29.10.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1276/21(908/1091/25)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.04.2025 (суддя Юлдашев О.О.)
у справі № 908/1276/21(908/1091/25)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ»
до відповідача: Акціонерного товариства “ДНІПРОВАЖМАШ»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Другий Правобережний відділ Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
про визнання права власності на майно та звільнення його із-під арешту
в межах справи № 908/1276/21 про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ"
Товариство з обмеженою відповідальністю «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ» звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про забезпечення позову, яку подано одночасно із поданням позовної заяви до відповідача - АТ «ДНІПРОВАЖМАШ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Другий правобережний відділ Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання права власності на майно та звільнення його із-під арешту, в якій просить суд вжити заходи забезпечення вказаного позову шляхом зупинення продажу (проведення електронних торгів з реалізації) на електронному майданчику ДП «СЕТАМ» комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Сухий Острів, буд. 3, РНОНМ: 21939941; номер лоту: 572876; https://setam.net.ua/auction/568597).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.04.2025 у справі №908/1276/21 (908/1091/25) заяву позивача ТОВ «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ» про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено.
Зупинено продаж (проведення електронних торгів з реалізації) на електронному майданчику державного підприємства «СЕТАМ» (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6, код за ЄДРПОУ 39958500) комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресом: м. Дніпро, вул. Сухий Острів, буд. 3, РНОНМ: 21939941; номер лоту: 572876; посилання на оголошення: https://setam.net.ua/auction/568597..
Не погодившись з вказаною ухвалою Другим Правобережним відділом Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.04.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 - ліквідатора ТОВ «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ» від 21.04.2025 про забезпечення позову.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- мережа зовнішнього освітлення довжиною 1 п/км, інв. №313004 відсутня в переліку майна, що передано на реалізацію в рамках зведеного виконавчого провадження №72484468, що підтверджується інформацією про лот №572876 на офіційному сайті ДП «СЕТАМ» (https://setam.net.ua/auction/568597). Даний факт взагалі виключає законну можливість зупиняти електронні торги;
- вимоги заяви про забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позовними вимогами та не відповідають критеріям адекватності, оскільки ціна позову складає 56 000,00 грн, тоді як стартова ціна аукціону за лотом №572876 складає 36 339 231,00 грн;
- вчинення перешкод у проведенні електронних торгів матиме наслідком завдання значної шкоди Державному бюджету України.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
Учасники справи не скористалися своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзив на апеляційну скаргу.
Згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання 29.10.2025 учасники справи, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не проінформували.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Так, апеляційне провадження здійснюється на підставі поданої Другим Правобережним відділом Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.
Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків провадження, зважаючи на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без представників учасників справи.
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Розгляд справи здійснювався судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України без фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 21.02.2025 між ТОВ «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ» (Покупець) та АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу (надалі - Договір), за змістом якого (п.1.1. розділу 1) Продавець взяв на себе передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити мережу зовнішнього освітлення, довжиною 1 п/км, інв. №313004, яка розміщена за адресом: м. Дніпро, вул. Сухий острів, 3, та складається із: опори металеві - 40 шт., провід 2хА16 - 2 п/км, світильники СПО-200 - 40 шт. (надалі - Майно).
У розділі 2 Договору (п.п.2.1.,2.2.) Сторони погодили, що продаж Майна вчиняється за 56 000,00 грн., в т. ч. ПДВ - 20% - 9 333,33 грн., які Покупець зобов'язався не пізніше 20.04.2025 року перерахувати на поточний рахунок Продавця.
Згідно п.3.1. розділу 3 Договору Покупець набуває право власності на відчужуване за цим Договором Майно з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Майна.
У відповідності до п.п.4.1.,4.2. розділу 4 Договору передання Майна здійснюється Продавцем Покупцю протягом п'яти днів після набрання чинності цим Договором і посвідчується відповідним Актом, який оформлюється у відповідності до чинного в Україні законодавства та згідно із вимогами, що звичайно ставляться.
25.02.2025 року Сторони підписали Акт приймання-передачі Майна.
На виконання зобов'язань взятих за Договором, Покупець за квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0034410004 від 16.04.2025 року сплатив Продавцю грошові кошти в сумі 56 000,00 грн. в рахунок оплати вартості Майна.
Таким чином, Договір був повністю виконаний його Сторонам, а ТОВ «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ» набуло право власності на мережу зовнішнього освітлення, довжиною 1 п/км, інв. №313004, яка розміщена за адресом: м. Дніпро, вул. Сухий острів, 3.
Згідно п.4.4. розділу 4 Договору Майно продовжує залишатися на території Продавця за адресом: м. Дніпро, вул. Сухий острів, 3, і після підписання Сторонами Акту приймання-передачі Майна до моменту його фактичного демонтажу силами і засобами Покупця чи залученої ним третьої особи.
Другим правобережним відділом Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на платформі СЕТАМ (веб-сайт OpenMarket в мережі Інтернет) організований аукціон з продажу майна АТ «ДНІПРОВАЖМАШ», а саме: комплексу будівель та споруд, розташованого за адресом: м. Дніпро, вул. Сухий острів, 3 (номер лоту: 572876), стартова ціна - 36 339 231,00 грн., запланована дата аукціону - 30.04.2025 року (оголошення доступне за посиланням: https://setam.net.ua/auction/568597).
Згідно характеристики лоту №572876 перелік комплексу будівель та споруд наступний: ЕЕ-4, 1Е-1, Е1-2, 1Е2-2, 1Е3-2, 1Е4-2, ББ-1, ББ2-1, ББ3-1, КК-1, 1А-3, 1А1-1, 1АІІ-1, 1а, АА-2, АА1-2, АА2-2, аа13, аа-аа12, 1Б-1, 1Б2-1, 1Б6-1, 1Б7-1, 1Б8-3, 1Б9-2, 1Б10-2, 1Б11-1, 1Б1-1, 1Б3-3, 1Б4-3, 1Б5-3, 1Б12-2, 1Б13-1, 1Б14-1, 1Б15-1, БА-3, БА1-3, БА2-1, БА5-1, БА3-1, БА4-2, БГ-1, КГ-1, КІ-1, КЇ-1, БЕ-1, БЕ1-1, БЕ2-1, БЕ3-1, 1В-1, 1В9-1, 1В1-1, 1В12-1, 1В2-1, 1В11-1, 1В7-1, 1В8-1, 1В4-1, 1Г-1, 1Г1-1, 1Г3-1, 1Г4-1, Г5-1, 1Г6-1, 1Г7-1, 1Г8-1, 1Г9-1, 1Г11-1, 1Г12-1, 1Г13-1, 1Г2-1, ГА-4, Д-1, Д2-1, Д3-1, ДБ-1, Д1-1, ДВ-2, ЕБ-1, ЕВ-1, ЕД-1, ЄА-1, ЗЖ-1, 1І-1, 1І1-7, 1І2-1, 1І3-1, 1І4, 1І5, 1К-1, 1К2-2, 1К3-3,1К4-1,1К6-1, 1К7-1, 1К8-1, 1К1-1, 1К10-1, 1К5-1, 1К9-1, КА-1, КА1-1, КА2-1, КА3-1, КА4-1, КВ-1, КВ1-1 КБ-1, КБ1-1, КЕ-1, КЕ1, КЄ-1, КЄ1-1, КЖ-1, КЖ1-1, КЖ2-1, КД-1, КД1-1, КД2-2, КД, КЗ-1, КЗ1-1, КЗ2-1, КЗ3-1, КЗ4-1, 1ЛА1-1, 1ЛБ-1, 1ЛВ-1, 1ЛГ-1, 1ЛЕ-1, 1ЛЖ-1, 1Н-2, 1НВ-1, 1НВ1-1, 1НВІІ-1, 1НГ-1, 1НГІ-1, 1НГІІ-1, 1НІ-1, Р-4, С-1, С1-1, С2-1, СД-1, СЄ-2, У-1, У1-1, У2-1, У3-1, У4-1, У5-1, У6-1, УА-1, УА1, УБ-1, УВ-3, УВ1-3, УВ2-1, УВ3-1, УВ4-1, УВ5-1, УВ6-1, УГ-1, УГ1-1, Ф-1, Ф1-1, Ф2-1, ФА-1, ФА1-1, ФА2-1, ФА3-1, ФА4-1, ФА5-1, Х-1, Х1-2, Х2-1, Х3-1, Х4-1, Х5, ХА-1, ХА1-1, ХБ-1, ХБІ-1, ХБІІ-1, ДА-1, Ц-1, Ц1-1, Ц2-1, Ц3-1, ЦА-1, ЦАІ-1, ЦАІІ-1, ЦАІІІ-1, ЦВ-1, ЦГ-1, ЦГІ-1, Ч-1, ЧА-1, ЧБ-2, ЧБ1-1, ЧБ2-1 ЧБ6-1 ЧБ7-1 ЧБ8-1 ЧБ9-1, ЧБ3-1, ЧБ4-1, ЧБ5-1, Ш-3, Ш1-4, Ш2-1, ЩА-1, ЩВ-1, Ю-1, ЮА-1, Щ-1, Ж-1, 1Ж1-3, під Ж-1, під 1Ж1-3, 1Ж2-1, 1Ж3-1, 1Ж4-1, 1Ж5-1, ЖА-1, Ї-1, Ї2-3, Ї3-1, ЇА-1, ЇБ-1, ЇГ-1, КЛ-1, КЛ1-1, КЛ2-1, КЛ3-1, КМ-1, КН-1, КН1-1, КО-1, КП-2, ФБ-1, ПА-1, УЕ-1, ПГ-1, 1М-2, 1ЛД-1, СБ-1, № 11, ДГ-1, № 10, 1П-1 1ПІ-1, 1П2, 1П3, ЖА-1, ЗЖ-1, № 35, № 31, П3-1, № 58, № 59, П31-1, П32-1, ПІ-1, ГВ-1, ПД-1, ПЕ-1, ПЄ-2, № 13, 1Г10-1, 1З-1, 1ЗІ-5, 1З2-1, 1З3-1, 1З2, 1З-5, 1З6-2, 1З7-1, 1З8-1, 1З9-1, № 4, № 44, № 37, № 36, №42, № 43, ША-1, ША-12, ЕА-1, № 51, № 52, РГ-1, РВ-1, СЕ-1, РА-1, ШБ-1, ШГ-1, ЧД-1, № 79, № 78, № 50, № 22, № 23, № 20, ЕС-1, АВ-1, ШЕ1, ЄВ-1, ЄБ-1, №17, ОБ-1, АБ-1, № 4а, № 46, №47, № 48, № 49, № 8, № 9, інженерні комунікації.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ» звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою про забезпечення позову, яку подано одночасно із поданням позовної заяви до відповідача - АТ «ДНІПРОВАЖМАШ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Другий правобережний відділ Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання права власності на майно та звільнення його із-під арешту, в якій просить суд вжити заходи забезпечення вказаного позову шляхом зупинення продажу (проведення електронних торгів з реалізації) на електронному майданчику ДП «СЕТАМ» комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Сухий Острів, буд. 3, РНОНМ: 21939941; номер лоту: 572876; https://setam.net.ua/auction/568597).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2025 ТОВ «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ» набуло права власності на мережу зовнішнього освітлення, довжиною 1 п/км, інв. №313004, яка розміщена за адресом: м. Дніпро, вул. Сухий острів, 3, та складається із: опори металеві - 40 шт., провід 2хА16 - 2 п/км, світильники СПО-200 - 40 шт. (надалі - Майно).
За твердженням заявника, Майно в складі лоту №572876 виставлене на продаж державним виконавцем Другого правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на електронному аукціоні на платформі СЕТАМ, проведення якого оголошено 30.04.2025, що порушує його право власності.
Тому заявник вважає, що є достатні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді зупинення продажу майна, оскільки невжиття такого заходу може привести до того, що фактичне виконання судового рішення стане неможливим, а позивачу доведеться звертатися до суду з іншими позовними заявами для відновлення становища, яке існувало до порушення його права.
Також заявник зазначає, що спір між сторонами стосується визнання права власності на придбане за договором майно, на яке державним виконавцем звернене стягнення за зобов'язаннями боржника і яке виставлене ним на продаж на електронних торгах у складі лоту, а також звільнення цього майна із-під арешту. Для такого спору (відповідного позову) процесуальним законом встановлений спеціальний захід забезпечення позову - зупинення продажу майна.
Крім того, заявник наголошує, що саме такий захід забезпечення позову здатний запобігти істотному ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду та забезпечити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заявник в заяві про забезпечення позову просить не застосовувати заходів зустрічного забезпечення позову, з посиланням на ст. 141 ГПК України, якою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), тобто, як зазначає позивач, застосування заходів зустрічного забезпечення позову за зверненням особи, якою подано заяву про забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду.
Суд першої інстанції здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, дійшов висновку, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами, на забезпечення яких він вживається, оскільки законодавцем встановлений спеціальний спосіб забезпечення позову про визнання права власності на майно, яке виставлено на продаж у виконавчому провадженні, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, - зупинення продажу майна.
На думку суду, вжиття саме таких заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору, і в разі задоволення позову, - забезпечить можливість виконання рішення суду. Навпаки, невжиття зазначених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
На підставі вищенаведеного, зважаючи на існування ймовірності утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 137 ГПК України, а також ураховуючи, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач чітко визначені процесуальним законом для поданого ним позову про визнання права власності на майно та звільнення його із-під арешту, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви ТОВ «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ» про вжиття заходів забезпечення позову у справі шляхом зупинення продажу (проведення електронних торгів з реалізації) на електронному майданчику ДП «СЕТАМ» комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Сухий Острів, буд. 3, РНОНМ: 21939941; номер лоту: 572876.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Апеляційний суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).
Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17).
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Верховний Суд в постановах від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20, від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20, від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21, від 12.10.2021 у справі №908/1487/21 (908/1624/21), від 19.05.2022 у справі № 913/2239/21.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі №917/1274/19).
Верховний Суд в постанові від 26.02.2020 у справі № 921/629/19 акцентував увагу на тому, що для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Колегія суддів зауважує, що предметом даного позову є вимоги ТОВ «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ» про визнання права власності на майно та звільнення його із-під арешту, а саме мережі зовнішнього освітлення, довжиною 1 п/км, інв. №313004, яка розміщена за адресом: м. Дніпро, вул. Сухий острів, 3, та складається із: опори металеві - 40 шт., провід 2хА16 - 2 п/км, світильники СПО-200 - 40 шт.
В той же час, задовольняючи відповідну заяву суд першої інстанції не врахував, що вказане майно взагалі відсутнє в переліку майна, що передано на реалізацію в рамках зведеного виконавчого провадження №72484468, що підтверджується інформацією про лот №572876 на офіційному сайті ДП «СЕТАМ» (https://setam.net.ua/auction/568597).
Посилання суду на те, що «інженерні комунікації» в оголошенні про лот №572876 жодним чином не ідентифіковані, а тому є підстави вважати, що до їх складу входять усі інженерні комунікації та мережі, що призначенні для експлуатації комплексу будівель та споруд і знаходяться за адресом: м. Дніпро, вул. Сухий острів, 3, тобто і мережа зовнішнього освітлення, довжиною 1 п/км, інв. №313004, яка належить на праві власності ТОВ «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ» - припущеннями, в той час як судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не переконався у приналежності спірного майна до лоту, для чого міг викликати для вирішення відповідного питання про вжиття заходів забезпечення позову учасників справи в судове засіданні та запросити відповідні докази такого зв'язку, як і не встановив допущення організатором торгів помилок (неповноти чи неточностей) при наповненні інформаційного повідомлення про електронний аукціон.
При цьому судом приймається до уваги, що перелік майна, яка передано на реалізацію на електронних торгах в межах процедури виконання судового рішення, має бути чітко визначеним та ідентифікованим.
Зокрема, як передбачено пп. 2 п. 5 розділу ІІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 р. за № 1301/29431, інформаційне повідомлення про електронний аукціон (аукціон за фіксованою ціною) повинно містити інформацію про майно (лот): вид майна; найменування майна; відомості про майно, що виставляється на електронний аукціон (аукціон за фіксованою ціною), його склад, характеристики, опис, наявність дефектів і т.д.
Тобто зупинивши продаж (проведення електронних торгів з реалізації) на електронному майданчику державного підприємства «СЕТАМ» (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, 4-6, код за ЄДРПОУ 39958500) комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресом: м. Дніпро, вул. Сухий Острів, буд. 3, РНОНМ: 21939941; номер лоту: 572876; посилання на оголошення: https://setam.net.ua/auction/568597, суд прийняв оскаржувану ухвалу щодо майна, що не є предметом позову та не стосується даного спору.
Позивачем не заявлено вимог про визнання права власності на комплекс будівель та споруд, що знаходиться за адресом: м. Дніпро, вул. Сухий Острів, буд. 3, в той час, як п. 6 ч. 1 ст. 137 ГПК України допускає можливість забезпечення позову шляхом зупинення продажу лише того майна, щодо якого подано позов про визнання права власності або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту.
Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить висновку про безпідставність посилання суду на те, що у випадку реалізації лоту № 572876 ТОВ «АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ» буде позбавлене можливості здійснити захист або поновлення своїх прав у межах одного судового провадження, відкритого за його позовом про визнання права власності на майно та звільнення його із-під арешту, щодо придбаної мережі зовнішнього освітлення.
Колегія суддів зазначає, що Господарський суд Запорізької області в оскаржуваній ухвалі обмежився лише наданням оцінки обґрунтованості заявлених заходів забезпечення позову та не дослідив належним чином умов, необхідних для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, позаяк, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, мав пересвідчитися у адекватності та співрозмірності застосовуваних заходів забезпечення та їх рівень впливу на інтереси інших осіб.
Так, обґрунтовуючи необхідність вжиття заявлених заходів забезпечення позову позивач зазначив, що вчинення дій з реалізації арештованого майна фактично унеможливить виконання рішення суду за результатами розгляду позовної заяви, у разі задоволення такої.
Водночас, судом не враховано, що у матеріалах справи відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Натомість слід зауважити, що ціна позову у даній справі складає 56 000,00 грн, тоді як стартова ціна виставленого на продаж на аукціоні за лотом №572876 майна складає 36 339 231,00 грн, що вказує на неспівмірність застосованих заходів забезпечення відносно предмету позову, а також неадекватність застосованого заходу щодо усього майна, яке жодним чином не пов'язане з ініційованим судовим спором.
Суд першої інстанції не оцінив обставин щодо негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, тим самим дійшов помилкових висновків, що застосування відповідних заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору, і в разі задоволення позову, - забезпечить можливість виконання рішення суду, адже як свідчать матеріали зведеного виконавчого провадження № 72484468, проведення електронних торгів з реалізації майнового комплексу за адресою: м. Дніпро, вул. Сухий Острів, буд. 3, пов'язане, в тому числі, з необхідністю задоволення вимог Державної податкової служби України, оскільки майно боржника перебуває в податковій заставі, про що свідчать Акт опису майна від 30.08.2018 та відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Вжиття заходів із зупинення продажу (проведення електронних торгів з реалізації) на електронному майданчику державного підприємства «СЕТАМ» майна боржника може мати наслідком невиправдану затримку щодо погашення вимог кредиторів, серед яких податковий орган, тобто мова йде про надходження коштів в державний бюджет.
Відтак, відсутні правові та фактичні підстави для застосування саме тих заходів (у тому обсягу та стосовно того майна) забезпечення позову, на яких наполягав заявник.
У даному випадку встановлені обставини дають можливість дійти висновку, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання можливого позитивного судового рішення в разі невжиття таких заходів.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ухвала Господарського суду Запорізької області від 22.04.2025 цим вимогам не відповідає.
Принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зважаючи на все вищевикладене, допущені місцевим господарським судом порушення норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали є достатніми правовими підставами для скасування оскаржуваної ухвали та відповідно прийняття рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ “АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ» про забезпечення позову.
У відповідності до ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 129, 136-140, 232-236, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Другого Правобережного відділу Державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.04.2025 у справі № 908/1276/21(908/1091/25) задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.04.2025 у справі №908/1276/21(908/1091/25) скасувати.
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ» про вжиття заходів забезпечення позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 05.11.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя А.Є. Чередко