04 листопада 2025 року м. Харків Справа № 922/4794/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Пархоменко О.В.;
представник позивача: (в залі суду) - Чернявський А.В.; витяг з ЄДРЮО ФОП та ГФ, посадова інструкція;
розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №1982 Х/1) на рішення ухвалене Господарським судом Харківської області у складі судді Ольшанченко В.І. 07.08.2025 (повний текст складений 18.08.2025) у справі №922/4794/24
за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків,
до 1)Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, с. Близнюки, Лозівський р-н, Харківська обл,
2) ОСОБА_1 , с. Верхньоводяне, Лозівський р-н, Харківська обл,
3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Селянське (фермерське) господарство "Мрія", с. Верхньоводяне, Лозівський р-н, Харківська обл,
про визнання незаконним та скасування рішення і припинення права власності,
ГУ Держгеокадастру у Харківській області звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів: Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області та ОСОБА_1 , в якій просить суд:
1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки від 30.12.2021, зареєстрований в реєстрі за №2371, укладений між ОСОБА_1 та Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області на підставі рішення ХХІІ сесії VII скликання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області №596-VII від 23.12.2021 предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 6320685500:02:000:0598.
2. Припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6320685500:02:000:0598 та зобов'язати Близнюківську селищну раду Лозівського району Харківської області прийняти земельну ділянку з кадастровим номером 6320685500:02:000:0598 у комунальну власність.
3. Стягнути з відповідачів судові витрати на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог посилається на ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та пункт 6-1 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України.
ГУ Держгеокадастру у Харківській області вважає, що Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області при прийнятті рішення XXII сесії VIII скликання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області від 23.12.2021 року № 596-VIII "Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на викуп земельної ділянки для ведення фермерського господарства" та укладенні відповідного договору купівлі -продажу (викупу) земельної ділянки було порушено вимоги земельного законодавства, а гр. ОСОБА_1 протиправно отримав земельну ділянку у власність та безпідставно передав її в оренду СФГ "Мрія".
Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.08.2025 у справі №922/4794/24 в позові відмовлено частково.
1. Визнано недійсним договір купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки від 30.12.2021, зареєстрований в реєстрі за №2371, укладений між ОСОБА_1 та Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області на підставі рішення ХХІІ сесії VII скликання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області №596-VII від 23.12.2021, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 6320685500:02:000:0598.
2. Зобов'язано Близнюківську селищну раду Лозівського району Харківської області (64801, Харківська обл, Лозівський р-н, с. Близнюки, вул. Незалежності, 39. Код ЄДРПОУ 04400021) прийняти земельну ділянку з кадастровим номером 6320685500:02:000:0598 у комунальну власність.
3. Стягнуто з Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області (64801, Харківська обл, Лозівський р-н, с. Близнюки, вул. Незалежності, 39. Код ЄДРПОУ 04400021) судові витрати на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61165, м. Харків, вул. Космічна, 21. Код ЄДРПОУ 39792822) у сумі 3517,13 грн.
4. Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . Ідент. код НОМЕР_1 ) судові витрати на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61165, м. Харків, вул. Космічна, 21. Код ЄДРПОУ 39792822) у сумі 3517,12 грн.
Суд виходив з того, що земельна ділянка, яка надавалась ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, з моменту створення та реєстрації у встановленому законом порядку СФГ "Мрія", перейшла у користування до створеного суб'єкта господарювання, оскільки таку діяльність здійснює саме фермерське господарство, як юридична особа, відповідно і речові права на таку ділянку належать такому господарству відповідно до положень ЗУ "Про фермерське господарство".
З моменту державної реєстрації СФГ "Мрія" у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулася фактична заміна користувача, а обов'язки землекористувача з того дня перейшли до вказаного селянського (фермерського) господарства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки від 30.12.2021, зареєстрованого в реєстрі за №2371, укладеного між ОСОБА_1 та Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області на підставі рішення ХХІІ сесії VII скликання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області №596-VII від 23.12.2021 предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 6320685500:02:000:0598.
