 2022 року та січень 2023 року.
У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за щодобовий небаланс (п. 9.3 договору).
Позивач зазначає, що на виконання умов договору оператор через інформаційну платформу направив відповідачу рахунки на оплату щодобових небалансів:
- № 01-2022-2002000097 від 31.01.2022 на суму 765 667,27 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 138);
- № 05-2022-2002000097 від 31.05.2022 на суму 68 862,06 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 139);
- № 06-2022-2002000097 від 30.06.2022 на суму 37 967,15 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 140);
- № 10-2022-2002000097 від 31.10.2022 на суму 1 276 219,48 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 141);
- № 11-2022-2002000097 від 30.11.2022 на суму 144 334 454,92 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 142);
- № 12-2022-2002000097 від 31.12.2022 на суму 192 955 651,25 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 143);
- № 01-2023-2002000097 від 31.01.2023 на суму 14 219,53 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 144).
Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору оплату за щодобові негативні небаланси своєчасно та в повному обсязі не здійснив, 21.04.2023 лише частково сплатив заборгованість за травень 2022 року у розмірі 68 862,06 грн. У зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 339 384 179,60 грн, що і стало причиною звернення до суду.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного: 04.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (оператор) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (замовник) було укладено договір транспортування природного газу № 2002000097 (зі змінами, внесеними додатковими угодами до нього), згідно пункту 2.1. якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені у цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні. За результатами співставлення остаточної інформації про подачі/відбори відповідачем газу до/з газотранспортної системи у січні, травні, червні, жовтні, листопаді, грудні 2022 року та січні 2023 року оператор встановив у відповідача наявність негативних щодобових небалансів, які підлягають врегулюванню. Оператором було оформлено акти врегулювання щодобових небалансів на загальну суму 339 453 041,66 грн з ПДВ, а саме: № 01-2022-2002000097 від 31.01.2022 за газовий місяць січень 2022 року на суму 765 667,27 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 131); № 05-2022-2002000097 від 31.05.2022 за газовий місяць травень 2022 року на суму 68 862,06 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 132); № 06-2022-2002000097 від 30.06.2022 за газовий місяць червень 2022 року на суму 37 967,15 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 133); № 10-2022-2002000097 від 31.10.2022 за газовий місяць жовтень 2022 року на суму 1 276 219,48 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 134); № 11-2022-2002000097 від 30.11.2022 за газовий місяць листопад 2022 року на суму 144 334 454,92 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 135); № 12-2022-2002000097 від 31.12.2022 за газовий місяць грудень 2022 року на суму 192 955 651,25 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 136); № 01-2023-2002000097 від 31.01.2023 за газовий місяць січень 2023 року на суму 14 219,53 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 137). На виконання умов договору оператор через інформаційну платформу направив відповідачу рахунки на оплату щодобових небалансів: № 01-2022-2002000097 від 31.01.2022 на суму 765 667,27 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 138); № 05-2022-2002000097 від 31.05.2022 на суму 68 862,06 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 139); № 06-2022-2002000097 від 30.06.2022 на суму 37 967,15 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 140); № 10-2022-2002000097 від 31.10.2022 на суму 1 276 219,48 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 141); № 11-2022-2002000097 від 30.11.2022 на суму 144 334 454,92 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 142); № 12-2022-2002000097 від 31.12.2022 на суму 192 955 651,25 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 143); № 01-2023-2002000097 від 31.01.2023 на суму 14 219,53 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 144). Відповідачем в порушення умов договору оплату за щодобові негативні небаланси своєчасно та в повному обсязі не здійснено, 21.04.2023 лише частково сплатив заборгованість за травень 2022 року у розмірі 68 862,06 грн, у зв'язку із чим у останнього обліковується заборгованість перед позивачем у розмірі 339 384 179,60 грн.
Колегія суддів зауважує, що предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в розмірі 201 000,00 грн. Оскільки рішення в іншій частині (задоволених вимог) не оскаржується, апеляційний господарський суд, керуючись приписами ст. 269 ГПК України, не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У даному випадку, наявність підстав для нарахування сум штрафних санкцій випливає з висновку суду про доведеність обставин стосовно неналежного виконання відповідачем умов договору.
Відповідно до п. 13.5. договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 57 405 644,21 грн за загальний період з 22.02.2022 по 10.05.2023.
Апелянтом не оспорюється арифметична вірність доданого позивачем до матеріалів справи розрахунку пені і у колегії, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України відсутні обґрунтовані сумніви щодо його арифметичної вірності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення пені в сумі 57 405 644,21 грн.
Доводи апеляційної скарги про наявність форс-мажорних обставин, а саме: «… Судом першої інстанції при винесенні рішення суду та відмові в задоволенні клопотання АТ «Дніпрогаз» про зменшення заявлених до стягнення пені не враховано та не надано належної правової оцінки всім факторам на які посилався відповідач у відзиві на позовну заяву, а саме.
По-перше: в заявлений період до стягнення грошових коштів наявні факти непереборної сили (форс-мажорні обставини).
Відповідно до листа Торгово - промислової палати України (далі -ТПП) від 28.02.2022, вих.№2024/02.0-7.1 визнано військову агресію Російської Федерації проти України форс-мажорними обставинами з 24.02.2022 р. За даним листом ТПП підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Воєнний стан, запроваджений Указом Президента України № 64/2022 з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, одночасно призвів до складних умов господарської діяльності Відповідача, оскільки АТ «Дніпрогаз» є підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечує енергетичну незалежність нашої країни.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 9 ЗУ «Про критичну інфраструктуру», до життєво важливих функцій та/або послуг, належать, зокрема енергозабезпечення. На сьогодні, захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України. Тому забезпечення роботи газорозподільної системи в воєнний час є одним з пріоритетних завдань українського Уряду.
Під час нападу ворогів, основною задачею держави (воєнної адміністрації, Уряду) є захист об'єктів критичної інфраструктури від зруйнування. Саме тому, на Відповідача покладені обов'язки щодо постійної готовності до відновлення пошкоджених виробничих потужностей та інфраструктури у разі руйнувань під час обстрілів регіону, що вказує на потребу у забезпеченні життєдіяльності підприємства з метою запобігання настанню гуманітарних кризових ситуацій під час воєнного стану.
АТ «Дніпрогаз» весь час докладає усіх зусиль для збереження можливості забезпечувати роботу підприємства в нормальному режимі та продовжувати надавати послуги з розподілу природного газу споживачам усіх категорій, у тому числі для об'єктів
Міністерства оборони України, госпіталів, захисних споруд та інших об'єктів, що є вкрай необхідними у воєнний час для життєдіяльності регіону; аварійні бригади працюють на безперервній основі, технічний персонал на постійній основі забезпечує аварійне відновлення пошкоджених ділянок газопроводу та забезпечує стале функціонування газопостачання в зоні ліцензованої діяльності.
Починаючи з 24.02.2022 в регіоні мають місце масштабні руйнування газопроводів, що призводить до суттєвих економічних (фінансових) втрат товариства на ремонт газорозподільних мереж, оскільки всі відновлювальні роботи, використання трудових ресурсів, застосування автотранспорту, спеціальних машин і механізмів забезпечуються за власний кошт Боржника, а для цього він потребує збереження матеріально-технічної бази.
Одночасно, АТ «Дніпрогаз» додає усіх зусиль для своєчасної виплати заробітної плати працівникам, гарантійних та компенсаційних виплат; виплати соціальних платежів та податкових зобов'язань та в такий спосіб підтримує економіку країни.
Надзвичайні події в державі; виконання за власний рахунок завдань, як підприємства енергозабезпечення; виконання обов'язків перед збройними силами України, у тому числі надання частини складу рухомого майна на потреби ЗСУ та інші обставини змусили Відповідача направляти грошові кошти в першу чергу для підтримання технологічного виробничого процесу…» відхиляються, враховуючи наступне:
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє з огляду на наступне.
Ознаками форс-мажору є: не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Судова практика Верхового Суду вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх недзвичайність та невідворотність.
Торгово-промислова палата України (ТПП України) листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином.
Колегія суддів зауважує, що як відповідач так і позивач під час воєнного стану в Україні знаходяться в однакових умовах, отже несприятливі обставини, пов'язані з військовою агресію Російської Федерації проти України настали не тільки для відповідача, але й для позивача.
Як встановив місцевий господарський суд, належний до сплати розмір пені становить 57 405 644,21 грн.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність), та з дотриманням правил статті 86 ГПК, на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статей 551 ЦК та 233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 у справі №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд повинен об'єктивно комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, на неврахування висновків у якій посилається позивач у своїй касаційній скарзі).
Застосоване у статті 551 ЦК та статті 233 ГК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21).
З урахуванням вищевикладеного та з огляду на відсутність поданих відповідачем доказів того, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру пені.
Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на критичний фінансово-господарський стан підприємства, а саме: «… Так, надзвичайні події в державі вплинули на фінансовий стан АТ «Дніпрогаз».
Згідно Звіту про фінансові результати за 2022 рік чистий фінансовий результат АТ «Дніпрогаз» (стрічка 2355) складає збиток у розмірі 671 577 тис. грн. Цей показник за аналогічний період попереднього року складав 124 131 тис. грн.
Утворення та накопичення збитків, а також зменшення прибутку підприємства обумовлюється зростанням дебіторської заборгованості.
Дебіторська заборгованість виникла через наявний дефіцит коштів пов'язаний із систематичними неплатежами за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб, які знаходяться під захистом державних гарантій під час воєнного стану, а саме таких як:
- підприємства, що здійснюють діяльність з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», діяльність з водопостачання та водовідведення відповідно до Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», діяльність з вирощування сільськогосподарських культур, тваринництва, виробництва харчових продуктів, підприємства оборонно-промислового комплексу, органи військового управління,
З'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, підприємства залізничного транспорту.
Згідно Балансу (форма №1) станом на 31 грудня 2022 року дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги складає 122 658 тис. грн. (на початок звітного періоду така заборгованість складала 25 639 тис. грн.).
Зріст дебіторської заборгованості обумовлюється спробою Уряду зменшити фінансове навантаження на споживачів комунальних послуг під час війни, наслідком якої є економічна та соціальна криза. За час війни в Україні було прийнято два основні важливі законодавчі акти, які змінили процедуру виконавчого провадження. Зокрема, йдеться про Закон України «Про внесення зміни до пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 27.07.2022 № 2456-IX та Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності з примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» № 2455-ІХ від 27.07.2022р.
Наведені зміни надали переваг окремим категоріям споживачів комунальних послуг та обмежили права стягувачів із стягнення заборгованості у виконавчому провадженні, а саме:
- фізичні особам дозволено здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, без урахування такого арешту за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує 100 тисяч гривень;
- заборонено звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації);
- юридичні особи-боржники можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати в місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- забороняється примусове виконання рішень, боржниками за якими є юридичні особи, що здійснюють діяльність з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», діяльність з водопостачання та водовідведення відповідно до Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», діяльність з вирощування сільськогосподарських культур, тваринництва, виробництва харчових продуктів, надання доступу до мережі Інтернет, виробництва вакцин, дослідження у сфері біологічних наук, космічну діяльність відповідно до Закону України «Про космічну діяльність»;
- заборонено примусове виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, підприємства залізничного транспорту.
- окрему категорію проблемних боржників, які знаходяться під захистом закону є теплопопостачальні та теплогенеруючі організації, які мають заборгованість перед АТ «Дніпрогаз» за опалювальний сезон 2021-2022 рр.
При цьому, єдиним джерелом надходження коштів на рахунки Товариства є оплата споживачами комунальних послуг, яка на сьогодні є надзвичайно низькою.
З вищенаведеного вбачається, що під час війни у АТ «Дніпрогаз» відсутні механізми впливу на платіжну дисципліну зазначеної категорії споживачів, оскільки за рахунок комунальних підприємств, у тому числі за рахунок АТ «Дніпрогаз», уряд надав цим споживачам гарантію державного захисту та фінансової стабільності.
За таких обставин, дебіторська заборгованість підприємства постійно зростає, а прибуток підприємства зменшується. …» оскільки посилання на складний фінансово-господарський стан підприємства, спричинений воєнним станом та обмеженнями у сфері виконавчого провадження, не може бути підставою для звільнення від виконання договірних зобов'язань чи уникнення відповідальності. Економічні труднощі, викликані війною, мають загальний характер і однаково впливають на обидві сторони спору. Господарська діяльність здійснюється суб'єктами підприємництва на власний ризик, тому кожен учасник зобов'язаний самостійно оцінювати можливі негативні наслідки своїх рішень, а контрагент не несе відповідальності за прорахунки іншої сторони.
Доводи апеляційної скарги в частині: «… ступінь зобов'язання боржника, як свідчать матеріали справи, АТ «Дніпрогаз» не є відповідальною особою перед Позивачем за сплату обсягів добових небалансів, відповідно і не є відповідальною особою за утворення та накопичення грошових зобов'язань, АТ «Дніпрогаз» зі своєї сторони вчинило всіх залежних від неї дій щодо врегулювання ситуації яка є підставою даного позову.
А враховуючи цей факт у сукупності з належністю АТ «Дніпрогаз» до критичної інфраструктури, необхідністю безперебійного функціонування газорозподільної системи в умовах воєнного стану, відновлення за власний рахунок виробничих потужностей підприємства після руйнувань, дефіцит коштів внаслідок зменшенням прибутку підприємства у зв'язку законодавчими обмеженнями на стягнення заборгованості із споживачів за спожиті послуги, - є всі підстави вважати, що внаслідок дій позивача відповідач зазнав більше негативних наслідків та збитків, ніж позивач. …» колегія суддів відхиляє як безпідставні з огляду на те, що посилання на статус підприємства як об'єкта критичної інфраструктури, необхідність забезпечення безперебійного функціонування газорозподільної системи в умовах воєнного стану, відновлення зруйнованих виробничих потужностей, а також фінансові труднощі, спричинені законодавчими обмеженнями, не спростовують установлених судом першої інстанції фактів порушення зобов'язань. Такі обставини не звільняють відповідача від відповідальності та не доводять неправомірності висновків суду першої інстанції.
Щодо доводів скаржника про наявність виняткового випадку, а саме: «… Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2022 року у справі № 757/11188/22-к було накладено арешт на корпоративні права підконтрольних Дмитру Фірташу підприємств (зокрема і АТ «ДНІПРОГАЗ»).
З метою недопущення втрати контролю над об'єктом газопостачання, підпорядкованим АТ «ДНІПРОГАЗ», та запобігання ризику виникнення надзвичайної ситуації в енергетичній сфері, розпорядженнями КМУ № 429-р від 28.05.2022 та № 552-р від 01.07.2022 (далі - Розпорядження), відповідно до статті 211 Закону України «Про
Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», було прийнято рішення щодо передачі в управління АТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» корпоративних прав, на які попередньо було накладено арешт в кримінальному провадженні.
В подальшому АТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ» як управитель корпоративних прав АТ «ДНІПРОГАЗ» змінив склад наглядової ради товариства (з метою усунення подальшого опосередкованого впливу Дмитра Фірташа на АТ «ДНІПРОГАЗ»).
Враховуючи, що з 16 січня 2023 року АТ «ДНІПРОГАЗ» (через управителя - АТ «ДАТ «ЧОРНОМОРНАФТОГАЗ») повністю контролюється та управляється державою. …» колегія суддів зазначає наступне:
Як свідчить з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, заборгованість відповідача виникла внаслідок господарської діяльності АТ «Дніпрогаз» та невиконання ним умов договору з Оператором ГТС щодо оплати щодобових негативних небалансів.
Відтак, саме АТ «Дніпрогаз» є належним боржником у цих правовідносинах, а спір у справі № 904/3252/23 стосується виключно взаємовідносин між цими двома суб'єктами.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що можливі дії чи обставини, пов'язані з кінцевим бенефіціаром або акціонером відповідача, не мають правового значення для вирішення даного спору. Ототожнення юридичної особи з її акціонером чи управителем корпоративних прав є неприпустимим, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.02.2021 у справі № 910/13643/19 щодо принципу «корпоративної завіси».
Бенефіціар або управитель корпоративними правами здійснює свої права через органи управління товариства (виконавчий орган або наглядову раду), тому рішення у цій справі не впливає на його особисті права чи обов'язки.
Таким чином, колегія суддів визнає доводи апелянта про існування виняткових обставин, пов'язаних із арештом корпоративних прав бенефіціара, безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2025 у справі № 904/3252/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ДНІПРОГАЗ" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З 01.01.2025р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 3028,00 грн.
Пунктами 2.1., 2.2. частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на дату подання позовної заяви) визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 2.4. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що законом України від 26.05.2021р. № 2147а-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" до статті 4 Закону України "Про судовий збір" включено частину третю, відповідно до якої при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (підпункт "б" підпункту 1 пункту 17 § 1 розділу 4).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі № 916/228/22, особи, які після 04.10.2021р. подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір".
З огляду на те, що скаржником у даній справі апеляційна скарга подана в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", розмір судового збору, який підлягає ним сплаті за подання апеляційної скарги має бути розрахований судом із застосуванням понижуючого коефіцієнта, передбаченого ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", а саме коефіцієнт 0,8 пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовною заявою про стягнення 409 852 517,52 грн, з яких: 339 384 179,60 грн - основний борг, 57 405 644,21 грн - пеня, 3 465 662,82 грн - 3% річних, 9 597 030,89 грн - інфляційні втрати.
Враховуючи, що апелянт згідно апеляційної скарги просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2025 року у справі № 904/3252/23 в частині стягнення 201000,00 грн та в цій частині прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 201 000,00 грн., то судовий збір за подання даної апеляційної скарги підлягав сплаті у розмірі 3633грн. 60 коп. (3028*150%*0.8).
Разом з тим, згідно платіжної інструкції від 24.03.2025 №24/03/7 скаржником було сплачено судовий збір у розмірі 4 542,00 грн.
Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (том 6, а.с. 63).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 908,40 грн (4 542,00 грн - 3 633,60 грн), як надмірно сплачена скаржником при зверненні з апеляційною скаргою до суду.
Оскільки на час ухвалення постанови у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір, не подано, господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.
Разом з тим, відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", Дніпропетровська область, м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2025 у справі № 904/3252/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2025 у справі № 904/3252/23 - залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", Дніпропетровська область, м. Дніпро.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено 05.11.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв