Справа № 204/10195/25
Провадження № 2/204/4764/25
05 листопада 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд м. Дніпра у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання Борсук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
29 вересня 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на свою користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, у розмірі 392 302,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав на те, що він з 17 серпня 1981 року по 31 березня 2025 року перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова». З підприємства звільнився за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, згідно ст. 38 КЗпП України. На момент звільнення заборгованість по заробітній платі відповідачем не була виплачена, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 392 302,00 грн. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 30 вересня 2025 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.
03 листопада 2025 року від представника відповідача - Гряник О.О. до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що згідно довідки № 100/6 від 15.10.2025 року, сума не виплаченої заробітної плати становить 392 302,00 грн. Несвоєчасна виплата заробітної плати обумовлена складною економічною ситуацією та фінансовою кризою, а також розірванням контрактів з РФ, що призвело до великих фінансових збитків. Звертає увагу, що протягом 2019-2025 підприємство працює в одноденному режимі роботи. З 28.02.2022 року і до 01.09.2022 року та з березня 2025 року по теперішній час підприємство знаходиться на простої. Також вважає, що позивач пропустив встановлений статтею 233 КЗпП України строк на звернення до суду з даним позовом. Крім того, просив не стягувати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у Державному підприємстві «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на різних посадах, наказом № 53-К від 26 березня 2025 року звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, згідно зі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 7-8).
Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
У частині 1 статті 116 КЗпП України закріплено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Однак, відповідач при звільненні так і не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив позивачу нараховану йому заробітну плату.
Звернувшись до суду позивач зазначив, що відповідач не виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення має ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Разом з тим, відповідач не в повному обсязі виплачував позивачу нараховану йому заробітну плату.
Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно з довідкою № 62/06 від 23 вересня 2025 року, виданою Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова», вбачається, що Державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» станом на 09 червня 2025 року має перед позивачем заборгованість з виплати заробітної плати за період з січня 2022 року по березень 2025 року включно у загальному розмірі 392 302,00 грн. (а.с. 9).
За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на користь позивача слід стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату, у розмірі 392 302,00 грн., а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Вирішуючи питання щодо розміру заробітної плати, яка повинна бути стягнута за рішенням суду шляхом негайного виконання, суд виходить з наступних розрахунків: розмір заборгованості по заробітній платі, який стягнуто судом - 392 302,00 грн.; період стягнення дорівнює 18 повний місяців. Отже, розмір заробітної плати який підлягає стягненню шляхом негайного виконання за один місяць становить: 392 302,00 грн. / 18 = 21 794,55 грн.
Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 233 КЗпПУ).
Частиною 2 статті 233 КЗпПУ визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Судом встановлено, що позивач на теперішній час звільнилась з підприємства, довідку про розмір заборгованості по заробітній платі отримала лише 09 вересня 2025 року (а.с. 16), після чого 30 вересня 2025 року звернулася до суду з даним позовом, а отже встановлений законом строк для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі нею не пропущено. З огляду на наведене доводи відповідача в цій частині судом визнаються неприйнятними.
Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а порушені права позивача судовому захисту.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги майнового характеру про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволені на загальну суму 392 302,00 грн., та позивач був звільнений від сплати судового збору за цими позовними вимогами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 3 923,02 грн. (1 % від ціни позову).
На підставі ст.ст. 47, 115, 116, 233 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 279, 352, 430 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 392 302,00 грн. (триста дев'яносто дві тисячі триста дві гривні, 00 копійок).
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ - 14308368) судовий збір у розмірі 3 923,02 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять три гривні, 02 копійки) на користь держави.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, у розмірі 21 794,55 грн. (двадцять одна тисяча сімсот дев'яносто чотири гривні, 55 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Д.Л. Черкез