Справа № 216/4263/23
Провадження 1-кп/216/241/25
про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
04 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні ЦентральноМіського районного суду містаКривого РогуДніпропетровської області Клопотання прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 12023041230000724 від 04.04.2023 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а також Клопотання від 04.11.2025 р. обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу та зменшення розміру застави
учасники кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_3 ,
обвинувачений - ОСОБА_4 ,
захисник - ОСОБА_5
У провадженні Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження №12023041230000724 від 04.04. 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
У судовому засіданні 04.11.2025 року прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 подала письмове Клопотання від 04.11.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , посилаючись, на те, що враховуючи, що для розгляду судом даного кримінального провадження в розумні строки необхідне, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також враховуючи наявні достатні підстави вважати, що до теперішнього часу ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховані судом при обранні підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу на досудовому слідстві не зникли та не змінилися і в обгрунтування, що застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 є запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора про продовження строку тримання його під вартою та подав Клопотання від 04.11.2025 р. про зміну запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою на інший запобіжний захід - домашній арешт, можливо з браслетом та зменшення розміру застави до 20 прожиткових мінімумів.
Вказане клопотання обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовує, зокрема, на підставі наступного: обвинувачення не надало жодних доказів та не навело жодного прикладу, який свідчив би, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому могло становити загрозу громадському порядку, суд не може ігнорувати наявну практику ЄСПЛ та відповідні положення КПК щодо можливості зміни відносно обвинуваченого застосований запобіжний захід на менш суворий, цілодобовий домашній арешт буде відповідати меті застосування запобіжного заходу - забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, що передбачено ст. 177 КПК України.
У вказаному клопотанні обвинувачений ОСОБА_4 зазначає, що має постійне місце мешкання по АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною заявою від матері його співмешканки ОСОБА_7 , вказує, що може бути працевлаштований у фізичної особи-підприємця в якості електрогазозварника або покрівельника, або за попереднім місцем роботи - Дочірнє підприємство ТОВ “Ольвія».
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання свого підзахисного - обвинуваченого ОСОБА_4 , заявив, що підтримує позицію свого підзахисного і просить суд змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або ж зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Розглянувши клопотання прокурора, клопотання обвинуваченого, заслухавши думку захисника, дослідивши матеріали судової справи, суд дійшов такого висновку.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення; вік і стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність в обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, його репутацію та майновий стан, а також наявність у нього судимостей; дотримання обвинуваченим умов застосованих до нього раніше запобіжних заходів; наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення він обвинувачується, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його
застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою, суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Також відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вагомою підставою для вирішення
питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Прокурором доведено існування ризиків, які передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
-обвинувачений намагаючись уникнути покарання може переховуватись від суду: ОСОБА_8 підставно обвинувачується у вчиненні тяжкого, умисного, корислового злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, відтак, існує ризик того, що обвинувачений побоюючись покарання може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності;
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні: даний ризик полягає в тому, що обвинувачений при його затриманні, особистому обшуку та обшуку помешкання бачив та чув анкетні дані понятих, перебуваючи на свободі матиме змогу незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які на даний час ще не допитані у суді, зокрема на свідка ОСОБА_9 , який ще не був допитаний в судовому засіданні.
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Даний ризик полягає в тому, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, тривалий час ніде не працював, тому не має законних та достатніх джерел для забезпечення свого побутового існування, тому може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення у сфері незаконного обігу наркотиків з метою отримання прибутку.
При цьому суд критично оцінює твердження обвинуваченого, щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які наводить прокурор.
Також суд критично оцінює твердження обвинуваченого ОСОБА_4 щодо наявності у нього постійного місця мешкання у м. Кривий Ріг, зокрема, за вказаною ним у клопотанні адресою АДРЕСА_1 , адже за даною адресою він офіційно не зареєстрований, у шлюбі з донькою власниці даного помешкання не перебуває, суд також бере до уваги той факт, що у обвинуваченого ОСОБА_4 відсутні джерела доходу, заощадження, які б дали йому змогу перебувати під цілодобовим домашнім арештом, обвинуваченим не надано жодних доказів на підтвердження можливості працевлаштування, зокрема за попереднім місцем роботи
- Дочірнє підприємство ТОВ “Ольвія», а тим більше перебування під запобіжним заходом у вигляді цілодобового домашнього арешту, про зміну на який просить обвинувачений, виключає можливість працевлаштування.
Стосовно заявленого обвинуваченим клопотання про зменшення розміру застави до 20 прожиткових мінімумів суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 182 КПК України визначено, що застава застосовується з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.
В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб прибрати у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також суд зауважує про те, що ухвалою від 15.01.2025 року судом було зменшено розмір застави обвинуваченому з 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 40 розмірів розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на викладене, на даний час підстав для зменшення розміру застави суд не вбачає.
Враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні Клопотання від 04.11.2025 р. обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший запобіжний захід - домашній арешт та про зменшення розміру застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - слід відмовити.
При цьому суд враховує відсутність обставин, які б перешкоджали утриманню обвинуваченого під вартою, зокрема таких як похилий вік, інвалідність, тяжкі захворювання тощо.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років позбавлення волі.
Ухвалою суду від 10.09.2025 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на два місяці, тобто до 08 листопада 2025 року включно.
Таким чином, наведені вище обставини про особу обвинуваченого та суворість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, підтверджують наявність високого ступеню ризиків, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому суд зважає, що підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та обставини, які при цьому враховувались, на даний час не змінились, а ризики - не зменшились і є триваючими.
Також, не зменшились ризики незаконного впливу обвинуваченого на свідків та вчинення ним іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_4 не працює та не
має постійного джерела доходів, немає реєстрації постійного місця проживання в м. Кривому Розі, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого у період введеного в Україні воєнного стану, що свідчить про стійке неприйняття ним загально визнаних у суспільстві правил поведінки та моральності і характеризують його як особу, що схильна до систематичного вчинення нових злочинів.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Також судом не встановлено будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого на даному етапі судового розгляду.
Враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що застосування до ОСОБА_4 , менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе належним чином запобігти наявним ризикам, що призведе до неможливості розгляду справи в розумні строки.
З огляду на викладене, враховуючи, що підстав для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу на теперішній час судом не встановлено, оскільки ризики, які існували під час його застосування, не зменшились і виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд вважає за доцільне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів, тобто до 02 січня 2026 року включно.
Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цих Кодексом.
У Клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор просить суд розмір застави, визначений слідчим суддею у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 116800 грн. залишити без змін.
Визначаючи розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового стану обвинуваченого, інших наведених даних про його особу та наявних ризиків, суд дійшов висновку, що пропорційним існуючим ризикам і достатнім стримуючим засобом, який зможе забезпечити гарантії належної поведінки обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є застава в розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 116800 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 182, 183, 314, 269-372 КПК України, суд -
В задоволенні Клопотання від 04.11.2025 р. обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший запобіжний захід - домашній арешт та про зменшення розміру застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - відмовити.
Клопотання прокурора від 04.11.2025 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 02 січня 2026 року включно.
Визначити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , заставу в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 116800 (сто шістнадцять тисяч вісімсот) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі протягом дії цієї ухвали.
У разі внесення застави й звільнення обвинуваченого з-під варти, зобов'язати його прибувати за кожною вимогою до суду та покласти на нього такі обов'язки:
- не відлучатися із м. Кривого Рогу Дніпропетровської області без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні.
З моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в цій ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити до Криворізької УВП № 3 УДПС України в Дніпропетровській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Дія ухвали закінчується о 24.00 год. 02 січня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя ОСОБА_1