Справа № 195/243/25
Провадження № 2/195/192/25
03.11.2025 року с-ще Томаківка
Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Колодіної Л.В.,
при секретарі судового засідання - Левкович І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Томаківка Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», в інтересах якої діє представник - Грибанов Денис В'ячеславович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі - ТОВ «ФК «ЄАПБ» ), через свого представника Грибанова Д.В., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на його користь суму заборгованості: за кредитним договором №100303263 в розмірі 32130,45 грн., з яких: 12500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18480,45 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1150 грн. - заборгованість за комісією.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29 жовтня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100303263, який укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору, Порядок (технологія) укладання договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника.
Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «МІЛОАН» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.
Згідно п.1.1 кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «МІЛОАН» грошових коштів у сумі, визначеній у п. 1.2 кредитного договору за реквізитами зазначеними у п. 2.1 кредитного договору.
Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач також підтверджує, що умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансовою послуги без нав'язування її придбання.
16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №16072024 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаним у Реєстрі боржників.
Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, фактор зобов'язується передавати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до Реєстру боржників від 16 липня 2024 року до Договору факторингу №16072024 від 16 липня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 32130,45 грн., з яких: 12500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18480,45 грн. - сума заборгованості за відсотками та 1150 грн. сума заборгованості за пенею.
Ухвалою суду від 25 лютого 2025 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ», Стеценко В.І., у відповіді на відзив просить суд розглянути справу за своєї відсутності у судовому засіданні.
Відповідач ОСОБА_1 не з'явилася в судове засідання, повідомлялася про розгляд справи відповідно до вимог ст. 130 ЦПК України, на зареєстровану адресу місця проживання якої було надіслано ухвалу про відкриття провадження, позовну заяву з додатками та повістку про виклик. Поштовий конверт повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Представник відповідача, адвокат Шокарєва А.В. надала суду відзив на позов у якому просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» в повному обсязі посилаючись на наступні обставини.
Відповідач та ТОВ «Мілоан» уклали договір про споживчий кредит №100303263 від 29.10.2021.
16 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та позивачем було укладено договір факторингу №16072024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передає позивачу право вимоги до боржників, вказаному у реєстрі боржників.
Згідно пункту 1.2 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15000,00 грн у
валюті українські гривні. Згідно пункту 1.3 договору кредит надається строком на 30 днів з 29.10.2021 (строк кредитування). Згідно пункту 1.4 договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 28.11.2021.
Пунктом 2.3 договору передбачена пролонгація строку кредитування. При цьому згідно пункту 2.3.1.2 збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Таким чином, строк дії договору - до 28.12.2021.
При цьому згідно п.2.2.3 договору після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгації) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Однак, як видно з відомості про щоденні нарахування та погашення, наданої позивачем, позивач нараховує відповідачу проценти за користування споживчим кредитом по 03.03.2022 включно.
Враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права з урахуванням фактичних обставин справи та характеру спірних правовідносин, відповідач протиправно нарахував позивачу відсотки за користування кредитними коштами починаючи з 29.12.2021.
При цьому у відомості про щоденні нарахування та погашення, позивач постійно посилається на п.1.5.3 договору, однак у договорі такий пункт взагалі відсутній.
Позивач вказує, що загальний розмір заборгованості відповідача становить 32130,45 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 12500 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 18480,45 грн, заборгованість по комісії 1150 грн.
При цьому, позивач просить суд стягнути заборгованість в розмірі 32130,45 грн, в тому числі 12500 грн заборгованості за тілом кредиту та 18480,45 грн заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоам».
Згідно з умовами п.1.5 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за користування кредитом становить 119,128.00 відсотків річних у процентному значенні, що є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг. Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов'язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Відповідачем вже було сплачено позивачу 7764 грн, в тому числі 2500 грн тіло кредиту, 3164 грн проценти по кредиту, 2100 грн комісія за надання, управління та обслуговування кредиту.
З огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, відповідач вважає, що суд має право зменшити розмір відсотків, так як встановлені договором ставка 2% та 5% є надміру високою та є непомірним тягарем для відповідача.
Позивач заявляє позовну вимогу щодо стягнення з позивача заборгованості за комісією у розмірі 1150,00 грн.
Так, умовами п.1.5.1 договору передбачено, що комісія за надання кредиту 2850,00 грн. нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
При цьому згідно відомості про щоденні нарахування та погашення, наданої позивачем, позивач протиправно нарахував позивачу комісію на загальну суму 3250 грн.
З відомості про щоденні нарахування та погашення, наданої позивачем, вбачається, що позивач вже стягнув з відповідача сплату комісії за надання кредиту 29.10.2021 у розмірі 1700 грн, 12.14.2024 у розмірі 100 грн, 21.01.2022 у розмірі 100 грн, 07.02.2022 у розмірі 100 грн, 22.02.2022 у розмірі 100 грн. Таким чином, відповідач вже сплатив позивачу комісію у розмірі 2100 грн.
Таким чином, положення договору про сплату позичальником на користь кредитора комісій суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.
Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.
Так, строк повернення кредиту згідно договору закінчився 28.12.2021, а отже строк позовної давності за позовними вимогами про стягнення кредитної заборгованості сплив 28.12.2024, в той час як позивач звернувся до суду лише у січні 2025 року, тобто з пропуском трирічного строку давності.
Таким чином, виходячи з наведених вище доводів та мотивів, можна дійти висновку, що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №100303263 від 29.10.2021 в розмірі 32130,45 грн, слід відмовити у повному обсязі.
У своїй відповіді на відзив представник позивача, Стеценко В.І. вказує на те, що Кредитний договір з позичальником укладено в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Відповідно до умов кожного кредитного договору, невід'ємною частиною договору є «Правила надання грошових коштів у позику (далі - Правила). Уклавши договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Первісних кредиторів Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, договір правомірно укладається шляхом приєднання клієнта до договору, який наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) Кредитодавця з урахуванням особливостей визначених індивідуальною частиною.
Окрім цього зазначаємо, відповідачем було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту, тобто відповідач самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами Договору, після чого проявив намір вступити з Кредитодавцем в договірні відносини на умовах визначених Правилами.
У відповідності до умов кожного укладеного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Уклавши кредитний договір, відповідач погодився, що сума кредиту становить 15 000,00 грн, строк кредиту 30 днів, які складаються з пільгового та поточного періодів.
1.5.1. Комісія за надання кредиту: 2850.00.00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
1.5.2. Проценти за користування кредитом: 9000.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
За 1 день сума відсотків буде становити: 15 000,00 грн х 2,00 % = 300,00 грн.
За 30 днів сума відсотків буде становити: 300,00 грн х 30 днів = 9 000,00
2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах:
Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів.
У зв'язку з тим, що Відповідач не виконав умови та не повернув кошти у строк передбачений кредитним договором, % за ставкою 5% в день та можуть нараховуватись ще 60 днів, розрахунок буде виглядати наступним чином:
15 000,00 грн х 5,00 % = 750,00 грн за 1 день 750,00 грн х 60 днів = 45 000,00 грн.
15 000,00 грн (тіло кредиту) + 54 000,00 грн( % нараховані первісним кредитором) + 2 850,00 грн (комісія) = 71 850,00 грн.
Тому, враховуючи вищенаведене, нарахування відсотків за користування кредитом є абсолютно правомірним, яке підтверджується умовами договору позики та доказами кредитної заборгованості.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України N 530-IX від 17 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати").
Законом України від 30 березня 2020 року N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
До такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21.
Крім того, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (№64/2022) воєнний стан було запроваджено з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому його було не одноразово продовжено (востаннє Указ Президента України № 451/2023 від 17.08.2023). А введення воєнного стану в Україні певним чином впливає на перебіг позовної давності.
15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19. Згідно з останнім, у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст.257-259,362, 559, 681,728, 786,1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
Таким чином, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№2120-IX) розширив обставини зупинення позовної давності.
Тепер не тільки перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, переведених на воєнний стан, є обставиною зупинення позовної давності, а сам факт впровадження воєнного стану. Причому, незалежно від того перебувають чи не перебувають позивачі або відповідачі у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, переведені вони на воєнний стан чи ні.
Враховуючи вищезазначене, строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором № 100303263 від 29.10.2021 було продовжено на строк дії воєнного стану.
16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 16072024 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія витягу з Договору факторингу додається).
Відповідно до Реєстру боржників від 16 липня 2024 року до Договору факторингу №16072024 від 16 липня 2024 року (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 32130.45 грн., з яких:
- 12500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 18480,45 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- 1150,00 грн. - заборгованість за комісією;
- 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Таким чином, керуючись нормою ч. 1 ст. 261 ЦК України, строк позовної давності починає відраховуватися з моменту відступлення права вимоги, а саме після підписання Реєстру Боржників від 16 липня 2024 року до Договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року, адже тільки з цього моменту позивач довідався про порушення відповідачем кредитних зобов'язань.
Отже, загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором № 100303263 від 29.10.2021 має часові рамки з 16.07.2024 по 16.07.2027. Відтак позивач, звернувшись до суду у лютому 2025 року, застосував заходи щодо захисту своїх прав в межах строку позовної давності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ві
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з ч. 5 ст.263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно вимог ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до вимог ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог ст.ст. 633, 634 ЦК України умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим товариство має підтвердити, що на час укладання відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно вимог ч. 1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено наступні обставини.
Так, 29 жовтня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100303263, який укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 кредитного договору, Порядок (технологія) укладання договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника.
16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №16072024 (далі - Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаним у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 16 липня 2024 року до Договору факторингу №16072024 від 16 липня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 32130,45 грн., з яких: 12500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18480,45 грн. - сума заборгованості за відсотками та 1150 грн. сума заборгованості за пенею.
Суд звертає увагу на те, що позивачем заявлено позовні вимоги в межах суми та складових, які зазначено у витягу до Договору відступлення права вимоги, тобто у розмірі вимоги, який мав первісний кредитор.
Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач, отримавши кредитні кошти у встановлений договорами строк їх не повернув, а відтак, виходячи з положень частини другої статті 530 ЦК України, наявні підстави вважати, що права позивача були порушені у зв'язку з чим, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги за кредитним договором №100303263 в розмірі 30980,45 грн., що становить: 12500 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 18480,45 грн. сума заборгованості за відсотками.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 1150 грн. - заборгованість за комісією.
В договорі про споживчий кредит №100303263 від 29.10.2021 року сторони передбачили п. 1.5.1 комісію за надання кредиту: 2850 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Додана до матеріалів справи відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором 100303263 містить нарахування комісії за надання кредиту 29.20.2021 року в сумі 2850 грн. та сплату комісії за надання кредиту 29.10.2021 рок в сумі 1700 грн., 14.12.2021 року в сумі 100 грн., 21.01.2022 року в сумі 100 грн., 07.02.2022 року в сумі 100 грн. та 16.07.2024 року списання комісії за рахунок фінансового результату в сумі 1150 грн.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
Враховуючи викладене, суд не погоджується з нарахованою комісією в розмірі 1150 грн., а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Також, суд відхиляє доводи представника відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідно до Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX, яким розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19, строки позовної давності, визначені, зокрема, статтею 257 ЦК України, підлягають продовженню на період дії карантину.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №?211, карантин в Україні було встановлено з 12 березня 2020 року та неодноразово продовжено, у тому числі постановами №392, №500, №641, №760, №956, №1236 та іншими. Остаточне скасування карантину відбулося відповідно до Постанови КМУ від 27 червня 2023 року №651 - з 00:00 год. 30 червня 2023 року карантин на всій території України було офіційно скасовано.
Тобто, строк позовної давності був зупинений з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року, що є обов'язковим для врахування при визначенні строків звернення з позовом.
Отже, ураховуючи, що сторони у договорі про споживчий кредит обумовили кінцевий термін (дата) повернення кредиту 28.11.2021 року, з урахуванням зупинення перебігу строку внаслідок дії карантину, вимоги позивача є заявленими у межах встановленого законом строку, і строки позовної давності в цій справі не пропущені.
Крім того, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (№64/2022) воєнний стан було запроваджено з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому його було не одноразово продовжено (востаннє Указ Президента України № 451/2023 від 17.08.2023). А введення воєнного стану в Україні певним чином впливає на перебіг позовної давності.
15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19. Згідно з останнім, у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст.257-259,362, 559, 681,728, 786,1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.
Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені при звернені до суду судові витрати у розмірі 2919,59 грн., що становить 96,42 відсотка розміру задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 13, 76-78, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 280-282, 295 ЦПК України, ст.ст.256, 257, 526, 530, 1054, 1077, 1078, 1081, 1082 ЦК України, суд
позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», в інтересах якої діє представник - Грибанов Денис В'ячеславович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, за реквізитами: IBAN № № НОМЕР_2 у АТ ТАСкомбанк суму заборгованості за кредитним договором №100303263 в розмірі 30980 (тридцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 45 коп., з яких: 12500 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 18480 грн. 45 коп. - сума заборгованості за відсотками.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, судовий збір у розмірі 2919 грн 59 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення.
Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: https://court.gov.ua/sud0442/.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні дані сторін та інших учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Європейська агенція з повернення боргів (код ЄДРПОУ 35625014), місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: Л. В. Колодіна