Справа № 342/113/25
Провадження № 11-кп/4808/428/25
Категорія ч. 2 ст. 389 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
05 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №42025092090000005за апеляційною скаргою заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2025 року, згідно з яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Городенка Городенківського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, розлучений, не працює, на утриманні нікого немає, громадянина України, раніше судимого 10.10.2024 Городенківським районним судом за ст. 126-1 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначено покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, з врахуванням п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків до покарання призначеного за новим вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2024 року, та призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 10 (десяти) днів обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.
Згідно ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 відповідні обов'язки.
за участю прокурора ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 вчинив умисні протиправні дії, які виразились в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
Правопорушення було вчинено за наступних обставин:
ОСОБА_8 вироком Городенківського районного суду від 10.10.2024 року був засуджений за ст. 126-1 КК України та йому було призначено покарання у виді 240 годин громадських робіт. Копію вироку та розпорядження суду для організації та контролю виконання, було надіслано до Коломийського районного сектору № 1 філії Державної установи Центр пробації в Івано-Франківській області. Відповідно до ч. З ст. 40 Кримінально-виконавчого кодексу України, ухиленням засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт є: систематичне невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження.
Обвинувачений з 19.11.2024 року перебував на обліку в Коломийському районному секторі № 1 філії Державної установи Центр пробації в Івано-Франківській області та 11.12.2024 року представником персоналу органу пробації із ОСОБА_8 було проведено індивідуально-профілактичну бесіду, в ході якої засудженого ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, про що в засудженого відібрано підписку, а також його попереджено про те, що в разі ухилення від відбування покарання, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 389 КК України. Для відбування покарання у виді громадських робіт 11.12.2024 року ОСОБА_8 Коломийським районним сектором №1 філії Державної установи Центр пробації в Івано-Франківській області видано направлення до Городенківської міської ради для відбування призначеного рішенням суду покарання у виді громадських робіт, де зазначено, що ОСОБА_8 з 16.12.2024 року повинен приступити до відбування покарання.
Розпорядженням Городенківського міського голови від 13.12.2024 року № 259 «Про прийом ОСОБА_8 на громадські роботи на території Городенківської міської ради», ОСОБА_8 прийнято для відбування покарання у виді громадських робіт, а також ознайомлено з правилами техніки безпеки.
Обвинувачений усвідомлюючи протиправний характер своєї бездіяльності, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт 02.01.2025, 03.01.2025 та 07.01.2025, без поважних на те причин не вийшов для відбування покарання у виді громадських робіт, тим самим допустив порушення порядку та умов відбування покарання.
08.01.2025 року представником персоналу сектору Коломийського районного сектору №1 філії Державної установи Центр пробації в Івано-Франківській області винесено письмове попередження ОСОБА_8 про притягнення його до кримінальної відповідальності та роз'яснено наслідки ст. 40 КВК України, про те, що ухиленням засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт є: систематичне невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження, не вихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, про що останній ознайомився.
В подальшому, після роз'яснення наслідків за ухилення від виконання покарання, ОСОБА_8 належних висновків для себе не зробив та усвідомлюючи протиправний характер своєї бездіяльності, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт 17.01.2025, 20.01.2025 та 21.01.2025 без поважних на те причин не вийшов для відбування покарання у виді громадських робіт, тим самим допустив порушення порядку та умов відбування покарання.
Таким чином, ОСОБА_8 на шлях виправлення не став, правильних висновків для себе не зробив та усвідомлюючи протиправний характер своєї бездіяльності, не бажаючи виконувати покарання, з метою ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, допустив порушення порядку і умов відбування покарання, без поважних причин не з'являвся до Городенківської міської ради для виконання громадських робіт згідно графіка жодного дня протягом місяця січня поточного року та загалом станом на 22.01.2025 року ОСОБА_8 відпрацював тільки 44 годин із призначених вироком Городенківського районного суду 240 годин громадських робіт.
Прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік, та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2024 року та призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 10 днів.
Вважає, що вирок суду таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м?якості.
Не зважаючи на те, що ОСОБА_8 ухилявся від відбування покарання, призначеного за попереднім вироком, і на час ухвалення нового вироку не відбув покарання за попереднім вироком у виді громадських робіт, після виконання вимог статей 71, 72 КК України суд звільнив ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України.
Проте, якщо за попереднім вироком було призначено покарання, яке слід відбувати реально, то під час постановлення нового вироку із застосуванням положень ст. 71 КК України суд не може звільнити обвинуваченого від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 01.03.2023 у справі №758/15350/21.
Стверджує, що судом застосовано закон про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню.
Вказує, що покарання, призначене ОСОБА_8 , не відповідає особі обвинуваченого тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, внаслідок м?якості.
Так, будучи засудженим вироком Городенківського районного суду від 10.10.2024 за ст. 126-1 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт, ОСОБА_8 ухилився від відбування цього покарання.
