вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" жовтня 2025 р. Справа№ 910/13039/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Тищенко А.І.
Коробенка Г.П.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Сібілєв М.А. адвокат;
від відповідача: Колток О.М. адвокат,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 (повний текст складено 21.01.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 (повний текст складено 30.01.2025)
за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» про розподіл судових витрат
у справі № 910/13039/24 (суддя Босий В.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
про стягнення 1 734 000,00 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог і заперечень.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» (надалі - ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (надалі - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України») про стягнення 1 734 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» всупереч умовам договору про закупівлю послуг №4600006939 від 23.12.2022 та ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» не повернуло суму гарантійного платежу, яка була отримана останнім в якості забезпечення виконання вищевказаного договору за банківською гарантією №30253/ЮГ-22 від 14.12.2022, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 1734 000,00 грн.
Відповідач у відзиві заперечував проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що позивачем несвоєчасно виконано зобов'язання із виконання робіт за договором про закупівлю послуг №4600006939 від 23.12.2022, що є підставою для стягнення бенефіціаром гарантійної суми за банківською гарантією №30253/ЮГ-22 від 14.12.2022..
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/13039/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» грошові кошти у розмірі 1 734 000,00 грн та судовий збір у розмірі 20 808,00 грн.
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 910/13039/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» про розподіл судових витрат задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 07.02.2025 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі № 910/13039/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; судові витрати покласти на позивача.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Також, не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 14.02.2025 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 910/13039/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу; судові витрати покласти на позивача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2025 справу № 910/13039/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тищенко А.І., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі № 910/13039/24, розгляд справи призначено до розгляду на 20.03.2025 о 14 год 00 хв, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 910/13039/24, розгляд справи призначено до розгляду на 20.03.2025 о 14 год 10 хв, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк.
20.03.2025 у судовому засіданні Північний апеляційний господарський суд протокольною ухвалою постановив об'єднати розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 910/13039/24 для спільного розгляду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2025 оголошено перерву у розгляді справи № 910/13039/24 до 10 год 40 хв 30.04.2025.
У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, судове засідання 30.04.2025 не відбулось.
Розпорядженням в.о. Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025 справу № 910/13039/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тищенко А.І., Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2025 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 910/13039/24, повідомлено учасників апеляційного провадження, що розгляд справи № 910/13039/24 відбудеться 02 .06.2025 о 14 год 40 хв.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 та 03.07.2025 оголошено перерви у розгляді справи № 910/13039/24 до 03.07.2025 та 16.07.2025 відповідно.
Враховуючи значну кількість апеляційних скарг у справах та навантаження, а також участь суддів 16.07.2025 у розгляді скарг у складі інших судових колегій, колегія ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 910/13039/24 призначено на 13.08.2025 о 14 год 40 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 оголошено перерву у розгляді справи № 910/13039/24 до 10 год 40 хв 01.10.2025.
Позиція інших учасників справи.
27.02.2025 ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що подана відповідачем апеляційна скарга є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, викладено прохання залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення та додаткове рішення - без змін.
Мотивуючи заперечення проти апеляційної скарги відповідача, позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотримання норм матеріального та процесуального права. Крім цього, скаржником не заперечується, що ухвалюючи рішення по суті справи, судом першої інстанції також враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі №910/3777/18, від 01.04.2019 у справі №910/2693/18 і від 27.01.2020 у справі №911/1867/18 - щодо розмежування юридичних конструкцій невиконання та неналежного виконання, а також висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23 - щодо того, що можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору. Також відповідачем не заперечується і повне виконання робіт по Договору, відтак керуючись п. 10.9.6. Договору та п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» Відповідач повинен повернути Позивачу суму банківської гарантії, що детально обґрунтовано у позовній заяві та підтверджено рішенням суду першої інстанції.
Явка представників сторін.
У судове засідання 01.10.2025 з'явилися представники позивача та відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2025 вимоги апеляційних скарг підтримав, просив апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі № 910/13039/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, а також додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 910/13039/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу; судові витрати покласти на позивача.
Представник позивача проти вимог апеляційних скарг заперечував, просив апеляційний господарський суд відмовити у їх задоволенні, оскаржуване рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду просив залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як убачається з матеріалів, 23.12.2022 між ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» (підрядник) та ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (замовник) було укладено договір про закупівлю послуг №4600006939 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору, зобов'язується на свій ризик надати Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Дубно), відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.
