Справа №644/2523/25 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/2033/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.115 КК України
Іменем України
27 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
представника потерпілої - ОСОБА_7 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова в режимі відеоконференції кримінальне провадженняз а апеляційними скаргами захисника обвинуваченого, представника потерпілої, прокурора на вирок Індустріального районного суду м. Харкова від 22.07.2025 року стосовно ОСОБА_10 ,-
Вказаним вироком:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Чернігова, громадянин України, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, на посаді гранатометника 1 відділення 3 взводу оперативного призначення 10 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше не судимий,
засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі.
Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди кошти у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок. В задоволенні решти вимог цивільного позову відмовлено.
Цим же рішенням суду розв'язаний цивільний позов, вирішена доля речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку, обвинувачений ОСОБА_10 , обіймаючи посаду гранатометника в/ч НОМЕР_1 Національної Гвардії України, діючи з прямим умислом, тобто, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно та протиправно заподіяв смерть іншій людині при наступних обставинах.
В ніч з 29.12.2024 на 30.12.2024 приблизно о 01 годині 00 хвилин, більш точний час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_10 перебував разом із іншим військовослужбовцем вказаної військової частини ОСОБА_11 в районі тимчасового місця дислокації підрозділу у будинку АДРЕСА_2 , де після вживання спиртних напоїв між ним та ОСОБА_11 сталася сварка через раптово виниклі неприязні відносини, під час якої у обвинуваченого ОСОБА_10 виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_11 шляхом використання автомату АК-74.
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи негативні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_11 та бажаючи діяти саме таким чином, обвинувачений ОСОБА_10 , знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, взяву руки автомат АК-74,пристебнув до нього магазин з патронами, привів зброю в бойову готовність та, націливши на ОСОБА_11 , натиснув на спусковий гачок, здійснивши множинні постріли в напрямку ОСОБА_11 , чим спричинив останньому згідно висновку судово-медичної експертизи тілесні ушкодження у вигляді: вхідної вогнепальної рани на передній поверхні грудної клітини справа, проникаюча в грудну порожнину з ушкодженнями правого шлуночка серця; вхідної вогнепальної рани на передній поверхні грудної клітини зліва, проникаюча в грудну порожнину з ушкодженням лівої легені; вхідної вогнепальної рани на передній черевній стінці зліва, проникаючої в черевну порожнину з ушкодженням петель тонкого і товстого кишечника; наскрізне вогнепальне кульове поранення лівого плеча з ушкодженням м'язів і багато-уламковим переломом лівої плечової кістки. Причиною смерті ОСОБА_11 стала поєднана травма тулубу і кінцівки: вогнепальні проникаючи сліпі кульові поранення грудної клітки з ушкодженням правого шлуночка серця і лівої легені, вогнепальне проникаюче сліпе кульове поранення черевної стінки з ушкодженням петель тонкого і товстого кишечника, вогнепальне наскрізне кульове поранення лівого плеча з ушкодженням м'язів і багато-уламковим переломом лівої плечової кістки. По ступеню тяжкості дані ушкодження, як відокремлено, так і в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у причинному зв'язку із настанням смерті.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок змінити в частині часткового задоволення цивільного позову та зменшити суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 з 1 000 000 гри (одного мільйона гривень) до 500 000 гри (п'ятиста тисяч гривень).
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати в частині призначеного покарання, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню ті кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 призначити покарання за ч. 1 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на 10 (десять) років. В іншій частині вирок залишити без змін.
В апеляційній скарзі представник потерпілої просить скасувати вирок та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому ОСОБА_10 більш суворе покарання, а цивільний позов задовольнити у повному обсязі.
В запереченнях на апеляційні скарги захисник обвинуваченого просить залишити без задоволення апеляційні скарги представника потерпілого та прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу захисту та заперечували проти задоволення апеляційних скарг обвинувачення та представника потерпілої; прокурора, який просив задовольнити апеляційні скарги обвинувачення та представника потерпілої; потерпілої та її представника, які просили задовольнити апеляційні скарги представника потерпілої та обвинувачення, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення виходячи з наступних підстав.
Так, згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Оскільки встановлені фактичні обставини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого в апеляційних скаргах не оскаржується, тому в силу ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.
Як вбачається з вироку суду (т. 2 а. с. 158 - 164), фактичні обставини справи встановлені у порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, що позбавляє права учасників судового провадження оскаржувати їх.
На думку колегії суддів, зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано у повному обсязі.
Дії ОСОБА_10 суд правильно кваліфікував за ч. 1 ст. 115 КК України, а саме вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Таким чином, відповідно до раніше наведеної правової норми апеляційна інстанція перевіряючи вирок в частині призначення обвинуваченому покарання виходить з положень ст. 65 КК України, що суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. п. 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальній стан тощо.
Вирішуючи питання про призначення покаранняОСОБА_10 , суд першої інстанції врахував: характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який, за змістом ст. 12 КК України, є тяжким злочином; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, був призваний з лютого 2023 року на військову службу під час мобілізації у воєнний стан на особливий період; він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, обіймає посаду гранатометника 1 відділення 3 взводу оперативного призначення 10 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення, є учасником бойових дій, мав бойові поранення, наказом командувача Національної гвардії України від 20.10.2023 був нагороджений відзнакою «За доблесну службу»; має зареєстроване місце проживання на території України, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
Крім того, суд визнав обставинами, що пом'якшують покарання - щире каяття, яке полягає у фактичному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій, вперше притягається до кримінальної відповідальності, частково визнав цивільний позов потерпілої та попросив вибачення в неї.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого,суд визнав, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, і також вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів - не можливе без відбуття покарання в місцях позбавлення волі.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора та представника потерпілого про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 65 КК України, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості, колегія суддів знаходить їх недостатньо обґрунтованими з огляду на положення ст. 414 КПК України.
З урахуванням вищезазначених обставин, даних про особу обвинуваченого призначене судом першої інстанції покарання на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправленняОСОБА_10 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст. 50 та 65 КК України, оскільки за своїм видом та розміром є справедливим.
Щодо доводів захисника в апеляційній скарзі про змінення вироку в частині часткового задоволення цивільного позову та зменшення суми моральної шкоди, а також апеляційних доводів представника потерпілого про задоволення цивільного позову у повному обсязі, колегія суддів виходить з наступного.
Так. відповідно до ч. 1 ст. 129, абз. 7 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, суд ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.
Згідно зі ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня винуватості особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її винуватості, крім випадків, установлених ч. 2 цієї статті.
Розглядаючи вимоги цивільного позову у частині стягнення з ОСОБА_10 на користь потерпілої ОСОБА_8 моральної шкоди, місцевий суд правильно врахував, що в результаті дій обвинуваченого потерпіла понесла негативні наслідки, пов'язані загибеллю її чоловіка та батька її дитини, через що потерпіла зазнала сильних душевних страждань та переживань, змушена змінити свій звичний уклад життя, а також, жодна майнова компенсація не в змозі відновити попередній стан, який існував до вчинення злочину.
З огляду на викладене, суд першої інстанції задовольнив заявлені потерпілою вимоги, щодо стягнення з ОСОБА_10 суми моральної шкоди, і відповідно стягнув з нього на користь потерпілої 1 000 000 грн., що на думку колегії суддів, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи є справедливим.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що не підлягає задоволенню цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 32103,47 грн., оскільки проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не входять до переліку необхідних витрата на поховання, а тому їх вартість не підлягає відшкодуванню, згідно з вимогами закону (Постанова КЦС ВС від 19.03.2018 у справі № 554/1793/15-ц), що за переконанням колегії суддів відповідає судовій практиці з цього приводу.
А також в частині вимог про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої щомісячно 1/3 частини від середньомісячного заробітку (доходу) загиблого чоловіка, оскільки цивільним позивачем не доведено розмір відшкодування шкоди як це передбачено ст. 1200 ЦК України. Згідно вказаної норми особам, визначеним у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб яка підлягає відшкодуванню. Проте, як свідчать матеріали цього кримінального провадження, позивачем не були надані відповідні розрахунки, що позбавили суд можливості вирішити цивільний позов в цій частині.
Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що потерпілою доведено тяжкість та тривалість душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з душевними стражданнями та переживаннями, порушенням укладу її життя, стягнутий розмір моральної шкоди, на думку апеляційного суду, відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості і конкретним обставинам справи, та не вбачає підстав для зміни вироку в цій частині.
Звідси, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскільки апеляційною інстанцією не встановлені підстави для зміни чи скасування судового рішення, то вирок суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 405, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги залишити без задоволення.
Вирок Індустріального районного суду м. Харкова від 22.07.2025 року стосовно ОСОБА_10 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді