Справа № 639/5090/25
Провадження № 2/639/1779/25
(Заочне)
05 листопада 2025 року Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Труханович В.В.,
за участю секретаря - Яременко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду міста Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №639/5090/25 за позовною заявою Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд
15 липня 2025 року до суду з позовом звернувся АТ «Українська залізниці» та просила ухвалити рішення, на підставі якого визнати відповідача ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на балансі регіональної філії «Південна залізниця « АТ «Укрзалізниця» знаходиться житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 .
18.11.2013 квартира АДРЕСА_3 у вказаному будинку була надана працівнику виробничого підрозділу «Харківська дистанція колії» регіональної філії Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_2 .
У травні 2025 року ОСОБА_2 помер. Його було знято з реєстрації за вказаною адресою на підставі свідоцтва про смерть.
За вказаною адресою також зареєстрований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У позивача відсутні дані про те, що відповідач є членом сім'ї ОСОБА_2 .
За повідомленням сусідів ОСОБА_1 виїхав за кордон у 2021 році та з того часу в квартиру за місцем реєстрації не з'являвся.
За період відсутності ОСОБА_1 заяв до регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» щодо продовження строку користування жилим приміщенням понад шести місяців не подавав та про поважність причин такої відсутності не повідомляв.
Договір найму жилого приміщення відповідач з позивачем не укладав.
Відповідач не сплачує квартирну плату за користування житлом та інші комунальні послуги.
Позивач зазначає, що спірна квартира буде надана працівникам залізниці, які виїхали з території активних бойових дій та потребують житла.
Факт реєстрації у вказаному житлі відповідача наразі унеможливлює надання цього житла працівникам регіональної філії.
Вищевказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 21 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Призначено судове засідання.
Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 07 жовтня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетинання кордону України за період з 01.01.2021 по теперішній час стосовно гр. ОСОБА_1 .
13 жовтня 2025 року на адресу суду від Державної прикордонної служби надійшла відповідь на запит.
Представник позивача Григор*єв І.В., який діє на підставі довіреності від 20.08.2025, заявлений позов підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся, про причину не явки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав. У зв'язку з чим, на підставі вимог ч.4 ст. 223 та ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити по справі заочне рішення, проти чого не заперечує представник позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
У судовому засіданні було встановлено, що в господарському віданні ПАТ «Українська залізниця» знаходиться житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 . ( а.с. 11)
Згідно ордеру на житлову площу в будинку від 18.1.2013, ОСОБА_2 , який працює Харківська дистанція шляху на сім'ю з однієї особи було надано в користування житло, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . ( а.с. 12(
З довідки з місця проживання від 10.01.2025 року вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ( а.с. 13)
Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
ОСОБА_3 було знято з реєстрації за вищевказаною адресою на підставі свідоцтва про смерть, актовий запис №5194. ( а.с. 14)
Згідно Акту обстеження на факт проживання особи за місцем реєстрації від 12.06.2025, оглянув квартиру АДРЕСА_4 за місцем реєстрації ОСОБА_1 , виявлено, що квартира опечатана після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який також був зареєстрований за цією адресою. Зі слів сусідів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 у вище вказаній квартирі не проживає з 2021 року з моменту виїзду за кордон. Інформація про його місцезнаходження на теперішній час відсутня. ( а.с. 15)
До акту додані письмові пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ( а.с. 16-17)
Аналогічні Акти обстеження на факт проживання особи за місцем проживання, в яких зафіксований факт не проживання з 2021 року ОСОБА_1 за місцем реєстрації за адресою АДРЕСА_1 були складені 30.06.2025, 11.07.2025, до яких також долучені пояснення сусідів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ( а.с. 18 - 23)
Як вбачається з відповіді Державної прикордонної служби України від 09.10.2025 №19/80070-25, відповідно до бази даних перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїхав 13.01.2021 у пункті пропуску Краківець.
Згідно з ч.1, 2 ст.71 ЖК УРСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до ст.72 ЖК УРСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку. Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року зазначав, що поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було в законному порядку встановлене, а залежить від фактичних обставин, а саме - існування достатніх і тривалих зв'язків із конкретним місцем. Утрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання в право на житло.
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі статті 71 ЖК УРСР, предметом доказування є причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УPCP), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресування кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
В судовому засіданні встановлено, що відповідач хоча і зареєстрований у спірному житловому приміщенні, однак з січня 2021 року в ньому не проживає, ним не інтересуються, комунальні послуги не сплачує. Реєстрація відповідача за спірною адресою носить формальний характер.
Відповідно ст.ст. 71,72 ЖК України, у разі відсутності без поважних причин в житловому приміщенні більше шести місяців наймача або членів його сім'ї в судовому порядку зазначені особи визнаються такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.
Отже, відповідно до вказаних положень закону, підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є відсутність цієї особи без поважних причин протягом встановленого законом строку в жилому приміщенні, право користування яким має ця особа.
Аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №761/9063/21.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд зазначає, що наявність реєстрації відповідача у спірній квартирі перешкоджає позивачеві в повній мірі розпоряджатись належним йому майном, з метою забезпечення житлом працівників підприємства чи іншим чином.
Таким чином, враховуючи наявність достатніх доказів не проживання відповідача ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_4 більше шести місяців, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та визнати ОСОБА_1 таким, що втратили право користування житловим приміщенням, що розташоване за вищевказаною адресою.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме з відповідача на користь позивача стягуються витрати по оплаті судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, ч.4 ст. 223, 259, 265, 280 ЦПК України, ст. ст. 71, 72 , 127 ЖК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 такими, що втратив право користування житловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», Код ЄДРПОУ 40075815, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Єжи Гедройця. 5.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 05 листопада 2025 року.
Суддя В. В. Труханович