04.11.2025
провадження №2/389/372/25
ЄУН 389/1376/25
04 листопада 2025 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі: головуючого судді Українського В.В.
за участю секретаря судового засідання Гой .І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Знам'янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожитий природний газ в розмірі 122631,98 грн.
Позивач у судове засідання не з'явився, але представник надав заяву про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 255 ЦПК України через сплату відповідачем заборгованості за спожитий природній газ у межах позовних вимог. Просить повернути сплачений судовий збір на розрахунковий рахунок товариства так як позивачем за подачу позову сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 гривень.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не відомі.
У пункті 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 зроблено висновок, що суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібний висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 522/3680/22, від 05 серпня 2024 року у справа № 201/2548/24.
У даному випадку, як слідує з позовної заяви, долучених до неї документів, предмет спору існував на час пред'явлення позову та припинив своє існування після відкриття провадження у справі внаслідок погашення відповідачем у добровільному порядку заборгованості.
З огляду на те, що матеріали справи свідчать про наявність предмету спору станом на момент пред'явлення позову, підстави для закриття провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України відсутні.
Разом з тим, враховуючи те, що предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі внаслідок погашення відповідачем заборгованості після подання позову до суду та предмет спору припинив своє існування, що робить недоцільним подальший розгляд справи, суд вважає закрити провадження у справі з інших підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Частина 2 ст. 256 ЦПК України встановлює, що в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Суд, розглянувши заяву представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч.3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Таким чином, сума сплаченого судового збору не підлягає поверненню із державного бюджету, а може бути стягнута із відповідача на користь позивача за його заявою, так як позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
Також суд вважає за необхідне роз'яснити позивачам положення ч.2 ст. 256 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 142, 255, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,
Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ.
Відмовити позивачу у задоволенні клопотання про повернення сплаченого судового збору із державного бюджету.
Роз'яснити позивачеві, в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Український В.В.