Справа № 216/2602/22
провадження 2/216/179/25
іменем України
21 жовтня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Цимбалістенко О.В.,
за участю секретаря судового засідання Смолдирева М.Є.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області клопотання законного представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про залучення представників у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, про розірвання мирової угоди про виконання цивільно-правових зобов'язань дитини, стягнення моральної шкоди, заподіяної дитині внаслідок примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, -
Ухвалою від 14 березня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, про розірвання мирової угоди про виконання цивільно-правових зобов'язань дитини, стягнення моральної шкоди, заподіяної дитині внаслідок примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань, прийнято до розгляду після повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку із відставкою судді ОСОБА_4 , розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.
11.04.2025 на адресу суду надійшло клопотання законного представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про залучення у якості її представників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Вирішуючи питання про залучення у справі представників, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з вимог ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до положень ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.ч.1, 3 ст.237 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат/або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Документами, що підтверджують повноваження адвоката як представника є довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» ( ч. 4 ст. 62 ЦПК України).
Вимогами ст. 131-2 КонституціїУкраїни передбачено, що незалежність адвокатури гарантується. Разом з тим, відповідно до пп.11 п.16-1 Перехідних положень Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 132-1 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Статтею 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд, висловив свою позицію в постанові від 27 грудня 2018 року по справі №589/3937/17, де робить кілька висновків.
По-перше: суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду; по-друге: справа може бути визнана малозначною лише за постановлення ухвали суду про віднесення її до категорії малозначних; по-третє: справа не може бути малозначною в силу закону, якщо серед позовних вимог наявні вимоги немайнового характеру.
Таким чином посилання позивача на малозначність справи суд не бере до уваги, оскільки вищевказана цивільна справа відповідно до п. 2 ч. 6 ст.19 ЦПК України не може бути визнаною судом малозначною, так справа складається з двох томів, з 19 грудня 2022 року до 03 грудня 2024 року тобто майже два роки справа розглядалась двома іншими складами суду, за вказаний період сторонами було подано до суду понад 31 клопотання, позов містить вимоги немайнового характеру, у зв'язку з чим справа розглядається в загальному позовному провадженні, відтак представником позивачів у цій справі може бути виключно адвокат.
Документами, що підтверджують повноваження адвоката як представника є довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч.4 ст. 62 ЦКП України).
Позивачем не надано суду доказів про наявність у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 статусу адвоката та не підтверджені їх повноваження, як адвоката.
Зазначені положення не суперечать конституційній нормі щодо права особи на отримання професійної правничої допомоги. Законодавче закріплення доручення саме адвокатам представництва інтересів особи у справах, які не відносяться до категорії малозначних, внаслідок складності та істотності правових наслідків, покликане забезпечити дотримання прав та інтересів особи, їх належний захист та виконання завдань цивільного судочинства.
Відтак, положення Конституції України, які передбачають здійснення представництва іншої особи в суді виключно адвокатом залишаються незмінними.
За таких обставин, оскільки позивач не надав належних документів на підтвердження повноважень у справі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , тому вони не можуть бути допущеним судом як представники позивача.
Отже, в задоволенні заяви про залучення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в якості представників позивача ОСОБА_2 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 13,43,48,49,51,58,60,259-261 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви законного представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про залучення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в якості представників позивача в цивільній справі за первісною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору- Служби у справах дітей виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, про позбавлення батьківських прав та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконкому Центрально-міської ради, орган опіки та піклування, про визнання незаконним вивезення та утримування ОСОБА_2 на території країни тимчасового перебування - Республіки Італія, неповнолітньої ОСОБА_1 , про зобов'язання ОСОБА_2 повернути неповнолітню ОСОБА_1 до її постійного місця проживання в України, про зобов'язання ОСОБА_2 надання ОСОБА_3 права доступу до дитини, для участі у її вихованні та вільному спілкуванні з дитиною - відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_1 та її законному представнику ОСОБА_2 право на залучення представника у цивільній справі №216/2602/22, який має право на здійснення адвокатської діяльності, або приймати участь особисто в режимі відео конференції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО