ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
05 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1125/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради
на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024, суддя суду першої інстанції Литвинова В.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 14.05.2025
по справі №916/1125/24
за позовом Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль»
до відповідача: Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради
про стягнення 25954,35 грн
Описова частина.
Акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради про стягнення 25 954,35 грн заборгованості за договором про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.04.2022 № 27 за період з 01.03.2022 по 31.12.2022.
Позов обгрунтовано тим, що відповідач не оплатив надані йому у березні та грудні 2022 року послуги з постачання теплової енергії.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 позовні вимоги Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» задоволено у повному обсязі; стягнуто з Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради на користь Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» 25 954,35 грн основного боргу та 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач не виконав своє зобов'язання з оплати наданих йому послуг з постачання теплової енергії у березні та грудні 2022 року на суму 25 954,35 грн.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 по справі №916/1125/24.
Відповідач вказав, що Типовий договір № 27 був укладений 01.04.2022 минулим керівництвом Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради. Під час розгляду справи судом першої інстанції не була дана відповідь, чому послуги на постачання тепла за березень 2022 року повинні були сплачені за договором №27 від 01.04.2022.
Апелянт також зазначив, що судом першої інстанції повністю проігноровані доводи про те, що фактично з 01 березня 2022 року м. Херсон перебувало під тимчасовою окупацією військ РФ до листопада 2022 року, тому послуги за березень і грудень 2022 року відповідач не міг отримувати. Діяльність фактично не проводилась, отже і послуги з постачання тепла не надавались. Акт звіряння розрахунків відповідач не підписував та не визнав заборгованість за березень, грудень 2022 року.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 по справі №916/1125/24 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» надійшов відзив на апеляційну скаргу Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 по справі №916/1125/24.
Позивач вказує, що не надсилання рахунків та актів у відповідності до п. 22 типового договору № 27, викликано тимчасовою окупацією м. Херсона. Крім того, невчасне надсилання рахунків та актів не є підставою для звільнення від сплати спожитої теплової енергії.
Позивач також зазначив, що відповідач не надав свої обґрунтування щодо не визнання боргу за березень та грудень 2022 року.
Позивач також вказав, що згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції, з 01.03.2022 по 11.11.2022 року Херсонська територіальна громада (м. Херсон) перебував у тимчасовій окупації. Однак, даним наказом та чинним законодавством України не передбачено звільнення юридичних осіб від сплати за житлово-комунальні послуги за період тимчасової окупації.
Крім того, позивач вказав, що не зрозуміло яке відношення тимчасової окупації з 01.03.2022 по 11.11.2022 має щодо стягнення коштів за грудень 2022 рік, коли вже м. Херсон було деокуповано.
Керуючись викладеним вище, позивач просить апеляційну скаргу Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 по справі №916/1125/24 залишити без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1125/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/1125/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 по справі №916/1125/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1125/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1125/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 по справі №916/1125/24; розгляд апеляційної скарги Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 по справі №916/1125/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 16.07.2024.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2024 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 по справі №916/1125/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду судового рішення у справі №908/1162/23; зобов'язано Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради повідомити Південно-західний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі з долученням копій підтверджуючих документів.
13.10.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Акціонерного товариства “Херсонська теплоелектроцентраль» про поновлення провадження у справі, яке обгрунтовано тим, що Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду було розглянуто справу №908/1162/23 та винесено постанову від 05.10.2025.
30.10.2025 Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло аналогічне клопотання Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 по справі №916/1125/24; вирішено розглянути справу №916/1125/24 у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2, 3 ч. 6, 7 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 18.06.2024, якою відкрито апеляційне провадження у справі №916/1125/24, була отримана в електронному кабінеті позивачем - 19.06.2024, відповідачем - 19.06.2024.
Тобто учасники справи вважаються повідомленими належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом.
01 квітня 2022 року між Акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач, виконавець) та Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради (відповідач, споживач) укладено типовий договір № 27 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до умов якого Позивач зобов'язується надавати Відповідачу послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а відповідач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (п.1).
Найменування послуги: ДК 021:2015 код 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов'язана продукція (послуги центрального опалення) (пункт 1.1 Договору).
Згідно з п. 2 договору опалення здійснюється за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська 166, опалювальною площею приміщення відповідача - 228,60 кв. м, максимальне теплове навантаження 0,00937 Гкал/год.
Послуга надається за допомогою систем індивідуального теплового пункту багатоквартирного будинку (пункт 4 Договору).
В п. 5 договору зазначено, що будівля обладнана вузлом комерційного обліку теплової енергії - тепловий лічильник Суперком-01 01421194.
Виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги». Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (пункт 6 Договору).
Контроль якісних та кількісних характеристик послуги здійснюється за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії та інших засобами вимірювальної техніки (пункт 8 Договору).
Обсяг спожитої у будівлі послуги визначається обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу) (пункт 10 Договору).
У разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття по казань засобів вимірювальної техніки для визначення обсягу теплової енергії, спожитої в будівлі, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будівлі протягом попереднього опалювального періоду фактичний час споживання протягом поточного опалювального, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів. Після відновлення надання показань вузлів комерційного обліку виконавець зобов'язаний провести перерахунок із споживачем. Перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу, але не більше як за 12 розрахункових періодів (пункт 17 Договору).
Виконавець має право доступу до будівель, приміщень і споруд, у яких встановлено вузли комерційного обліку, для перевірки схоронності таких вузлів обліку, зняття показань засобів вимірювальної техніки, що складовою вузла комерційного обліку, та періодичного огляду у порядку, визначеному статтею 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» і цим договором (пункт 18 Договору).
Вартість послуги встановлено відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладення цього договору тариф за послугу становить 3536,02 гривень за Гкал з ПДВ… (пункт 20 Договору).
Цей тариф був затверджений рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 16.12.2021 № 895 (т.1 а.с. 19-20).
Ціна Договору встановлюється у національній валюті України та становить 70000 грн у т.ч. ПДВ 11666,67 грн (пункт 20.1 Договору).
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (пункт 21 Договору).
Виконавець формує та надає рахунок та/або акт виконаних робіт на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок та або/акт виконаних робіт надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок та/або акт виконаних робіт може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (пункт 22 Договору).
Споживач здійснює оплату за цим (договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 23 Договору).
Виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість послуги згідно із законодавством та умовами цього договору, зокрема шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів (пункт 30.1 Договору).
Сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону (пункт 31 Договору).
Згідно з п. 38 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022. Сторони, керуються частиною 3 ст.631 Цивільного кодексу України, домовились, що всі умови цього договору розповсюджують свою дію на відносини, які виникли між сторонам з 01.01.2022.
Позивачем на підтвердження надання відповідачу послуг теплопостачання надано копії відомостей-звітів про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями теплолічильника за березень - 42,30 Гкал та грудень 2022 року - 57,63 Гкал будівлі за адресою: м. Херсон вул. Перекопська 166, у якій відповідач має опалювальної площі 228,60 кв м.
Позивачем до матеріалів справи додано розрахунки спожитої відповідачем теплової енергії за період січень - грудень 2022 року (т.1 а.с. 16, 42, 43).
В матеріалах справи міститься:
- Акт №686 за березень 2022 року, відповідно до якого було поставлено теплову енергію 3,11 Гкал, вартістю 10 997,00 грн;
- Акт №686 за грудень 2022 року, відповідно до якого було поставлено теплову енергію 4,23 Гкал, вартістю 14 957,35 грн.
Крім того, в матеріалах справи містяться рахунки на оплату вартості спожитої енергії.
12.02.2024 позивач надіслав відповідачу рахунки та акти виконаних робіт з січня по грудень 2022 року та вимогу сплатити заборгованість супровідним листом від 30.01.2024 № 01-1/163 (т.1 а.с. 21).
Надіслання підтверджується описом вкладення, поштовою накладною та фіскальним чеком від 12.02.2024 (т.1 а.с. 22).
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з прийняттям у відповідній частині рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відносини щодо постачання та споживання теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання" та Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, у той час як Закон України "Про житлово-комунальні послуги" регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначив учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг: 1) споживачів (індивідуальних та колективних); 2) управителя; 3) виконавців комунальних послуг.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону "Про житлово-комунальні послуги").
В силу пункту 5 частини другої статті 7 Закону "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 8 Правил постачання теплової енергії, затв. постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, передбачено, що рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами. Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.
Пунктом 7 ч. 3 ст. 4 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належить прийняття рішення про початок та закінчення опалювального періоду з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами та іншими нормативними документами.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на:
1) проведення ремонтних і профілактичних робіт згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації і користування, положеннями про проведення поточного і капітального ремонтів та іншими нормативно-правовими актами;
2) міжопалювальний період для мереж (систем) опалення (теплопостачання) виходячи з кліматичних умов згідно з нормативно-правовими актами;
3) ліквідацію наслідків аварії.
Правовідносини сторін щодо постачання позивачем теплової енергії відповідачу на об'єкт за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська 166 були врегульовані укладеним між ними типовим договором №27 від 01.04.2025 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії.
Пунктом 10 Договору встановлено, що обсяг спожитої у будівлі послуги визначається обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315.
Пунктом 20 Договору передбачено, що вартість послуги встановлено відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладення цього договору тариф за послугу становить 3536,02 гривень за Гкал з ПДВ.
Цей тариф був затверджений рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради від 16.12.2021 № 895.
Відповідно до пункту 27 Договору, Споживач здійснює оплату за цим(договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Позивачем на підтвердження надання відповідачу послуг теплопостачання надано копії відомостей-звітів про відпуск теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями теплолічильника за березень - 42,30 Гкал та грудень 2022 року - 57,63 Гкал будівлі за адресою: м. Херсон вул. Перекопська 166, у якій відповідач має опалювальної площі 228,60 кв м.
Розрахунки за послуги теплопостачання в будинках, які обладнані будинковими (комерційними) приладами обліку теплової енергії, проводяться відповідно до постанови КМУ від 21.08.2019 № 830.
Обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом від 22.11.2018 № 315.
Отже, спожита відповідачем теплова енергія розраховувалась, виходячи із кількості спожитої всією будівлею енергії, яка зазначена в відомостях-звітах будівлі за адресою: м. Херсон вул. Перекопська 166, на загальну опалювальну площу будівлі 3113,10 кв м і помноженої на опалювальну площу відповідача 228,60 кв м.
З огляду на викладене, згідно посилань позивача, у березні 2022 року відповідачем спожито 3,11 Гкал тепла, вартість якого з урахуванням тарифу 3536,02 грн за 1Гкал, становить 10 997,00 грн.
Відповідно у грудні 2022 року відповідачем спожито 4,23 Гкал тепла, вартість якого з урахуванням тарифу 3 536,02 грн за 1Гкал, становить 14 957,35 грн.
Таким чином, у даному випадку, предметом позову є стягнення заборгованості за договором про надання послуг з постачання теплової енергії, яку було поставлено у березні та грудні 2022 року.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді-грудні 2022 року обсяг електроенергії на об'єкті, який знаходиться у місті Мелітополі (до закінчення перегляду судового рішення Об'єднаною палатою у справі № 908/1162/23 суд зупиняв апеляційне провадження у справі №916/223/24).
Предметом розгляду Об'єднаною палатою було питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Відповідно пунктів 1, 3 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3).
Так, у справі № 908/1162/23 Верховний Суд, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, зокрема виснував, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону № 1207-VII було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Як зазначила Об'єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону № 1207-VII не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України 06.12.2022 затвердив постанову «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.
Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» правовий статус тимчасово окупованої території РФ в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
З огляду на викладене у постанові зі справи № 908/1162/23, Об'єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові зі справи №910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.
Об'єднана палата, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову в позові, зазначила про те, що підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.
Колегія суддів враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справі №908/1162/23 відповідно до положень частини четвертої статті 236 ГПК України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовим критерієм.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасового окупованих територій України №309 від 22.12.2022, Херсонська міська територіальна громада була тимчасово окупованою у період з 01.03.2022 по 11.11.2022.
Аналогічні відомості містяться у наказі Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
Крім того, колегія суддів вважає, що факт тимчасово окупації Херсонської міської територіальної громади у період з 01.03.2022 по 11.11.2022 є загальновідомою обставиною.
В свою чергу, позивач не заперечує той факт, що борг за послуги з постачання теплової енергії нараховано стосовно об'єкту, який розташований на території Херсонської міської територіальної громади за період, коли територія в тому числі вже знаходилася під окупацією РФ.
Відповідно до статті 13-1 Закону № 1207-VII її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Таким чином, враховуючи те, що факт окупації міста Херсон у період з 01.03.2022 по 11.11.2022 є загально відомим фактом, то враховуючи положення статті 13-1 Закону № 1207-VII, то у даний період не існувала заборгованість з надання на окуповану територію послуг, в тому числі і послуг з теплопостачання.
Дані обставини, на переконання колегії суддів, є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за надані у березні 2022 року послуги з теплопостачання у сумі 10 997,00 грн.
В той же час, враховуючи те, що окупація міста Херсон закінчилася 11.11.2025, то постачання відповідачу теплової енергії у грудні 2022 року жодним чином не суперечить вимогам Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не було спростовано факт надання послуг з постачання теплової енергії, на переконання колегії суддів позов в частині стягнення заборгованості за надані у грудні 2022 року послуги з теплопостачання у сумі 14 957,35 грн підлягає задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У даному випадку судом першої інстанції були не з'ясовані обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги надані у березні 2022 року у сумі 10 997,00 грн з прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в частині її задоволення покладаються на позивача, а в частині відмови у її задоволенні на відповідача.
Беручи до уваги прийняття нового рішення про часткове задоволення позову, витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в частині її задоволення покладається на відповідача, а в частині відмови у її задоволенні на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 277, 277, 281 - 284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 по справі №916/1125/24 задовольнити частково.
2.Рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2024 по справі №916/1125/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 10 997,00 грн.
3.Прийняти в цій частині нове рішення про відмову задоволенні позовних вимог, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
« 1.Позов Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» задовольнити частково.
2.Стягнути з Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 166, код ЄДРПОУ 40092261) на користь Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (73000, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1, код ЄДРПОУ 00131771) 14 957,35 грн основного боргу.
3. Стягнути з Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 166, код ЄДРПОУ 40092261) на користь Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (73000, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1, код ЄДРПОУ 00131771) витрати зі сплати судового збору за подачу позовної заяви у сумі 1 395,78 грн.
4. В іншій частині позову відмовити.»
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (73000, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1, код ЄДРПОУ 00131771) на користь Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 166, код ЄДРПОУ 40092261) витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 1 539,55 грн.
Зобов'язати Господарський суд Одеської області видати накази з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.
Постанову складено та підписано 05.11.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран