"05" листопада 2025 р.
642/4660/25
2/642/1630/25
30 жовтня 2025 року Холодногірський районний суд м. Харкова у складі :
головуючого судді Ольховського Є.Б.
при секретарі Семенюк А.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди -
В серпні 2025р. позивач звернувся до суду з позовом в якому вказав що він є власником автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, рік випуску 2003, ідентифікаційний номер ТЗ - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . 26.02.23р. він видав свому племіннику ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність на розпорядження, в тому числі з правом продажу, належного йому автомобіля строком на 1 рік. 18.03.2023р. відповідач передав за дорученням вказаний автомобіль ОСОБА_3 та отримав за це 4000 доларів США. 01.08.23р. позивач скасував довіреність видану ОСОБА_2 та забажав повернути собі вказаний автомобіль однак відповідач від цього усиляко ухиляється, звіту не надав та не передав доверителеві все одержане у звязку з виконанням доручення. Враховуючі що продаж автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, д/н НОМЕР_2 фактично відбувся а кошти за цей правочин позивач не отримав він вважає що діями ОСОБА_2 йому завдано матеріальну шкоду яку висновком експерту № 24036 від 31.10.23р. оцінено в 218320 грн. та прохає стягнути з відповідача на свою користь разом з моральною шкодою в 50000 грн. та судовими витратами.
Ухвалою від 19.08.25р. відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Ухвалою від 14.10.25р. закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.
В судове засідання позивач та його представник заявились. Позов підтримали посилаючись на підстави в ньому вказані.
Відповідач дор судового засідання не зявився. Про час розглду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача та його представника суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підстві наявних доказів.
Вислухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне:
З матеріалів справи встановлено що позивачу на праві власності належить автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, рік випуску 2003, ідентифікаційний номер ТЗ - НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
26.02.23р. позивач видав ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність на розпорядження, в тому числі з правом продажу, належного йому автомобіля строком на 1 рік. Доручення посвідчене приватним нотаріусом ХМНО Мороз В.М.
18.03.23р. ОСОБА_2 видав, в порядку передоручення від імені ОСОБА_1 , довереність на ОСОБА_3 посвідчену приватним нотаріусом ХМНО Феденко М.В.
01.08.23р. довіреність від 26.02.2023р. була припинена позивачем згідно до заяви приватному нотаріусу Мороз В.М. ( зареєстрована в реєстрі № 1858).
21.08.23р. в ЄРДР внесено заяву ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення відносно шахрайських дій щодо заявниці за ч. 2 ст. 190 КК України ( номер провадження 12023221170002963).
Копією протоколу допиту ОСОБА_2 в межех кримінгального провадження 12023221170002963 встановлено що він продав автомобіль позивача ОСОБА_3 за 4000 доларів США та зробив це за відсутності заперечень з боку позивача. Згідно до вказаного протоколу допиту відповідач визнав що не повернув гроші за продаж автомобіля ОСОБА_1 .
Таким чином суд вважає встановленим що автомобіль вибув з володіння позивача поза його волі
Відносини представництва мають особистий характер, а тому первинний представник має сповістити особу, яку представляє, про проведене передоручення і повідомити їй необхідні відомості про особу, якій він передав повноваження. Повідомлення про вчинене передоручення має бути направлено особі, яку представляють, негайно, оскільки особа, яку представляють, якщо вона вважає за необхідне, має право в односторонньому порядку скасувати проведене передоручення. Тому невиконання цього обов'язку представником тягне за собою його відповідальність перед особою, яку представляють, за дії замісника як за свої власні.
Здійснивши передоручення на ОСОБА_3 та не повідомивши про це довірителя - ОСОБА_1 , Потапенко Д.В. мав на меті набуття у власність вартість спірного автомобіля, а тому переслідував особисту мету, діяв не в інтересах довірителя, чим порушив права позивача.
Аналогічний висновок, висловлено у постанові Верховного Суду у справі № 401 /2995/16 - ц від 16. 05. 2019р.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та обирає спосіб захисту порушеного права.
Звернувшись до суду з цим позовом до ОСОБА_2 , позивач ставить питання про стягнення з нього збитків, завданих у зв'язку з відчуженням належного йому транспортного засобу за договором купівлі-продажу (оформленому у вигляді доручення), укладеним від його імені повіреним ОСОБА_2 та ОСОБА_3 яка набула це майно у власність.
Також у позовній заяві позивач посилається на положення статті 1006 ЦК України, зокрема на обов'язок повіреного негайно передати довірителю все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
Розмір збитків позивач визначив у розмірі вартості відчуженого автомобіля, встановленої на підставі експертного дослідження № 24036 від 31.10.2023р. проведеного у межах кримінального провадження 12023221170002963 та з урахуванням курсу долара США складає 218320 грн .
Вимогу про стягнення коштів пред'явлено до Потапенко Д.В., який на підставі довіреності від 26.02.2023 року був повіреним ОСОБА_1 щодо продажу належного йому транспортного засобу та заволів грошовими коштами від вказаного правочину.
Відповідно до статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.
Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (стаття 1000 ЦК України).
Відповідно до положень статей 1003, 1004 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.
Згідно зі статтею 1006 ЦК України повірений зобов'язаний: повідомляти довірителю на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
Частинами першою, другою статті 240 ЦК України передбачено, що представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника).
Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.
Повідомлення про вчинене передоручення має бути направлено особі, яку представляють, негайно, оскільки особа, яку представляють, якщо вона вважає за необхідне, має право в односторонньому порядку скасувати проведене передоручення.
Тому невиконання цього обов'язку представником тягне за собою його відповідальність перед особою, яку представляють, за дії замісника як за свої власні.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками визнаються: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб'єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.
Частиною четвертою статті 250 ЦК України передбачено, що представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, встановлених частинами другою та третьою цієї статті.
Відповідно до частини другої та третьої статті 250 ЦК України представник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю. Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам.
Судом встановлено, що відповідач відмовився від вчинення дій, які були визначені довіреністю, не повідомив довірителя про передоручення наданих йому повноважень, не надав звіт про виконання доручення, не повернув транспортний засіб чи отримані за його відчуження кошти, фактично здійснив дії щодо відчуження належного позивачу майна у своїх інтересах, у зв'язку з чим набув у власність гроші за це майно суд вважає обгрунтованою суму збитків визначену позивачем згідно до експертного дослідження.
Іншої вартості автомобіля, зокрема станом на момент вирішення спору, відповідач не довів.
Згідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 обов'язковому з'ясовуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.
Суд вважає що зазначений розрахунок моральної шкоди визначений позивачем є частково обгрунтованим. Згідно вимог п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27 березня 1992 року, суд вважає суму моральної шкоди в розмірі 50000 грн. завищеною.
Разом з тим, враховуючи практику Європейського Суду, зокрема рішення від 28.05.1985 року Серія А &96 справа Abdulaziz,Cabales and Balkandali v. United Kingdom, де враховано, що деякі форми моральної шкоди, зокрема емоційні страждання, за своєю природою не завжди можуть бути доведені чимось конкретним - суд розцінює як суттєві моральні страждання - порушення звичного ритму життя позивача внаслідок позбавлення власності та вважає можливим і достатнім стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 20000 гривень.
Судові витрати підялгають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 258, 264-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 23, 202, 207, 235, 638,1047,1049,1167 ЦК України, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) майнову шкоду 218320 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути оскаржено в Харківському апеляційному суді протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Холодногірський районний суд м. Харкова.
СУДДЯ Є.Б. Ольховський