Справа № 216/5561/15-к
провадження 1-кп/216/10/25
іменем України
03 листопада 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області:
у складі судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040770001496 від 21 травня 2015 року відносно ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України, -
встановив:
До Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України.
26 грудня 2024 року винесено розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, в зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_5 з посади судді Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на підставі ухваленого 03 грудня 2024 року рішення Вищої Ради Правосуддя. Відповідно до протоколу від 27 грудня 2024 року кримінальну справі №216/5561/15-к було розподілено судді ОСОБА_1 .
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 08 січня 2025 року справу прийнято до провадження та призначено судове засілання.
Обвинувачений ОСОБА_6 в чергове судове засідання, призначене на 03 листопада 2025 року о 09-30 год. не з'явився, будучи повідомленим належним чином.
В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2025 року у справі № 522/13268/24 продовжено строк дії обов'язків передбачених ч.5 ст. 194 КК України.
Судом поставлено питання на обговорення щодо подальшого розгляду кримінальної справи.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про застосування повторного приводу до обвинуваченого та відкладення розгляду справи, оскільки останній будучи належним чином повідомленим ухиляється від явки за викликом суду.
Захисник обвинуваченого на відеоконференцзв'язок не вийшла до суду в судове засідання не з'явилась.
Вислухавши клопотання прокурора, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений зобов'язаний: прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.
Відповідно до вимог ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження в тому числі є виклик слідчим, дізнавачем, прокурором, судовий виклик і привід.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 140 КПК України, привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.
Згідно ст. 323 КПК України, якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового судового засідання і вживає заходів щодо забезпечення його прибуття до суду, та має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого.
Судом встановлено, що обвинувачений, який був у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у кримінальному процесі встановлена у КПК України.
Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 передбачено, що дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи/заяви має формувати суд, який розглядає справу/заяву. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, розгляду заяви, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Тому, суд наголошує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
При вирішенні питання про привід обвинуваченого суд враховує практику Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року де ЄСПЛ зазначив: «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
З огляду на викладене, суд вважає, що неявка обвинуваченого до судового засідання здійснена без поважних причин, жодних підтверджуючих документів, які б обумовлювали поважність його неявки матеріали справи не містять, тому суд приходить до висновку, що обвинуваченим не виконано обов'язків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України.
За таких обставин та з огляду на неприбуття обвинуваченого у судове засідання та неповідомлення ним про причини свого неприбуття, суд вимушений постановити ухвалу про його привід для розгляду кримінального провадження.
Суд звертає увагу слідчого відділу Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, на який покладається обов'язок здійснення приводу обвинуваченого, що відповідно до ч. 2 ст. 21 КПК України, ухвала суду, що набрала законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов'язковою і підлягає безумовному виконанню на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 КПК України, привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 143 КПК України, у випадку невиконання особою, що підлягає приводу, законних вимог щодо виконання ухвали про здійснення приводу, до неї можуть бути застосовані заходи фізичного впливу, які дозволяють здійснити її супроводження до місця виклику.
Невиконання ухвали про привід обвинуваченого без достатніх та обґрунтованих причин, тягне за собою відповідальність осіб, на яких покладено виконання приводу.
Керуючись ст.ст. 42, 140-143, 323, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд, -
постановив:
Судове засідання з розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040770001496 від 21 травня 2015 року відносно ОСОБА_4 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 Кримінального кодексу України відкласти до 02 грудня 2025 року 10 годині 30 хвилин.
Здійснити привід в судове засідання, яке призначене на 10 годину 30 хвилин 02 грудня 2025 року до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Великого Кобзаря, 12, обвинуваченого:
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за наявною в обвинувальному акті інформацією зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Організацію виконання даної ухвали покласти на Криворізьке районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .
Зобов'язати особу яка буде здійснювати привід у разі неможливості здійснити привід обвинуваченого надати суду письмові пояснення причин невиконання ухвали суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_7