Справа № 346/781/25
Провадження № 11-кп/4808/406/25
Категорія т. 286 -1 ч.1КК України Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
04 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_3 ,
суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Івано - Франківської обласної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 18 червня 2025 року, згідно якого
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Коломия, Івано - Франківської області, житель АДРЕСА_1 , з середньою базовою освітою, непрацюючий, неодружений, раніше не судимий,
обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 382, ч.1 ст. 286-1 КК України,
вироком суду ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 382, ч.1 ст. 286-1 КК України і призначено йому покарання:
- за ч.1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень;
- за ч.1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України - у виді пробаційного нагляду на два роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань остаточне покарання ОСОБА_9 визначено у виді пробаційного нагляду на строк два роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень, який виконувати самостійно.
На підставі пунктів 1-3 ч. 3 ст. 59-1 КК України покладено на засудженого ОСОБА_9 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покладено на засудженого ОСОБА_9 такі обов'язки:
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати за залучення експертів на стадії досудового розслідування для проведення судових експертиз в загальному розмірі 14 326 гривень 20 копійок.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 будучи особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Крім того, обвинувачений умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, за наступних обставин.
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 27.12.2017 року, яка набрала законної сили 07.01.2018 року, обвинуваченого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Однак, обвинувачений, усвідомлюючи наслідки вчиненого адміністративного правопорушення та невідворотність накладення стягнень, діючи умисно, в порушення вимог п.9 ст.129 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не виконав вказане судове рішення в частині позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки 12.11.2024 року приблизно о 14 год. 30 хв., у світлу пору доби, на сухому асфальтному дорожньому покритті, обвинувачений, нехтуючи вимогою п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, що знижує реакцію та унеможливлює належним чином оцінити дорожню обстановку, а також всупереч вимозі п. 2.1 (а) ПДР України, не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами у зв'язку із позбавленням його права керування будь-яким транспортним засобом, керував технічно справним автомобілем марки «Mazda 3», державний номерний знак « НОМЕР_1 », сірого кольору, та ігноруючи вимоги п. 12.4 ПДР України, рухався прямою ділянкою автомобільної дороги у с. Воскресинці, по вул. А. Міцкевича, Коломийського району Івано-Франківської області, у напрямку до м. Коломиї Івано-Франківської області зі швидкістю в межах 79...80 км/год., що перевищує максимально допустиму швидкість руху транспортних засобів для даної ділянки. У вказаному автомобілі обвинувачений перевозив пасажира ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 . Дана особа не висловила наміру бути визнаю потерпілою на стадії досудового розслідування.
В той час, у зустрічному для вказаного автомобіля під керуванням обвинуваченого напрямку, своєю смугою, призначеною для руху транспортних засобів, у напрямку до с. Корнич Коломийського району Івано-Франківської області, на технічно справному автомобілі марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак « НОМЕР_2 », рухався ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_2 .
Рухаючись вказаною прямою ділянкою автомобільної дороги із перевищенням дозволеної швидкості руху транспортних засобів для даної ділянки дороги у населеному пункті, а також при наближенні зазначеного автомобіля під керуванням обвинуваченого до транспортного засобу марки «Mercedes Atego», державний номерний знак « НОМЕР_3 », який знаходився ближче до правого краю проїзної частини дороги та попереду автомобіля під керуванням обвинуваченого, у напрямку до м. Коломия Івано-Франківської області, обвинувачений проявив неуважність, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку, стан дорожнього покриття та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, всупереч п.14.2 (в), (г) ПДР України, не переконавшись у безпечності здійснення свого маневру та у тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону чи об'їзду відстані, розпочав маневр обгону попутного транспортного засобу, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із вказаним зустрічним автомобілем під керуванням ОСОБА_12 .
При цьому обвинувачений порушив такі вимоги ПДР України:
-п. 1.2. - в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів;
-п. 1.5. - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
-п. 2.1. - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення;
г) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
-п. 2.3. - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
-п. 2.9. - водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
-п. 10.1. - водій перед будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
-п. 12.1. - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
-п. 12.6. - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.;
-п. 14.2. - перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що:
в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані;
г) після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернутися на займану смугу;
У результаті порушення обвинуваченим ПДР України відбулася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пасажир автомобіля під керуванням обвинуваченого ОСОБА_11 отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого багато відламкового перелому лівої плечової кістки зі зміщенням відламків, які відносяться до середньої тяжкості тілесного ушкодження, і є таким, що спричинило тривалий розлад здоров'я, але не було небезпечними для життя в момент спричинення.
В апеляційній скарзі прокурор вважає вирок Коломийського міськрайонного суду від 18.06.2025 року щодо ОСОБА_9 за ч.1 ст. 382, ч.1 ст. 286-1 КК України таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, внаслідок м'якості.
Зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань остаточне покарання ОСОБА_9 визначено у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки та штрафу у розмірі 8500 гривень, який ухвалено виконувати самостійно.
Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає основне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно ч.3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Таким чином, призначаючи покарання обвинуваченому по даному кримінальному провадженні, суд не врахував як положень ст. 72 КК України, так і правових висновків Верховного Суду, в яких окреслено окремі аспекти призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень.
Окрім цього зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував щодо обвинуваченого вимоги ст. 69 КК України не врахувавши те, що ОСОБА_9 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, на шлях виправлення не став та порушив правила дорожнього руху, спричинивши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Звертає увагу суду на те, що при призначенні покарання за ст. 382 КК України судом не враховано, що обвинувачений вчинив умисні дії, які виразились в умисному не виконанні рішення суду від 27.12.2017 року, що набрало законної сили, яким його визнано винним за ч.3 ст. 130 КУпАП.
Просить вирок Коломийського міськрайонного суду від 18.06.2025 року щодо ОСОБА_9 за ч.1 ст. 382, ч.1 ст. 286-1 КК України скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 покарання:
- за ч.1 ст. 286-1 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;
- за ч.1 ст.382 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання ОСОБА_9 у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
В решті вирок залишити без змін.
Захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, вважає її безпідставною та необгрунтованою.
Зазначає, що суд першої інстанції проаналізував та дав оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, перевірив та оцінив усі доводи учасників судового провадження. Враховуючи повне визнання вини обвинуваченого, щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин та думку потерпілих, які не мають жодних претензій до обвинуваченого, повне відшкодування завданих збитків, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, здійснення догляду за особою з інвалідністю ІІ групи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість при призначенні покарання обвинуваченому застосувати ч.1 ст. 69 КК України.
Просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції від 18.06.2025 року без змін.
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор, підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, а вирок суду першої інстанції скасувати. Ухвалити новий вирок, яким обвинуваченому ОСОБА_9 призначити більш суворий вид покарання;
- обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_8 , з приводу поданої апеляційної скарги прокурора заперечили, вважають її безпідставною та необгрунтованою.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 розглянуто в порядку ст.349 ч.3 КПК України, де судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки під час судового розгляду в суді першої інстанції обвинувачений правильно зрозумів зміст обставин кримінального провадження, і у зв'язку із повним визнанням вини, вважав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів, зібраних на досудовому розслідуванні, і що в подальшому він не матиме права оскаржити фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку. Інші учасники судового розгляду проти цього не заперечили.
Колегія суддів не вбачає порушень проведення судом судового розгляду в порядку ст.349 ч.3 КПК України, а тому вирок суду у цій частині не переглядатиметься судом апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 404 ч.1 КПК України.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 382, ч.1 ст. 286-1 КК України, за викладених у вироку обставин, є вірним, відповідає фактичним обставинам даного провадження і підтверджений наявними у кримінальному провадженні доказами.
Однак, згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Даних вимог закону суд першої інстанції не дотримався та в порушення загальних засад призначення покарання, призначив обвинуваченому явно несправедливе та надмірно м'яке покарання, не вмотивувавши належним чином таке рішення.
Тому, доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, при призначенні та визначенні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд врахував характер та тяжкість вчинених злочинів, фактичні обставини справи, а також те, що обвинувачений є особою молодого віку, позитивно характеризується по місцю проживання, на диспансерних обліках в наркологічному та психіатричному кабінеті не перебуває, здійснює догляд за ОСОБА_11 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується рішенням Управління соціальної політики Коломийської міської ради Івано - Франківської області про призначення допомоги від 22.01.2025 року.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 відповідно до ст.66 КК України, суд першої інстанції визнав - повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Разом із тим, врахувавши вище перелічені обставини та відомості, щодо обвинуваченого ОСОБА_9 суд прийшов до висновку про можливість призначення йому мінімального покарання, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, тим самим допустив істотні порушення вимог кримінально процесуального закону.
Відповідно до статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження вчинення ними нових злочинів.
Цих вимог закону судом першої інстанції належним чином не дотримано.
Так як при призначенні покарання ОСОБА_9 судом першої інстанції не враховано, що він неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а саме 28.02.2017 року за ч.1 ст. 130 КУпАП, 04.08. 2017 року за ч.2 ст. 130 КУпАП та 27.12.2017 року за ч.3 ст. 130 КУпАП, що свідчить про системну протиправну поведінку обвинуваченого.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що призначаючи покарання обвинуваченому за ч.1 ст. 382 КК України судом не враховано, що дії обвинуваченого виразилися в умисному невиконанні рішення суду від 27.12.2017 року, що набрало законної сили, яким його визнано винним за ч.3 ст. 130 КУпАП.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, полягає у невиконанні обвинуваченим заборони керування транспортними засобами.
Тобто, судом не надано належної оцінки фактичним обставинам кримінального провадження, які свідчили про системну протиправну поведінку обвинуваченого, де попередньо накладене адміністративне стягнення не сприяло його виправленню та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Поза увагою суду залишилась і усталена практика Верховного Суду, в якій неодноразово наголошувалось, що керування в стані алкогольного чи іншого сп'яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки руху. Тяжкість зумовлена ступенем суспільної небезпечності такого діяння, оскільки водій у стані алкогольного сп'яніння становить загрозу для життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху, безпосередньо для себе, і серед іншого для третіх осіб.
Окрім того, судом першої інстанції на підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом повного складання призначених покарань остаточне покарання ОСОБА_9 визначено у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки та штрафу у розмірі 8500 гривень, який ухвалено виконувати самостійно.
Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає основне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Згідно ч.3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Тобто, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за правилами ст. 70 КК України суд першої інстанції застосував принцип повного складання призначених покарань, що прямо суперечить змісту ч.3 ст.72 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, на диспансерних обліках в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, є особою молодого віку, здійснює догляд за ОСОБА_11 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується рішенням Управління соціальної політики Коломийської міської ради Івано - Франківської області про призначення допомоги від 22.01.2025 року та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, колегія суддів визнає, повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого колегією суддів не встановлено.
Також колегія суддів, враховує думку потерпілого ОСОБА_11 , який в поданому клопотанні зазначив, що обвинувачений ОСОБА_9 згідно рішення Управління соціальної політики Коломийської міської ради Івано - Франківської області від 22.01.2025 року здійснює за ним догляд, як за особою з інвалідністю ІІ групи, тому просить не призначати йому покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Колегія суддів врахувавши вище наведені обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, а також незадовільний стан його здоров'я, що підтверджується довідкою з КНП «Коломийська центральна районна лікарня » Коломийської міської ради, вважає їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, та з урахуванням особи винного, приходить до висновку про можливість переходу до іншого, більш м'якого виду покарання не зазначеного в санкції ч.1 ст. 286-1 КК України, а саме у виді пробаційного нагляду, застосувавши ст. 69 КК України.
Таке покарання, на думку колегії суддів відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 59-1 КК України, покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально - виховних заходів без ізоляції від суспільства.
При цьому ч. 2 ст. 59-1 КК України визначено, що суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов'язки: 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
З аналізу вищевказаних вимог кримінального закону вбачається, що положення, передбачені ч. 2 ст. 59-1 КК України, є імперативною нормою.
Таким чином, при призначенні покарання за ч.1 ст. 286 -1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді пробаційного нагляду судова колегія в обов'язковому порядку покладає на обвинуваченого ОСОБА_9 обов'язки, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України
З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, і наведені в ній доводи дають підстави для її часткового задоволення, а тому вирок суду першої інстанції, слід скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок.
Керуючись ст.ст.373,374, 405, 407,409, 413, 414, 418 КПК України, колегія суддів
ухвалила :
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 червня 2025 року щодо ОСОБА_9 - скасувати в частині призначеного покарання внаслідок м'якості, та ухвалити новий вирок.
Визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 382, ч.1 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання :
- за ч.1 ст. 382 КК України - у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
- за ч.1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді пробаційного нагляду на три роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточно визначити ОСОБА_9 покарання у виді пробаційного нагляду на строк три роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень. Покарання у виді штрафу виконувати самостійно.
На підставі пунктів 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_9 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_9 такі обов'язки:
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Головуючий ОСОБА_3
Судді: ОСОБА_5
ОСОБА_4