Обвинувачений на шлях виправлення не став, правильних висновків для себе не зробив, та, усвідомлюючи протиправний характер своєї бездіяльності, не бажаючи виконувати покарання, загалом відпрацював тільки 44 години.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити;
- обвинувачений ОСОБА_8 просив суворо не карати.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з таких підстав.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор висловив свою незгоду з призначеним обвинуваченому ОСОБА_8 покаранням за ч. 2 ст. 389 КК України, визначеним йому остаточним покаранням за сукупністю вироків та зарахуванням в строк покарання частково відбутого ним покарання за вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2024 року, тому суд апеляційної інстанції перевіряє вирок суду першої інстанції в цій частині.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, частинами 1 та 2 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
За приписами ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
За змістом оскарженого вироку, суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу винного, який розлучений, неповнолітніх дітей на утримання немає, однак один доглядає за перестарілою матір'ю, не перебуває на диспансерному обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах в медичному закладі за місцем проживання, те, що обвинувачений органом місцевого самоврядування характеризується посередньо, раніше судимий за вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2024 року за ст. 126-1 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт - покарання не відбуте.
Суд першої інстанції відніс до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання, суд не встановив.
Також, ОСОБА_10 раніше засуджений вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10жовтня 2024 року за ст. 126-1 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин.
Вказане покарання обвинувачений ОСОБА_8 не відбув в повному обсязі, судимість за вище зазначеним вироком не знято та не погашено в установленому законом порядку, а нове кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим у період відбування покарання у виді громадських робіт.
Так, суд першої інстанції врахував при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 389 КК України досудову доповідь органу пробації в котрій зазначено про високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення та про можливість виправлення особи при призначенні покарання у виді позбавлення або обмеження волі, позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, перевівши не відбуті громадські роботи у визначену законодавством кількість днів, із застосуванням вимог ст. 75 КК України, суд дійшов висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому у виді обмеження волі, та із застосуванням п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України невідбуту частину громадських робіт у кількості 196 годин, призначених ОСОБА_8 за вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2024 року, переведених у дні обмеження волі, із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невівдбуту частину за попереднім вироком до покарання, призначеного за новим вироком і остаточно призначити покарання у виді обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК України звільнивши його від відбуття покарання з випробуванням, що суд вважав буде необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень з покладенням на нього певних обов'язків відповідно до вимог ст. 76 КК України, для реалізації принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, що буде необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
У випадку вчинення кримінального правопорушення під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком.
Не зважаючи на те, що ОСОБА_8 ухилявся від відбування покарання, призначеного за попереднім вироком, і на час ухвалення нового вироку не відбув покарання за попереднім вироком у виді громадських робіт, після виконання вимог статей 71, 72 КК України суд звільнив ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України.
Проте, якщо за попереднім вироком було призначено покарання, яке слід відбувати реально, то під час постановлення нового вироку із застосуванням положень ст. 71 КК України суд не може звільнити обвинуваченого від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 14 червня 2021 року по справі № 443/806/19 зробила висновок про те, що попередній вирок» у відповідності до вимог ч. 1 ст. 71 КК України є вирок або вироки, покарання за якими повністю не відбуте особою на час вчинення одного чи декількох нових кримінальних правопорушень. У випадку, якщо особа вчинила кримінальне правопорушення, яким їй призначається покарання у виді позбавлення волі, до постановлення двох вироків по інших справах, кожен із яких виконується самостійно, зокрема, по одному із яких призначено покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, а інший вирок виконується самостійно у зв'язку з призначенням покарання у виді позбавлення волі, але зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, то при призначенні покарання вимоги ч. 4 ст. 70 КК України застосовуються тільки до вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі, яке належить відбувати реально. Якщо особа вчинила принаймні одне кримінальне правопорушення після постановлення двох попередніх вироків, які виконуються самостійно, і останнім (третім) вироком особі призначається покарання, яке належить відбувати реально, припиняється окреме виконання обох попередніх вироків. Правовою підставою такого припинення щодо першого вироку є положення ч. 3 ст. 78 та ст. 71 КК України, а правовою підставою припинення виконання другого вироку - положення ст.71 КК України. Остаточне покарання в такому випадку особі призначається на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, з урахуванням покарань, призначених за всіма (трьома) вироками.
Колегія суддів дійшла висновку про невідповідність призначеного покарання та даних про особу обвинуваченого та вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 389 КК України у виді пробаційного нагляду з застосуванням вимог ст. 71 КК України.
Колегія суддів при призначенні покарання враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який розлучений, неповнолітніх дітей на утримання немає, однак один доглядає за перестарілою матір'ю, не перебуває на диспансерному обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах в медичному закладі за місцем проживання, те, що обвинувачений органом місцевого самоврядування характеризується посередньо, раніше судимий за вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2024 року за ст. 126-1 КК України.
Згідно з ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Судом при вирішенні питання про призначення покарання з застосуванням ст. 71 КК не враховано, що при складанні покарань за сукупністю вироків застосування положень ст. 75 КК не передбачено, остаточне покарання визначається за сукупністю вироків без звільнення від його відбування з іспитовим строком.
Призначивши покарання з одночасним застосуванням ст. ст. 71 та 75 КК України, суд безпідставно звільнив обвинуваченого від відбування покарання не лише за кримінальне правопорушення, за яке його засудив (ч. 2 ст. 389 КК), а й від покарання за попереднім вироком, не зважаючи на те, що це покарання було визначено судом відбувати реально.
Згідно з ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
З урахуванням наведеного, оскільки судом першої інстанції було неправильно звільнено обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування покарання, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині призначення покарання нового вироку.
Керуючись ст. ст. 374, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 в частині призначення покарання скасувати.
Постановити відносно ОСОБА_8 в цій частині новий вирок.
Визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2024 року, та призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки 10 (десять) днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України, покласти на ОСОБА_8 , наступні обов'язки:
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Цей вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5