Щодо позовних вимог припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6320685500:02:000:0598 та зобов'язати Близнюківську селищну раду Лозівського району Харківської області прийняти земельну ділянку з кадастровим номером 6320685500:02:000:0598 у комунальну власність суд зазначив наступне:
- право власності є найбільш фундаментальним речовим правом, яке створює основну юридичну передумову для нормального функціонування цивільного обороту. Тому закон спеціально регулює не тільки підстави набуття права власності, а й підстави його припинення, які визначено у статті 346 ЦК України;
- порядок припинення права на землю регулюється Главою 22 Земельного кодексу України, яка визначає вичерпний перелік підстав як для припинення права власності на земельну ділянку, так і для припинення права користування земельною ділянкою;
-предметом спору в цій справі, зокрема, є примусове припинення права власності на земельну ділянку, проте позивач не наводить передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України підстав для такого припинення;
За змістом обґрунтувань позовних вимог та наданих позивачем пояснень суд встановив, що позивач унаслідок вирішення спору хоче досягнути повернення земельної ділянки у комунальну власність.
Статтею 16 ГПК України не передбачений такий спосіб захисту, як припинення права власності.
Суд зазначив, що визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним забезпечить поновлення порушеного права.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту, як припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку є неналежним та не ефективним у зв'язку із чим відмовив у задоволенні позовної вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6320685500:03:000:0951.
Розглянувши надану відповідачем ( ОСОБА_1 ) заяву про застосування строку позовної давності, суд зазначив, що правові підстави для звернення із позовом та об'єктивна можливість такого звернення були напряму пов'язані зі змінами у нормативно-правових актах (постанова Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №164, якою внесено зміни до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру та ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", де частину першу статті 6 доповнено пунктом "д-1" згідно з Законом №2698-IX від 19.10.2022), оскільки до набрання чинності зазначених вище змін, звернення із позовами про визнання недійсними угод, укладених із порушенням встановленого законом порядку до суду не належали до компетенції ГУ Держгеокадастру у Харківській області, а отже відсутні підстави вважати, що позов заявлено не в межах трирічного строку позовної давності.
11.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
1. Поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 07 серпня 2025 року.
2. Відкрити апеляційне провадження у даній справі.
3. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07 серпня 2025 року у справі № 922/4794/24 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області, ОСОБА_1 . третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Селянське (фермерське) господарство "Мрія" про визнання недійсним договору купівлі - продажу (викупу) земельної ділянки від 30.12.2021, зареєстрований в реєстрі за №2371, укладений між ОСОБА_1 та Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області № 596-V111 від 23.12.2021, предметом якого є земельна з кадастровим номером 6320685500:02:000:0598, припинення права власності та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
4. Понесені судові витрати стягнути з позивача.
Апелянт посилається на те, що він, як фізична особа, який до 01.01.2002 отримав право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства, був наділений правом, передбаченим положеннями пункту 6-1 Розділу Х Перехідні положення Земельного Кодексу України, а Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області при прийнятті рішення ХХ11 сесії V111 скликання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області № 596- V111 від 23.12.2021 діяла на підставі, в межах повноважень та спосіб, передбачені чинним на той час законодавством. На думку апелянта, ОСОБА_1 правомірно, враховуючи право на отримання у власність такої земельної ділянки, в силу законодавчих положень використав право у встановленому законом порядку та добросовісно набув право власності на майно - земельну ділянку.
Скаржник зазначає, що суд безпідставно не врахував, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували необхідність здійснення перереєстрації спірної земельної ділянки саме на фермерське господарство, а не на фізичну особу. Неврахування зазначених обставин, на думку апелянта, свідчить про неповне з'ясування фактичних обставин справи та є порушенням вимог ст. 73,193 ГПК, які покладають на суд обов'язок повного і всебічного дослідження доказів у справі.
Також апелянт вважає, що місцевий господарський суд ототожнив статус користувача (при постійному користуванні) зі статусом власника після реєстрації права власності в 2021 році. Вказані висновки, на йогу думку, не відповідають практиці Верховного суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 справу №922/4794/24 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4794/24; відкладено вирішення питань щодо руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2025 у справі №922/4794/24 до надходження матеріалів справи.