У відповідності до п. 1.2 Договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), договірною ціною (додаток №2) та графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно із договірною ціною (додаток №2) становить 34 680 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 5 780 000,00 грн.
04.12.2023 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 в якій сторони дійшли згоди викласти п. 3.1 Договору у наступній редакції: «Загальна вартість виконуваних робіт за цим Договором, що є ціною договору згідно із договірною ціною (додаток №2) становить: 34 667 157,52 грн. в тому числі ПДВ 20% 5 777 859,59 грн.
Пунктом 11.1 Договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Відповідно до п. 10.9.1 Договору сторонами узгоджено, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрати газу ГРС Розвадів)» згідно оголошення про проведення процедури закупівлі №UA-2022-11-17-004972-а, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 17.11.2022, підрядник зобов'язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - гарантія) на суму 1734 000,00 грн., що становить 5% ціни цього договору.
Термін дії гарантії - до 28 лютого 2024 включно (п. 10.9.3 Договору).
14.12.2022 між позивачем (принципал) та Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (банк-гарант) укладено договір про надання гарантії №30253/ЮГ-22, відповідно до якого гарант надає гарантії виконання договору з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору, що укладається за результатами процедури закупівлі: «Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пунктів вимірювання витрат газу ГРС Дубно)», згідно оголошення про закупівлю №UA-2022-11-17-004972-а, що проводилася ТОВ «Оператором газотранспортної системи України» (бенефіціар); сума гарантії 1 734 000,00 грн.
14.12.2022 Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» (гарант) видано банківську гарантію №30253, якою гарант гарантував належне виконання принципалом (позивачем) зобов'язань по виконанню договору та безумовно зобов'язався протягом п'яти банківських після отримання вимоги бенефіціара (відповідача) сплатити йому повну суму банківської гарантії у розмірі 1 734 000,00 грн. без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором.
У п. 10.9.5 Договору визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником своїх зобов'язань за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією.
Бенефіціар звернувся до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» із вимогою (SWIFT-повідомлення від 26.02.2024) про сплату грошової суми за банківською гарантією №30253 від 14.12.2022, що була видана на користь позивача, в розмірі 1 734 000,00 грн.
Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» листом №1-747 від 26.02.2024 повідомив позивача про необхідність здійснення гарантійного платежу в розмірі 1 734 000,00 грн., у зв'язку з чим просив перерахувати кошти у зазначеному розмірі на рахунок банку.
05.03.2024 позивач сплатив на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» грошові кошти у розмірі 1 734 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №176 від 05.03.2024.
В той же час, за твердженням позивача, роботи за Договором були виконані в повному обсязі, однак, відповідачем в силу приписів ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» не було повернуто грошові кошти, які були ним отримані в якості забезпечення виконання договору, що стало підставою для звернення до суду із даною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач стверджував про неналежне виконання підрядником зобов'язань за договором, що є підставою для задоволення замовником (бенефіціаром) своїх вимог на умовах, визначених гарантією.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Суд апеляційної інстанції, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Здійснюючи апеляційне провадження у даній справі, колегія суддів зазначає таке.
Положеннями ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з приписами ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 560 Цивільного кодексу України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Статтею 562 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
У відповідності до ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Системний аналіз вказаних норм діючого законодавства дає підстави для висновку, що підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення зобов'язань з боку принципала, але не у відношенні гаранта, а щодо бенефіціара за основним зобов'язанням.
Тобто, підставою для виконання гарантом своїх зобов'язань є особливий стан сторін в основній угоді, в якій гарант не є суб'єктом. Іншими словами, гарант сплачує відповідну суму бенефіціару при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №639, відповідно до пункту 9 частини 3 розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів.
По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися.
По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, від 27.01.2020 у справі №911/1867/18.
Таким чином, під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання. Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Отже, неналежне виконання зобов'язання - це порушення умов, визначених змістом зобов'язання (виконання зобов'язання з певними недоліками, дефектами). При неналежному виконані боржник виконує обов'язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом.
За загальними умовами виконання зобов'язання, що містяться у ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ст. 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту
Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені Технічними вимогами і якісними характеристиками (додаток №1), Договірною ціною (додаток №2) та Графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід'ємною частиною договору.
У п. 4.1 Договору сторонами узгоджено, що підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконання робіт (додаток №3), що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною.
Згідно з п. 4.2 Договору визначено, що строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей договір у випадках, передбачених чинним законодавством України.
У п. 4.3 Договору узгоджено, що датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору.
Так, у додатку №3 до Договору, яким сторонами затверджено графік виконання робіт, де визначено наступні строки: обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень за отримання результатів експертиз робочої документації - 120 календарних днів; виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 300 календарних днів; пусконалагоджувальні роботи - 365 календарних днів.
Відповідно до п. 5.1 Договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом з актом приймання виконаних робіт підрядник надає замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва (п. 5.2 Договору).
У випадку ненадання або надання підрядником замовнику неповного комплекту виконавчої документації, замовник набуває право не приймати та не оплачувати акти приймання виконаних робіт, до моменту надання повного комплекту виконавчої документації (п. 5.3 Договору).
За умовами п. 7.3.1 Договору підрядник зобов'язаний виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт (додаток №3) строки роботи відповідно до технічних вимог та якісних характеристик (додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації.
Однак, слід зауважити, що зі змісту наведених умов розділу 5 «Порядок приймання-передачі виконаних Робіт» договору вбачається, що сторони у договорі не передбачили складання окремих актів за кожним з пунктів Графіку виконання робіт, які відповідач вважає окремими етапами.
У відповідності до п. 6.18 Договору роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акту приймання виконаних робіт та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт за цим договором.
Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, зокрема: актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2023 року №1 від 01.06.2023, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2023 року від 01.06.2023, актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2023 року №2 від 13.10.2023, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2023 року від 13.10.2023, актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2023 року №3 від 07.11.2023, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2023 року від 07.11.2023, актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року №4 від 29.12.2023, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року від 29.12.2023, актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2024 року №5 від 31.01.2024, актом вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 31.01.2024, актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2024 року №6 від 31.01.2024, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2024 року від 31.01.20204 та актом приймання виконаних будівельних робіт за березень 2024 року №7 від 26.03.2024 і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2024 року від 26.03.2024.
Вказані акти підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень щодо обсягу та якості виконаних робіт.
Крім того, в матеріалах справи наявний протокол технічної наради з питань виконання умов Договору від 11.05.2024, в якому зазначено: «На основі перерахованих відмінностей між фактичним об'ємом виконаних робіт та договірною ціною було підсумовано, що відповідно до договору, заплановані роботи на ГРС Дубно Бібрського ЛВУМГ виконано підрядником в повному обсязі, згідно умовам дійсного договору, претензій до підрядної організації, в частині вищезазначених робіт, немає».
З огляду на наведене вище та враховуючи умови Договору та додатків до нього, зокрема №3, суд приходить до висновку, що підрядником виконані роботи за договором із порушенням строків.
В той же час, судом встановлено, що також не заперечується сторонами, що позивачем зобов'язання/роботи за Договором виконанні у повному обсязі, а відповідачем вказані роботи були прийняті без будь-яких зауважень, що підтверджується наведеними вище підписаними актами приймання виконаних будівельних робіт та протоколом технічної наради з питань виконання умов Договору від 11.05.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Тобто, за змістом вказаної норми Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачений момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, в той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/4460/19 та від 14.01.2019 у справі №910/3777/18.
Крім того, у п. 10.9.6 Договору сторонами визначено, забезпечення виконання договору повертається у випадках передбачених ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі» за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня настання таких обставин.
Тобто, з моменту повного виконання позивачем зобов'язань за договором та проведення остаточних розрахунків, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання договору, що не було виконано відповідачем в порушення вимог статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 10.9.6 Договору.
Приймаючи до уваги вищенаведене у сукупності та встановлені судом обставини повного виконання позивачем робіт за Договором, колегія судів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для повернення замовником (відповідачем) забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, не залежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків виконання робіт.
При цьому, судом першої інстанції при розгляді справи взято до уваги висновки Верховного суду, наведені у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, в якій колегія суддів виснувала: « 5.52. До того ж до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України «Про публічні закупівлі», відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
5.53. Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
5.54. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання».
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на користь ТОВ «Прогресивні нафтогазові технології» 1 734 000,00 грн.
Предметом апеляційного оскарження у цій справі є також додаткове рішення місцевого господарського суду, яким присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'зані з розглядом справи, у відповідності з вимогами частини 4 статті 129 ГПК України покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, витрати позивача на професійну правничу допомогу, які він просив стягнути з відповідача за результатами розгляду цієї справи, склали 35 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених судових витрат позивач посилається на наступні докази: договір про надання правової (професійної правничої) допомоги №88365-1 від 17.11.2023, додаткову угоду №07/10 від 07.10.2024 до вказаного договору, акт приймання-передачі №16/01-1 від 16.01.2025 та платіжну інструкцію№197 від 15.01.2025.
Як убачається з матеріалів справи, Адвокатським об'єднанням «Синегор» (об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» (клієнт) було укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги №88365-1 від 17.11.2023 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого за цим договором об'єднання зобов'язується надати клієнту правничу допомогу, а клієнт зобов'язується прийняти надану правничу допомогу і оплатити її на погоджених сторонами умовах.
07.10.2024 між об'єднанням та клієнтом укладено додаткову угоду №07/10, відповідно до п. 1 якої в рамках договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №88365-1 від 17.11.2023 сторони погодили надання клієнту правової (професійної правничої) допомоги за підготовку, подачу процесуальних документів (документів по суті справи), підбір судової практики та участь у судових засіданнях по справі, в суді першої інстанції, за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 1 734 000,00 грн., які були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» в якості забезпечення виконання договору за договором №4600006939 від 23.12.2022 та Банківською гарантією №30253.
В п. 2 додаткової угоди №07/10 від 07.10.2024 сторони погодили вартість правової допомоги та її розрахунок: вироблення та узгодження правової позиції по справі, у тому числі аналіз актуальної судової практики, кваліфікація спірних правовідносин, вивчення документів клієнта, складання позовної заяви до Господарського суду міста Києва та формування і подання повного пакету документів до суду з додатками - 15 000,00 грн.; аналіз відзиву відповідача та складання відповіді на відзив за вказаною справою, формування та направлення інших документів до суду по суті спору - 8 000,00 грн.; представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва під час здійснення господарського судочинства, у тому числі участь у судових засіданнях - 12 000,00 грн.
Відповідно до п. 3 вказаної додаткової угоди строк оплати правової допомоги до 31.01.2025.
Згідно із актом приймання-передачі №16/01-1 від 16.01.2025 об'єднання надало, а клієнт прийняв належним чином надану правову допомогу згідно умов додаткової угоди №07/10 від 17.10.2024, правова (професійна правнича) допомога надана у повній відповідності із додатковою угодою №07/10 від 07.10.2024, загальна вартість наданої (професійної правничої допомоги) становить 35 000,00 грн., клієнт не має претензій до об'єднання щодо якості надання правової допомоги по додатковій угоді №07/10 від 07.10.2023 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №88365-1 від 17.11.2023.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресивні нафтогазові технології» повністю сплатило Адвокатському об'єднанню «Синегор» вартість наданих на підставі договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №88365-1 від 17.11.2023 та додаткової угоди №07/10 від 07.10.2024 послуг, що підтверджується платіжною інструкцією №197 від 15.01.2025.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі - «Закон») договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).
Згідно із статтею 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Згідно з ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 року).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Водночас, відповідно до частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Слід зазначити, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Доводи відповідача, викладені в його запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення, щодо обґрунтованості і співмірності вартості надання правничої допомоги спростовуються встановленими вище обставинами та поданими позивачем доказами. Більш того, належних та допустимих доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи відповідач не надав.
Отже, суд першої інстанції, взявши до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 35 000,00 грн. є обґрунтований та пропорційний до предмета спору, з урахуванням ціни позову.
У зв'язку з наведеним, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі та, відповідно, не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати.
Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника (відповідача).
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 910/13039/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2025 у справі № 910/13039/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/13039/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 31.10.2025.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді А.І. Тищенко
Г.П. Коробенко