21.10.2025 року м. Дніпро Справа № 904/1053/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мельниченко І.Ф.) від 16.05.2025 р. у справі № 904/1053/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластмас Стандарт", м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , с. Котовка, Дніпропетровська область
про стягнення 497 168,45 грн, -
У березні 2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластмас Стандарт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" 497 168,45 грн, що складають суму безпідставно одержаних грошових коштів.
Позовні вимоги мотивовані здійсненням позивачем помилкового платежу на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" відповідно до платіжної інструкції № 512 від 24.12.2024, в призначенні платежу якої міститься посилання на рахунок № НОМЕР_1 від 30.11.2024, о/р НОМЕР_2 . Позивач вказував на відсутність між сторонами договірних відносин щодо постачання електричної енергії та зазначав правовими підставами позову, зокрема, статтю 1212 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2025 р. у справі № 904/1053/25:
- позов задоволено повністю;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Січових стрільців, будинок 4 Д; код ЄДРПОУ 42082379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластмас Стандарт" (36000, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Харчовиків, будинок 6А; код ЄДРПОУ 44803817) 497 168,45 грн - безпідставно отриманих коштів, 5 966,02 грн - судового збору;
- загальна сума, що підлягає до стягнення, складає - 503 134,47 грн.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2025 р. у справі № 904/1053/25 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсягу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає, що вважає передчасним та зробленим без належного з'ясування всіх обставин справи покладений в основу оскаржуваного рішення висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем факту наявності правових підстав для перерахування спірних коштів.
На переконання апелянта ним надано до суду докази, з аналізу яких вбачається, що оплата позивачем на рахунок відповідача спірної суми була свідомим і логічним завершенням хронології подій, що цьому передували.
Так, апелянт вказує на те, що по об'єкту, що належав ОСОБА_1 , утворилася заборгованість перед відповідачем за спожиту електричну енергію, у зв'язку з чим по цьому об'єкту було заплановане припинення постачання електричної енергії. Для врегулювання ситуації, що склалася, та уникнення припинення постачання електричної енергії за цим об'єктом, відбулось листування між ОСОБА_2 - сином ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 - чинного на той час директора відповідача, між якими було досягнуто домовленості щодо погашення існуючої заборгованості за спожиту електричну енергію. На підтвердження цих доводів відповідачем було надано до суду першої інстанції скріншоти електронного листування у месенджері.
Відповідач стверджує, що надав суду докази на підтвердження родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також докази того, що номер телефону, з якого надходили повідомлення на номер телефону директора ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги", належить саме сину ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
На думку відповідача, очевидним та доведеним є факт, що з метою недопущення запланованого відключення електричної енергії ОСОБА_2 діяв в інтересах своєї матері - ОСОБА_1 , яка, в свою чергу, достеменно знала, що її обов'язок зі сплати заборгованості за спожиту електричну енергію був виконаний третьою особою.
Також апелянт вважає, що наявне в матеріалах справи електронне листування дає змогу встановити його учасників та підтверджує доводи відповідача стосовно наявності усної домовленості між ТОВ "Пластмас Стандарт" та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 щодо оплати позивачем рахунку № 253502202529 від 30.11.2024.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2025 р. у справі № 904/1053/25, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 21.10.2025 р.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Пластмас Стандарт" подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2025 р. у справі № 904/1053/25 без змін.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначає, що для розуміння допустимості доказу щодо оплати рахунку (заборгованості) за спожиту електричну енергію необхідно визначити коло суб'єктів правовідносин споживання електричної енергії по об'єкту, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_2 ). Так, постачальником електроенергії є відповідач, а споживачем - ОСОБА_1 . Правовою підставою для заміни сторони в правовідносинах виступає відповідний договір, отже, на переконання позивача, допустимим і належним доказом наявності правової підстави набуття грошових коштів від третьої особи в рахунок боргу споживача - ОСОБА_1 , є виключно договір з такою третьою особою. Таким чином, позивач вважає, що ні родинні зв'язки, ні особисте листування щодо оплати між директором відповідача та сином споживачки не мають юридичного значення і правових наслідків, якщо вони не ґрунтуються на підставі відповідного договору, за яким зобов'язання погашення боргу споживача ОСОБА_1 переведено на нового боржника. При цьому позивач наголошує, що між ним і відповідачем жодних договірних відносин не існує, що підтверджується відсутністю відповідного договору.
Також позивач стверджує, що у цій справі немає жодних правових підстав для пов'язування ТОВ "Пластмас Стандарт" з фізичною особою ОСОБА_2 , відповідно неможливо покласти обов'язок погашати ймовірний борг останнього на позивача.
Водночас позивач вважає, що сам факт здійснення платежу з рахунку товариства не є достатнім доказом виникнення зобов'язань без підтверджуючих документів, таких як договір чи акт приймання-передачі послуг або товару.
09.10.2025 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Пластмас Стандарт" подано до Центрального апеляційного господарського суду додаткові пояснення у справі, в яких позивач повідомляє, що йому стало відомо про те, що ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" подано до ОСОБА_1 позовну заяву про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, що, на переконання позивача, свідчить про фактичне визнання відповідачем того, що отримані від позивача кошти безпідставні, а спір щодо погашення заборгованості з електроенергії має відбуватися між ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" та ОСОБА_1
20.10.2025 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" подано до Центрального апеляційного господарського суду заперечення додаткові пояснення позивача. В своїх запереченнях відповідач зазначає, що предметом позову, з яким він звернувся до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу, є заборгованість за спожиту електричну енергію за період травень-вересень та грудень 2024 року. Проте, кошти, сплачені позивачем 24.12.2024 на суму 497 168,45 були зараховані відповідачем як оплата заборгованості за спожиту електричну енергію за період жовтень-листопад 2024 року.
У судовому засіданні по справі представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу відповідача безпідставною, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін.
ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та правом участі у судовому засіданні, не забезпечила явку в судове засідання свого повноважного представника, про час та місце судового засідання була повідомлена апеляційним судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи приписи ст. 202 ГПК України, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов'язковою, а неявка представників сторін не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутності представника третьої особи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників апелянта та позивача, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластмас Стандарт" здійснило перерахування грошових коштів в сумі 497 168,45 грн на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", що підтверджується копією платіжної інструкції № 512 від 24.12.2024, в призначенні платежу якої зазначено: "За ел. енергію зг рахунку № 253502202529 від 30.11.2024 в т.ч. ПДВ 82 861,41 грн о/р НОМЕР_2 ".
Звертаючись до суду з позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів Товариство з обмеженою відповідальністю "Пластмас Стандарт" послалося на те, що перерахування грошових коштів в сумі 497 168,45 грн на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" відбулось помилково, жодних правових підстав для здійснення вказаного платежу не існувало і не існує, а цільове призначення платежу, вказане в платіжній інструкції, є технічною помилкою і не відповідає дійсності, оскільки між сторонами відсутні договірні відносин щодо постачання електричної енергії згідно рахунку № 253502202529 від 30.11.2024.
ТОВ "Пластмас Стандарт" звернулося до відповідача із листом, в якому просило помилково сплачену суму в розмірі 497 168,45 грн зарахувати на особовий рахунок НОМЕР_3 . Вказана вимога отримана ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" 27.01.2025 за вх. № 100378601, проте, залишена без відповіді та належного реагування.
04.03.2025 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 0403/01 з вимогою повернути помилково сплачені грошові кошти в сумі 497 168,45 грн відповідно до платіжної інструкції № 512 від 24.12.2024, на підтвердження чого ТОВ "Пластмас Стандарт" долучено до матеріалів справи відповідні докази (опис вкладення у цінний лист, накладну № 4900100192522 та фіскальний чек від 04.03.2025).
Відповідачем спірні грошові кошти повернуто не було, що і стало причиною виникнення спору у цій справі.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позову, місцевим господарським судом врахована відсутність укладеного між сторонами договору, а також встановлена відсутність обов'язку позивача з компенсації будь-яких витрат перед відповідачем, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що отримані ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" від ТОВ "Пластмас Стандарт" грошові кошти в сумі 497 168,45 грн, що перераховані відповідно до платіжної інструкції № 512 від 24.12.2024, підпадають під правову кваліфікацію безпідставно набутого майна в силу приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Тобто, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зокрема, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України). Тобто, зобов'язання з безпідставного набуття та збереження майна можуть бути наслідком таких юридичних фактів: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. При цьому за змістом статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 25.04.2019 у справі № 904/2342/18 та від 12.02.2019 у справі № 910/20926/16.
У цьому випадку майном є грошові кошти в сумі 497 168,45 грн, які були отримані відповідачем у зв'язку з їх перерахуванням позивачем на поточний рахунок відповідача без укладення договору, тобто отримані Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" без достатніх правових підстав.
Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Аналогічна правова позиція викладені в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/5027/18.
Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем, у відповідності до приписів чинного законодавства не спростовано жодними доказами факт відсутності правових підстав для перерахування 24.12.2024 спірних грошових коштів у сумі 497 168,45 грн.
Будь-яких доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин відповідачем до суду також не надано.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору, а також встановлену судом відсутність обов'язку позивача з компенсації будь-яких витрат перед відповідачем, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що отримані ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" від ТОВ "Пластмас Стандарт" грошові кошти в сумі 497 168,45 грн, що перераховані відповідно до платіжної інструкції № 512 від 24.12.2024, в силу приписів статті 1212 Цивільного кодексу України підпадають під правову кваліфікацію безпідставно набутого майна.
Статтею 1213 Цивільного кодексу України унормовано, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 висловила правову позицію, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов'язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому. Означене недоговірне зобов'язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов'язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів повернення позивачеві грошових коштів у сумі 497 168,45 грн відповідач на момент розгляду спору не надав.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо стягнення зазначеної вище суми слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апелянта про те, що спірні грошові кошти було сплачено позивачем на підставі усної домовленості з третьою особою відхиляються судовою колегією, з огляду на таке.
Як слушно було зауважено місцевим господарським судом, статтею 527 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 528 Цивільного кодексу України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Доказів досягнення домовленості між позивачем та третьою особою щодо сплати заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" за спожиту електричну енергію за особовим рахунком № НОМЕР_2 відповідачем суду не надано.
При цьому, уважно дослідивши надані відповідачем докази, зокрема скріншоти електронного листування, судова колегія відзначає, що з цих доказів не встановлено тієї обставини, що оплата позивачем на рахунок відповідача спірної суми було наслідком будь-якої домовленості з позивачем та що останній брав на себе зобов'язання щодо погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" за спожиту електричну енергію.
Встановлення же факту родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також докази того, що номер телефону, з якого надходили повідомлення на номер телефону директора ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги", належить саме сину ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , про що зазначає відповідач в апеляційній скарзі, також жодним чином не доводять наявності будь-якої домовленості між ТОВ "Пластмас Стандарт" та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 щодо оплати позивачем зазначеної заборгованості.
Крім того, дослідивши наявну в матеріалах справи нотаріально посвідчену заяву свідка ОСОБА_3 від 11.04.2025, судова колегія вважає, що викладене в ній також не є доказом виникнення у позивача зобов'язань щодо здійснення погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги", зокрема й тому, що, як зазначає сам свідок, про існування усної домовленості між ОСОБА_2 і ТОВ "Пластмас Стандарт" щодо оплати рахунку № 253502202529 від 30.11.2024 йому стало відомо від самого ОСОБА_2 . Тобто Федько Юрій Богданович надає свідчення про обставини, про які він особисто не обізнаний, проте про які йому стало відомо зі слів іншої особи, що унеможливлює для суду прийняття цих свідчень в якості доказу у справі.
З огляду на викладене, судова колегія констатує необґрунтованість посилання відповідача на наявність у нього підстав для отримання сплачених позивачем грошових коштів в сумі 497 168,45 грн в якості погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги" за спожиту електричну енергію.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2025 р. у цій справі відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 8 949,04 грн слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2025 р. у справі № 904/1053/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2025 р. у справі № 904/1053/25 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 04.11.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд