Справа № 385/1021/25
Провадження № 2/385/462/25
29.10.2025 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Венгрина М. В.
секретар судового засідання - Шевченко Л. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Страхової компанії «Еталон» про відшкодування шкоди заподіяної смертю фізичної особи та втратою годувальника,
позивачка звернулась в суд з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь 80400 грн страхового відшкодування, як грошову компенсацію за спричинену моральну шкоду заподіяну смертю доньки та 240000 грн страхового відшкодування, як грошову компенсацію за спричинену шкоду втратою годувальника та судові витрати по справі.
стислий виклад позиції сторін
В обґрунтування позовних вимог позивачка покликала на те, що 16.08.2023 близько 23 год 58 хв в Кіровоградській області на автодорозі "Стрий Кропивницький Луганськ-Ізварино" відбулась дорожньо-транспортна пригода в якій автомобіль марки "Renault Trafic" р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок даної ДТП ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 від отриманих травм загинула. Відповідальність водія ОСОБА_2 за спричинену шкоду майну, здоров'ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у Відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії , який діяв на момент настання ДТП станом на 23:58 15.08.2023. 15.08.2023 за фактом настання даної ДТП було внесено відомості про таку подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023121120000168 з кваліфікацією по статті 286 КК України та розпочато досудове розслідування.
Пунктом 27.3. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами . З урахуванням викладеного загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 80400,00 грн, виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування.
Також згідно п.23.1 ст.23 Закону України №1961-IV, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, серед іншого, є шкода, пов'язана із смертю потерпілого. Відповідно до пункту 27.1 статті 27 Закону України №1961-IV, страхове відшкодування Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.07.2025 6 (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.2 ст.27 Закону №1961-IV). Тобто зазначеною нормою Закону №1961-IV, встановлений мінімально гарантований розмір страхового відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника. Таким чином мінімально гарантований розмір страхового відшкодування пов'язаного із втратою Позивачкою годувальника становить 240000,00 грн.
Відповідач в поданому відзиві просив відмовити в задоволенні позову виходячи з того, що позивачкою не надано жодних доказів, на підтвердження її перебування на утриманні потерпілої ОСОБА_3 , її доходи за попередній (до настання ДТП) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцю внаслiдок втрати годувальника. Окрім цього, не подано доказів, що вказують на отримання позивачкою доходу меншого вiд встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць, а також, що допомога померлої була основним та постійним джерелом її існування. Також зазначив, що дані правовідносини регулюються нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним законом. Вказав, що відповідно до судової практики, а саме Постанови ВС від 05.12.2022 у справі № 304/936/19 Верховний суд зазначає, що положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. У системному зв'язку зі статтями 1200 1202 ЦК України положення пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV щодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках, передбачених Законом - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше, ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Також покликався на необґрунтованість, неспівмірність зі складністю справи та документальне не підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в сумі 50000,00 грн.
заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі
Ухвалою від 10.07.2025 відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
22.07.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 06.08.2025 відкладено підготовче засідання.
30.08.2025 представницею позивачки подано заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
01.09.2025 оголошено перерву в підготовчому засіданні та на підставі ч. 7 ст. 81 ЦПК України витребувано докази.
Ухвалою від 10.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Розгляд справи по суті проведено 29.10.2025 за відсутності сторін на підставі наявних в справі доказів.
Суд вважав за можливим провести розгляд за відсутності сторін враховуючи те, що такі були належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення розгляду справи, сторона позивача скористалась своїм правом згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, подавши заяву про розгляд справи за їх відсутності, відповідач заяв про відкладення розгляду справи не подав, про причини неявки не повідомив. Таким чином суд не вбачав перешкод для проведення судового розгляду на підставі наявних в справі доказів, що не суперечить ст. 223 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Також судом при зазначенні дати ухвалення судового рішення застосовано висновок ОП ВС викладений у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 в якому вказано, що у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення.
Суд з'ясувавши обставини, на які позивачка посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, зважаючи на позицію відповідача, який позов заперечив, доходить таких висновків.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
З свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 11.12.2007 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 19).
З свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від 29.03.2023 вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 18).
Як вбачається з свідоцтва про смерть НОМЕР_4 від 21.08.2023 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 17).
З довідки про причину смерті № 2382 (до форми 106/о) вбачається, що ОСОБА_3 , 1997 року народження померла ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок забою головного мозку, ЗЧМТ, перелому кісток основи черепу (а.с. 22).
З відповіді на адвокатський запит вих. № 3530/112-1-2024 від 26.04.2024, що надана ВП № 1 (м. Гайворон) Голованівського РВП ГУНП в Кіровоградській області щодо інформування про хід досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12023121120000168 вбачається, що по факту ДТП, що мала місце в с. Хащувате Голованівського району Кіровоградської області за участі водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем Рено Трафік, НОМЕР_5 та пішохода ОСОБА_3 було внесено відомості до ЄРДР 16.08.2023 за ст. 286 КК України та 23.08.2023 було визначено підслідність такого за ГУНП в Кіровоградській області, куди передано матеріали кримінального провадження (а.с. 12).
З відповіді на адвокатський запит вих. № 36737-2025 від 18.04.2025, що надана СУ ГУНП в Кіровоградській області вбачається, що за фактом ДТП, яка мала місце 15.08.2023 на території Голованівського району Кіровоградської області в результаті якого загинула ОСОБА_3 здійснювалось досудове розслідування за кримінальним провадженням № 12023121120000168 від 16.08.2023 за ч. 2 ст. 286 КК України, яке закрито 31.12.2023 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 ознак вказаного кримінального правопорушення (а.с. 13).
У відповіді на адвокатський запит від 22.04.2025 ГУ ПФУ України в Кіровоградській області відмовило в наданні запитуваної інформації та роз'яснило порядок отримання такої (а.с. 14-15).
З відповіді Благовіщенського відділу ДРАЦС у Голованівському району (а.с. 50) вбачається, що у Державному реєстрі актів цивільного стану відсутні актові записи про державну реєстрацію народження (усиновлення) дітей ОСОБА_3 та реєстрацію шлюбу ОСОБА_3 .
Таким чином суд встановив, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок ДТП, що сталось 15.08.2023 за участі ОСОБА_2 , який керував автомобілем Рено Трафік, номерний знак НОМЕР_5 , цивільна відповідальність якого на день ДТП була застрахована СК «Еталон» страховий поліс AP3549270, що підтверджується загально доступною інформацією на сайті МТСБУ (https://policy.mtsbu.ua/Search/ByRegNo?md=A19810266375BCCDD09AAF63AADE845E85B778E78824243FD874AA632C6CDC3D41E4ECEE7FAD9CC8E996303803937742763155547253D22550C7FE3618D6319C499D13F620E7CEAD002D6C21B378743D) та не заперечується відповідачем.
В подальшому кримінальне провадження було закрито 31.12.2023 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 ознак вказаного кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання яко го створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлене актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
Відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин (15.08.2023) страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6).
Пунктом 27.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Судом встановлено, що позивачка є матір'ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок ДТП, батько ОСОБА_3 помер до цього, 28.03.2023, ОСОБА_3 не була заміжньою та не мала дітей, а отже позивачка ОСОБА_1 є єдиною особою, яка має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_3 та розмір страхового відшкодування становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку.
Враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX встановлено мінімальний розмір заробітної плати у 2023 році в сумі 6700 грн, то розмір страхового відшкодування становить 80400 грн.
Таким чином суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню.
Водночас суд доходить висновку що в задоволенні позову в частині вимоги про стягнення 240000,00 грн страхового відшкодування, як грошової компенсації за спричинену шкоду втратою годувальника слід відмовити.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а сааме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.
Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п'яти років після його смерті.
Відповідно до ст. 202 СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 742/554/19 від 06.05.2020 зробив висновки про те, що умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є одночасна наявність двох обов'язкових підстав: непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі. Згадана стаття Сімейного кодексу України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги. Водночас, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц (провадження № 61-2386сво19) під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Згідно з пунктом 35.2 ст. 35 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника до заяви додаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника.
У постанові від 18.04.2018 у справі № 165/325/17 Верховний Суд вказав, що особа вважається такою, яка потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про прожитковий мінімум». Під час вирішення такої категорії справ доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й факт перебування на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі. Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Тобто, умовою виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, а отже права останніх на одержання такого утримання, є одночасна наявність двох обов'язкових обставин: непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
Тобто, матері, для отримання страхового відшкодування у зв'язку із втратою годувальника, потрібно довести, що вона перебувала на утриманнідоньки, частка заробітку останньої, яка припадала на неї була основним і постійним джерелом її існування.
Також у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 584/1166/15-ц Верховний суд дійшов висновків, що факт перебування особи на утриманні померлого має місце, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц та від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 (провадження № 61-8512св20).
Відповідно до п.п. «г» п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» непрацездатні члени сім'ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного із них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи.
У постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 223/828/18 Верховний Суд зазначив, що повним утриманням є відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди, заподіяної смертю, доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а й факт перебування на утриманні померлого та потреба позивача у матеріальній допомозі, яка надавалась і була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
При цьому, позивачка не довела належними та допустимими доказами, що загибла донька їй допомагала та така допомога була основним та постійним джерелом її існування. Разом з тим, сам факт досягнення пенсійного віку навіть за умови проживання її однією сім'єю з донькою не підтверджує обставин, що вона перебувала на утриманні останньої.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Позивачкою суду не було надано ніяких доказів, що свідчили про перебування на утриманні доньки та її потреби у матеріальній допомозі.
Сам факт пенсійного віку не підтверджує обставини того, що позивачка перебувала на утриманні доньки.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року під час розгляду справи № 165/325/17, в якому зазначено, що довідка про склад сім'ї, за відсутності доказів, що допомога померлого в ДТП була основним і постійним джерелом існування для позивача не є достатнім доказом перебування позивача на утриманні останнього.
Аналіз положень частини першої статті 1200 ЦК України свідчить про те, що право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, мають як ті непрацездатні особи, що перебували на утриманні потерпілого, так і ті, які мали право на одержання від нього утримання.
Відповідно до статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Аналіз наведеного положення закону дає підстави для висновку, що умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є одночасна наявність двох обов'язкових підстав: непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
Зазначена стаття СК України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.
Під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц).
Водночас позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що вона, як непрацездатна особа на день смерті доньки потребувала матеріальної допомоги (якими можуть бути виписка з медичної картки, довідка про потребу у сторонній допомозі, покази свідків).
Таким чином в задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
При цьому суд враховує, що згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. Ціна позову 320400,00 грн, а отже сума судового збору, що підлягала до сплати - 3204,00 грн.
Оскільки позов задоволено частково, то сума судового збору, що підлягає стягненню становить 804,00 грн (80400/320400*3204).
Також позивачка просила стягнути 50000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Ч. 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 756/15736/18.
Таким чином, для документального доведення понесених стороною витрати на правову допомогу, необхідно надати: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат (висновки постанови Верховного Суду від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (висновки постанови Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 826/856/18).
Відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.
Отже склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
В підтвердження до позову позивачка додала витяг з договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 152 від 30.09.2023 з АО «Центр допомоги при ДТП «Автопоміч», ордер на надання правничої допомоги ВС № 1373858.
З аналізу змісту зазначеного вище договору вбачається, що об'єм та вартість послуг Адвокатського об'єднання та порядок їх сплати передбачено в додатку (додатках) до цього договору, що є його невід'ємними його частинами. Водночас суду не надано доказів того який розмір, порядок обчислення адвокатського гонорару домовлено між позивачкою та адвокатським об'єднанням, не долучено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таке не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Суд наголошує, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
З огляду на викладене вище, а також ураховуючи той факт, що фактичні витрати позивачки на професійну правничу допомогу не підтвердженні належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що правові підстави розподілу витрат на правничу допомогу позивачки відсутні, а тому в стягненні витрат на правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст. 4, 7, 12, 13, 258-259, 263-265, 268, 315, 319, 354 ЦПК України,
позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Страхової компанії «Еталон» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Гарматна, 8, код ЄДРПОУ 20080515) про відшкодування шкоди заподіяної смертю фізичної особи та втратою годувальника задоволити частково.
Стягнути з Страхової компанії «Еталон» на користь ОСОБА_1 80400 (вісімдесят тисяч чотириста) грн 00 коп. страхового відшкодування за компенсацію моральної шкоди завданої смертю фізичної особи - доньки ОСОБА_3 .
В решті позову відмовити.
Стягнути з Страхової компанії «Еталон» в дохід держави 804 (вісімсот чотири) грн 00 коп судового збору.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 05.11.2025.
Суддя: М. В. ВЕНГРИН
Дата документу 29.10.2025