ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 жовтня 2025 року Справа № 903/466/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Новак С.Я.
за участю представників сторін:
позивача: Окунєв І.С.
відповідача: Дей М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ" на рішення Господарського суду Волинської області від 02.09.2025 у справі №903/466/25, ухвалене суддею Шум М.С., повне рішення складено 11.09.2025р.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКТ"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ - ЗЕРНО - ПРОДУКТ"
про визнання в частині недійсним договору купівлі-продажу та стягнення 197 320,02 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАКТ" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ - ЗЕРНО - ПРОДУКТ", в якій просить стягнути 197 320,02 грн. суми недоплати за товар та визнати недійсним пункт 6.9 Договору купівлі-продажу №0610/995947 від 06.10.2023 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАКТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ - ЗЕРНО - ПРОДУКТ".
Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.09.2025 позов задоволено. Визнано недійсним пункт 6.9. Договору купівлі-продажу №0610/995947 від 06.10.2023 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАКТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ». Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКТ" 197 320,02 грн. суми недоплати за товар та 6 056,00 грн. сплаченого судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ - ЗЕРНО - ПРОДУКТ" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 02.09.2025 року у справі №903/466/25. Прийняти нове рішення - у задоволенні позовних вимог ТОВ “ТРАКТ» відмовити повністю. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.
Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував їх у Господарського суду Волинської області.
06.10.2025р. матеріали справи №903/466/25 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ - ЗЕРНО - ПРОДУКТ" на рішення Господарського суду Волинської області від 02.09.2025 у справі №903/466/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23.10.2025 р. о 10:30 год.
12.10.2025 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКТ" через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу ТОВ «ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ» на рішення Господарського суду Волинської області від 02.09.2025 р. у справі №903/466/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 02.09.2025 р. у справі №903/466/25 - без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАКТ» судові витрати у справі. Судові засідання у даній справі, проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі «ВКЗ» захищеного відеоконференцзв'язку з судом (https://vkz.court.gov.ua/) за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАКТ» - адвоката Окунєва І.С., який зареєстрований у системі електронного суду з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 р. заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКТ" - Окунєва Ігоря Сергійовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/466/25 - задоволено.
16.10.2025р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ - ЗЕРНО - ПРОДУКТ" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2025 р. заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ - ЗЕРНО - ПРОДУКТ" - Дея Миколи Івановича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/466/25 - задоволено.
17.10.2025 до суду апеляційної інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ - ЗЕРНО - ПРОДУКТ" надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач просить апеляційну скаргу ТзОВ «Волинь-зерно-продукт» задоволити. Рішення Господарського суду Волинської області від 02.09.2025 р. у справі №903/466/25 скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «ТРАКТ» у задоволенні позову повністю. Визнати пункт 6.9 договору купівлі-продажу № 0610/995947 від 06.10.2023 р. таким, що відповідає законодавству і є чинним. Стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір.
У судовому засіданні 23.10.2025 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАКТ" заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті апеляційної скарги. Вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 02.09.2025 р. винесено з дотриманням чинного законодавства тому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ" залишити без задоволення.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ" у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, а, відтак таким, що підлягає скасуванню.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.09.2025 р. у справі №903/466/25 позов задоволено. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач безпідставно не виконав належним чином умов договору купівлі-продажу №0610/995947 від 06.10.2023, оскільки пункт 6.9. Договору не відповідає законодавству і не може бути застосований у спірних відносинах, відтак позов задовольнив і визнав його недійсним.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ" стверджує, що рішення Господарського суду Волинської області від 02.09.2025 року у справі №903/466/25 підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також із неповним дослідженням фактичних обставин справи і доказів.
Зокрема, наголошує на тому, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, фактично зводить обов'язок Продавця щодо реєстрації податкової накладної виключно до сфери публічно-правових відносин, вважаючи його лише податковим обов'язком, встановленим Податковим кодексом України. На підставі такого підходу суд дійшов висновку про неможливість договірного регулювання наслідків його порушення. Така позиція є хибною, оскільки суперечить як умовам укладеного між сторонами Договору, так і положенням чинного податкового законодавства. Аналіз змісту Договору свідчить, що сторони чітко передбачили у ньому необхідність належного документального оформлення поставки, включно із своєчасною реєстрацією податкової накладної в ЄРПН.
