04 листопада 2025 року
Справа № 953/4822/25
Провадження № 2/642/1573/25
Іменем України
/заочне/
04 листопада 2025 року Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді- Пашнєва В.Г.,
за участю секретаря- Степанової А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
29.07.2025 до суду за підсудністю надійшла вказана позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 2034971684 від 11.12.2020 в розмірі 73 706,67 грн. Також представник позивача просив стягнути 3028,40 грн. суму сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 9 200грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.12.2020 між АТ «ОТП Банк» та відповідачем укладено договір про надання кредиту №2034971684, відповідно до умов якого АТ «ОТП Банк» надав позичальнику кредит на споживчі потреби у сумі 44 998,00 грн з фіксованою ставкою 40,00%. Відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту 11.12.2020, де узгоджено порядок повернення кредиту відповідно до графіку платежів та умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Відповідно до умов кредитного договору банк надав позичальнику кредит, а відповідач зобов'язалась в порядку та на умовах, визначених цим договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом в сумі, строки та на умовах цього договору. Банк взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Однак, відповідач, передбачені кредитним договором зобов'язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом належним чином не виконала, внаслідок чого у відповідача перед банком виникла заборгованість, яка станом на 21.06.2024 року становить 73 706,67 грн, яка складається з простроченого тіла кредиту в розмірі 38 593,48 грн та з заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом в розмірі 35 113,19 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом. 21.06.2024 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ-ФІНАНС» набуло статус кредитора за кредитним договором №2034971684 від 11.12.2020, укладеним між АТ «ОТП Банк» та відповідачем.
Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернула, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 27.06.2025 справу передано за підсудністю до Холодногірського районного суду м. Харкова.
Ухвалою судді Холодногірського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Копію ухвали про відкриття провадження, позовної заяви та доданих до неї документів надіслано відповідачу рекомендованим повідомленням за її останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, які отримані відповідачкою, про що свідчать відповідні розписки в матеріалах справи.
Відповідачка в судове засідання до суду не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи. Відзиву на позовну заяву не надала.
Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
11.12.2020 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2034971684, відповідно до умов якого АТ «ОТП БАНК» надав позичальнику кредит у сумі 44 998,00 грн. строк кредиту до 11.12.2025 на споживчі потреби з фіксованою відсотковою ставкою 40,00% річних (пункт 1.2 договору).
П. 1.2, 1.3 Договору передбачено, що протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися фіксована процентна ставка у розмірі 40,00% річних. Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів.
Згідно з Додатком №1 до кредитного договору №2034971684 було визначену реальну процентну ставку за договором в розмірі 40% річних. Також відповідачем було підписано анкету-заяву на отримання кредиту в сумі 44 998,00 грн на 60 місяців.
Також, 11.12.2020 ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту, Додаток 1 до Паспорту споживчого кредиту - Орієнтовний Графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту, Анкету-Заяву на отримання кредиту від 11.12.2020, а отже прийняла пропозицію банку та ознайомилася з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, що засвідчено власним підписом відповідачки.
За п.3 Договору, датою (моментом) надання Банком та отримання Позичальником Кредиту вважається дата підписання Позичальником Кредитного договору. Кредит надається шляхом видачі суми кредиту у вигляді готівкових коштів через касу банку.
АТ «ОТП Банк» взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу в розпорядження кредитні кошти, про що свідчить копія виписки по рахунку відповідачки, однак відповідачка, ОСОБА_1 , належним чином свої зобов'язання не виконувала, у зв'язку з чим станом на 21 червня 2024 року за кредитним договором №2034971684 утворилася заборгованість у розмірі 73 706,67 грн, яка складається з простроченого тіла кредиту в розмірі 38 593,48 грн та з заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом в розмірі 35 113,19 грн., що підтверджується випискою по рахунку відповідача, а також розрахунком заборгованості за кредитним договором.
21.06.2024 між Акціонерним товариством «ОТП Банк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу №21/06/24, за яким Клієнт (первісний кредитор) передає, а Фактор (Новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить Клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між Клієнтом і Боржниками, в розмірі портфеля заборгованості згідно з Реєстром боржників. Типи кредитних договорів, право вимоги за якими передається Фактору: договори про випуск та обслуговування платіжних карток, до яких встановлено кредитну лінію та/або кредитні договори, виконання зобов'язань за якими забезпечено та/або не забезпечено заставою/іпотекою.
Пунктом 6.2.3 Договору визначено, що право вимоги переходить до Фактора з моменту підписання сторонами цього Договору. Після чого Фактор стає новим Кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
21.06.2024 ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» здійснило оплату на користь АТ «ОТП Банк» 6050863,05 грн та 162,99 грн відповідно до Договору факторингу №21/06/24 від 21.06.2024 за право грошової вимоги (реєстр боржників №1, №2), що підтверджується платіжними дорученнями №3073 та № 3074 від 21.06.2024, №3074 від 21.06.2024..
В цей же день, 21.06.2024 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» підписаний Акт приймання-передачі Реєстру Боржників №1 від 21.06.2024 до Договору факторингу №21/06/2024 від 21.06.2024, Акт приймання-передачі Реєстру Боржників №2 від 21.06.2024 до Договору факторингу №21/06/2024 від 21.06.2024.
Згідно з Додатком №1 до Договору Факторингу №21/06/24 від 21.06.2024 «Реєстр боржників №1 до факторингу №21/06/2024 від 21.06.2024 до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги зокрема, до відповідача за кредитним договором №2034971684 від 11.12.2020 заборгованість ОСОБА_1 у сумі 73 706,67 грн, яка складається з простроченого тіла кредиту в розмірі 38 593,48 грн та з заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом в розмірі 35 113,19 грн.
Тобто, всі права, які належали АТ «ОТП Банк» стосовно відповідача перейшли до ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», як нового кредитора, а тому відбулася заміна кредитора у вказаному зобов'язанні. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 11.12.2020, укладеним між АТ «ОТП Банк» та відповідачкою ОСОБА_2 .
Всупереч умов кредитного договору відповідачка не виконала своїх зобов'язань щодо повернення грошових коштів. Після відступлення позивачеві прав грошової вимоги на відповідача, вона не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» за кредитним договором № №2034971684 від 11.12.2020 у розмірі 73 706,67 грн, яка складається з простроченого тіла кредиту в розмірі 38 593,48 грн та з заборгованості по відсоткам за користуванням кредитом в розмірі 35 113,19 грн.
Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
На підставі наведених положень, а також враховуючи досліджені судом докази на підтвердження відступлення права вимоги за кредитним договором, суд зазначає, що відступлення права грошової вимоги АТ «ОТП Банк» до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2034971684 від 11.12.2020 та набуття такого права ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» відбулося відповідно до норм чинного законодавства та договірних умов.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №643/4902/14-ц, від 31.10.2018 у справі №201/8548/16-ц та від 15.08.2018 у справі №190/2119/14-ц.
Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Взяті на себе зобов'язання за договором від 11.12.2020 банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні ресурси, однак в порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов'язання за договором належним чином не виконала.
Відповідач отримувала кредитні кошти, користувалася ними та протягом тривалого періоду часу частково виконував зобов'язання щодо їх повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою, які було надано Товариством до суду.
Як роз'яснив Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 14 квітня 2021 року у справі №759/11453/20, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 25.05.2022 у справі № 645/59/16-ц , від 26.10.2022 у справі № 333/5483/20, від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін. належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Верховний Суд підкреслив, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, яка передбачає, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Товариством на підтвердження боргу ОСОБА_1 надано розрахунок заборгованості та виписку по рахунку боржника, яка є первинним документом та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції, тому суд вважає доведеними позовні вимоги Товариства в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості.
Зазначений розрахунок не спростований відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами.
Суд, установивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних зобов'язань, із огляду на позицію Верховного Суду, сформовану у справі №204/7787/21 від 11.09.2024, за якої суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, вважає наявними підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 73 706,67 грн.
Щодо витрат на правничу (правову) допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.
Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Судом встановлено, що 03.07.2024 року між адвокатом Литвиненко О.І. та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладений договір про надання правничої допомоги № 03-07/24, в якому визначено, що вартість послуг адвоката встановлюється з розрахунку, що ціна однієї години затраченого адвокатом часу на надання послуг становить 2 000,00грн без ПДВ. Конкретні суми до оплати наводяться у Акті приймання - передачі наданих послуг, надісланому адвокатом та погодженому із клієнтом.
Згідно акту приймання - передачі наданих послуг №1 від 15.07.2024 вбачається, що адвокатом надано клієнту юридичні послуги, а саме: надання первинної консультації, правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків ВС та ЄС з прав людини, підготовка та подання позовної заяви. Загальний затрачений час становить 2,1 години вартістю 9 200,00 грн.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно платіжної інструкції кошти в сумі 9200 грн. сплачені.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін). Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов'язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд приходить до висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9200 грн. не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Вирішуючи питання про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує те, що публічний інтерес до справи відсутній; справа належить до категорії незначної складності; має невелику ціну позову; справу розглянуто у порядку спрощеного провадження; правові позиції у цій категорії справ усталені, а також ту обставину, що адвокатом подано до суду кілька аналогічних позовних заяв, які практично є ідентичними за змістом, обґрунтуванням та викладеними обставинами; враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд вважає, що сума витрат у розмірі 9200 грн є завищеною та дійшов висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 4 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи убачається, що під час звернення до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 626-629, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст.. ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141,247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 2034971684 від 11.12.2020 в розмірі 73 706 (сімдесят три тисячі сімсот шість) гривень 67 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи..
Повний текст рішення складено 04.11.2025.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», (код ЄДРПОУ код ЄДРПОУ: 40340222, місцезнаходження: 03035 м.Київ, вул. Солом'янська, 2).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий Суддя: Вячеслав ПАШНЄВ