Гайворонський районний суд Кіровоградської області
м.Гайворон, вул.Великого Кобзаря, 3 Кіровоградської області, 26300
Справа № 757/30154/25-ц
2/385/703/25
05.11.2025 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Панасюка І.В.,
з участю секретаря судового засідання Стародуба В.В.,
представника позивача - адвоката Заліського Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Гайвороні справу за позовом Фермерського господарства "Чорноземи Зіньківщини" до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу,-
ФГ "Чорноземи Зіньківщини" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що за дорученням голови ФГ «Чорноземи Зіньківщини» Удовиченка А.В. та на підставі довіреності 14.02.2023 року о 13 год 53 хв. ОСОБА_2 через термінал банку ПАТ КБ «ПриватБанк» на рахунок НОМЕР_1 який належить ОСОБА_1 , код отримувача НОМЕР_2 було перераховано грошові кошти у сумі 56420 грн.
Надіслані кошти спрямовані для закупівлі автозапчастин для автомобіля JEEP марки GRAND CHEROKEE, а саме: важелі передні нижні лівий та правий.
ОСОБА_1 перед перерахунком коштів позиціонував себе як особа, що може пригнати автомобіль із-за кордону, або поставити автозапчастини на будь-які марки автомобілів за помірними цінами.
ОСОБА_1 який у свою чергу зобов'язувався надати послуги по поставці товару домовленостей не виконав, запчастини не поставив та не повернув отримані кошти.
На адресу відповідача 24 квітня 2025 року направлено досудову вимогу претензію від 23.04.2025 р за № 346, з описом, щодо повернення грошових коштів.
Станом на день звернення до суду ОСОБА_1 відповіді на претензію не надав, а грошові кошти у сумі 56420 грн. не перерахував.
Просить суд, стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача - ФГ «ЧОРНОЗЕМИ ЗІНЬКІВЩИНИ» суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 72545,13 грн. та стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правничу допомогу.
В судовому засіданні представник позивача заявлений позов повністю підтримав та просив суд його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав до суду відзив в якому позов не визнав, просив суд відмовити в його задоволені та розглянути справу у його відсутності.
Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Згідно із ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.
Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Загальна умова ч.1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.
Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.
Суть кондикційного зобов'язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов'язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 29.03.2022 у справі № 296/3518/19 (провадження № 61-20356св21).
Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Тобто, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов'язань.
Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц (провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 (провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц (провадження № 61-1133св18), від 24 березня 2021 року у справі № 369/8126/17 (провадження № 61-5137св19).
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20), від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22) та від 17 квітня 2024 року у справі № 127/12240/22 (провадження № 61-18405 св 23).
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що за дорученням голови ФГ «Чорноземи Зіньківщини» Удовиченка А.В. та на підставі довіреності 14.02.2023 року о 13 год 53 хв. ОСОБА_2 через термінал банку ПАТ КБ «ПриватБанк» на рахунок НОМЕР_1 який належить ОСОБА_1 , код отримувача 3268115876 було перераховано грошові кошти у сумі 56420 грн. (а.с. 10-11). Надіслані кошти спрямовані для закупівлі автозапчастин для автомобіля JEEP марки GRAND CHEROKEE, що не заперечується сторонами.
24 квітня 2025 року на адресу відповідача направлено досудову вимогу претензію від 23.04.2025 р за № 346, з описом, щодо повернення грошових коштів (а.с. 9, 10).
Згідно квитанції до замовлення-наряду №0000000170 від 15.04.2023 року СТО «М-Motors-Service» на автомобілі позивача Jeep Grand Cherokee, VIN-код НОМЕР_3 , було замінено запчастину - ричаг передній (а.с. 56).
Будь-яких доказів щодо повного чи часткового невиконання відповідачем своїх зобов'язань, стороною позивача надано не було. Не надано і доказів, що операція по перерахуванню спірних коштів була неакцептованою платіжною операцією, тобто платіжною операцією, виконаною надавачем платіжних послуг платника на підставі наданої ініціатором платіжної інструкції без отримання згоди платника, в даному випадку позивача. Відповідно позивач надав згоду на перерахування коштів саме відповідачу і саме в сумі, яку зазначив в платіжній інструкції. Причому зазначення в призначенні платежу «переказ власних коштів» свідчить про волевиявлення позивача на перерахування коштів.
Отже, стороною позивача не доведено абсолютну безпідставність набуття його коштів відповідачем, не доведено факту, що останній безпідставно збагатився за рахунок позивача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) дійшла висновку, що на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Таким чином, зважаючи, що позивачем, не доведено абсолютну безпідставність набуття його коштів відповідачем, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову з вказаних підстав слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь судового збору та судових витрат, на підставі положень ст. 141 ЦПК України, також не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову Фермерського господарства "Чорноземи Зіньківщини" до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем по фактично понесеним.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Ігор ПАНАСЮК
Дата документа 05.11.2025