Відповідно до статті 201 ПК України, саме продавець (постачальник) зобов'язаний скласти та зареєструвати податкову накладну. Закон не передбачає можливості для покупця самостійно зареєструвати податкову накладну чи усунути наслідки її несвоєчасної реєстрації.
Отже, на Продавця - ТОВ «ТРАКТ» - покладено як податковий, так і договірний обов'язок належним чином забезпечити документальне оформлення поставки, зокрема своєчасну реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.
Висновок суду першої інстанції про «неможливість» договірної відповідальності за прострочення реєстрації податкової накладної суперечить не лише прямим положенням законодавства, а й системному змісту укладеного між сторонами Договору.
Такий висновок фактично ігнорує взаємозв'язок умов пунктів 3.6, 4.4, 5.3.4, 6.1, 6.6 та 6.9 Договору, які у сукупності визначають обов'язок Продавця забезпечити передачу не лише товару, але й належно оформлених документів, що є невід'ємною частиною виконання договірного зобов'язання.
Суд першої інстанції, визнаючи пункт 6.9 Договору недійсним, обґрунтував це нібито його суперечністю нормам податкового законодавства. Такий підхід є необґрунтованим і не відповідає загальним засадам цивільного права, які закріплюють принцип свободи договору та автономію волі сторін.
На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про недійсність пункту 6.9 є безпідставним, оскільки він ігнорує фундаментальні принципи свободи договору та автономії волі сторін, закріплені у статтях 6, 627 та 628 Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції, розглядаючи справу, обмежився загальними міркуваннями щодо природи податкових накладних і санкцій, проте не надав належної оцінки факту понадрічного прострочення та його наслідків для Покупця. Ігнорування цієї ключової обставини призвело до неправильного вирішення спору по суті.
Отже, несвоєчасна реєстрація податкової накладної №2 від 14.10.2023 року з простроченням у 450 днів є істотним порушенням Договору, яке позбавило Покупця законного права на податковий кредит. Саме ця обставина виправдовує застосування передбачених пунктом 6.9 Договору санкцій та утримання суми у розмірі 197 320,02 грн.
Також, апелянт наголошує на тому, що суд не врахував, що згадана сума не є «несплаченою», а була правомірно утримана Відповідачем як договірна санкція, передбачена пунктом 6.9 Договору. Згідно з цим пунктом, у разі несвоєчасної реєстрації податкової накладної Продавець сплачує штраф у розмірі 14 % від вартості партії товару, а Покупець має право вирахувати цю суму самостійно, у тому числі шляхом зарахування зустрічних вимог (ст. 601 ЦК України).
Матеріали справи підтверджують, що саме так і було реалізовано договірне право Покупця: він оплатив 86 % вартості партії товару, а решту 14 % (197 320,02 грн) утримав як штраф. Таким чином, грошове зобов'язання було виконано належним чином у повному обсязі - в порядку, прямо передбаченому договором.
Суд, посилаючись на статті 525 та 526 ЦК України, не дослідив співвідношення цих загальних норм із конкретними умовами договору та статтею 601 ЦК України, яка прямо передбачає можливість припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог. У даному випадку таке зарахування відбулося відповідно до домовленості сторін.
Таким чином, висновок суду про «несплату» суми 197 320,02 грн є безпідставним, не підтвердженим доказами і суперечить як умовам договору, так і нормам цивільного законодавства.
Також, апелянт наголошує на тому, що висновок суду першої інстанції про недійсність пункту 6.9 через його «подібність» до податкової санкції є помилковим. У даному випадку йдеться не про публічно-правову відповідальність, а про договірну санкцію, погоджену сторонами для захисту приватних майнових інтересів Покупця. Ігнорування цієї відмінності призвело до неправильного застосування норм матеріального права та фактичного позбавлення Покупця права на відшкодування шкоди, завданої невиконанням Продавцем його договірних обов'язків.
Відтак, рішення Господарського суду Волинської області від 02.09.2025 року у справі №903/466/25 не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи і підлягає скасуванню.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАКТ" у відзиві вказує на те, що установлення альтернативної, додаткової договірної відповідальності за податкове правопорушення є порушенням принципу правової визначеності з огляду на те, що відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законом. ТОВ «ВОЛИНЬ - ЗЕРНО - ПРОДУКТ» посилається на принцип свободи договору (стаття 627 ЦК України). Однак відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст договору не може суперечити актам цивільного законодавства. Втім пункт 6.9 фактично встановлює відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення норм податкового законодавства, що врегульовано ПК України.
Утримання ТОВ «ВОЛИНЬ - ЗЕРНО - ПРОДУКТ» суми ПДВ є неправомірним, а тому пункт 6.9 договору №0610/995947 від 06.10.2023 р. суперечить публічному порядку, що вказує на те, що положення цього пункту не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку.
Також, позивач вказує на те, що після поставки товару ТОВ «ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ» ТОВ «ТРАКТ» були здійснені всі необхідні дії з метою реєстрації відповідної податкової накладної на повну суму поставки. Такі дії ТОВ «ТРАКТ» загалом виключають можливість застосування будь-яких санкцій до ТОВ «ТРАКТ» за Договором №0610/995947 від 06.10.2023 р.
Таким чином, протиправна поведінка та вина ТОВ «ТРАКТ» у нездійсненні реєстрації податкової накладної відсутні, оскільки нездійснення вказаної реєстрації обумовлене протиправним рішенням податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 14.10.2023 р., що було скасовано в судовому порядку із зобов'язанням податкового органу зареєструвати вказану податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання її на реєстрацію 14.10.2023 р. Саме через дії Головного управління ДПС у Волинській області, не було здійснено реєстрацію податкової накладної №2 від 14.10.2023 р., що свідчить про відсутність в діях ТОВ «ТРАКТ» таких складових правопорушення як протиправна поведінка та вина. При цьому, Договір №0610/995947 від 06.10.2023 р. не містить умов, якими передбачено, що відповідальність, передбачена цим договором, можлива без вини, що можливе згідно з приписами частини першої статті 614 ЦК України.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАКТ» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ» було укладено Договір купівлі-продажу №0610/995947 від 06.10.2023, за умовами якого Продавець в порядку та на умовах даного Договору зобов'язується продати у власність Покупця зернові та олійні культури врожаю 2023 року (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти цей Товар та своєчасно оплатити його в порядку та на умовах, передбачених даним Договором. Кількість Товару, ціна, інші умови продажу (переходу права власності на Товар) Товару обумовлюються сторонами в Договорі, в накладних та/або специфікаціях на кожну конкретну партію Товару (Додатках до даного Договору), які є невід'ємними частинами цього Договору (пункти 1.1., 1.2., 1.3.)
Відповідно до видаткової накладної №16 від 14.10.2023 р., складеної на підставі Договору купівлі-продажу №0610/995947 від 06.10.2023 р., ТОВ “ТРАКТ» передало, а ТОВ “ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ» отримало соняшник 3 класу (2023 року) у кількості 151,58 тон на суму 1 606 748,76 грн. у т. ч. ПДВ: 197 320,02 грн.
Додатково позивач зазначає, що 23.01.2025 у Єдиному державному реєстрі податкових накладних ТОВ “ТРАКТ» було зареєстровано податкову накладну №2 від 14.10.2023 р. (реєстраційний номер 9387722375) на загальну суму 1 606 748,76 грн в т. ч. ПДВ 197 320,02 грн.
Матеріалами справи встановлено, що товар оплачений ТОВ “ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ» частково в сумі 1 409 428, 74 грн.
Водночас, всупереч статтям 525, 526 ЦК України, різниця в сумі 197 320,02 грн. сплачена ТОВ “ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ» не була оплачена та зазначено відповідачем, що утримана ним як штраф, передбачений пунктом 6.9. Договору купівлі-продажу №0610/995947 від 06.10.2023 р.
Відповідно до п. 6.9. Договору купівлі-продажу №0610/995947 від 06.10.2023 р. сторони визначили, що Продавець зобов'язаний після поставки або передплати, в залежності від того, що трапилося раніше, зареєструвати податкову накладну та/або розрахунки коригувань до податкової накладної у ЄРПН з відповідним заповненням всіх обов'язкових реквізитів податкової накладної (у тому числі коду товару згідно з УКТ ЗЕД, що вказаний у відповідній Специфікації цього Договору) та на повну суму поставки (або передплати), з урахуванням наступних граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Сторони погодили, що Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 14% (при продажу Покупцю одного з таких видів сільськогосподарської продукції: соняшник, ячмінь, ріпак, кукурудза, пшениця, соя), або 20% (при продажу Покупцю інших товарів) від загальної вартості відповідної партії Товару.
Покупець має право вирахувати суму штрафу із загальної вартості будь- якої партії Товару, задовольнивши свою вимогу щодо сплати штрафу, вказаного в цьому пункті, за рахунок коштів, які підлягають виплаті на рахунок Продавця (в такому разі виставлення додаткових письмових вимог не вимагається), незалежно від того, згідно якої Специфікації має бути здійснена виплата та/або в односторонньому порядку зарахувати зустрічні вимоги відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вище викладене, позивач звернувся до Господарського суду Волинської області із позовною заявою в якій наголосив на тому, що передбачена пунктом 6.9. Договору купівлі-продажу №0610/995947 від 06.10.2023 р. відповідальність Продавця не пов'язана з виконанням ним його основного зобов'язання відносно передачі у власність Товару Покупцю, і виникає лише у разі невиконання Продавцем вимог податкового законодавства. Відповідно, пункт 6.9. Договору купівлі-продажу №0610/995947 від 06.10.2023 р. суперечить статтям 3, 173, 174, 216, 217, 218, 230 ГК України, не може застосовуватися у спірних правовідносинах, але підлягає визнанню недійсним, оскільки обов'язок зареєструвати податкову накладну та/або розрахунки коригувань до податкової накладної у ЄРПН не є господарським зобов'язанням та/або правилом здійснення господарської діяльності, за порушення яких умовами договору може встановлюватись господарсько-правова відповідальність. Обов'язок зареєструвати податкову накладну та/або розрахунки коригувань до податкової накладної у ЄРПН є податковим обов'язком, що визначається ПК України, та за невиконання якого виключно ПК України встановлена відповідальність.
Відтак, просить визнати недійсним пункт 6.9. Договору купівлі-продажу №0610/995947 від 06.10.2023 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАКТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАКТ» 197 320,02 грн.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.09.2025 - позов задоволено.
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абзац другий частини 3 статті 6 ЦК України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 216 ЦК України встановлені правові наслідки недійсності правочину. Згідно з частиною першою цієї статті недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вище вже було вказано, у пункті 6.9. Договору купівлі-продажу №0610/995947 від 06.10.2023 р. сторони визначили, що Продавець зобов'язаний після поставки або передплати, в залежності від того, що трапилося раніше, зареєструвати податкову накладну та/або розрахунки коригувань до податкової накладної у ЄРПН з відповідним заповненням всіх обов'язкових реквізитів податкової накладної (у тому числі коду товару згідно з УКТ ЗЕД, що вказаний у відповідній Специфікації цього Договору) та на повну суму поставки (або передплати), з урахуванням наступних граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Сторони погодили, що Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 14% (при продажу Покупцю одного з таких видів сільськогосподарської продукції: соняшник, ячмінь, ріпак, кукурудза, пшениця, соя), або 20% (при продажу Покупцю інших товарів) від загальної вартості відповідної партії Товару.
Покупець має право вирахувати суму штрафу із загальної вартості будь- якої партії Товару, задовольнивши свою вимогу щодо сплати штрафу, вказаного в цьому пункті, за рахунок коштів, які підлягають виплаті на рахунок Продавця (в такому разі виставлення додаткових письмових вимог не вимагається), незалежно від того, згідно якої Специфікації має бути здійснена виплата та/або в односторонньому порядку зарахувати зустрічні вимоги відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до пункту 201.1, абзаців першого, другого пункту 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/ послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Ст.120-1 ПК України встановлено відповідальність за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної.
Відтак, встановивши у пункті 6.9. Договору купівлі-продажу №0610/995947 від 06.10.2023 р. відповідальність, сторони фактично передбачили компенсацію Покупцеві певних негативних наслідків, які можуть у нього виникнути у разі невиконання Продавцем передбаченого нормами податкового законодавства обов'язку з реєстрації податкової накладної.
Колегія суддів наголошує на тому, що обов'язок зареєструвати податкову накладну та/або розрахунки коригувань до податкової накладної у ЄРПН є податковим обов'язком, що визначається ПК України, та за невиконання якого виключно ПК України встановлена відповідальність.
Аналогічний висновок про те, що невиконання або неналежне виконання відповідних умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції викладений також у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 р. у справі №917/799/17, від 07.02.2019 р. у справі №913/272/18.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що ТОВ “ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ» безпідставно не виконало належним чином грошові зобов'язання за Договором купівлі-продажу №0610/995947 від 06.10.2023 р., оскільки пункт 6.9. Договору не підлягає застосуванню у правовідносинах за цим Договором з огляду на його невідповідність актам законодавства України та наявність підстав для визнання недійсним.
Договір купівлі-продажу №0610/995947 від 06.10.2023 р. є правочином, а тому при його укладенні повинні бути дотримані вимоги статті 203 ЦК України, що визначають загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Водночас, покупець має передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв'язку з неврахуванням сплачених ним за поставлений товар грошових коштів до податкового кредиту відповідно до абзаців сімнадцятого, вісімнадцятого пункту 201.10 статті 201 ПК України та інших норм податкового законодавства.
За встановлених обставин, ураховуючи згадані норми законодавства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності порушення відповідачем умов договору купівлі - продажу №0610/995947 від 06.10.2023, який на підставі належним чином оцінених доказів, врахувавши фактичні обставини справи, дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Дослідивши доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що установлення альтернативної, додаткової договірної відповідальності за податкове правопорушення є порушенням принципу правової визначеності з огляду на те, що відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законом.
Скаржник посилається на зміст статті 627 ЦК України, яким закріплюється цивільно-правовий принцип свободи договору, аргументуючи цим можливість встановлення умовами договору учасників цивільних відносин відповідальності на власний розсуд. Однак, такий аргумент спростовується посиланням на положення частини 3 статті 6, частини першої статті 203 ЦК України, адже зміст договору не може суперечити актам цивільного законодавства. Втім пункт 6.9 Договору встановлює відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення норм податкового законодавства, регулювання яких здійснюється нормами ПК України.
З огляду на зазначене, неповна сплата ТОВ «ВОЛИНЬ - ЗЕРНО - ПРОДУКТ» придбаного товару за господарським договором помилково ототожнюється покупцем з сумою ПДВ, неврахованою до податкового кредиту, а тому пункт 6.9 договору №0610/995947 від 06.10.2023 р. суперечить існуючому правовому регулюванню податкових відносин, а обов'язок покупця належним чином виконати умови договору купівлі-продажу цим положенням договору не скасовується.
Відтак, колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги та відхиляє їх.
Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, у апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ" на рішення Господарського суду Волинської області від 02.09.2025 у справі №903/466/25 не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬ-ЗЕРНО-ПРОДУКТ" на рішення Господарського суду Волинської області від 02.09.2025 у справі №903/466/25 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №903/466/25 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "04" листопада 2025 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Василишин А.Р.