25.09.2025 справа №922/4794/24 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2025 у справі №922/4794/24 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази направлення апеляційної скарги позивачу - ГУ Держгеокадастру у Харківській області, відповідачу -1 - Близнюківській селищній раді Лозівського району Харківської області та СФГ "Мрія" в порядку ст. 42 ГПК України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.10.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2025 у справі №922/4794/24; установлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; установлено строк до 27.10.2025 для подання заяв та клопотань; призначено справу до розгляду на 04.11.2025 об 11:30 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
Явку представників сторін до судового засідання визнано не обов'язковою. Доведено до відома учасників справи про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
21.10.2025 до Східного апеляційного господарського суду від представниці ОСОБА_1 - адвоката Смірнової Н.А. надійшла заява, в якій просить суд надати можливість брати участь в судових засіданнях в даному апеляційному провадженні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Вказана заява задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2025. Постановлено провести судове засідання Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/4794/24, яке відбудеться 04.11.2025 об 11:30 год у залі судового засідання №132, та наступні судові засідання в даному апеляційному провадженні у разі їх призначення, в режимі відеоконференції за участю представниці ОСОБА_1 - адвоката Смірнової Н.А.
Також, 21.10.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ГУ Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2025 по справі № 922/4794/24 залишити без змін.
Заперечення на апеляційну скаргу обґрунтовує наступним:
-чинним на момент створення СФГ "Мрія" законодавством було передбачено одержання земельної ділянки як обов'язкової умови для набуття правосуб'єктності СФГ, як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов'язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто, закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ;
- на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб'єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.
- можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб'єктом такого використання може бути особа - суб'єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України;
- після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства;
- в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов'язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі;
- з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства, як юридичної особи, відбувається автоматичний перехід права постійного користування земельною ділянкою до фермерського господарства.
Позивач зазначає, що хоча ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачена самостійна підстава державної реєстрації права постійного землекористування за СФГ земельною ділянкою, яка була отримана засновником (членом) фермерського господарства, відповідно до статті 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, право постійного землекористування фермерського господарства могло бути зареєстровано й на підставі рішення суду, у разі відмови державного реєстратора від здійснення реєстраційних дій.
Посилається на постанову від 23.06.2020 по справі № 922/989/18, в якій Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, (пункт 61), що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки.
28.10.2025 до Східного апеляційного господарського суду від Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області надійшли додаткові пояснення у справі.
Близнюківська селищна рада не погоджується з доводами, викладеними у відзиві Держгеокадастру, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - такою, що підлягає задоволенню.
Свою позицію обґрунтовує тим, що Земельний кодекс України (у редакції після 2001 року) не містить жодної норми, яка передбачає автоматичний перехід права постійного користування від фізичної особи до юридичної. Відповідно до статті 125 ЗК України, право власності, користування та інші речові права виникають з моменту державної реєстрації таких прав.
Отже, без здійснення державної реєстрації зміни суб'єкта права постійного користування будь-який "автоматичний" перехід є юридично неможливим.
Зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 179/1043/16-ц дійсно зазначила, що після державної реєстрації фермерського господарства можливий перехід права постійного користування до господарства.
Однак, це не означає, що такий перехід відбувається без волевиявлення сторін і без реєстраційних дій.
Більше того, стаття 28 Закону № 1952-IV чітко вимагає реєстрації постійного користування землею, і лише після внесення запису до Державного реєстру речових прав право вважається набутим. Таким чином: твердження відзиву про "автоматичний" перехід права постійного користування є юридично необґрунтованими; суд першої інстанції не врахував, що на момент укладення договору купівлі-продажу (30.12.2021) відсутній будь-який документально підтверджений факт переходу права користування від фізичної особи ОСОБА_1 до ФГ "Мрія".
Щодо судової практики, на яку посилається позивач у відзиві зазначає, що ці рішення стосувалися правовідносин, що виникли в умовах фактичної реєстрації фермерських господарств, коли питання правонаступництва підтверджувалося документально; не встановлюють універсального правила автоматичного переходу права постійного користування, а лише зазначають, що після реєстрації господарства його фактичним користувачем стає фермерське господарство - за умови оформлення відповідних документів. Жодна із зазначених постанов не скасовує вимогу щодо обов'язкової державної реєстрації речового права відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Враховуючи викладене, Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області просить відхилити доводи позивача, викладені у відзиві та задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1
30.10.2025 до Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Заперечення на доводи, викладені у відзиві, полягають в наступному.
В обґрунтування своїх доводів позивач послався на правову позицію ВП ВС у справі № 179/1043/16-ц, на підставі якої він вважає, що постійні користувачі земельних ділянок для створення (ведення) ФГ отримали можливість зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно перехід права постійного користування земельними ділянками від фізичних осіб - засновників до ФГ як юридичної особи.
У справі № 179/1043/16-ц правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає в тому, що право постійного користування земельною ділянкою, яке належало фізичній особі, може входити до складу спадщини і бути успадковане, навіть якщо ця особа до смерті не встигла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство, для якого ця ділянка призначалася. По-друге, у справі № 179/1043/16-ц касаційний суд, а згодом і Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір, що стосувався спадкування права постійного користування земельною ділянкою, встановив, що таке право є об'єктом спадкування, якщо воно не припинилося до моменту смерті спадкодавця.
Згідно з роз'ясненнями ВП ВС, право постійного користування землею є самостійним речовим правом (а не лише правом на створення фермерського господарства) і може бути об'єктом спадкування, незалежно від того, чи було зареєстровано селянське (фермерське) господарство спадкодавцем.
Апелянт зазначає, що висновки ВП ВС у справі № 179/1043/16-ц не підтверджують безумовного чи автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою від фізичної особи - засновника фермерського господарства - до створеного господарства. Йдеться лише про можливість реєстрації такого переходу за наявності правових підстав. Відсутність таких підстав або документів не свідчать про те, що фізична особа втратила це право, тим більше що на момент надання земельної ділянки чинне законодавство не передбачало переходу права користування до створеної юридичної особи автоматично.
Вважати, що таке право автоматично перейшло до господарства, не можна без наявності рішення компетентного органу чи правовстановлюючого документа на ім'я фермерського господарства. Норми чинного законодавства, зокрема статті 92, 116, 122, 123, 141, 142 Земельного кодексу України, не передбачають автоматичного переходу прав на землю від засновника до фермерського господарства.
Для набуття чи переходу прав на земельну ділянку вимагається рішення компетентного органу або укладення відповідного правочину. Будь-яке інше тлумачення суперечить принципу стабільності права власності та правової визначеності.
Апелянт зазначає, що набув спірну земельну ділянку на законних підставах - на підставі рішення Близнюківської селищної ради, відповідно до вимог статей 127, 128 Земельного кодексу України.
Договір купівлі-продажу пройшов державну реєстрацію, що підтверджує його чинність і відповідність закону.
Будь-яких доказів, які б свідчили про порушення процедури чи перевищення повноважень органу місцевого самоврядування при відчуженні ділянки, позивач не надав.
Крім того, з моменту набуття земельної ділянки у власність, ОСОБА_1 набув усі права власника, передбачені статтею 78 Земельного кодексу України, у тому числі право вільно розпоряджатися землею. Позбавлення цього права без належних підстав порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Постанова КМУ № 1127 від 25.12.2015 року, яка була чинною та існувала на час укладення договору купівлі-продажу не передбачала перереєстрації земельної ділянки, наданої фізичній особі для створення фермерського господарства, в даному випадку, на юридичну особу ФГ "МРІЯ".
Поряд з цим, пізніше, Постанова КМУ № 432 від 02.05.2023 року (пункт 81-10) запровадила механізм такої перереєстрації за заявою юридичної особи на підставі документів, виданих засновнику Фермерського господарства.
Саме по собі створення фермерського господарства не є юридичним фактом, який породжує виникнення у фермерського господарства права на земельну ділянку, надану його засновнику. Висновки суперечать ст. ст. 92, 116, 122, 123 Земельного кодексу, які прямо вимагають наявність рішенням компетентного органу та правовстановлюючих документів для підтвердження права користування землею.
Таким чином, на момент укладання договору (30.12.2021 р.) право викупу земельної ділянки належало саме фізичній особі - користувачу, а не юридичній особі (фермерському господарству), оскільки спеціальної норми про реєстрацію права за фермерським господарством тоді ще не існувало. Отже, на 30.12.2021 був відсутній правовий механізм реєстрації прав за фермерським господарством на час укладення договору, оскільки Постанова КМУ № 1127 від 25.12.2015 року, яка діяла на час укладення договору, не передбачала порядок реєстрації земельних ділянок, виділених фізичній особі для створення фермерського господарства безпосередньо за юридичною особою.
На час укладення договору застосовувався п. 81-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 02.07.2021), якою передбачено, що для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.
Тобто, Близнюківська селищна рада діяла з урахуванням саме цього пункту постанови, яким було встановлено вимогу подання рішення органу влади про передачу земельної ділянки. Відповідно на момент укладання договору від 30.12.2021 року діяли положення Постанови КМУ України № 1127 у відповідній редакції, які передбачали порядок реєстрації прав.
Лише Постановою Кабінету Міністрів України від 02.05.2023 року № 432 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у сферах державної реєстрації" Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень доповнено пунктом 81-10 такого змісту: Державна реєстрація прав на земельні ділянки, надані для ведення фермерського господарства, у зв'язку із створенням юридичної особи з організаційно-правовою формою фермерське господарство проводиться за відповідною юридичною особою на підставі документів, необхідних для такої реєстрації, передбачених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, іншими законами України та цим Порядком, виданих на ім'я засновника, члена такого фермерського господарства.
Отже, тільки з 02.05.2023 року Постановою КМУ № 1132 було внесено новий пункт 81-10, що деталізував порядок реєстрації землі для фермерського господарства через юридичну особу.
Порядок реєстрації прав за фермерським господарством існує тільки з 02.05.2023 року згідно постанови КМУ № 432, тобто після виникнення спірних правовідносин. Застосування норм законодавства 2023 року до відносин 30.12.2021 року суперечить ст. 58 Конституції України (закон не має зворотної дії в часі).
03.11.2025 до Східного апеляційного господарського суду від представниці апелянта надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 та його представника. Крім того, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
04.11.2025 до Східного апеляційного господарського суду від Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представника за наявними у справі документами.
Зазначає, що позиція Близнюківської селищної ради викладена повністю у письмовій формі. Всі аргументи та обґрунтування щодо суті спору наведені у відзиві (поясненнях), поданих до суду першої інстанції в установленому порядку. Відсутні нові обставини, які потребують усного пояснення. Питання, що є предметом розгляду, ґрунтуються на письмових доказах, які вже долучено до матеріалів справи.
Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які суд вважає достатніми для можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав.
В судовому засідання апеляційної інстанції 04.11.2025 приймав участь представник позивача, який надав заперечення на апеляційну скаргу з підстав, зокрема, викладених у відзиві. В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 просив відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін. Не заперечував проти розгляду справи за відсутності представників інших сторін.
Представники відповідачів та 3-ї особи не з'явились, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
З огляду на те, що явка представників до судового засідання обов'язковою не визнавалась, апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представників зазначених учасників провадження.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду скарги, представники сторін висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, в тому числі в письмовому вигляді, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та письмових поясненнях доводи апелянта, доводи та заперечення позивача та відповідач-1, викладені у відзивах на апеляційну скаргу та письмових поясненнях, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню виходячи з такого.
18.08.2001 ОСОБА_1 був наданий Державний акт ІІ-ХР №019021 на право постійного користування земельною ділянкою площею 10,0679 га для ведення селянського (фермерського ) господарства, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №12.
Як убачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 створено Селянське (фермерське) господарство "Мрія", державну реєстрацію якого проведено 31.08.2001 за №14491200000000030.
Право постійного користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.11.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 948880363206, номер запису про право власності 45152944.
Рішенням ХХІІ сесії VIII скликання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області №596-VIII від 23.12.2021 "Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на викуп земельної ділянки для ведення фермерського господарства" надано згоду гр. ОСОБА_1 на викуп земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 10,07 га, що знаходиться за межами населених пунктів Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області (колишня Самійлівська сільська рада Близнюківського району Харківської області), кадастровий номер 6320685500:02:000:0598, вартістю 226918,55 грн.
Відповідно до п. 2 вказаного вище рішення затверджено умови розрахунків при продажу гр. ОСОБА_1 на викуп земельних ділянок сільськогосподарського призначення, площею 10,07 га, що знаходяться за межами населених пунктів Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області (колишня Самійлівська сільська рада Близнюківського району Харківської області) зокрема, з кадастровим номером 6320685500:02:000:0598.
30.12.2021 між Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області (продавець) та громадянином ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства в порядку пункту 6-1 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (надалі - договір), за яким продавець на підставі рішення ХХІІ сесії VIII скликання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області №596-VIII від 23.12.2021 передає за плату у власність покупцю, а покупець приймає у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6320685500:02:000:0598, розташовану на території Самійлівської сільської ради Лозівського (кол. Близнюківського) району Харківської області, загальною площею 10,0700 га, у тому числі, рілля 10,0700 га, та сплачує за неї обговорену грошову суму.
При цьому, у договорі вказано, що цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства, вид використання - для ведення фермерського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.
Договір посвідчено приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Даниленко Н.В. за реєстраційним №2371.
Згідно з п. 1.2 договору ця земельна ділянка перебуває у комунальній власності, повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою належать продавцю відповідно до законодавства.
У пункті 1.3 договору зазначається, що вказана земельна ділянка належить продавцю на праві власності, що підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої державну реєстрацію права власності за продавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 20.04.2021, номер запису про право власності 41702288. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 948880363206.
Відповідно до п. 1.4 договору земельна ділянка була надана покупцеві у постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ХР №019021, виданого Самійлівською сільською радою Близнюківського району Харківської області, 18.08.2001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №12.
Право постійного користування земельною ділянкою зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.11.2021, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 948880363206, номер запису про право власності 45152944.
Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна продажу земельної ділянки за цим договором становить 226918,55 грн, які сплачені покупцем продавцю повністю до підписання цього договору шляхом перерахування коштів на рахунок спеціального фонду селищного бюджету UA62899998031414941000020585 ГУК Харків обл./СТГ Близнюки/33010100, код 14360570. Своїм підписом під цим договором сторони підтверджують факт повного розрахунку за відчужувану земельну ділянку і фінансових претензій один до одного не мають. Зазначена ціна є остаточною і змінам не підлягає.
Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.10.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 226918,55 грн.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.11.2024 земельну ділянку з кадастровим номером 6320685500:02:000:0598 30.12.2021 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки для ведення фермерського господарства, серія та номер: 2371, виданого 30.12.2021.
11.11.2022 у Державному реєстрі речових прав було вчинено запис 48455384 про те, що громадянин ОСОБА_1 передав земельну ділянку з кадастровим номером 6320685500:02:000:0598 в оренду Селянському (фермерському) господарству "Мрія", засновником якого він є, на підставі договору оренди землі від 09.02.2022.
Головне управління Держгеокадастру у Харківській області вважає, що Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області при прийнятті рішення ХХІІ сесії VII скликання №596-VII від 23.12.2021 "Про надання дозволу на викуп земельної ділянки для ведення фермерського господарства" та укладенні відповідного договору купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки було порушено вимоги земельного законодавства, а гр. ОСОБА_1 протиправно отримав земельну ділянку у власність та безпідставно передав її в оренду СФГ "Мрія".
На момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб'єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства. Законодавством, чинним на момент створення СФГ "Мрія", було передбачено одержання земельної ділянки, як обов'язкової умови для набуття правосуб'єктності СФГ, як юридичної особи. Водночас, одержання громадянином державного акту, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов'язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ. Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка, в силу свого правового режиму, є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб'єктом такого використання може бути особа - суб'єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України. Після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства. Як свідчать обставини викладені у даній позовній заяві, громадянином ОСОБА_1 було створено у встановленому законом порядку Селянське (Фермерське) господарство і саме до СФГ "Мрія" мало перейти право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6320685500:02:000:0598. Натомість, гр. ОСОБА_1 безпідставно зареєстрував за собою право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6320685500:02:000:0598 та здійснив викуп земельної ділянки як фізична особа, із порушенням встановленого законом порядку.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент створення фермерського господарства), сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Статтею 23 Земельного кодексу України визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Згідно зі статтями 50, 51 Земельного кодексу України, громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ. Передача земельної ділянки у приватну власність або надання її в користування здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених у встановленому порядку. Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.
Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом.
Згідно із частиною 1 статті 1 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції, чинній на момент створення фермерського господарства) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.
Частина 2 статті 4 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" передбачає, що земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджується їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства. Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування за погодженням з сільською, селищною Радою народних депутатів розглядає у місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Рада народних депутатів, і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна Рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, який розробляється в першочерговому порядку. Проект відведення земельної ділянки погоджується із власником землі або землекористувачем (за винятком випадків відведення земельної ділянки із земель запасу) відповідно районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами та органом архітектури. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.
Відтак, ОСОБА_1 набув право постійного користування земельною ділянкою відповідно до чинних на той час норм Земельного кодексу України та Закону України "Про селянське (фермерське) господарство".
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції від 20.08.2021) заявником є, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема, речові права, похідні від права власності: речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов'язань); інші речові права відповідно до закону.
Стаття 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" закріплює особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності. Так, рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав. Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування. Державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов'язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".
Відповідно до пункту 81-2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції від 02.07.2021), для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.
При цьому, судова колегія зазначає, що лише через 2 роки після реєстрації права постійного користування за ОСОБА_1 та укладенням договору купівлі - продажу (викупу) земельної ділянки, постановою Кабінету Міністрів України від 02.05.2023 № 432 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у сферах державної реєстрації" та, зокрема, Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень доповнено пунктом 81-10 такого змісту: 81-10. Державна реєстрація прав на земельні ділянки, надані для ведення фермерського господарства, у зв'язку із створенням юридичної особи з організаційно-правовою формою фермерське господарство проводиться за відповідною юридичною особою на підставі документів, необхідних для такої реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком, виданих на ім'я засновника, члена такого фермерського господарства.
З аналізу наведеного вбачається, що постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 не було передбачено порядку реєстрації земельних ділянок, виділених фізичній особі для створення в майбутньому фермерського господарства, яка звернулась для проведення реєстрації права користування на юридичну особу (фермерське господарство).
16.11.2021 на підставі державного акту на право постійного користування землею у Державному реєстрі речових прав було здійснено запис про право постійного користування земельною ділянкою, правокористувачем за якою було зазначено ОСОБА_1 .
Отже, реєстрація ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою, яка відбулась 16.11.2021 (тобто до прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 02.05.2023 № 432 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України у сферах державної реєстрації"), у повному обсязі відповідала вимогам чинного на той момент законодавства.
Позивач не ставить під сумнів законність набуття ОСОБА_1 права постійного користування земельною ділянкою, що є предметом спору.
Відповідно до пункту 6-1 розділу Х Земельного кодексу України (в редакції від 28.10.2021), громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, а також орендарі земельних ділянок, які набули право оренди землі шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до 2010 року, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність з розстрочкою платежу до десяти років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу. Вимоги частини сьомої статті 130 цього Кодексу не поширюються на земельні ділянки, які придбаваються відповідно до цього пункту. Право викупу також належить громадянам України - спадкоємцям громадян, яким належало право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної і комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, коли такі земельні ділянки були передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у праві власності є рівними. Права постійного користування та довічного успадковуваного володіння земельними ділянками державної та комунальної власності зберігаються за суб'єктами відповідного права, які не здійснили викуп таких ділянок відповідно до абзацу першого цього пункту.
З огляду на викладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 був наділений правом, передбаченим положеннями пункту 6-1 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, а Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області при прийнятті рішення ХІХ сесії VIII скликання №475-VIII від 07.10.2021 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним на той час законодавством, відтак, відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки від 30.12.2021, зареєстрований в реєстрі за №2371, укладений між ОСОБА_1 та Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області на підставі рішення ХХІІ сесії VII скликання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області №596-VII від 23.12.2021, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 6320685500:02:000:0598.
Доводи позивача, що земельна ділянка на праві постійного користування для ведення СФГ надавалась ОСОБА_1 не як громадянину України, а як спеціальному суб'єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства спростовуються тим, що наведеними вище положеннями передбачено право громадянина України для одержання земельної ділянки у постійне користування, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство.
Із матеріалів справи не вбачається і позивач не посилається на те, що право постійного користування набуто ОСОБА_1 з порушенням законодавства.
Укладення оспорюваного договору вчинено відповідно до вимог пункту 6-1 розділу Х Земельного кодексу України (в редакції від 28.10.2021).
Безпідставними є доводи позивача, що положення статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" було передбачено як обов'язкову умову створення і державну реєстрацію СФГ, оскільки у спірних правовідносинах ОСОБА_1 після набуття права постійного користування на земельну ділянку створив і зареєстрував СФГ "Мрія".
Поряд з цим, як зазначено вище, постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 не було передбачено порядку реєстрації земельних ділянок, виділених фізичній особі для створення в майбутньому фермерського господарства, яка звернулась для проведення реєстрації права користування на юридичну особу (фермерське господарство).
У спірних правовідносинах дії відповідачів не суперечили положенням пункту 6-1 розділу Х Земельного кодексу України (в редакції від 28.10.2021), якими передбачено, що громадяни України, яким належить право постійного користування, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства, мають право на викуп таких земельних ділянок у власність.
Обставини перебування земельної ділянки у власності ОСОБА_1 , як засновника СФГ "Мрія", не спростовує обставини набуття останнім прав володіння і користування земельною ділянкою, наданої його засновнику для ведення фермерського господарства.
У позові ГУ Держгеокадастру посилається на постанови Верховного Суду, відповідно до правових висновків в цілому яких, після реєстрації фермерського господарства та набуття ним статусу юридичної особи, обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалась відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
Однак, у спірних правовідносинах 2-им відповідачем з дотриманням усіх норм діючого на час вчинення відповідних дій законодавства реалізовано передбачене законом право набуття земельної ділянки у власність.
Поряд з цим, позивачем не наведено жодної норми законодавства, порушення якої допущено відповідачами у справі, при тому, що позивач не спростовує обставини набуття права користування земельною ділянкою у постійне користування за ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та наявності підстав для визнання недійсним договору купівлі - продажу (викупу) від 30.12.2021, зареєстрованого в реєстрі за №2371, укладений між ОСОБА_1 та Близнюківською селищною радою Лозівського району Харківської області на підставі рішення ХХІІ сесії VII скликання Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області №596-VII від 23.12.2021, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 6320685500:02:000:0598 і обов'язку селищної ради прийняти земельну ділянку у комунальну власність.
Правова позиція позивача ґрунтується тільки на правових позиціях Верховного Суду, які орієнтують на обов'язкове створення фермерського господарства після отримання земельної ділянки в постійне користування. Втім, механізми такої реєстрації були прописані в нормативних актах вже після укладення угоди між відповідачами.
Щодо висновків, викладених у постанові від 23.06.2020 по справі № 922/989/18 Великої Палати Верховного Суду, на які посилається позивач, суд зазначає, що обставини у зазначеній справ не є релевантними до обставин даної справи, оскільки в справі № 922/989/18 предметом позову було визнання за СФГ права постійного користування земельною ділянкою після виходу голови ФГ зі складу господарства та в подальшому смерті такої фізичної особи, яка отримувала земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Крім того, у справі № 922/989/18 Наказом ГУ Держгеокадастру було припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення, у зв'язку зі смертю користувача земельної ділянки. Верховний суд зазначив, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.
Враховуючи викладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання договору купівлі - продажу (викупу) земельної ділянки недійсним та відсутність підстав для їх задоволення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позовна вимога про припинення права власності на спірну земельну ділянку та прийняття селищною радою земельної ділянки в комунальну власність є похідними від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки. Оскільки суд відмовляє в позові в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки, похідні вимоги також задоволенню не підлягають, як безпідставні.
Окрім цього, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Враховуючи, що дії ОСОБА_1 з набуття права постійного користування, реєстрації права постійного користування і набуття права власності на земельну ділянку повністю відповідають вимогам законодавства, позбавлення права власності у спірних правовідносинах не ґрунтується на законі та суперечить приписам статті 9 Конституції України, статей 17, 18 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статті 19 Закону України "Про міжнародні договори" та положенням Конвенції про захист прав і основних свобод людини, та матиме наслідком непропорційне втручання у право на мирне володіння майном.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
В силу приписів частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи (аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 09.11.2016 у справі № 6-1457цс16 та від 09.11.2016 № 6-2170цс16). У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску (постанова Касаційного господарського суду Верховним Судом від 26.03.2018 у справі № 922/273/17).
У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у позові з підстав його необґрунтованості, а тому клопотання відповідача-2 ( ОСОБА_1 ) про застосування строку позовної давності не розглядається.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 1, 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про відмову у позові повністю.
У відповідності до частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача. Судові витрати відповідача -2 - ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги в розмірі 9647,66грн покладаються на позивача - ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну ОСОБА_1 задовольнити.
2.Рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2025 у справі №922/4794/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61165, м. Харків, вул. Космічна, 21, код ЄДРПОУ 39792822) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. код НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 9647,66грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 05.11.2025.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін