вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" листопада 2025 р. Справа№ 910/11802/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Пустовіт О.Ю. - адвокат, посвідчення № 2736;
відповідача: Григораш К.М. - адвокат, посвідчення № 002968;
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.09.2025
у справі № 910/11802/25 (суддя - Джарти В.В.)
за результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЦЕСТ-ПЛЮС" про забезпечення позову до подання позовної заяви
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЦЕСТ-ПЛЮС"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство"
про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 3 231 466,46 грн.
1. Короткий зміст поданої заяви
Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЦЕСТ-ПЛЮС» (далі - заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій просило суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО» (код ЄДРПОУ 37856467), які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми у розмірі 3 231 466,46 грн.
2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЦЕСТ-ПЛЮС» про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО», та знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми у розмірі 3 231 466,46 грн.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду.
Не погодившись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» 06.10.2025 (засобами поштового зв'язку) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 10.10.2025), в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЦЕСТ-ПЛЮС" - відмовити.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 було, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/11802/25; призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/11802/25 на 04.11.2025.
24.10.2025 від заявника надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі який в порядку ст. 263 ГПК України було прийнято судом.
В судове засідання 04.11.2025 з'явились представники обох сторін. Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, відмовивши у задоволенні поданої заяви. Представник заявника в судовому засіданні проти вимог і доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення. В судовому засіданні 04.11.2025 також протокольною ухвалою було відмовлено в поновленні строку на подання нових доказів позивачу (заявнику) на підставі ст. 119 ГПК України. Нові докази (подані обома учасниками апеляційного провадження) залишено без розгляду, оскільки такі з'явились після поставлення оскаржуваної ухвали у розумінні ст. 269 ГПК України. Письмові пояснення скаржника прийнято лише в межах ст. 42, 269 ГПК України. А тому перегляд ухвали суду першої інстанції було ухвалено здійснювати в межах ч. 1 ст. 269 ГПК України на підставі доказів, що містяться в матеріалах оскарження.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в них доводів
Апелянт не погоджується з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції, вважає, що вона була ухвалена з порушенням норма матеріального та процесуального права з урахуванням наступного.
Так, скаржник вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 року у справі №910/11802/25 про забезпечення позову є протиправною та підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції.
При цьому, підставами скасування ухвали скаржник вказав, що судом першої інстанції не враховано пояснення та заперечення, подані ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО» до суду першої інстанції. Більше того, скаржник вказує про недоцільність застосування заходів забезпечення позову, оскільки ТОВ «Будівельна компанія «ЦЕСТ-ПЛЮС» лише мала намір звернутися з даним позовом до суду.
В цій частині скаржник зазначив про необґрунтованість вимог майбутнього позову з підстав подання ним «орієнтовного» розрахунку заборгованості, яка підлягає поверненню ТОВ «Будівельна компанія «ЦЕСТ-ПЛЮС».
Більше того, сторона вважає, що самі по собі обставини віднесення його як надавача послуг до категорії «Дефолтний» не є свідченням того, що останній не спроможний повернути грошові кошти, оскільки статус «Дефолтний» припиняється після проведення відповідних розрахунків товариством. Водночас, саме накладення арешту на вказані кошти також зумовлює часткову неможливість виконання грошових зобов'язань перед позивачем.
А тому сторона просила скасувати ухвалу суду першої інстанції через необґрунтованість з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
5. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
У поданому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Будівельна компанія «ЦЕСТ-ПЛЮС» не погоджується з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі з урахуванням наступного.
Так, сторона зазначила, що ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО» жодним чином не заперечує щодо доводів позивача про необхідність повернення грошових коштів, хоча і вважає що сума, яка підлягає поверненню, має бути нижчою.
Окрім цього, заявник вважає, що незгода скаржника з сумою, яка підлягає стягненню судом, сама по собі не є підставою скасування вжитих заходів забезпечення позову. При цьому скаржник не позбавлений можливості заперечувати проти задоволення позовних вимог з наведених ним підстав, що підлягає дослідженню судом під час розгляду справи по суті.
Більше того, заявник зазначив, що скаржник, вказуючи про відсутність підстав стверджувати про його неплатоспроможність, а також обмеження ведення ним господарської діяльності, не підтверджує вказаних обставин будь-якими доказами. Натомість, як слідує з відомостей розміщених на сайті Національної енергетичної компанії «Укренерго» за посиланням в мережі Інтернет https://wservice.ua.energy/entsoe/getdefault ТОВ «Енергетичне партнерство», починаючи з 15.09.2025 року присвоєно статус «Дефолтний». При цьому станом на час подання цього відзиву скаржник так і не вжив всіх необхідних заходів для покращення свого фінансового становища та припинення статусу «Дефолний» щодо нього.
Також, за доводами сторони, матеріали справи не містять будь яких доказів на підтвердження унеможливлення ведення господарської діяльності скаржника в зв'язку з застосованими заходами забезпечення позову, отже, такі твердження скаржника є надуманими та безпідставними.
6. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Схожі за змістом правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у наступних постановах Верховного Суду: 23 квітня 2025 року у cправі № 910/3427/24, 15 січня 2025 року у cправі № 913/333/24. Доводи позивача щодо нерелевантності наведеної судової практики відхиляються через те, що предметом дослідження тут є процесуальне питання, яке вирішується судом за загальними правилами з урахуванням вимог процесуального законодавства.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно із приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 та в наступних постановах Верховного Суду, зокрема від 17 квітня 2025 року у справі № 910/8703/24).
Так, за приписами частини першої статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2025 у справі № 904/3756/24, від 20.01.2025 у справі № 916/2957/24).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та, зокрема, не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.
Так, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. (Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2024 р. у справі № 908/2835/22 (908/1829/23), від 09.06.2021 р. у справі № 914/2438/20, від 24.05.2021 р. у справі № 910/3158/20.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що заявником (позивачем) не доведено належними та допустимими доказами існування обставин, які є підставами для накладення арешту на грошові кошти відповідача та яким чином невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.
Фактично позиція заявника та суду першої інстанції ґрунтується лише на наявному у відповідача статусі "Дефолтний" (присвоєного відповідачу відповідно до Постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 307 "Про затвердження Правил ринку" (надалі - Правила ринку).
Так, згідно з пунктом 1.7 вказаних Правил ринку, у випадку нездійснення відповідної оплати учасником ринку електричної енергії, такий учасник набуває статусу "Переддефолтний", а якщо тривалість статусу "Переддефолтний" для учасника ринку становить більше двох робочих днів, такий учасник отримує статус "Дефолтний". Наслідком статусу "Дефолтний", відповідно до Правил ринку, є втрата права учасником ринку постачати електричну енергію своїм споживачам.
В даному аспекті, суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначений статус ще не свідчить про повну неможливість товариством виконання власних грошових зобов'язань. Як зазначалось раніше, статус "Переддефолтний" та "Дефолтний" може бути набутий у разі несплати за надані у період дії воєнного стану оператором системи передачі або оператором систем розподілу послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. При цьому, при приведенні розрахунків у відповідність та погашенні такої заборгованості, згідно п. 1.7.7 розділу І Правил ринку, такий статус втрачається.
А, тому, відповідно, суд апеляційної інстанції вважає передчасним висновок суду першої інстанції, що фактично самого лише такого статусу у відповідача достатньо для існування ризику неможливості виконання ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО» зобов'язань за договором.
Більше того, суд апеляційної інстанції зазначає, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, обмежившись посиланням на статус «Дефолтний», не мотивував, які саме існують обставини, які можуть бути підставами для накладення арешту на грошові кошти відповідача та яким чином невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, утруднити чи унеможливити виконання рішення суду. В матеріалах справи відсутні будь-які докази в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України вчинення відповідачем будь-яких дій, що свідчили б про наміри сторони утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.
Також, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було враховано наявності (на момент розгляду заяви) розбіжностей щодо розміру заборгованості з урахуванням часткового виконання з 01.09.2025 по 15.09.2025 умов договору відповідачем, що не заперечується заявником. Так, в судовому засіданні 04.11.2025 сторони підтвердили факт часткового виконання відповідачем умов договору у вересні 2025, через що розмір заборгованості став меншим.
В цій частині обґрунтовані також є доводи скаржника, що точні відомості щодо обсягу та вартості наданих послуг з поставки електричної енергії та передачі/розподілу електричної енергії за період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року включно ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПАРТНЕРСТВО» наразі відсутні, оскільки такі відомості формуються ОСР (оператором системи розподілу) Ринку електричної енергії за закінченням звітного періоду надання таких послуг - тобто календарного місяця. Вказаного заявником спростовано не було як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.
А тому суд апеляційної інстанції з урахування вказаних вище норм права та правових позицій Верховного Суду вважає, що матеріали справи не містять, по-перше, доказів наявності обставин або вчинення відповідачем дій, які можуть призвести до порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача шляхом утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду на користь позивача. По-друге, ухвала не містить мотивів відхилення заперечень скаржника щодо часткового виконання умов договору та, відповідно, зменшення суми боргу. Тоді як накладення арешту на більшу суму фактично перешкоджатиме провадженню господарської діяльності відповідача. В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника, що суд першої інстанції всупереч положенням ст. 136, 140, 234 ГПК України не мотивував відхилення доводів та заперечень відповідача, поданих до суду першої інстанції (т. 215-226), натомість наклав арешт на всю заявлену суму.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у межах суми майбутнього позову 3 231 466,46 грн - є адекватними та обґрунтованими заходами забезпечення позову, які відповідають меті їх застосування та перебувають у безпосередньому зв'язку з предметом позову - є передчасним. Тому в задоволенні заяви слід відмовити.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно з положеннями ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим судом було передчасно задоволено заяву про забезпечення позову, оскільки наведені заявником обставини не є підставою для задоволення такої заяви. Відтак апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову до подачі позову.
Керуючись ст. 2, 136-137, 269, 270, 271, ст. 275, ст. 276, ст. 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/11802/25 - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 у справі № 910/11802/25 - скасувати, відмовивши в задоволенні заяви Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЦЕСТ-ПЛЮС" про забезпечення позову до подання позовної заяви.
3. Матеріали оскарження повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 05.11.2025.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім