Єдиний унікальний номер 205/8822/25
Номер провадження2/205/3962/25
04 листопада 2025 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Мадьонової Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики,
Представник позивача ОСОБА_3 звернулась до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 лютого 2022 року ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 169 895 грн., що підтверджується нотаріально завіреним договором позики від 10 лютого 2022 року, а також нотаріально завіреним договором іпотеки від 10 лютого 2022 року. Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору позики, розмір основного зобов'язання становить 169 895 грн. (основне зобов'язання складається з 139 895 грн. та 30 000 грн.), а позичальник зобов'язалась сплачувати відсотки за ставкою у розмірі 2 відсотка щомісяця. Таким чином: за позиченою сумою коштів у розмірі 139 895 грн. відповідач мала сплачувати щомісячно суму відсотків 2 797 грн.; за позиченою сумою коштів у розмірі 30 000 грн. відповідач мала сплачувати щомісячно суму відсотків 600 грн. Отже, щомісячно з лютого 2022 року по грудень 2024 року включно позичальник мала сплачувати відсотки за позикою в розмірі 3 397 грн. Відповідно до п. 2.3. договору позики, у разі затримки повернення основного боргу більш ніж на п'ять діб, відсотки за ставкою 2% збільшуються до 10% відсотків від залишку непогашеної заборгованості. Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору позики, строк повернення суми позики - 01 січня 2025 року, а позичальник зобов'язана повернути суму позики в останній день строку встановленого у п. 3.1. договору. Відповідно до п.1.2. договору позики, підписання сторонами цього договору є підтвердженням прийняття позичальником від позикодавця грошових коштів. Зазначає, що позивач передала відповідачу грошову суму в розмірі 169 895 грн., але у визначений договором позики строк ОСОБА_2 борг не повернула. Також ОСОБА_2 з березня 2022 року не сплачувала щомісячну суму відсотків у розмірі 3 397 грн. Станом на день подання позову, відповідач взагалі не повернула основний борг, а 10% від залишку непогашеної заборгованості становить 16 989,50 грн. (169 895/100*10), тому, з січня 2025 року по травень 2025 року включно у відповідача утворився борг за відсотками за позикою, який становить 84 947,50 грн. (16 989,50 грн.*5). На підставі викладеного представник позивача звернулась до суду з цим позовом, в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики від 10 лютого 2022 року у розмірі 370 340,50 грн., а також судові витрати.
Розпорядженням Верховного Суду від 06 березня 2022 року за № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ саме Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області на Ленінський районний суд м. Дніпропетровська (Новокодацький районний суд міста Дніпра).
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 13 червня 2025 року прийнято до провадження цивільну справу та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
28 серпня 2025 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра закрито підготовче провадження у справі з призначенням справи до судового розгляду по суті.
Представник позивача Скорік Ю.Б. сформувала в системі «Електронний суд» заяву в якій просила розглядати справу без її участі та без участі позивача, задовольнивши позов у повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, на підставі ст. 130 ЦПК України повідомлявся належним чином про день, час та місце розгляду справи шляхом оприлюднення повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Новокодацького районного суду міста Дніпра, однак заперечень суду не надала, про причини неявки суд не повідомила та не надала клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без її участі.
За таких обставин, суд розглянув справу у відсутності учасників справи за правилами загального позовного провадження з можливістю ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з'явилася в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подала. При цьому представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи.
04 листопада 2025 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра було вирішено питання про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судом встановлено, що 10 лютого 2022 року між ОСОБА_1 (позикодавець) і ОСОБА_2 (позичальник) було укладено договір позики, який було посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Ходаріною О.С. та зареєстровано в реєстрі за №58 (а. с. 15-18).
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору позики, в порядку та на умовах, визначених цим договором, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим договором строк. Позикодавець передає позичальнику позику шляхом передачі позикодавцю готівки, підтвердженою розпискою передачі коштів позикодавцю. Підписання сторонами цього договору є підтвердження прийняття позичальником від позикодавця грошових коштів у формі та у порядку, відповідно до вимог чинного законодавства.
За змістом п.п. 2.1., 2.2. вищевказаного договору позики позикодавець передала позичальнику грошові кошти в розмірі 139 895 грн., що еквівалентно 5 000 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 10 лютого 2022 року 1 долар США = 27,979 грн., а також 30 000 грн. з виплатою відсотків за ставкою у розмірі 2% щомісяця зі строком повернення основного боргу до 01 січня 2025 року. Таким чином до 20 числа кожного місяця позичальник повинен сплатити суму в розмірі 2 797,90 грн., що еквівалентно 100 доларам США за офіційним курсом НБУ станом на 10 лютого 2022 року 1 долар США = 27,979 грн., та 600 грн. Грошові кошти повертаються нарочно готівкою або на рахунок зазначений у цьому пункті договору. Розмір основного зобов'язання складає 169 895 грн., з урахуванням відсотків, що еквівалентно 6 072 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 10 лютого 2022 року 1 долар США = 27,979 грн.
Крім того, п. 2.3. договору позики встановлено, що у разі затримки повернення основного боргу більш ніж на п'ять діб, відсотки за ставкою у розмірі 2% відсотки збільшуються до 10% від залишку непогашеної заборгованості, після сплати 10% від залишку непогашеної заборгованості процента ставка повертається до 2%.
Матеріали справи також містять договір іпотеки, який 10 лютого 2022 року було укладено між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель), який було посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Ходаріною О.С. та зареєстровано в реєстрі за №60, відповідно до умов якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання позичальником основного зобов'язання, що випливає з договору позики, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 17-26).
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.
Статтею 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, нотаріально посвідчена письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своєю суттю укладений у письмовій формі та посвідчений нотаріально договір позики є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стороною позивача було надано суду в якості доказу договір позики від 10 лютого 2022 року, який було укладено у письмовому вигляді і посвідчено нотаріусом, та за умовами якого підписання сторонами цього договору є підтвердження прийняття позичальником від позикодавця грошових коштів у формі і у порядку, відповідно до вимог чинного законодавства (п. 1.2. договору).
Відповідач, всупереч положенням ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодного належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження того, що договір позики не укладала і грошових коштів нею не отримувалось.
Отже, існування заборгованості у відповідача за договором позики підтверджується нотаріально посвідченим договором позики, яка посвідчує також факт передання позичальнику визначеної грошової суми позикодавцем.
При цьому суд враховує, що відповідач договір позики відповідно до положень ст. 1051 ЦК України не оспорювала, цей договір недійсним у встановленому законодавством порядку також не визнано.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги, що в договорі позики було визначено граничний строк повернення грошових коштів - до 01 січня 2025 року, але доказів повернення вказаних грошових коштів відповідачем не було надано, а на невиконанні умов договору щодо повернення суми позики наполягає позивач, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором позики від 10 лютого 2022 року в розмірі основного боргу 169 895 грн. і заборгованості за відсотками за період з березня 2022 року по грудень 2024 року в заявленому позивачем розмірі 115 498 грн. та за період з січня 2025 року по травень 2025 року - 84 947,50 грн., що становить 370 340,50 грн.
Отже, з наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини в результаті укладеного ними 10 лютого 2022 року договору позики у письмовому вигляді, який посвідчено нотаріально, однак відповідач на цей час не виконала свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів, а тому суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики в загальному розмірі 370 340,50 грн., як просив представник позивача у позовній заяві.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 962,72 грн., оскільки позовні вимоги задоволенні повністю.
Керуючись ст. ст. 202, 207, 526, 545, 610-612, 1046, 1047, 1049-1051 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу за договором позики від 10 лютого 2022 року у розмірі 370 340,50 грн. та понесені документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2 962,72 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Суддя: Т.П. Терещенко