Справа № 953/22781/21 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/2298/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 187 КК України
03 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
перекладача - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника- адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021221130001334 від 01.09.2021 за частиною 5 статті 27 частиною 4 статті 187 КК України, -
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19.12.2025 включно, без визначення розміру застави.
Не погодившись з вказаною ухвалою, обвинувачений ОСОБА_12 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу суду від 21.10.2025 та застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід або визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник обвинуваченого зазначає, що ризики, на які посилається прокурор, не обгрунтовані. До моменту затримання обвинувачений перебував у м. Харків, добровільно погодився з'явитися у відділ поліції для надання показань, з'явився на перше судове засідання, добровільно надавав свої відбитки пальців для проведення судової експертизи. Зазначає, що ОСОБА_12 не вчиняв кримінальне правопорушення, один із потерпілих перетнув кордон України, місцезнаходження іншого потерпілого не встановлено. Обвинувачений є студентом ХНАДУ, займався волонтерською діяльністю, мав підробіток. ОСОБА_13 не притягувався раніше до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно. Суд не розглянув можливості застосування до обвинуваченого іншого альтернативного запобіжного заходу. ОСОБА_12 має змогу внести заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Захисник звертає увагу, що обвинувачений майже чотири роки перебуває під вартою. Крім того, потерпілий та його представник не заперечували проти того, щоб до обвинуваченого діяв інший запобіжний захід.
Обвинувачений в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що його паспорт знаходиться на зберіганні у ДУ «Харківський слідчий ізолятор», потерпіли виїхали з України, на судові засідання не з'являються, через що судовий розгляд фактично зупинився та його продовжують утримувати у слідчому ізоляторі. Перебування під вартою не дає йому можливості продовжити навчання. Перед початком апеляційного розгляду у обвинуваченого ОСОБА_7 було з'ясовано чи розуміє він російську мову та чи не заперечує проти того, щоб перекладач здійснював переклад на російську мову, а не на його рідну мову, на що ОСОБА_12 погодився та не заперечував.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів не встановила підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Колегія суддів вважає оскаржуване судове рішення обґрунтованим та вмотивованим, мотиви прийнятого рішення є такими, що відповідають вимогам статей 193-194, 196, 199 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про наявність підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, небезпідставно врахував обставини інкримінованого злочину, дані про особу обвинуваченого, продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які не зменшилися, та дійшов обгрунтованого висновку, що застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання вказаним ризикам, з чим погоджується апеляційний суд. Суд апеляційної інстанції враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»). Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників в кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій. Суд апеляційної інстанції враховує зміст та обсяг пред'явленого обвинувачення, обставини вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, до якого причетні, окрім ОСОБА_7 , інші особи, які є громадянами інших країн. Вказане суттєво підвищує суспільну небезпечність вчиненого, у зв'язку з чим, наявні об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що не сприятиме дотриманню сторонами їх процесуальних прав та обов'язків. Суд першої інстанції небезпідставно встановив ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які продовжують існувати, враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. В апеляційній скарзі захисник зазначає, що потерпілий та його представник раніше не заперечували проти застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що вирішення судом питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому обумовлюється не лише позицією потерпілої сторони, але врахуванням сукупності інших обставин кримінального провадження та ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, які можуть перешкодити судовому провадженню. Крім того, потерпілі у судовому засіданні 21.10.2025 були відсутні та їх думка на теперішній час щодо запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого, не з'ясована. Враховуючи характер та фактичні обставини інкримінованого злочину, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу чи визначення розміру застави, про який просить захисник.
Щодо доводів захисника обвинуваченого про його непричетність до інкримінованого злочину, суд апеляційної інстанції зазначає, що на даній стадії провадження, переглядаючи в порядку статті 422-1 КПК України ухвалу суду про продовження строку запобіжного заходу, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, перевіряти наявність складу кримінального правопорушення. Оцінку достатності доказів, зібраних стороною обвинувачення, має надати суд першої інстанції за результатами судового провадження, оцінивши всі докази як окремо так і в їх сукупності.
Захисник також посилається на поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування, який добровільно з'явився до відділу поліції, прибув на перше судове засідання, надавав відбитки пальців для проведення експертизи. Однак, такі доводи не спростовують висновків суду щодо наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України. Наведені захисником обставини на даний час не є достатньою гарантією належної процесуальної поведінки обвинуваченого у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, враховуючи, що ОСОБА_12 є громадянином іншої держави, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, на території України не має міцних соціальних зв'язків, які б були достатнім стримуючим фактором від можливої протиправної поведінки. Невизначення судом першої інстанції альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави узгоджується із положеннями пункту 1 частини 4 статті 183 КПК України. Такі висновки суду першої інстанції, з урахуванням пред'явленого обвинувачення та наявних ризиків, є законними та обґрунтованими, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог захисника щодо застосування такого альтернативного запобіжного заходу. Доводи сторони захисту про тривале перебування обвинуваченого під вартою заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_12 утримується під вартою з 16.09.2021. Поряд з цим, прокурор суду апеляційної інстанції пояснив, що станом на березень 2025, під час розгляду даного кримінального провадження, у суді першої інстанції були досліджені всі докази, допитані свідки та обвинувачені, однак, у зв'язку зі зміною складу суду, за клопотанням сторони захисту розгляд справи розпочато спочатку. На даний час судом першої інстанції досліджені всі письмові докази, допитано кілька свідків. Щодо неявки потерпілих у судові засідання суду першої інстанції прокурор пояснив, що один із потерпілих перебуває за кордоном і на теперішній час стороною обвинувачення готується клопотання про оголошення показань потерпілого, наданих ним під час досудового розслідування. З журналу судового засідання від 21.10.2025 вбачається, що суд першої інстанції завершив дослідження письмових доказів, та у зв'язку із неприбуттям свідків, допит яких було заплановано, оголошено перерву. Суд апеляційної інстанції приймає до уваги надані прокурором пояснення щодо тривалості судового провадження, разом з цим, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу суду першої інстанції на дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, відповідно до вимог статті 28 КПК України, за яким обвинувачений перебуває під вартою.
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, пунктом 1 частини 1 статті 407, 418, 419, 422-1 КПК України, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника- адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, згідно статті 28 КПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді: