ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
05 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3842/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства “МАЛІ ЛЕНД»
на рішення Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 року, суддя в І інстанції Рога Н.В., повний текст якого складено 17.01.2025, в м. Одесі
у справі №916/3842/24
за позовом: Одеської міської ради
до відповідача: Приватного підприємства “МАЛІ ЛЕНД»
за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 632 961,32 грн
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 у справі №916/3842/24 позов задоволено; стягнуто з Приватного підприємства “МАЛІ ЛЕНД» на користь Одеської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 632 961,32 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 595,54 грн.
15.10.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства “МАЛІ ЛЕНД», в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 у справі №916/3842/24 скасувати повністю та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Ознайомившись з матеріалами справи після їх надходження до Південно-західного апеляційного господарського суду, а також з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, колегія суддів у визначеному складі вбачає, що дана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, його ухвалено 07.01.2025, а повний текст останнього складено та підписано 17.01.2025.
Отже, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 у справі №916/3842/24 є 06.02.2025.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 у справі №916/3842/24 скаржник звернувся з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження, а саме: 15.10.2025.
Між тим, скаржником заявлено клопотання про поновлення вищенаведеного процесуального строку, мотивоване тим, що копію оскаржуваного рішення суду ПП «Малі Ленд» засобами поштового зв'язку не отримувало (в матеріалах справи наявні докази надсилання рішення рекомендованим листом, яке повернулося через відсутність адресата за вказаною адресою - аркуш справи № 138), а також до 15 жовтня 2025 року не мало зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Відтак, днем отримання скаржником оскаржуваного рішення є 25 вересня 2025 року, коли представник ПП «Малі Ленд» ознайомився з матеріалами справи № 916/3842/24, про що в матеріалах справи наявна відповідна розписка..
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.
Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк.
З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що зареєстрованим місцезнаходженням Приватного підприємства “МАЛІ ЛЕНД» є адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 2, ЄДРПОУ 35768772.
Вказана адреса також зазначена самим скаржником безпосередньо в апеляційній скарзі.
Всі юридичні особи, зареєстровані в Україні, зобов'язані зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі з 04.11.2023. Невиконання цієї вимоги відповідно до приписів процесуального закону тягне за собою певні негативні наслідки для такої особи.
З огляду на те, що під час розгляду даної справи у місцевому господарському суді відповідач не виконав визначений частиною шостою статті 6 Господарського процесуального кодексу України обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, судова кореспонденція у цій справі надсилалася Приватному підприємству “МАЛІ ЛЕНД» засобами поштового зв'язку за вищенаведеною адресою, між тим остання поверталася на адресу суду з проставленими на конвертах позначками "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.66, 92, 102, 138).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
При цьому до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічна стала правова позиція Верховного Суду викладена у низці постанов останнього, зокрема, від 24.01.2024 у справі №910/13145/22, від 22.03.2024 у справі №922/1648/19, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 06.06.2023 у справі №922/3604/21 тощо.
За таких обставин, суд першої інстанції, направляючи відповідачу рекомендованими листами судову кореспонденцію у справі №916/3842/23 за належною поштовою адресою, відображеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (саме ця адреса вказана самим скаржником також і в його апеляційній скарзі), вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення Приватного підприємства “МАЛІ ЛЕНД» про існування даної справи, при цьому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів зазначає про те, що в силу приписів частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України копії всіх надісланих скаржникові судом документів, у тому числі і оскаржуваного рішення, вважаються врученими відповідачеві з дати проставлення на конверті відміток про відсутність адресата.
Крім того, додатково про розгляд цієї справи відповідача було повідомлено шляхом здійснення відповідного оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с.111).
Враховується апеляційним господарським судом також те, що повна інформація про рух справи була розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням приписів частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України рішення вважається врученим відповідачу 27.01.2025 (а.с.138).
Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що скаржником виступає Приватне підприємство, тобто юридична особа, яка з метою здійснення своєї діяльності має певну організаційну структуру (зокрема, штат працівників), при цьому труднощі в організації своєчасного виконання працівниками юридичної особи своїх професійних обов'язків є виключно проблемою внутрішньої організації роботи такої юридичної особи, а тому зазначені апелянтом підстави не є тими обставинами, які перешкоджали оскаржити судові рішення в найкоротший строк, адже вони є суб'єктивними (такими, що залежать виключно від організації роботи відповідача), натомість відповідач, будучи незгодним з оскаржуваним рішенням, про існування якого повідомлявся належним чином, діючи добросовісно, розумно та обачливо, повинен був з достатнім поспіхом вчиняти дії щодо оскарження відповідного рішення, між тим апеляційну скаргу було подано з істотним пропуском строку (15.10.2025).
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у юридичної особи для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанови Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №915/1401/23, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 28.11.2022 у справі №560/10645/21 тощо).
Враховуючи викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження Приватним підприємством “МАЛІ ЛЕНД» рішення Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 у справі №916/3842/24, з огляду на наведені скаржником доводи, які не підтверджені належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, натомість подання апеляційної скарги з істотним пропуском визначеного процесуальним законом строку зумовлене виключно власною недбалістю апелянта, який не виявив жодного інтересу до цієї справи, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що причини пропуску строку, зазначені апелянтом в обґрунтування відповідного клопотання, не є поважними для поновлення процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 у справі №916/3842/24, що відповідно до вимог процесуального закону є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для зазначення інших підстав для поновлення пропущеного строку.
Крім того, статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини третьої ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України “Про судовий збір».
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно п.п. 4 п. 2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Отже, за подання вказаної апеляційної скарги скаржнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 14 241,63 грн (632 961,32 грн *1,5% = 9494,42 грн) * 150%).
При цьому колегія суддів вбачає, що апеляційну скаргу було подано в електронній формі з використанням системи "Електронний суд".
За умовами частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, беручи до уваги те, що скаржник має обґрунтовані підстави вважати, що у разі подання ним апеляційної скарги в електронній формі до встановленої законом ставки судового збору мав бути застосований понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8, визначений частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір", Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що за подання вищенаведеної апеляційної скарги апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 11 393,30 грн (14 241,63 грн х 0,8).
Між тим, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржником надано квитанцію від 15.10.2025 про сплату судового збору у розмірі 9114,65 грн.
Отже, скаржником не подано належних доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Сума недоплаченого судового збору становить 2 278,65 грн.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що Законом України "Про судовий збір" не передбачено подвійне або потрійне застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Також, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання апеляційної скарги сплачується у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті (а не фактично була сплачена) при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Порядок залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги встановлені ст. 260 ГПК України.
Згідно із ч.2 ст.260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Згідно з ч. 6 ст. 260 ГПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що до апеляційної скарги не подано доказів сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі, а також звернення з апеляційною скаргою з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження та неповажність зазначених ним причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням скаржнику строку для усунення вказаних недоліків.
Відповідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства “МАЛІ ЛЕНД» на рішення Господарського суду Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 у справі №916/3842/24 - залишити без руху.
2. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів доплати судового збору у розмірі 2 278,65 грн та звернутися до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин його пропуску протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз'яснити скаржникові, що якщо ним не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі-апелянту, а у разі неподання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин його пропуску або якщо вказані ним у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська