Справа № 202/6978/25
Провадження № 2/202/4031/2025
Іменем України
27 жовтня 2025 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді - Мачуського О.М.
за участю секретаря судового засідання - Карасьової Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про солідарне стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення,-
17 липня 2025 року представник КП «Дніпроводоканал» ДМР - Соколова Н.О. звернулась до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про солідарне стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення в розмірі 54433,60 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є споживачами послуг водопостачання та водовідведення, що надаються за адресою: АДРЕСА_1 , де на ім'я відповідального квартиронаймача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідачі в порушення законодавства у сфері житлово-комунальних послуг в період з лютого 2010 року по березня 2025 року ухилялись від оплати за отримані послуги з водопостачання та водовідведення, в результаті чого, за ними, по особовому рахунку № НОМЕР_1 , станом на 31.03.2025 року, утворилась заборгованість в сумі 54433,60 гривень, з яких: 47891,06 гривень - сума основного боргу за період з лютого 2010 року по березень 2025; 747,29 гривень - сума 3% річних за період з 07.2018 року по 01.2022 року; 5795,25 гривень - інфляційне збільшення за період з 07.2018 року по 01.2022 року.
Враховуючи наведене, представник позивача просить солідарно стягнути з відповідачів на користь позивача суму боргу за надані послуги в розмірі 54433,60 гривень, а також витрати з оплати судового збору в розмірі 3028,00 гривень.
Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 18 липня 2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні до справи не подавались.
Відповідач ОСОБА_2 правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України щодо подачі відзиву на позовну заяву, не скористались.
30 липня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Савко В.В. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що сторона відповідача не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та незаконними, з огляду на наступне. Так, позивачем заявлено про стягнення основного боргу в сумі 47891,06 гривень, що нараховані за період з лютого 2010 року по березень 2025 року. Враховуючи трирічний строк позовної давності, сплаті підлягає лише заборгованість за період з серпня 2022 по березень 2025 року, за умови доведення позивачем правильності її нарахування. При цьому, до позову не додано жодного доказу з якого можливо встановити, факт сплати будь-якої заборгованості та призначення такого платежу. Отже, основний борг нарахований станом до 07.2022 року у сумі - 30651,97 грн. стягненню не підлягає з урахуванням спливу строків позовної давності. Аналогічному списанню, шляхом відмови у задоволенні позову, підлягають і вимоги з приводу стягнення 5795,25 грн. - інфляційного збільшення та 747,29 грн. - 3% річних.
Крім того, згідно з наданою позивачем довідкою про склад сім'ї, на момент виникнення заборгованості (лютий 2010 року) у квартирі було зареєстровано четверо осіб. Жодних даних про те, що у квартиру подавалась водопостачання за декількома договорами (за різними особистим рахунками) позовна заява не містить. Отже, вимога щодо стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги лише з двох осіб, які залишились бути зареєстрованими у житловому приміщення станом на звернення позивача з даним позовом, є необґрунтованою. Враховуючи, що у справу залучені не всі співвідповідачі, навіть за умови встановлення факту наявності та обґрунтованості заборгованості, позов задоволенню не підлягає у повному обсязі.
Виконавцями комунальних послуг не було належним чином доведено до відповідачів інформацію про зміни тарифів за ці роки, а позивачем не долучено доказів направлення жодних попереджень щодо заборгованості, а відтак не зроблено жодних дій для попередження накопичення заборгованості і її усунення.
Таким чином, позовна заява є необґрунтованою, не підкріплена належним нормативно-правовим обґрунтуванням, належними та допустимим доказами з яких можна було б встановити розмір заборгованості, а отже позов не підлягає задоволенню. Саме тому стягнення з відповідачів заявленої позивачем нарахованої суми загальної заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , у період з лютого 2010 року по березень 2025 року не є можливим.
Разом з відзивом на позовну заяву представник ОСОБА_1 подав заяву про застосування у справі строків позовної давності.
05 серпня 2025 року представник КП «Дніпроводоканал» ДМР - Соколова Н.О. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву в якому зазначено, що при вирішенні питання про застосування строків позовної давності необхідно врахувати зміни в цивільно-процесуальному законодавстві, зокрема, продовження такого строку в період дії карантину до 30 червня 2023 року та зупинення на строк дії воєнного стану. Позовна заява до суду подана 16.07.2025 року, тобто під час воєнного стану в Україні, тому вищевикладеного, Позивач, вважає, що при вирішенні цієї справи, необхідно застосувати строки позовної давності до суми основного боргу за період з березня 2017 по березень 2025 з урахуванням нарахованих 3% річних в період з липня 2018 по січень 2022 року в сумі 747,29 грн., та нарахованої інфляції в період з липня 2018 по січень 2022 року в сумі 5795,25 грн..
Також представник позивача вказує, що за адресою: АДРЕСА_1 відкрито два особових рахунки, а саме: № НОМЕР_2 , відкритий на ім'я ОСОБА_3 , та відноситься до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; №1-963068000053, відкритий на ім'я ОСОБА_1 , та відноситься до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Дана інформація викладена в довідці про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 16.04.2025 (яка долучена до позовної заяви) та підтверджується в базі даних відкритих особових рахунків в КП «Дніпроводоканал» ДМР.
Нарахування послуг за централізоване водопостачання та водовідведення по двом різним особовим рахункам здійснюється відокремлено відповідно до даних кожного особового рахунку. Позовна заява містить заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_3 який відкритий на ОСОБА_1 та містить нарахування на 2-х осіб за весь період існування заборгованості, у зв'язку з чим вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідачів є обґрунтованими та поданими до всіх відповідачів.
Крім того, у зв'язку з відсутністю встановленого та опломбованого лічильника за адресою: АДРЕСА_1 , нарахування за послуги водопостачання та водовідведення здійснювалося правомірно з розрахунком мешканцям за нормою водокористування, відповідно до кількості зареєстрованих осіб (власників) - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ..
На даний час, від споживачів як за адресою: АДРЕСА_1 , не надходило жодної заяви про вибір моделі договірних відносин або відмови від надання централізованого водопостачання та водовідведення, тому вважаються такими, що є користувачами послуг. При цьому, відповідно до акту №024209 від 19.12.2022 абоненти за адресою: АДРЕСА_1 впродовж року неодноразово повідомлялись про борг. На попередження та повідомлення не реагували
Правом, передбаченим ст. 180 ЦПК України, щодо подачі заперечень відповідач ОСОБА_1 не скористалась.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, натомість подала заяву в якій просила розглянути справу без її участі.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України. В матеріалах справи наявна заява представника ОСОБА_1 про розгляд справи без участі сторони відповідача. За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів й ухвалити рішення суду на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає задоволенню з наступник підстав.
Судом встановлено, що відповідно до наданої позивачем довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 16 квітня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані:
1-й особовий рахунок - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстровано 06.04.2006 року, знято з реєстрації 04.01.2018 року; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано 29.12.1988 року, знято з реєстрації у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровано 12.04.1971 року, знято з реєстрації у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
2-й особовий рахунок ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 14.04.1975 року та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 10.04.2006 року.
Позивачем відповідно до державної програми забезпечення населення України надаються послуги з водопостачання і водовідведення в будинку АДРЕСА_2 , де зареєстровані відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а тому між Комунальним підприємством «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та даними відповідачами встановились фактичні відносини з приводу надання зазначених послуг.
Згідно з рішенням про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», на ім'я відповідального квартиронаймача - ОСОБА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_3 .
Відповідно до вимог статті 67 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно із положеннями статті 68 Житлового кодексу України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Статтею 162 Житлового кодексу України, визначено, що плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, у строки визначені угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону № 1875-IV від 24.06.2004 року, споживачем комунальних послуг є фізична особа, яка отримує житлово-комунальну послугу.
01 травня 2019 року вступив в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, який разом з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630регулюють основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також права та обов'язки зазначених учасників відносин.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIIIдо житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, в тому числі з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником(співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).
Пунктами 2, 5 частини другої статті 7вказаного Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом,оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно до вимог ст.1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» споживач питної води - юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.
Згідно положень ст. 4 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», суб'єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.
Статтею 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Судом встановлено, що між сторонами договір на надання житлово-комунальних послуг не укладався, однак відсутність такого договору не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.
Статтею 9 Закону Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Частиною третьою статті дев'ятої Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII визначено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст. 68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, одностороння відмова не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 13 ЦК України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Отже, між позивачем і відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 встановились фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, оскільки позивач фактично надавав відповідачам дані послуги, а відповідачі користувались ними для задоволення власних потреб.
При цьому, відповідачі не надали доказів на підтвердження їх звернення до позивача із заявами про ненадання послуг або надання їх неналежної якості, зниження їх якості, зокрема, відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних. Також ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в установленому законом порядку, не оскаржували встановлені тарифи з централізованого водопостачання і водовідведення.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до вимог ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як передбачено ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази, які заявник повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається, як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення заяви чи відмови у її задоволенні,- повинні бути виключно належними та допустимими.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання відповідачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
Тобто, докази, які відповідачі повинні подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які вони посилаються, як на підставу невизнання позовних вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, повинні бути виключно належними та допустимими.
У порушення ст. ст.67,68 ЖК України відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , не здійснювали оплату за надані позивачем послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, згідно визначених у різні періоди відповідних тарифів, у зв'язку з чим по особовому рахунку № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 , в період з лютого 2010 року по березня 2025 року складає 47891,06 гривень, з яких:
- 584,51 гривень - з лютого по грудень 2010 року;
- 1005,98 гривень - з січня по грудень 2011 року;
- 1049,82 гривень - з січня по грудень 2012 року;
- 1116,03 гривень - з січня по грудень 2013 року;
- 1453,92 гривень - з січня по грудень 2014 року;
- 1752,36 гривень - з січня по грудень 2015 року;
- 2246,84 гривень - з січня по грудень 2016 року;
- 2718,81 гривень - з січня по грудень 2017 року (по 217,37 грн. за січень-березень; 217,36 грн. - за квітень; 227,32 грн. - за травень; по 232,77 грн. - за червень-жовтень; 232,31 грн. - за листопад; 225,86 грн. - за грудень);
- 2817,40 гривень - з січня по грудень 2018 року (по 225,86 грн. - за січень, лютий; 227,56 грн. - за березень; по 230,67 грн. - за квітень-червень; по 231,84 грн. - за липень, серпень ; 250,12 грн. - за вересень; 240,3 гривень (250,04 грн. - 9,74 грн. (перерахунок) - за жовтень; 241,97 грн. - за листопад; 250,04 грн. - за грудень);
- 3209,28 гривень - з січня по грудень 2019 року (250,04 грн. - за січень; 225,84 грн. - за лютий; 250,04 грн. - за березень; 241,97 грн. - за квітень; 250,04 грн. - за травень; 242,16 грн. (247,95 грн. - 5,79 грн. (перерахунок)) - за червень; по 280,15 грн. - за липень, серпень; 278,80 грн. за вересень; 306,66 грн. - за жовтень; 296,77 грн. - за листопад; 306,66 грн. - за грудень);
- 4146,51 гривень - з січня по грудень 2020 року (306,66 грн. - за січень; 326,67 грн. - за лютий; 355,91 грн. - за березень; 344,43 грн. (277,60 грн. + 66,83 грн. (перерахунок) - за квітень; 355,91 грн. - за травень; 344,43 грн. - за червень; по 355,91 грн. - за липень, серпень; 344,43 грн. - за вересень; 355,91 грн. - за жовтень; 344,43 грн. - за листопад; 355,91 грн. - за грудень);
- 4946,54 гривень - з січня по грудень 2021 року 420,12 грн. - за січень; 379,46 грн. - за лютий; 420,12 грн. - за березень; 406,56 грн. - за квітень; 420,12 грн. - за травень; 406,56 грн. - за червень; по 420,12 грн. - за липень, серпень; 406,56 грн. - за вересень; 420,12 грн. - за жовтень; 406,56 грн. - за листопад; 420,12 грн. - за грудень);
- 6287,22 гривень - з січня по грудень 2022 року (555,56 грн. - за січень; 505,14 грн. - за лютий; 555,56 грн. - за березень; 479,17 грн. (541,70 грн. - 62,53 грн. (перерахунок)) - за квітень; 475,30 грн. ( 558,51 грн. - 83,21 грн. (перерахунок)) - за травень; 497,93 грн. (541,70 грн. - 43,77 грн. (перерахунок)) - за червень; 535,31 грн. (558,51 - 23,20 грн. (перерахунок)) - за липень; 558,51 грн. - за серпень; 541,70 грн. - за вересень; 554,48 грн. (457,40 грн. + 97,08 грн. (перерахунок)) - за жовтень; 525,02 грн. (541,70 грн. - 16,68 грн. (перерахунок)) - за листопад; 503,54 грн. (558,51 грн. - 54,97 грн. (перерахунок) - за грудень);
- 6156,47 гривень - з січня по грудень 2023 року (499,79 гривень (549,81 грн. - 50,02 грн. (перерахунок) - за січень; 466,03 гривень (499,39 грн. - 33,36 грн. (перерахунок) - за лютий; 460,84 гривень (549,81 грн. - 88,97 грн. (перерахунок) - за березень; 490,80 гривень (533 грн. - 42,2 грн. (перерахунок) - за квітень; 549,81 гривень - за травень; 533,00 гривень - за червень; 461,95 гривень (549,81 грн. - 87,86 грн. (перерахунок) - за липень; 549,81 гривень - за серпень; 533,00 гривень - за вересень; 549,81 гривень - за жовтень; 533,00 гривень - за листопад; 528,63 гривень (549,81 грн. - 21,18 грн. (перерахунок) - за грудень);
- 6729,31 гривень - з січня по грудень 2024 року (576,26 гривень (568,74 грн. + 7,52 грн. (перерахунок) - за січень; 534,37 гривень - за лютий; 547,81 гривень (568,74 грн. - 20,93 грн. (перерахунок) - за березень; 572,49 гривень (551,56 грн. + 20,93 грн. (перерахунок) - за квітень; 568,74 гривень - за травень; 551,51 гривень - за червень; по 568,74 гривень - за липень, серпень; 551,56 гривень - за вересень; 568,74 гривень - за жовтень; 551,56 гривень - за листопад; 568,74 гривень - за грудень);
- 1670,06 гривень - з січня по березень 2025 року (573,87 гривень - за січень; 522,32 грн. - лютий; 573,87 грн. - за березень).
Враховуючи встановлені обставини фактичного споживання послуг позивача, за відсутності доказів на спростування таких обставин і недоведеність зворотного, суд доходить висновку про доведеність позивачем посилань щодо наявності за відповідачами заборгованості за надані їм позивачем послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 47891,06 гривень.
Безпідставними є посилання представника відповідача про неналежне визначення кола відповідачів. Так, за адресою: АДРЕСА_1 відкрито два особових рахунки, а саме: № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3 , та № НОМЕР_3 , на ім'я ОСОБА_1 , й відноситься до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про що зазначено в долучений до позовної заяви довідці про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 16.04.2025 року.
При цьому, вимоги за даним позовом стосуються заборгованості, що утворилась виключно по особовому рахунку № НОМЕР_3 , де не встановлено лічильника, а тому нарахування за здійснювалось за відповідними тарифами на двох споживачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які є відповідачами у справі.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з юридичної природи правовідносин, що виникли між сторонами, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Рахунок розміру інфляційний нарахувань здійснюється наступним чином: (інфляційні нарахування за попередній місяць + сальдо на початок місяця - заборгованість за попередній місяць) х індекс інфляції / 100 - (інфляційні нарахування за попередній місяць + сальдо на початок місяця - заборгованість за попередній місяць). Якщо індекс інфляції за місяць менше 100%, показник інфляційних витрат за даний місяць не нараховується.
3 % річних нараховуються наступним чином: (сальдо на початок місяця - заборгованість за попередній місяць) х 3 х (кількість прострочених днів) 365 днів / 100.
Відповідачам надавались послуги з водопостачання та водовідведення, але вони не в повному об'ємі вносили плату за користування зазначеними послугами, тобто прострочили виконання грошового зобов'язання, внаслідок чого за особовим рахунком по особовому рахунку № НОМЕР_3 утворилася заборгованість за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, внаслідок чого позивачем, здійснено нарахування інфляційних втрат за період з 09.2018 року по 01.2022 року включно в розмірі 5795,25 гривень та трьох процентів річних від простроченої суми за період з 07.2018 року по 01.2022 року включно, що складає 747,29 гривень.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд вважає, що його проведено вірно, з урахуванням та вимог чинного законодавства, на підставі відомостей щодо розміру заборгованості, яка утворилась за відповідачами з липня 2018 року по січень 2022 року.
В ході розгляду справи відповідачами не спростовано доводів позивача, зокрема, наданий позивачем розрахунок заборгованості, не надано жодних інших розрахунків або доказів погашення зазначеної заборгованості.
Водночас, під час розгляду справи, представником відповідача ОСОБА_1 подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України). Момент закінчення строку визначений ст. 254 ЦК України.
У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки характер правовідносин, що склалися між сторонами, передбачає внесення оплати за фактичного надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, шляхом здійснення періодичних щомісячних платежів, то строк позовної давності повинен обраховуватися щодо кожного платежу окремо.
За змістом частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Судом встановлено, що 17 липня 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги з центрального водопостачання та водовідведення за період з лютого 2010 року по березень 2025 року.
Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Перевіряючи можливе вчинення сторонами дій, які призвели до переривання перебігу позовної давності, судом встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості, в заявлений позивачем період нарахування заборгованості з 02.2010 року по 03.2025 року, відповідачами було здійснено одну оплату за жовтень 2010 року в розмірі 291,86 гривень. Однак, в даному випадку, у зв'язку із давністю здійснення платежу, така оплата фактично не впливає на обчислення строку позовної давності.
При цьому, постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) на всій території України з 12.03.2020 по 30.06.2023 було встановлено карантин.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30.03.2020 року.
Пункт 12 розділу «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України передбачає, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину. Законодавець застосував слово «продовжується», отже, він мав на увазі, що позовна давність спливає під час дії карантину, тому останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення карантину.
Крім того, Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків давності, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 19, з якого вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», п. 19 ЦК викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, є продовженими відповідно до Закону № 540-ІХ у разі, якщо їх закінчення припадає на період дії карантину (з 12.03.2020 року до 01.07.2023 року) та зупиненими, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якщо їх закінчення припадає на період дії воєнного стану.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постановах від 01.12.2021 року по справі № 373/651/20 та від 06.09.2023 року по справі № 910/18489/20.
Отже, в даному випадку підлягає застосуванню строк позовної давності до вимог КП «Дніпроводоканал» ДМР про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період нарахування до 12.03.2017 року.
При цьому, враховуючи встановлені обставини фактичного споживання відповідачами послуг позивача, за відсутності доказів на спростування таких обставин і недоведеність зворотного, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог стосовно заборгованості за надані послуги та наявність підстав для захисту прав позивача і присудження до стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь позивача суми боргу в розмірі 44717,40 гривень, з яких:
- 38174,86 гривень - за спожиті послуги в період з 12.03.2017 року по березень 2025 року включно (144,91 гривень (за 20 днів з 12.03.2017 по 01.04.2017) + 38029,95 гривень (01.04.2017 по 31.03.2025 року включно);
- 747,29 гривень - 3% річних за період з липня 2018 по січень 2022 року, нараховані на суму основного боргу, що виникла в цей же період часу;
- 5795,25 гривень - за період з вересня 2018 по січень 2022 року, нараховані на суму основного боргу, що виникла в цей же період часу.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).
З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не пливають на вищезазначений висновок суду.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про солідарне стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За звернення до суду із даною позовною заявою, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 797 від 19.06.2025 року.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог, з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на користь позивача підлягає стягненню також судовий збір в сумі 2487,50 гривень, тобто по 1243,75 грн. з кожного, оскільки судовий збір віднесений до складу судових витрат, які не є зобов'язанням в розумінні ст. 509 ЦК України та відсутні підстави для стягнення їх на підставі ст. 543 ЦК України в солідарному порядку.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 203-265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про солідарне стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 03341305, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21а, заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення станом на 31.03.2025 року в розмірі в розмірі 44717,40 гривень, з яких: 38174,86 гривень - за спожиті послуги в період з 12.03.2017 року по березень 2025 року включно; 747,29 гривень - 3% річних за період з липня 2018 по січень 2022 року; 5795,25 гривень - за період з вересня 2018 по січень 2022 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , на користь на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 03341305, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21а, понесені витрати з оплати судового збору в розмірі 2487,50 гривень, в рівних частках, по 1243,75 гривень з кожного.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Мачуський